Постанова

від 07.09.2017 по справі 804/121/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 р. Справа № 804/121/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТулянцевої І.В. при секретаріБаришніковій Д.Г. за участю: представників позивачаГенько Х.А., Дехтярьова Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН , Товариство з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН , Товариство з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 грудня 2015 року №0002032201 про визначення грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1524230,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами проведеної перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення порушень платником податків, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України, у зв'язку з чим. просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Треті особи надали до суду письмові пояснення, у яких підтримали позовні вимоги та зазначили, що господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідністю ПЕЙСМЕН , а також Товариством з обмеженою відповідністю МІСТЕРІО відбувались на підставі договорів, факт виконання яких підтверджується належним чином складеними первинними документами, у зв'язку з чим, висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив.

Треті особі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення судових повісток на адреси, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак відділенням поштового зв'язку на адресу суду повернуто конверти із відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання . Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення третіх осіб належним чином про розгляд даної адміністративної справи за їх участю та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.

У зв'язку з викладеним суд, керуючись частинами 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив проводити розгляд справи без участі відповідача та третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу від 23 жовтня 2015 року №832 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд (код ЄДРПОУ 34124403) у період з 23 жовтня 2015 року по 28 жовтня 2015 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН (код ЄДРПОУ 39733440) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО (код ЄДРПОУ 39733209) за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року та подальшого використання у своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення (т.1, а.с.44).

За результатами перевірки було складено акт від 28 жовтня 2016 року № 1482/04-07-22-01/34124403, у висновках якого встановлено порушення статей 198 та 201 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 1 016 153,33 грн., в тому числі за вересень 2015 року - 1 016 153,33 грн. (т.1, а.с.43-67).

10 грудня 2015 року на підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002032201, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд з податку на додану вартість на суму 1 524 230,00 грн., в тому числі на суму 1 016 153,33 грн. - за основним платежем та 508 076,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (т.1, а.с.45).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як встановлено в ході розгляду справи, спірні суми податкового кредиту в розмірі 1016153,33 грн. сформовані позивачем за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН (код ЄДРПОУ 39733440) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО (код ЄДРПОУ 39733209), які мали місце у вересні 2015 року.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз вказаних норм свідчить, що для цілей визначення об'єкта оподаткування господарські операції мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають їх реальність та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН Договір від 10 липня 2015 року №17/02/15 на поставку товарно-матеріальних цінностей орієнтовною загальною вартістю 620 000,00 грн. (пункт 3.1 Договору), найменування, асортимент, якість, ціна і сума кожної партії узгоджуються Сторонами у вигляді Специфікацій, що є невід'ємною частиною Договору (пункт1.2 Договору) (т.1, а.с.104-106).

Відповідно до пункту 2.3 зазначено Договору товар поставляється на умовах поставки EXW (Інкотермс-2010) на склад постачальника за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегового 34В.

На підтвердження виконання умов вищевказаного Договору до матеріалів справи надано: податкові накладні від 15.09.2015 року №604 на суму 9000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 1500,00 грн. (масло Castrol 81), від 21.09.2015 року №697 на суму 52920,00 грн. в т.ч. ПДВ - 8820,00 грн. (лист 8 с. 08х18Н10Т) (т.1, а.с.113-114), видаткові накладні від 15.09.2015 року №РН-0001128, від 21.09.2015 року №0001284 (т.1., а.с.83,91), товарно-транспортні накладні від 15.09.2015 року №1128, від 21.09.2015 року №1284 (т.1, а.с.84-85, 92-93), рахунки на оплату від 15.09.2016 року №СФ-0001228, від 21.09.2015 року №СФ-0001284 (т.1, а.с.86, 94), відповідно до яких Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН було поставлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд масло CASTROL 81 у кількості 250 кг. та лист 8 с. 08Х18Н10Т у кількості 588 кг.

