Рішення

від 15.05.2018 по справі 242/1888/18

СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/1888/18

Провадження № 2/242/929/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Авдіївського управління юстиції у м.Авдіївка про зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Авдіївського управління юстиції у м.Авдіївка про зняття арешту з нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначила, що їй належить 1/3 частка квартири, що розташована за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, вул.Корольова, 11/172, на підставі договору дарування від 27.01.2006 р.

Крім того, їй належить ще одна 1/3 частка зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право власності.

Власником 1/3 частки даної квартири також є ОСОБА_2, який помер 26.12.2015 р.

Відповідно до постанови АА № 317681 ДВС у Ясинуватсько-Авдіївському районі від 14.04.2006 р. реєстратором Авдіївської державної нотаріальної контори було накладено арешт на майно ОСОБА_3, тобто на майно попереднього власника цієї частки квартири.

15.10.2009 р. начальником відділу ДВС Авдіївського міського управління юстиції ОСОБА_4 було винесено постанову про звільнення майна з-під арешту.

На даний час має намір оформити спадщину після смерті чоловіка, але не може цього зробити через наявність заборони.

Просила зняти заборону на нерухоме майно з житлової квартири № АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі свідоцтва про право власності та договору дарування.

Суд, відповідно до ч.5, 8 ст.279 ЦПК України, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Позивачем в обґрунтування позову надані наступні докази.

Постанова про звільнення майна з-під арешту від 15.10.2009 р., згідно якої майно, що належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: м.Авдіївка, вул.Корольова, 11/172 (а.с.4).

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15.10.2009 р., згідно якої виконавчий документ, виданий 08.04.2005 р. за № 2-190 Авдіївським міським судом Донецької області повернено ОДО Страхова компанія Кредо у зв'язку з відсутністю майна, яке належить боржнику на праві власності та на яке може бути звернено стягнення (а.с.5).

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої квартира, розташована за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, вул.Корольова, 11/172, належить:

- 1/3 частка - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 21.12.2000, виданого виконкомом Авдіївської міської ради;

- 1/3 частка - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 21.12.2000, виданого виконкомом Авдіївської міської ради;

- 1/3 частка - ОСОБА_1 на підставі договору дарування, № 240, 27.01.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6

Згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на квартиру, розташовану за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, вул.Корольова, 11/172, накладено заборону обтяження, зареєстровано 06.05.2006 р. за № 3180819 на підставі постанови АА № 317681 від 14.04.2006 р. ДВС в Ясинуватсько-Авдіївському районі (а.с.6).

Повідомлення в.о.держнотаріуса Авдіївської держконтори про те, що у зв'язку із звільненням державного нотаріуса ОСОБА_7 на адресу ані Авдіївської, ані Шахтарської державної нотаріальної контори не надходило ніяких належним чином оформлених повідомлень про звільнення майна ОСОБА_3 з-під арешту, а архів справи Авдіївської державної нотаріальної контори Шахтарській державній нотаріальній конторі ніхто не передавав. Роз'яснено, що відділи державної виконавчої служби, в тому числі і Авдіївський міський відділ ДВС, мають доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і можуть самостійно зняти арешт на нерухоме майно на підставі своєї ж постанови(а.с.7).

Повідомлення Авдіївського МВ ДВС ГТУ у Донецькій області, відповідно до якого заявнику було роз'яснено ст..59 ЗУ Про виконавче провадження та рекомендовано звернутися до суду (а.с.8).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Згідно Постанови №5 від 03.06.2016 року Пленуму ВССУ, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу (частина третя статті 154 ЦПК). При цьому із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору (частина четверта статті 154 ЦПК). Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).

У рішенні суду про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту суд зазначає про скасування заходів забезпечення позову, які оскаржуються (пункт 8 частини першої статті 214 ЦПК).

Таким чином судом встановлено, що позивач просить зняти арешт, накладений на боржника ОСОБА_3 для оформлення спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2, проте ні свідоцтва про смерть, ні постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій суду не надає.

Крім того, в позові зазначено, що їй належить 1/3 частки зазначеної вище квартири на підставі договору дарування від 27.01.2006 р. та ще одна 1/3 частка зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право власності.

Проте, як вбачається з Інформаційної довідки, 1/3 частка квартири належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 21.12.2000, виданого виконкомом Авдіївської міської ради; 1/3 частка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 21.12.2000, виданого виконкомом Авдіївської міської ради; та 1/3 частка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, № 240, 27.01.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6

Копію договору дарування суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, оскільки арешт було накладено на майно, яке належить ОСОБА_3, а постановою від 15.10.2009 р., майно, що належить ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: м.Авдіївка, вул.Корольова, 11/172, було звільнено майна з-під арешту.

Керуючись 264, 265, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, мешкає за адресою: Донецька область, м.авдіївка, вул.9-й квартал, 7/47, до Відділу державної виконавчої служби Авдіївського управління юстиції у м.Авдіївка, ЄДРПОУ 34990952, юридична адреса: Донецька область, м.Авдіївка, вул.Комунальна, 4,про зняття арешту з нерухомого майна - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя