Постанова

від 15.05.2018 по справі 804/4598/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 травня 2018 рокусправа № 804/4598/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - Федорової Г.В., представника відповідача - Атрошенко В.М., розглянувши у відритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі №804/4598/17 (головуючий суддя у 1 інстанції - Ільков В.В., постанова прийнята та складена в повному обсязі у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду у місті Дніпрі 18 жовтня 2017 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" (далі - позивач, ТОВ "СТРОЙБЕТОН") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держаної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.07.2017 року за №0008351401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 153 765 грн., з яких за основним платежем - 142 605 грн., за штрафними санкціями - 11 160 грн. в повному обсязі;

- визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.07.2017 року за №0008361401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 449 741,25 грн., з яких за основним платежем - 359 793 грн., за штрафними санкціями - 89 948,25 грн. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 411 334,19 грн., з яких за основним платежем - 329 067,35 грн., за штрафними санкціями - 822 66,84 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.07.2017 року за №0008341401 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" за затримку реєстрації податкових накладних штрафу у розмірі 9048 грн., з яких штраф в розмірі 10 % за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 78000 грн. застосовано штраф 7800 грн., та штраф в розмірі 20% за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 6240 грн. застосовано штраф в сумі 1248 грн., в повному обсязі.

В обґрунтування позовну зазначив, що під час проведення позапланової перевірки, в порушення вимог п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України, інспекторами були повторно перевірені податкові періоди (квітень 2015 року, травень 2016 року), в яких при проведенні планової перевірки не було виявлено порушень з боку ТОВ "СТРОЙБЕТОН", виявлені інші порушення за податкові періоди - червень 2015 року та вересень 2016 року, але вони стосувалися або менших сум, або інших підстав їх виявлення. Вважає, що контролюючий орган не мав права перевіряти своєчасність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в рамках даної позапланової перевірки. Зауважив, що ТОВ "СТРОЙБЕТОН" формувало податковий кредит виключно на підставі податкових накладних, виданих, і в передбачених діючим законодавством України випадках, зареєстрованих, його контрагентами з якими ТОВ "СТРОЙБЕТОН" перебувало у договірних відносинах, а тому висновки інспектора про заниження ТОВ "СТРОЙБЕТОН" його податкового кредиту є не обґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду реальним обставинам справи, неповне з'ясування обставин по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідачем не було прийнято до уваги заперечення позивача та не дотримано строків розгляду таких заперечень. В свою чергу відповідач зобов'язаний був досліджувати питання дотримання позивачем вимог податкового законодавства України в рамках заперечень від 29.058.2017 року на акт планової перевірки від 22.05.2017 року, а не входити за рамки заперечень та фактично здійснювати повторну планову перевірку всього періоду перевірки та встановлювати нові порушення за межами податкових періодів, про які йшла мова в запереченнях, а тому не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

На підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем та його контрагентами були надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи і до жодного з них не було пред'явлено заперечень з боку відповідача чи встановлено порушення вимог щодо їх складення. Таким чином первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також те, що вони спричинили реальні зміни майнового стану позивача. Також, чинне законодавство покладає відповідальність на особу, яки вчинила порушення певних норм податкового законодавства і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування відзиву зазначив про наявність доказів щодо фіктивності контрагентів позивача, яка внесена до Реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва. Також зазначив, що згідно інформації баз даних ДФС України та за результати аналізу їх податкової звітності встановлено, що інформація щодо трудових ресурсів відсутня, відсутні на балансі основні фонди, які використовуються в господарській діяльності, відсутні документи на транспортування матеріалів до контрагентів-виконавців, повернення готових виробів, невідповідність номенклатури придбання постачальниками ТМЦ номенклатурі їх реалізації, по постачальникам має місце несплата або сплата у незначних розмірах податкових зобов'язань до бюджету. Наявні інформація щодо фіктивності контрагентів-постачальника, в сукупності з аналізом інформаційних баз даних та дослідження первинних документів стало підставою для висновків під час проведення перевірки позивача стосовно нереальності проведених господарських операцій та, як наслідок, встановлення порушень податкового законодавства в частині заниження ПДВ та податку на прибуток.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2, п. 75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 05.04.2017 року №1941 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "СТРОЙБЕТОН" проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року та дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №5290/04-36-14-03/31735675 від 22.05.2017 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН", частково не погодившись із вищезазначеним актом перевірки, 29.05.2017 року подало письмові заперечення до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області листом від 13.06.2017 року "Про проведення позапланової перевірки в рамках заперечень" повідомило ТОВ "СТРОЙБЕТОН", що з метою забезпечення об'єктивного розгляду питань, викладених в запереченнях на акт перевірки, ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п.п.78.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України прийнято рішення про призначення з 14.06.2017 року документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань, що стали предметом розгляду заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09.06.2017 року №9013 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СТРОЙБЕТОН" проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" з питань, що стали предметом розгляду заперечень.

