Рішення

від 11.05.2018 по справі 904/784/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2018м. ДніпроСправа № 904/784/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Кутяєва В.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС", м. Дніпро

до Відповідача 1: Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ДІАГНОСТИКИ ТА ЕКСПЕРТИЗИ" Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Дніпро

Відповідача 2: Публічного акціонерного товариства "АЗОТ", м. Черкаси

про стягнення заборгованості за надані послуги

Представники:

від позивача: Гладченко А.В., дов. №5 від 05.01.2018р.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача 1: Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ДІАГНОСТИКИ ТА ЕКСПЕРТИЗИ" Товариство з обмеженою відповідальністю та відповідача 2: Публічного акціонерного товариства "АЗОТ", в якому просило:

- стягнути з відповідача 1 суму 1 000,00грн.;

- стягнути з відповідача 2 основний борг у розмірі 13 200,00грн., 3% річних у розмірі 302,70грн., інфляційні у розмірі 1 234,20грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем 2 зобов'язань щодо оплати наданих послуг відповідно до рахунку №191-17-ДК від 20.03.2017р., а також неналежним виконанням відповідачем 1 умов договору поруки №191-17-УС від 10.02.2017р.

Ухвалою суду від 01.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.03.2018р.

Ухвалою суду від 29.03.2018р. відкладено підготовче засідання на 17.04.2018р.

02.04.2018р. від відповідача 2 надійшов відзив, в якому він позов не визнає, зазначає, що не міг сплатити надані послуги через об"єктивну неможливість розпоряджатись своїми грошовими коштами, а тому його вини у порушенні зобов"язання немає. Крім того, період прострочення виконання зобов"язання з оплати і, відповідно, розрахунок 3% річних та інфляційних повинен починатись з 10.01.2018р. До того ж, відповідач 2 звертає увагу на те, що договір поруки №191-17-УС від 10.02.2017р. був укладений до договору-рахунку №191-17-ДК від 10.02.2017р., а не до договору-рахунку №191-17-ДК від 20.03.2017р. Договір поруки був укладений більше ніж за місяць до дати, коли відповідачу 2 був виставлений рахунок №191-17-ДК від 20.03.2017р., на підставі якого надані послуги, оплату яких позивач просить стягнути у даній справі. Відповідач 2 вважає, що договір поруки не має відношення до зобов"язань, що виникли між ним та позивачем і які є предметом розгляду у даній справі. На думку відповідача 2, договір поруки укладений виключно з метою зміни підсудності справи.

05.04.2018р. позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача 2.

13.04.2018р. від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою суду від 17.04.2018р. відкладено підготовче засідання на 03.05.2018р.

19.04.2018р. позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить:

- стягнути з відповідача 1 суму 1 000,00грн.;

- стягнути з відповідача 2 основний борг у розмірі 13 200,00грн., 3% річних у розмірі 104,15грн., інфляційні у розмірі 318,12грн.

Крім того, 19.04.2018р. позивач подав до суду пояснення, в яких зазначає, що отримав від відповідача 2 запрошення на тендер №413-13-24/37 від 01.02.2017р. щодо надання послуг з діагностики залізничних ваг у корп. 156 типу 2312-150Е ВВ/2С, зав. №12. Позивач направив комерційну пропозицію за №143 від 03.02.2017р. щодо участі у тендері. Відповідно до умов вказаної комерційної пропозиції вартість послуг складає 13 200,00грн., умови оплати - 100% передплата, строк виконання робіт - 60 календарних днів. Виходячи з комерційної пропозиції позивач та відповідач 2 досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, у зв"язку з чим договір щодо надання послуг був укладений у лютому 2017р. Отже після досягнення домовленості з усіх істотних умов договору 10.02.2017р. між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір поруки №191-17-УС.

Ухвалою суду від 03.05.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 11.05.2018р.

Відповідач 1 явку представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

11.05.2018р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" (позивач) був виставлений Публічному акціонерному товариству "АЗОТ" (відповідач 2) рахунок №191-17-ДК від 20.03.2017р. на суму 13 200,00грн.

Згідно вищезазначеного рахунку позивач зобов"язався надати відповідачу 2 послуги з діагностики залізничних ваг в корп.156 типу 2312-150Е ВВ/2С, зав. №12.

12.04.2017р. позивач та відповідач 2 підписали акт №1 здачі-приймання до рахунку-договору №191-17-ДК від 20.03.2017р., згідно якого позивач надав послуги у повному обсязі на суму 13 200,00грн., які задовольняють умовам рахунку-договору №191-17-ДК від 20.03.2017р.

