Постанова

від 16.05.2018 по справі 908/25/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

16.05.2018 справа №908/25/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача): суддів при секретарі судового засідання справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику учасників справи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України", с. Широке, Велівський район, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2018 (повний текст складено та підписано 20.03.2018) у справі № 908/25/18 (суддя Колодій Н.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТП "ДІКОМ-АГРО", м. Пологи, Запорізька область до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України", с. Широке, Велівський район, Запорізька область простягнення заборгованості в сумі 154 927,92 грн. В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТП "ДІКОМ-АГРО", м. Пологи, Запорізька область (Позивач) із позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України", с. Широке, Велівський район, Запорізька область (Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 154 927,92 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на порушення Відповідачем строків оплати за поставлений товар на 89 днів, внаслідок чого, на думку Позивача, наявні підстави для стягнення суми штрафних санкцій на підставі п.п. 4.2, 4.3, 6.4 договору поставки товару № Х-04/03 від 02.03.2015, а також 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.03.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 87 051,50 грн. відсотків за користування кредитом, 66 147, 45 грн. штрафу 20% від суми заборгованості, 1 728,95грн. - 3% річних, та 2 323,92 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 66 147,45 грн. штрафу 20% від суми заборгованості та прийняти в цій частині нове рішення, яким на підставі ст. 233 ГК України звільнити Відповідача від сплати штрафних санкцій і в позові відмовити.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано практику застосування положень ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, яка направлена на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника та недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Крім того, Відповідач просить звільнити його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, оскільки по-перше, підприємство Відповідача діє на основі державної форми власності, а по-друге - Позивачем не доведено яких саме збитків зазнав останній внаслідок неналежного виконання Відповідачем грошового зобов'язання.

15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017.

Так, згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Відповідно до приписів п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017 згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017, розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017.

Згідно ч.ч. 2, 3, 10 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2018 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України", с. Широке, Велівський район, Запорізька область було відкрито апеляційне провадження, запропоновано учасникам справи до 27.04.2018 включно надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк до 27.04.2018 включно для подання заяв та клопотань, що пов'язані з розглядом вказаної апеляційної скарги. Ухвалено справу розглядати без повідомлення учасників справи.

Позивач правом надання відзиву в суді апеляційної інстанції не скористався.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення між сторонами 02.03.2015 договору поставки товару № Х-04/03 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Позивач зобов'язався на умовах дійсного договору передати (поставити) у власність Відповідача товар (засоби захисту рослин), а Відповідач - прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті визначених умовами даного Договору, на загальну суму до 2 000 000 (два мільйони) гривень 00 коп.;

- виконання сторонами обов'язків за Договором в повному обсязі;

- обставини порушення Відповідачем строків оплати за поставлений товар на 89 днів.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Проте, Відповідач заперечує проти позовних вимог, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що Позивачем не доведено яких саме збитків зазнав останній внаслідок неналежного виконання Відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі Договору та регулюються нормами ст. 174, ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 610, 629, 625, 655, 694, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач свої зобов'язання в частині оплати за поставлений товар виконав з простроченням на 89 днів (остаточний розрахунок здійснено лише 30.12.2015), що останнім не заперечується.

Відповідно до п. 4.1 Договору, поставлений Відповідачу товар на умовах його оплати з відстроченням або розстроченням платежу (тобто з оплатою його після поставки), сторони вважають товаром, що поставлений Відповідачу на умовах товарного кредиту. Розмір товарного кредиту становить вартість отриманого та неоплаченого Відповідачем товару зазначеного в специфікації.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,1 відсотка за кожен день за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до Договору.

У разі порушення строків оплати отриманого товару, з дати виникнення заборгованості відсотки по товарному кредиту передбачені п. 4.2 даного Договору нараховуються та сплачуються в подвійному розмірі (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору, при простроченні оплати за поставлений товар та процентів за користування товарним кредитом, по термінах визначених умовами даного Договору, більш ніж на 10 днів, Відповідач сплачує Позивачу неустойку у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, неустойку необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені Договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, тому зменшення їх розміру неможливе.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що штрафні санкції, передбачені п.п. 6.4 Договору, а також нормами ст. 694 Цивільного кодексу України, відповідають положенням діючого законодавства, оскільки за змістом вищенаведених норм сторони вправі обрати певний вид штрафних санкцій та їх розмір, визначивши це в договорі.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судова колегія не вбачає підстав до застосування приписів ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки по-перше в суді першої інстанції Відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не заявлялось, а по-друге - Відповідачем не доведено суду скрутного фінансового становища останнього, не наведено причин неналежного виконання ним зобов'язання, а розмір штрафних санкцій не є надмірно великим.

За таких підстав, доводи апеляційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги через їх необґрунтованість.

Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Доводи Відповідача щодо обов'язковості доведення Позивачем понесення ним збитків судова колегія вважає безпідставними, оскільки в даному випадку саме на Відповідача покладено обов'язок доведення суду причин неналежного виконання або неможливості належного виконання ним зобов'язання за Договором, зокрема, в порядку п.п. 8.1, 8.3 Договору, якими передбачено, що у випадку настання обставин, що знаходяться поза контролем сторін (форс-мажорних), сторона, що підпала під дію таких обставин звільняється від відповідальності у вигляді штрафу та пені, за умови підтвердження факту існування таких обставин довідкою територіального органу Торгово-промислової палати України та письмового повідомлення Позивача про їх настання в триденний термін.

Проте, таких доказів матеріали справи не містять, Відповідачем не надані.

Враховуючи наведене, а також те, що негативні наслідки вчиненого Відповідачем порушення, яке відбулось з його вини, не можуть покладатись на інших осіб, зокрема, на Позивача по справі, підстав до зменшення розміру штрафних санкцій судова колегія не вбачає.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2018 у справі № 908/25/18 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України", с. Широке, Велівський район, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2018 у справі № 908/25/18 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Державне підприємство "Дослідне господарство "Широке" Донецької державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України", с. Широке, Велівський район, Запорізька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 16.05.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_2