За наслідками проведення перевірки, податковим органом складено акт від 27.06.2017 року № 6883/04-36-14-20/31735675, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року на суму 142605 грн. у т.ч.: 2015 рік - 97965 грн., 2016 рік - 44640 грн.;

- п.188.1 ст.188, п. 198.1,198.3 ст.198, п.п. 4 п.34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, занижено суму податкового зобов'язання за січень 2015 року на суму 589 грн., травень 2015 року на суму 1759 грн., серпень 2015 року на суму 1011 грн., вересень 2016 року на суму 3000 грн., завищено суму податкового кредиту по деклараціям за липень 2014 року на суму 55474 грн., грудень 2014 року на 98479 грн., липень 2015 року на суму 131978 грн., вересень 2015 року на суму 52943 грн., грудень 2016 року на суму 3243 грн., та завищено суму рядку 20.2 декларації "сума залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної п.201-1 ст.200-1 V ПК України на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН" на 11317 грн., в результаті чого, з урахуванням наявності сум від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та переносу сум від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року всього на суму 359793 грн., у т.ч.: липень 2014 року - 55474 грн., квітень 2015 року- 9801 грн., червень 2015 року - 86341 грн., липень 2015 року - 34080 грн., серпень 2015 року - 33331 грн., вересень 2015 року - 73174 грн., жовтень 2015 - 31468 грн., листопад 2015 року - 13110 грн., грудень 2015 року - 12086 грн., вересень 2016 року - 3000 грн., грудень 2016 року - 3243 грн.;

- п.120-1 ст.120 ПК України в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ за податковими накладними на суму 84240,00 грн.

Перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та зроблено висновки про безпідставне формування податкового кредиту з ПДВ у сумі 312 402 грн. та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (собівартості реалізованих робіт та товарів) у розмірі 1 562 011 грн. по взаємовідносинам з такими контрагентами:

- ТОВ "Зеленбудсервіс" (код ЄДРПОУ 32531788) - на суму витрат за 2014 рік - 277 368,00 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 55474 грн. по декларації за липень 2014 року;

- ТОВ "Смарт Сейл" (код ЄДРПОУ 39410385) - на суму витрат за 2014 рік - 492 392,95 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 98 479 грн. по декларації за грудень 2014 року;

- ТОВ "Конфорт" (код ЄДРПОУ 39410872) - на суму витрат за 2015 рік - 659 892 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 131978 грн. по декларації за липень 2015 року;

- ТОВ "Екобудмеханізація" (код ЄДРПОУ 39921862) - на суму витрат за 2015 рік - 132 358 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 26 471 грн. по декларації за вересень 2015 року.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки ним встановлена неможливість підтвердити реальність господарських операцій між ТОВ "СТРОЙБЕТОН" та зазначеними контрагентами.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 05.07.2017 року за №0008351401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 153765 гривень, з яких за основним платежем - 142605 гривень, за штрафними санкціями - 11160 гривень в повному обсязі;

- від 05.07.2017 року за №0008361401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 449741,25 гривень, з яких за основним платежем - 359793 гривень, за штрафними санкціями - 89948,25 гривень в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 411334,19 гривень, з яких за основним платежем - 329067,35 гривень, за штрафними санкціями - 82266,84 гривень;

- від 05.07.2017 року за №0008341401 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" за затримку реєстрації податкових накладних штрафу у розмірі 9048 гривень.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень є предметом позовної заяви, із якою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що по контрагентам позивача наявні докази, що обмежують можливість виконувати господарські зобов'язання за договорами поставки, а саме: порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 КК України щодо осіб, які створювали підприємства контрагенти позивача, наявні вироки суду по обвинуваченню осіб у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.205 КК України щодо фіктивного підприємництва деяких контрагентів позивача, наявні протоколи допиту засновників контрагентів позивача, в яких вони повідомили, що не причетні до реєстрації та ведення господарської діяльності. За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що документи підписані від імені ТОВ "Зеленбудсервіс", ТОВ "Смарт Сейл", ТОВ "Конфорт", ТОВ "Екобудмеханізація" не встановленою особою не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ТОВ "Стройбетон".

Також судом першої інстанції було взято до уваги посилання відповідача на інформаційні бази даних ДФС України та аналіз податкової звітності ТОВ "Зеленбудсервіс", ТОВ "Смарт Сейл", ТОВ "Конфорт", ТОВ "Екобудмеханізація", з яких виявлено, що інформація про наявність трудових ресурсів на підприємствах відсутня; відсутні баланси основних фондів, які використовувались в господарській діяльності; відсутні документи на транспорування матеріалів до контагентів-виконавця та повернення готових виробів (товарно-транспортні накладні, шляхові листи); невідповідність номенклатури придбання постачальниками товарно-матеріальних цінностей номенклатури їх реалізації; по постачальникам має місце насплата або сплата у незначних розмірах податкових зобов'язань до бюджету (за наявності значних обсягів постачання, що задекларовані).

З огляду на наведені обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ТОВ "Стройбетон" та ТОВ "Зеленбудсервіс", ТОВ "Смарт Сейл", ТОВ "Конфорт", ТОВ "Екобудмеханізація", а відтак визнав висновки контролюючого органу правомірними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ "СТРОЙБЕТОН" та ТОВ "Конфорт" (код ЄДРПОУ 39410872) укладено договір поставки від 06.07.2015 року №06/07-15, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, іменовану надалі "Продукція", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1 договору найменування продукції, її кількість та якісні характеристики, ціна продукції за одиницю і по позиціях, а також загальна вартість Продукції, поставка якої буде здійснюватися відповідно до цього договору, вказується в Додатках - Специфікаціях до Договору, які з моменту підписання сторонами складають його невід'ємну частину. Поставка продукції здійснюється на умовах, обумовлених у Специфікаціях -Додатках до даного договору.

На підтвердження виконання умов договору були складені та надані до суду наступні документи: Специфікацію до договору постачання №06/07-15 від 06.07.2015 року; податкову накладну №78 від 08.07.2015 року на суму 791 871,00 грн.; платіжні доручення №440 від 22.07.2017 року на суму 92 024,52 грн., №559 від 01.09.2015 року на суму 200000,00 грн., №589 від 17.09.2015 року на суму 100000,00 грн., №653 від 19.10.2015 року на суму 192800,00 грн., №604 від 23.09.2015 року на суму 204046,48 грн.

При цьому, витрати по поставці продукції Кільце гумове амортизаційне коробе КР-258 у кількості 580 штук за загальну суму 163 520 грн. ат Кільце гумове проміжне ИРП-1068 у кількості 3 520 штук на загальну суму 84 480 грн. не були включені позивачем до витрат 2015 року, оскільки фактично були використані у виробництві у 2016 році, що при проведенні позапланової перевірки були визнано інпектором.

Згідно інформації, що міститься у додатку №5 до акту планової виїзної перевірки позивача, станом на 31.12.2016 року відповідно до журналу-ордеру по рахунку №631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками по ТОВ "Конфорт" кредиторська заборгованість складає 0,00 грн.

Також у період, що перевірявся, ТОВ "СТРОЙБЕТОН" мало взаємовідносини з ТОВ "Екобудмеханізація" згідно договору від 31.08.2015 року №31/08-15, відповідно до умов якого продавець (ТОВ "Екобудмеханізація") приймає на себе зобов'язання у відповідності до умов цього договору передати (поставити) покупцю (ТОВ "СТРОЙБЕТОН") продукцію виробничо-технічного призначення або товари споживання (в подальшому - продукція, товар), а покупець зобов'язується у відповідності до умов цього Договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її. Пунктом 3.1 Договору передбачено поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом на умовах, зазначених в Специфікаціях до Договору (згідно з Міжнародними Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року).

На підтвердження виконання умов договору були складені та надані до суду наступні документи: Специфікацію №1 до договору №31/08-15 від 13.08.2015 року, видаткову накладну від 01.09.2015 року №109/70 на суму 158 829, 27 грн., податкову накладну від 01.09.2015 року №48 на суму ПДВ 26 471, 65 грн., платіжне доручення №585 від 16.09.2015 року на суму 15 089, 87 грн. та Акти списання матеріалів на виробництво.

Згідно інформації, що міститься у додатку №5 до акту планової виїзної перевірки позивача, станом на 31.12.2016 року відповідно до журналу-ордеру по рахунку №631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками по ТОВ "Екобудмеханізація" кредиторська заборгованість складає 0,00 грн.

Також колегією суддів встановлено, що ТОВ "СТРОЙБЕТОН" мало взаємовідносини з ТОВ "Зеленбудсервіс" згідно договору поставки від 01.07.2014 року №1/07-3, відповідно до умов якого Продавець (ТОВ "Зеленбудсервіс") приймає на себе зобов'язання у відповідності до умов цього договору передати (поставити) покупцю (ТОВ "СТРОЙБЕТОН") продукцію виробничо-технічного призначення або товари споживання (в подальшому - продукція, товар), а покупець зобов'язується у відповідності до умов цього Договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її. Пунктом 3.1 Договору передбачено поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом на умовах, зазначених в Специфікаціях до Договору (згідно з Міжнародними Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року).

На підтвердження виконання умов договору були складені та надані до суду наступні документи: Специфікацію №1 до договору №1/07-3 від 01.07.2014 року, видаткові накладні: №238 від 04.07.2014 року на суму 52 416 грн., №374 від 08.07.2014 року на суму 29 952 грн., №402 від 09.07.2014 року на суму 37 440 грн., №580 від 11.07.2014 року на суму 38937,60 грн., №643 від 14.07.2014 року на суму 59 904 грн., №709 від 15.07.2014 року на суму 34819,20 грн., №662 від 15.07.2014 року на суму 34819,20 грн., №722 від 16.07.2014 року на суму 27 331,20 грн., №1464 від 29.07.2014 року на суму 17 222, 40 грн. та податкові накладні: №238 від 04.07.2014 року на суму ПДВ 8 736 грн., №374 від 08.07.2014 року на суму ПДВ 4 992 грн., №402 від 09.07.2014 року на суму ПДВ 6 240 грн., №580 від 11.07.2014 року на суму ПДВ 6489,60 грн., №709 від 15.07.2014 року на суму ПДВ 5 803,20 грн., №722 від 16.07.2014 року на суму ПДВ 4 555,20 грн., №1464 від 29.07.2014 року на суму ПДВ 2 870,40 грн.

Згідно інформації, що міститься у додатку №5 до акту планової виїзної перевірки позивача, станом на 31.12.2016 року відповідно до журналу-ордеру по рахунку №631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками по ТОВ "Зеленбудсервіс" кредиторська заборгованість складає 0,00 грн.

Також у період, що перевірявся, ТОВ "СТРОЙБЕТОН" з ТОВ "Смарт Сейл" мало взаємовідносини згідно договору поставки від 06.10.2014 року №6/10, відповідно до умов якого Продавець (ТОВ "Смарт Сейл") приймає на себе зобов'язання у відповідності до умов цього договору передати (поставити) покупцю (ТОВ "СТРОЙБЕТОН") продукцію виробничо-технічного призначення або товари споживання (в подальшому - продукція, товар), а покупець зобов'язується у відповідності до умов цього Договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її. Пунктом 3.1 Договору передбачено поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом на умовах, зазначених в Специфікаціях до Договору (згідно з Міжнародними Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: Специфікація до договору №1 від 06.10.2014 року, видаткові накладні: №610/172 від 06.10.2014 року на суму 49 496,40 грн., №710/116 від 07.10.2014 року на суму 49 496,40 грн., №810/87 від 08.10.2014 року на суму 49 4996, 40 грн., №910/122 від 09.10.2014 року на суму 49 496,40 грн., №1010/102 від 10.10.2014 року на суму 49 496,40 грн., №1310/112 від 13.10.2014 року на суму 49496, 40 грн., №1410/126 від 14.10.2014 року на суму 53 963,14 грн., №1510/90 від 15.10.2014 року на суму 53 963,14 грн., №1610/92 від 16.10.2014 року на суму 54 198,53 грн., №1710/61 від 17.10.2014 року на суму 46925,28 грн., №2010/88 від 20.10.2014 року на суму 41 679 грн., №2110/58 від 21.10.2014 року на суму 43 164 грн. та податкові накладні: №506 від 06.10.2014 року на суму ПДВ 8 249,40 грн., №507 від 07.10.2014 року на суму ПДВ 8 249,40 грн., №508 від 08.10.2014 року на суму ПДВ 8 249,40 грн., №509 від 09.10.2014 року на суму ПДВ 8 249,40 грн., №510 від 10.10.2014 року на суму ПДВ 8 249,40 грн., №511 від 13.10.2014 року на суму ПДВ 8 249,40 грн., №512 від 14.10.2014 року на суму ПДВ 8 993,86 грн., №513 від 15.10.2014 року на суму ПДВ 8 993,86 грн., №514 від 16.10.2014 року на суму ПДВ 9 033,09 грн., №515 від 17.10.2014 року на суму ПДВ 7 820,88 грн., №516 від 20.10.2014 року на суму ПДВ 6 946,50 грн., №517 від 21.10.2014 року на суму ПДВ 7 194 грн.

Згідно інформації, що міститься у додатку №5 до акту планової виїзної перевірки позивача, станом на 31.12.2016 року відповідно до журналу-ордеру по рахунку №631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками по ТОВ "Смарт Сейл" кредиторська заборгованість складає 0,00 грн.

Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Слід зазначити, що досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", всі господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення цих господарських операцій.

Податкові накладні, виписані контрагентами позивача, відображені в акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від його контрагентів до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Наявними в матеріалах справи документами також підтверджується використання позивачем товарів, отриманих від його контрагентів у власній господарській діяльності, з огляду на види господарської діяльності ТОВ "Стройбетон": Код КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; Код КВЕД 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; Код КВЕД 23.64 Виробництво сухих будівельних сумішей; Код КВЕД 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу; Код КВЕД 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н. в. і. у. (основний); Код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Код КВЕД 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Відповідач, стверджуючи про нереальність господарських операцій не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому використовував у виробництві і виготовлені продукції для її подальшої реалізації, також контролюючий орган не заперечує використання отриманого позивачем товару у власній господарській діяльності та не наводить жодних доводів щодо неналежного оформлення первинних документів.

Разом з тим, на підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Зеленбудсервіс" контролюючий орган посилається на те, що з приводу цього контрагента було внесено до реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва (Реєстр облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва ІС "Податковий блок") з огляду на відкрите кримінальне провадження №32015010110000094 від 23.04.2015 року за ч.1 ст.205 КК України та протокол допиту від 16.06.2016 року засновника та директора ТОВ "Зеленбудсервіс" ОСОБА_5 Зауважив, що ОСОБА_5 повідомив про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. В період взаємовідносин, що підлягав перевірці первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ "Зеленбудсервіс" підписано ОСОБА_5 та податкова звітність ТОВ "Зеленбудсервіс" підписана ОСОБА_5, отже з урахуванням протоколу допиту від 16.06.2016 року первинні документи та податкова звітність ТОВ "Зеленбудсервіс" не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Проте, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими та безпідставними, оскільки згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) дане підприємство до цього часу є діючим і жодного рішення суду, яке б набрало законної сили, щодо скасування його державної реєстрації, відповідачем не наведено. До того ж, на момент проведення перевірок позивача та на час прийняття спірної постанови суду першої інстанції, також був відсутній будь-який вирок суду, який набрав би законної сили і в якому було б встановлено, що ТОВ СТРОЙБЕТОН та ТОВ "Зеленбудсервіс" укладало фіктивні (нікчемні) правочини.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що укладання договору позивача з наведеним контрагентом та постачання товару відбувалось у липні 2014 року, тоді як згідно інформації, що міститься в ЄДР ОСОБА_5 є керівником ТОВ "Зеленбудсервіс" з 04.08.2014 року. Первинні документи, які містяться в матеріалах справи на підтвердження реальності здійснення госпорадських операцій між ТОВ СТРОЙБЕТОН та ТОВ "Зеленбудсервіс" підписані директором контрагента позивача - ОСОБА_4, а тому доводи відповідача про непричетність ОСОБА_5 до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "Зеленбудсервіс" у період укладання договору з позивачем є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, жодним чином не впливають на реальність здійснення господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом, а тому колегією суддів не приймаються.

На підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Конфорт", відповідачем було зазначено, що цього контрагента було внесено до Реєстру облікових карток суб'єктом фіктивного підприємництва ІС "Податковий блок" 22.12.2015 року з ознакою фіктовності "зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників". Порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 КК України.

Як вбачається з даних ЄДР дане підприємство було ліквідовано за рішенням власника, в ЄДР зроблений запис за №11031170011036838 від 19.07.2016 року, наведені обставини свідчать про те, що дане підприємство пройшло в установленому діючим законодавством України податкову перевірку у податковому органі де воно знаходилося на обліку (Запорізькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області) і не мало від цього податкового органу жодних заперечень щодо зняття його з обліку.

Крім того, як видно з інформації, яка міститься у ЄДР, єдиним учасником і директором ТОВ "Конфорт" станом на 08.07.2015 року, тобто дату укладання правочину з позивачем та дату його виконання був Красильніков Олег Володимирович, підписи якого від імені підприємства і містяться на договорі та первинних бухгалтерських документах.

На сьогоднішній день, відсутній будь-який вирок суду, який набрав би чинності і в якому було б встановлено, що ТОВ СТРОЙБЕТОН та ТОВ "Конфорт" укладало фіктивні (нікчемні) правочини, а тому висновки суду першої інстанції про нереальність господарських операцій позивача з цим контаргентом є безпідставними та не підтверджені належними і допустимими доказами.

На підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Смарт Сейл", відповідачем було зазначено, що це підприємство внесено до реєстру суб'єктів фіктивного підприємництва 15.02.2015 року за ознакою "зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації фізичними особами з подальшою передачою у володіння чи управління підставами (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не малинаміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження", з огляду на вирок Печерським районним судом м.Києва від 08.04.2015 року по справі №757/11168/15-к.

За результатами розгляду означеної справи Печерським районним судом м.Києва було встановлено, що ОСОБА_7, приблизно в середині серпня 2014 року, вступивши у попередню змову із невстановленою слідством особою, спрямовану на створення ТОВ "Смарт-Сейл" (код ЄДРПОУ 39360990), усвідомлюючи справжню мету реєстрації вказаного підприємства, без мети ведення фінансово-господарської діяльності та виконання адміністративно-розпорядчих функцій у якості службової особи, вчинила дії, результатом яких стало створення та реєстрація суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи), яка в подальшому невстановленими слідством особами використовувалось для прикриття незаконної діяльності. Після реєстрації ТОВ "Смарт-Сейл" на своє ім'я ОСОБА_7, виступивши засновником підприємства самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, угод фінансового характеру не укладала, печаткою підприємства не користувалась, не призначала та не звільняла з посад працівників. За наведених обставин ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України.

Проте, Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2018 року у справі №802/1853/16-а зазначив, що сам факт наявності вироків, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Враховуючи вказану правову позицію та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи вирок Печерського районного судому м.Києва від 08.04.2015 року у справі №757/11168/15-к, яким засновника контрагента позивача - ТОВ "Смарт-Сейл" ОСОБА_7 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків контролюючого органу та суду першої інстанції про нереальність здійснення господарських операцій з цим контрагентом, оскільки цим вироком не встановлено фіктивності господарських операцій ТОВ "Смарт-Сейл" за участю позивача, а лише встановлено факт реєстрації підприємства на ім'я ОСОБА_7 з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, які використали ТОВ "Смарт-Сейл" для прикриття своєї незаконної діяльності, що саме по собі не є достатнім і необхідним, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказом, що підтверджує обставини безтоварності спірних господарських операцій, та не виключає факт здійснення позивачем з ТОВ "Смарт-Сейл" реальних господарських операцій, які підтверджено первинними документами.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, первинні документи укладені між позивачем та ТОВ "Смарт-Сейл" в межах господарських операцій, що перевірялись, були підписані ОСОБА_8, як директором контрагента позивача, протиправність дій якого наведеним вироком не встановлена, а тому доводи відповідача про непричетність ОСОБА_7до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "Смарт-Сейл" не можуть бути прийняті судом як беззаперечний доказ нереальності здійснення господарських операцій.

Зазначеним вироком не встановлено обставин того, що підприємство за участю директора ОСОБА_8 не здійснювало господарську діяльність, не встановлено протиправності таких дії, а також того чи мають господарські операції ТОВ "Смарт-Сейл" з позивачем ознаки неконтрольованості їх державою, також вироком суду не було встановлено обставин підробки підпису ОСОБА_8 на первинних документах укладних по взаємовідносинам з позивачем.

За наведених обставин, колегія суддів прийшла до висновку про необгрунтованість висновків контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Смарт-Сейл".

На підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Екобудмеханізація", відповідачем було зазначено, що цього контрагента було, внесено до Реєстру облікових карток субєктом фіктивного підприємництва ІС "Податковий блок" 24.08.2015 року з ознакою фіктивності "зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи", з огляду на наявність вироку Деснянського районного суду м.Києва від 12.04.2016 року у справі №754/4680/16-к.