Матеріалами справи також підтверджено, що 10 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд та Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН було укладено Договір поставки №68, предметом якого відповідно до пункту 1.1 є поворотний круг крану СКГ 631 у кількості 1 шт., вставка стріли крану СКГ 401 у кількості 1 шт., вставка гуська крану СКГ 401 в зборі у кількості 1 шт. на загальну суму 835 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 139 166,67 грн. (т.1, а.с.68-70).

Відповідно до пункту 2.2 вказаного Договору товар поставляється на умовах поставки EXW (Інкотермс-2010) на склад постачальника за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегового 34В.

Факт виконання договору підтверджується податковою накладною від 22.09.2015 року №698 на суму 835000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 139166,67 грн. (поворотний круг крану СКГ 631 у кількості 1 шт., вставка стріли крану СКГ 401 у кількості 1 шт., вставка гуська крану СКГ 401 в зборі у кількості 1 шт.) (т.1, а.с.112), видатковою накладною від 22.09.2015 року №РН-0001285 (т.1, а.с.87), товарно-транспортною накладною від 22.09.2015 року №1285 (т.1, а.с.88-89), рахунком на оплату від 22.09.2015 року №СФ-00001285 (т.1, а.с.90).

Усі податкові накладні за господарськими операціями позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунки між підприємствами проведено у безготівковій формі на загальну суму 1 383 017, 35 грн. шляхом перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН , що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученням від 01.10.2015 року №4081 на суму 58 396, 94 грн., від 08.10.2015 року №4110 на суму 172 041,00 грн., від 08.10.2015 року №1960 на суму 101 433,04 грн., від 13.11.2015 року №2039 на суму 216 146,37 грн., від 13.11.2015 року №2040 у сумі 697 119,63 грн., від 26.11.2015 року №4365 у сумі 137 880,37 грн. (т.1, а.с.100-103, 238-243).

У зв'язку вищевикладеним, суд вважає спростованими твердження податкового органу, наведені на сторінці 16 акту від 28.10.2015 року №1482/04-07-22-01/34124403 щодо наявності кредиторської заборгованості в сумі 1 383 017,35 грн. станом на день судового розгляду справи.

Судом також встановлено, що 10 вересня 2015 року між Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО було укладено Договір поставки №68, предметом якого відповідно до пункту 1.1 є поворотний круг крану СКГ 631 у кількості 1 шт., нижня рама крану СКГ 631 у кількості 1 шт., ходові візки крану СКГ 631 в зборі у кількості 2 шт. на загальну суму 5 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 866 666,67 грн. (т.1, а.с.71-73).

Пунктом 2.2 вказаного Договору визначено, що товар поставляється на умовах поставки EXW (Інкотермс-2010) на склад постачальника за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Берегового 34В.

На підтвердження виконання умов вищевказаного Договору до матеріалів справи надано: податкові накладні від 25.09.2015 року №263 на суму 1700000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 283333,33 грн. (поворотний круг крану СКГ 631 у кількості 1 шт., нижня рама крану СКГ 631 у кількості 1 шт.) та від 29.09.2015 року №264 на суму 3500000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 583333,33 грн. (ходові візки крану СКГ 631 в зборі у кількості 2 шт.) (т.1, а.с.115-116), видаткові накладні від 25.09.2015 року №РН-0000923, від 29.09.2015 року №РН-0000924 (т.1, а.с.75,79), товарно-транспортні накладні від 25.09.2015 року №923, від 29.09.2015 року №924 (т.1, а.с.76-77, 80-81), рахунки на оплату від 25.09.2015 року №СФ-0000923, №СФ-0000924 (т.1, а.с.78, 82), платіжне доручення від 29.10.2015 року №4271на суму 370 661,20 грн. (т.1, а.с.74).

Податкові накладні за господарськими операціями позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наданих первинних документів щодо оплати товару вбачається, що позивачем в жовтні 2015 року частково проведено розрахунок з Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО у сумі 370 661,20 грн. (залишок складає 5 200 000,00 грн . - 370 661,20 грн. = 4 829 338,80 грн.).