23.12.2017р. позивач надіслав відповідачу 2 лист-вимогу за №1152 від 22.12.2017р. про оплату наданих послуг у розмірі 13 200,00грн. Дану вимогу відповідач 2 отримав 02.01.2018р., однак відповіді не надав, вимогу не задовольнив.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України договір між двома сторонами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд вважає, що між позивачем та відповідачем 2 мають місце правовідносини, що склались на підставі укладеного у спрощений спосіб договору про надання послуг, за яким сторони не визначили строк здійснення відповідачем 2 оплати за надані послуги.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

За ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки строк оплати у рахунку №191-17-ДК від 20.03.2017р. сторонами не був встановлений, відповідач 2, враховуючи положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, мав сплатити надані послуги 09.01.2018р., однак, як вбачається з матеріалів справи, цього не зробив.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 2 - 3% річних за період з 11.01.2018р. по 16.04.2018р. у розмірі 104,15грн. та інфляційні за період січень-лютий 2018р. у розмірі 318,12грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що він здійснений правильно.

Щодо інфляційних, то їх слід нараховувати з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (абз.3 п.3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Господарський суд, перерахувавши інфляційні за лютий 2018р., встановив, що вони складають 118,50грн.

Крім того, 10.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" (позивач, кредитор) та Українсько-німецьким науково-виробничим підприємством "ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ДІАГНОСТИКИ ТА ЕКСПЕРТИЗИ" (відповідач 1, поручитель) укладено договір поруки №191-17-УС.

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником, вказаним у додатку №1 до договору, усіх своїх обов'язків за договорами, вказаними у додатку №1 до договору (п.1 договору поруки).

Згідно п.2 договору поруки розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою у розмірі 1 000,00грн. за кожним з договорів.

За п.4 договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язків за будь-яким з визначених в додатку №1 договорів поручитель відповідає перед кредитором за зобов'язаннями боржника у межах суми, вказаної у п.2 цього договору за кожним з договорів окремо.

Відповідно до п.5 договору поруки у випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого п.1 даного договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного (их) обов'язку (ів).

Згідно п.6 договору поруки поручитель зобов'язаний виконати обов'язок (ки), зазначений (ні) в письмовій вимозі кредитора, в межах суми, вказаної у п.2 договору, впродовж 1 (одного) робочого дня з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п.7 договору поруки).

Відповідно до додатку №1 до договору поруки боржником є Публічне акціонерне товариство "АЗОТ", номер договору - договір-рахунок №191-17-ДК від 10.02.2017р., ціна договору - 13 200,00грн.

Позивач стверджує, що договору-рахунку №191-17-ДК від 10.02.2017р. не було, а договір поруки укладено на виконання зобов"язань за договором-рахунком №191-17-ДК від 20.03.2017р.

Враховуючи доводи позивача, беручи до уваги наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що договір поруки №191-17-УС від 10.02.2017р. укладено саме на виконання зобов"язань за договором-рахунком №191-17-ДК від 20.03.2017р.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а також відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1 отримав від позивача вимогу за №1048/4 від 15.11.2017р. про сплату суми у розмірі 1 000,00грн., в межах якої він поручився (а.с.30-31), однак залишив її без задоволення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача 1 на користь позивача суми 1 000,00грн., а також стягненню з відповідача 2 на користь позивача основного боргу у розмірі 12 200,00грн., 3% річних у розмірі 104,15грн., інфляційних у розмірі 118,50грн., в іншій частині позову слід відмовити.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-німецького науково-виробничого підприємства "ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ДІАГНОСТИКИ ТА ЕКСПЕРТИЗИ" Товариство з обмеженою відповідальністю (49040, м. Дніпро, пров. Джинчарадзе, 8, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 30268475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" (49040, м. Дніпро, пров. Джинчарадзе, 8, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32349901) суму 1 000,00грн. (одна тисяча) та судовий збір у розмірі 120,50грн. (сто двадцять грн. 50коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ" (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00203826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "ТОВАРИСТВО ТЕХНІЧНОГО НАГЛЯДУ ДІЕКС" (49040, м. Дніпро, пров. Джинчарадзе, 8, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32349901) основний борг у розмірі 12 200,00грн. (дванадцять тисяч двісті), 3% річних у розмірі 104,15грн. (сто чотири грн. 15коп.), інфляційні у розмірі 118,50грн. (сто вісімнадцять грн. 50коп.), судовий збір у розмірі 1 496,94грн. (одна тисяча чотириста дев"яносто шість грн. 94коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.05.2018р.

Суддя В.І. Петрова