Ухвала

від 16.09.2009 по справі 11/428/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

16 вересня 2009 року                                                            Справа № 11/428/08-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя       Юхименко О.В.,

суддя                              Баранник Н.П.,

суддя                              Мірошниченко М.В.,

при секретарі              Красота А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні                

апеляційну скаргу       Державної податкової інспекції

                                        у м. Енергодар Запорізької області,

на постанову                 господарського суду Запорізької області від 14.11.2008р.

у справі                         № 11/428/08-АП  

за позовом                     Державної податкової інспекції

                                        у м. Енергодар Запорізької області,

                                          пр. Будівельників, 17,  м. Енергодар, Запорізька область, 71503;

до відповідача-1           Комунального підприємства

                                        «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал»,

                                            а/с 69, пр. Будівельників, 21, м. Енергодар Запорізької, 71500;

до відповідача-2           Приватного підприємства «Ресурс»,      

                                          вул. Радянська, 16, смт. Олександрівка, Донецька область, 84000;

про                                  визнання господарського зобов’язання недійсним,

встановили:  Державною податковою інспекцією у м. Енергодар Запорізької області подано позов до Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал», Відповідач 1, та Приватного підприємства «Ресурс», Відповідач 2, про визнання недійсним на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарського зобов’язання – договору підряду № 89 від 09.08.2004р. та стягнення в доход держави отриманого за угодою.

Господарський суд Запорізької області (суддя Гончаренко С.А.) своєю постановою від 14.11.2008 року у справі № 11/428/08-АП   у задоволені позову відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що недоведеністю укладання господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Енергодар Запорізької області, Позивач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вироком Олександрівського районного суду Донецької області встановлено, що директор Приватного підприємства «Ресурс» ОСОБА_1, при виконанні спірного договору, склав та видав низку завідомо неправдивих документів, чим спричинив збитки державі.

Згідно до вироку Енергодарського міського суду Запорізької області посадові особи Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал» неналежним чином виконували свої посадові обов’язки по перевірці виконаних робіт, чим завдали державі шкоду на суму перевищення фактичної вартості робіт у розмірі 49.456,56 грн.

Про укладання договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, свідчить підробка підписів на первинних документах або виконаних факсиміле, що підтверджено почеркознавчою експертизою.

Просить постанову господарського суду Запорізької області від 14.11.2008 року у справі № 11/428/08-АП скасувати. Позов задовольнити.

Комунальне підприємство «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал», Відповідач 1, скаргу оспорив. В засіданні його представник вказував на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приватне підприємство «Ресурс», Відповідач 2, представника судове засідання не направив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність спору:   09.08.2004р. між Комунальним підприємством «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал», м. Енергодар Запорізької області, та Приватним підприємством «Ресурс», Донецька область, укладений договір підряду № 89.

Відповідно до умов укладеного договору Приватне підприємство «Ресурс» виконує за замовленням Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал» роботи по реконструкції об’єднаних очисних споруд, заміну фільтроносних труб в аеротенках ООС, заміну насосного обладнання ООС, заміні турбовоздуходувок на ООС, ремонту технологічної нитки на ООС. Вартість робіт визначалася у розмірі 558.470,00 грн.

В ході виконання робіт по договору підряду сторонами були підписані акти і оформлені ПП «Ресурс» податкові накладні на загальну суму 558.470,00 грн.

Оплата за виконані роботи здійснювалась на поточний рахунок РР «Ресурс».

В ході відпрацювання взаємовідносин між Комунальним підприємством «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал», м. Енергодар Запорізької області, та Приватним підприємством «Ресурс», Донецька область, фахівцями контролюючого органу встановлено:

відділом податкової міліції ДПА у Донецькій області порушено кримінальну справу відносно директора Приватного підприємства «Ресурс» ОСОБА_1;

почеркознавчою експертизою в межах кримінальної справи встановлені підробка або виконання факсиміле підписів на первинних документах;

вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 19.06.2007р. встановлено, що директор Приватного підприємства «Ресурс» ОСОБА_1, при виконанні спірного договору, склав та видав низку завідомо неправдивих документів, чим спричинив збитки державі.

Крім того, вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 03.03.2007р. у справі № 1-78/200 встановлений факт неналежного виконання директором КП «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал» ОСОБА_2  посадових обов’язків шляхом підписання двох актів виконаних робіт без їх перевірки, чим завдано шкоду державі на суму перевищення фактичної вартості робіт у розмірі 49.456,56 грн.

Визнання недійсним на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарського зобов’язання – договору підряду № 89 від 09.08.2004р. та стягнення в доход держави отриманого за угодою було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Посилаючись на статті 207, 208 Господарського кодексу України як на підставу для визнання спірних зобов’язань недійсними, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань: вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Правове вирішення окресленої ситуації очевидне, якщо у відносинах між контрагентами мала місце зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою.  

Якщо зазначені положення не дозволяють визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, усталена практика відносин між сторонами, подальша поведінка сторін, та інші обставини, що мають істотне значення.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобов’язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

А, відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавче визначеними засобами доведення.

Вироком Олександрівського районного суду Донецької області від 19.06.2007р., на чому наполягає заявник апеляційної скарги, встановлено, що директор Приватного підприємства «Ресурс» ОСОБА_1 здійснював збиткові операції з певними суб’єктами господарювання, що призвело до ненадходження податків до бюджету, підписав такий, що не відповідає дійсності, додаток до заяви на видачу ліцензії.

Вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 03.03.2007р. у справі № 1-78/200 встановлений факт неналежного виконання директором Комунального підприємства «Виробничий комбінат «Тепло-Водоканал» ОСОБА_2 посадових обов’язків шляхом підписання двох актів виконаних робіт без їх перевірки, чим завдано шкоду державі на суму перевищення від фактичної вартості робіт у розмірі 49.456,56 грн.

Отже, укладання господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можна вважати доведеним.

Щодо недотримання форми правочину.

Згідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Про укладання договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наполягає заявник апеляційної скарги, свідчить підробка підписів на первинних документах або виконаних факсиміле, що підтверджено почеркознавчою експертизою.

Загальне визначення терміна «документ» – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання i поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві.

Таким чином, йдеться про документ, що фіксує, відповідно до податкового законодавства, наявність певних юридичних фактів i надає платнику податку повноваження на вчинення певних дій (включення витрат на сплату ПДВ до податкового кредиту з правом наступного відшкодування).

На відміну від письмових договорів розрахункові та платіжні документи оформляють результати та процес виконання угод однією чи обома сторонами.

Отже, відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів, у яких йдеться про визнання недійсними правочинів (договорів), до подібних документів не можуть застосовуватися.

Визнання таких документів недійсними можливо лише за умов i в порядку, визначених іншими нормативно-правовими актами.

Так, наприклад, поняття фіктивної накладної було визначено статтею 15 Указу Президента України «Про деякі зміни в оподаткуванні» від 07.08.98 р. № 857/98 (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, фактично встановлюється адміністративний (позасудовий) порядок визнання податкових накладних недійсними (фіктивними).

При буквальному тлумаченні п. 5 Порядку можна дійти висновку, що такі повноваження мають відповідні податкові органи під час здійснення перевірок платників податків.

Підставою для встановлення фіктивності є відсутність будь-яких відповідних повноважень у особи, яка видає певні податкові документи.

Інших обставин, які підтверджують настання наслідків укладання та виконання зобов’язань з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не наведено.

Слід зазначити, що органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою і має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, дане у статті 238 цього Кодексу, невичерпний перелік яких наведено у його статті 239.

На момент звернення ДПІ до суду з цим позовом (11.06.2008р.) закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 ГК.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 14.11.2008 року у справі                  № 11/428/08-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 26.11.2009р.

                                                  Головуючий суддя                                      О.В.Юхименко

                                                  Суддя                                                            Н.П.Баранник

                                                  Суддя                                                            М.В.Мірошниченко