Водночас, судом встановлено, що 15 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТПК ГРАТІС (Новий кредитор) було укладено договір переуступки права вимоги №77/10 , відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО поступається на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК ГРАТІС правом вимоги виконання зобов'язань за договором поставки №68 від 10.09.2015 року, укладеного між Первісним кредитором і Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд в загальній сумі 4 829 338,80 грн. з ПДВ. (т.1, а.с.246-247).

Таким чином, суд зазначає, що позивачем правомірно відповідно до умов вищевказаного договору у період з лютого по квітень 2016 року (включно) було проведено розрахунок (оплату) за договором від 10.09.2015 року №68 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ТПК ГРАТІС в загальній сумі 4 829 338,80 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: від 01.02.2016 року №4444 на суму 706 263,67 грн.; від 04.02.2016 року №4469 на суму 500 000,00 грн.; від 10.02.2016 року №4507 на суму 1 300 000,00 грн.; від 18.02.2016 року №121 на суму 1 360 000,00 грн.; від 16.03.2016 року №4608 на суму 482 052,00 грн.; від 06.04.2016 року №4701 на суму 481 023,13 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Отже, у зв'язку з вищенаведеним висновки щодо наявності кредиторської заборгованості у сумі 5 200 000,00 грн. за Договором поставки від 10.09.2015 року №68, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО , про що зазначено контролюючим органом на сторінці 8 акту перевірки, є такими, що не знайшли свого підтвердження.

В ході дослідження факту подальшого використання Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд у свої діяльності отриманих товарів, судом встановлено наступне.

Отримані позивачем відповідно до договору поставки від 10.09.2015 року №68 з Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО товарно-матеріальні цінності (Поворотний круг крану СКГ 63 - 1 шт.; Нижня рама крану СКГ 631 - 1 шт.; Ходові візки крану СКГ 631 в зборі - 2 шт.) було списано на підставі наступних актів, а саме:

- акт списання товарів від 23.09.2015 року №154, відповідно до якого відбулося оприбуткування для власних господарських потреб поворотного кругу крану СКГ 631 (т.2, а.с.45);

- акт списання товарів від 28.09.2015 року №155, відповідно до якого відбулося оприбуткування для власних господарських потреб нижньої рами крану СКГ 631 (т.2, а.с.46);

- акт списання товарів від 30.09.2015 року №157, відповідно до якого відбулося оприбуткування для власних господарських потреб двох ходових візків крану СКГ 631 в зборі (т.2, а.с.48).

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що отримані Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд від Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН відповідно до договору поставки №68 від 10.09.2015 року товари (Поворотний круг крану СКГ 631 - 1 шт.; Вставка стріли крану СКГ 401 - 1 шт.; Вставка гуська крану СКГ 401 - 1 шт) в подальшому було списано на підставі наступних актів, а саме:

- акт списання товарів від 23.09.2015 року №153, відповідно до якого відбулося оприбуткування для власних господарських потреб вставки стріли крану СКГ 401, а також вставка гуська крану СКГ 401 (т.2, а.с.44);

- акт списання товарів від 28.09.2015 року №156, відповідно до якого відбулося оприбуткування для власних господарських потреб поворотного кругу крану СКГ 631 (т.2, а.с.47).

В той же час, судом встановлено, що поставлені на адресу позивача Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН відповідно до договору поставки від 10.07.2015 року №17/02/15 (Масло CASTROL 81 - 250 кг; Лист 8 с. 08Х18Н10Т - 588 кг) з метою фінансового збагачення та економічного розвитку підприємства позивача перепродані іншому приватному підприємству за наступних обставин.

Так, 5 січня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд (Постачальник) та Приватним підприємством НВФ МЕТАЛ ІНВЕСТ (Покупець) укладений договір поставки від 05.01.2015 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця металопродукцію в асортименті (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар в порядку і на умовах, передбачених цим Договором (т.2, а.с.49-51).

На виконання умов вищевказаного Договору, позивачем виконало свої зобов'язання у повному обсязі, про що свідчать видаткові накладні від 15.09.2015 року №183, від 21.09.2015 року №194, відповідно до яких Приватне підприємство НВФ МЕТАЛ ІНВЕСТ отримало масло CASTROL 81 в кількості 250 кг, а також лист 8 с. 08Х18Н10Т у кількості 580 кг (т.2, а.с.52,54).

В свою чергу, Приватне підприємство НВФ МЕТАЛ ІНВЕСТ свої зобов'язання з оплати за Договором від 05.01.2015 року №05/02/15 також виконало у повному обсязі, що підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи звітом про дебетові і кредитові операції за рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд за 16.10.2015 рік, а також випискою по особовим рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд за 07.10.2015 та 17.09.2015 рік (т.2, а.с.56-60).

Поряд із цим, інші 8 кг листа (марки 8 с. 08Х18Н10Т) на підставі договору на виконання будівельно-монтажних робіт від 02.06.2015 року №2615, укладеного між Публічним акціонерним товариством АрселорМітал Кривий Ріг та Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд , у сукупності із залишком аналогічного товару, який перебував на Товаристві з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд поставлено на об'єкт Публічного акціонерного товариства АрселорМіттал Кривий Ріг , що підтверджується карткою №39 складського обліку матеріалів, а також накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т.2, а.с.62-78).

Суд також приймає до уваги, що до матеріалів справи позивачем було надано висновок експертного дослідження від 09.12.2016 року №6/11.2/06, проведеного старшим експертом сектору економічних, товарознавчих досліджень та оціночної діяльності Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Буряк Тамарою Миколаївною, у якому встановлено, що за результатами експертного економічного дослідження (т.1, а.с.149-173):

1) документально не підтверджуються висновки акту від 28.10.2015 року №1482/04-07-22-01/34124403 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд (код ЄДРПОУ 34124403) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН (код ЄДРПОУ 39733440) та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО (код ЄДРПОУ 39733209) за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року та подальшого використання у своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення в частині встановлених порушень щодо заниження податку на додану вартість за вересень 2015 року на загальну суму 1 016 153,33 грн.;

2) документально підтверджується формування витрат операційної діяльності у Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд у зв'язку з реалізацією товарно-матеріальних цінностей, які придбавались у підприємств - Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН та Товариство з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО у сумі 5 080 766,65 грн. у період отримання доходу від реалізації на суму 6 034 633,13 грн.;

3) встановлено, що при здійсненні операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів-постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН та Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО відбулись наступні зміни в активах та зобов'язаннях підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд :

- оприбутковані товарно-матеріальні цінності на суму 5 080 766,66 грн.;

- відображено податковий кредит з податку на додану вартість - 1 016 153,66 грн.;

- відображена заборгованість перед постачальником товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН у сумі 896 920,00 грн.;

- оплачені кошти на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН у сумі 896 920,00 грн.;

- відображена заборгованість перед постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО у сумі 5 200 000,00 грн.;

- оплачені кошти на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО у сумі 370 661,20 грн.;

- оплачені кошти на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Гратис ТРК у сумі 4 829 338,80 грн.;

- відображений дохід від реалізації товарно-матеріальних цінностей у сумі 6 034 633,13 грн.;

- нараховані податкові зобов'язання у сумі 1 206 926,63 грн.;

- відображено собівартість реалізованих товарно-матеріальних цінностей у 5 080 766,66 грн.

4) документально підтверджується використання товарно-матеріальних цінностей, придбаних Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд у контрагентів-постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН та Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО в межах господарської діяльності підприємства в оподаткованих операціях, що відповідає вимогам пунктів 138.1, 138.4 статті 138, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене у ході експертного економічного дослідження судовий експерт дійшов висновку про документальне підтвердження отримання прибутку від реалізації товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг, придбання яких було здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд у Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН та Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО у вересні 2015 року на загальну суму 953 866,46 грн.

Поряд із цим, експертом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 206 926,63 грн. та додатково нарахований податок на додану вартість у сумі 190 773,30 грн.

Суд також звертає увагу на факт, що в провадженні слідчого відділу фінансових розслідувань Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області перебували матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.12.2015 року за №32015040230000039 про вчинення кримінального правопорушення за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України щодо посадових осіб позивача.

21 лютого 2017 року постановою старшого слідчого СВ ФР Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, старшого лейтенанта податкової міліції Солонкіної В.В. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320015040230000039 від 11.12.2015 року щодо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінально-процесуального кодексу України за відсутності складу кримінального правопорушення.

При цьому, суд відхиляє посилання позивача, що в ході досудового розслідування не встановлено фактів, що свідчили б про умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, а тому господарські операції з контрагентами є дійсними, оскільки суд у рамках даного провадження досліджує господарські операції позивача з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО , тоді як слідчим досліджувались господарські операції позивача в тому числі й з наведеними контрагентами, але у період 2012-2013 років.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується, що всі господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд були спрямовані на отримання доходу, всі податки сплачені у повному обсязі.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Також, суд зазначає, що певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості.

Тож, слід зазначити, що окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних або навіть їх відсутність не є правовою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. При цьому, товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право платника податку на формування податкового кредиту (лист Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128). У будь-якому випадку окремі помилки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарської операції чи відсутність права платника податків на податковий кредит, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (лист Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року №1936/11/13-11).

Крім того, відповідно до вимог статей 198 та 201 Податкового кодексу України, товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право платника податків на формування податкового кредиту, оскільки вона є виключно документом первинного обліку роботи вантажного автомобіля.

При цьому, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, не встановлюється правила податкового обліку витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту платника податку, а лише визначають права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), у зв'язку з чим висновок податкового органу про безтоварність спірних господарських операцій не може базуватися лише на наявності окремих технічних помилок, допущених платником податків при оформленні товарно-транспортної документації або взагалі за їх відсутності.

Така правова позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що висловлена в ухвалі від 26.03.2013 року у справі № К/9991/39347/11.

Водночас, у акті перевірки від 28.10.2015 року за №1482/04-07-22-01/34124403, податковий орган стверджує, що первинні документи по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО , складені не в повному обсязі, а саме, відсутні сертифікати відповідності (походження) поставлених товарно-матеріальних цінностей, з яких можна було б встановити їх виробника та сертифікати якості на відповідність поставленої на адресу нашого підприємства продукції технічним умовам та/або державним стандартам України.

Вказане твердження податкового органу суд вважає безпідставним з огляду на те, що чинне законодавство не пов'язує дотримання порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві з наявністю чи відсутністю вказаних документів.

Відповідно до Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики за №28 від 01.02.2005 року Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні встановлено виключно чіткий перелік продукції яка в Україні підлягає обов'язковій сертифікації.

Однак, у ході судового розгляду підтверджено, що товарно-матеріальні цінності, які постачались Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО на адресу позивача не підлягали обов'язковій сертифікації, у зв'язку із чим, твердження податкового органу щодо відсутності відповідних сертифікатів відповідності продукції встановленим стандартам та вимогам є безпідставними та необґрунтованими.

Суд також критично ставиться до посилань відповідача в акті перевірки №1482/04-07-22-01/34124403 від 28.10.2015 року на інформаційні бази даних, такі як підсистеми Аналітична система , зокрема Автоматизована система результатів співставлення , Реєстраційні дані платника податків , Податкова звітність , підсистема Обробка ПЗ та платежів АІС Податковий блок , підсистема Реєстр податкових накладних АІС Архів податкової звітності , АІС Податки , з огляду на наступне

Згідно з положеннями статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

За приписами частин першої та другої статті 9 Закону України Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи.

Власник системи, в якій обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, утворює службу захисту інформації або призначає осіб, на яких покладається забезпечення захисту інформації та контролю за ним, а за приписами абзацу третього - четвертий статті 10 Закону України Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, зокрема, організовує проведення державної експертизи комплексних систем захисту інформації, експертизи та підтвердження відповідності засобів технічного і криптографічного захисту інформації; здійснює контроль за забезпеченням захисту державних інформаційних ресурсів або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом.

Більш того, згідно з відповіддю Адміністрації Держспецзв'язку від 04.12.2015 року №01/03/01-4830 на запит Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд , атестати відповідності комплексної системи захисту інформації інформаційних баз, створених Державною фіскальною службою України (колишнім Міндоходів України чи колишньою ДПА України), з такими назвами: АІС Податки , АІС Система співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПА України , АІС Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів , Аналітична система , Автоматизована система результатів співставлення , Податкова звітність , АІС Податковий блок , підсистема Реєстр податкових накладних , АІС Архів податкової звітності на момент проведення перевірки позивача не реєструвалися.

Таким чином, суд зазначає, що вищевказані програми та інформаційні бази не мають статусу офіційних, не сертифіковані і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку.

Аналогічну правову позицію Вищий адміністративний суд України висловив щодо застосування аналітично-інформаційних систем в ухвалах від 20.09.2012 року №К9991/574/12 та №9991/24891/11.

Суд також звертає увагу, що у акті перевірки від 28.10.2015 року №14802/04-07-22-01/34124403 податковий орган стверджує, що надані до перевірки позивачем документи не підтверджують реальність здійснених операцій між позивачем та контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН та Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО , мотивуючи свій висновок тим, що згідно датку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та даних Єдиного реєстру податкових накладних фірма-контрагент не придбавала товарів/послуг, реалізованих у подальшому на адресу позивача, тобто не встановлено виробника та легального джерела походження товарно-матеріальних цінностей.

Щодо викладеного висновку контролюючого органу суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням статті 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Отже, посилання податкового органу у акті перевірки щодо господарської діяльності та відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів позивача, як на підставу, що позивачем здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Така правова позиція висловлена в ухвалі Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №822/5510/14, а саме: у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10). Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача .

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності .

Таким чином, як Верховний Суд України, так і Європейський суд з прав людини неодноразово звертали увагу на те, що у разі, якщо платник податків є добросовісним платником податків, жодним чином не причетний до можливих зловживань його контрагентів та належним чином виконує свої законодавчо визначені обов'язки із здійснення господарських операцій, їх документального оформлення та відображення в податковому та бухгалтерському обліку, то на такого платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки невиконання його контрагентами своїх податкових або інших зобов'язань.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд приходить висновку, що Податковим кодексом України передбачена індивідуальна відповідальність платників податків, тобто платник податків має відповідати виключно за допущені ним особисто порушення Податкового кодексу України. Платник податків не може нести відповідальність за діяння інших осіб (в тому числі його контрагентів), на податковий облік та звітність яких він не міг жодним чином впливати або контролювати їх діяльність. Відповідальність за порушення податкового законодавства контрагентами платника податків мають нести саме такі контрагенти, як особи, які допустили порушення у своїй діяльності.

Також суд зазначає, що згідно абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не зобов'язує платника податку надавати документи тільки до перевірки або письмових заперечень на акт перевірки, він може подати їх безпосередньо до суду як доказ на підтвердження обґрунтування своєї позиції. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав усі підтверджуючі документи, що засвідчують факт виконання укладених договорів, як до суду так і під час проведення перевірки податковому органу. Дослідивши первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Матеріалами справи підтверджується рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку, що між учасниками досліджених господарських операцій відбувся дійсний рух активів та зміни у їх майновому стані, що є обов'язковими ознаками господарської операції.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕЙСМЕН , Товариство з обмеженою відповідальністю МІСТЕРІО про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.12.2015 року №0002032201, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд з податку на додану вартість на суму 1 524 230,00 грн., в тому числі на суму 1 016 153,33 грн. - за основним платежем та 508 076,67 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нікопрогресбуд (код ЄДРПОУ 34124403, 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, 106) судові витрати у розмірі 22 863,46 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят три гривні сорок шість копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2017 року.

Суддя І.В. Тулянцева