За результатами розгляду означеної справи Деснянським районним судом м.Києва було встановлено, що ОСОБА_9 діючи спільно з невстановленою досудовим слідством особою, в порушення ст.81,87,89 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року та статей 8, 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" вчинив фіктивне підприємтво - ТОВ "Екобудмеханізація", з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом документального оформлення псевдо господарських операцій, а також незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємтва на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки. Також згідно вироку суду, ОСОБА_9 з 14 серпня 2015 року значиться директором та учасником (власником частки у розмірі 100% статутного капіталу) суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ "Екобудмеханізація", зареєстрованого 30 липня 2015 року, однак, незважаючи на вищевикладене, придбання (перереєстрація) підприємства відбулося без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, яка передбачена протоколом №2 Загальних зборів учасників від 13.08.2015, в якому встановлено предмет діяльності вказаного Товариства - конкретні види економічної діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності. Таким чином, ОСОБА_9 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1ст.205,ч.2ст.205-2 КК України, а саме вчинив дії, які виразились у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності(юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, а також внесенні в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб. 30 березня 2016 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №3 Сторостенко А.М. та підозрюваним ОСОБА_9 укладено Угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України. Вироком суду затверджено угоду від 30 березня 2016 року про визнання винуватості, ОСОБА_9 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.205, ч.1,205-1ч.2 КК України.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 27.02.2018 року (справа №802/1853/16-а) та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи вирок Деснянським районним судом м.Києва 12.04.2016 року у справі №754/4680/16-к, яким засновника контрагента позивача - ТОВ "Екобудмеханізація" ОСОБА_9 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.205, ч.1, 205-1 ч.2 КК України, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків контролюючого органу та суду першої інстанції про нереальність здійснення господарських операцій з цим контрагентом, оскільки наведеним вироком не встановлено фіктивності господарських операцій ТОВ "Екобудмеханізація" за участю позивача, а лише встановлено факт реєстрації підприємства на ім'я ОСОБА_9 з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, які використали ТОВ "Екобудмеханізація" для прикриття своєї незаконної діяльності, що саме по собі не є достатнім і необхідним, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказом, що підтверджує обставини безтоварності спірних господарських операцій, та не виключає факт здійснення позивачем з ТОВ "Екобудмеханізація" реальних господарських операцій, які підтверджено первинними документами.

Зазначеним вироком не встановлено обставин того, що підприємство за участю директора ОСОБА_9 не здійснювало господарську діяльність безпосередньо з позивачем, не встановлено протиправності таких дії, а також того чи мають господарські операції ТОВ "Екобудмеханізація" з позивачем ознаки неконтрольованості їх державою, також вироком суду не було встановлено обставин підробки підпису ОСОБА_9 на первинних документах укладних по взаємовідносинам з позивачем.

Окрім того, як вбачається з даних ЄДР ТОВ "Екобудмеханізація" до цього часу є діючим і жодного рішення суду, яке б набрало законної сили, щодо скасування його державної реєстрації, до суду не наведено.

За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку про необгрунтованість висновків контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Екобудмеханізація".

Згідно з ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування нереальності здійснення господарських операцій з контрагентами також посилається на дані інформаційної бази ДФС України та аналіз податкової звітності контрагентів позивача під час дослідження яких було виявлено, що інформація про наявність трудових ресурсів на підприємствах відсутня; відсутні баланси основних фондів, які використовувались в господарській діяльності; відсутні документи на транспорування матеріалів до контагентів-виконавця та повернення готових виробів (товарно-транспортні накладні, шляхові листи); невідповідність номенклатури придбання постачальниками товарно-матеріальних цінностей номенклатури їх реалізації; по постачальникам має місце насплата або сплата у незначних розмірах податкових зобов'язань до бюджету (за наявності значних обсягів постачання, що задекларовані).

Однак, такі посилання є безпідставними, оскільки вони не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та визначення суб'єктом господарювання понесених витрат поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Доводи податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, транспортних засобів тощо, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки для проведення господарських операцій щодо постачання товарів, надання послуг наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися. Крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу (надання послуг), у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальниками господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують реальність проведених між позивачем та ТОВ "Зеленбудсервіс", ТОВ "Смарт Сейл", ТОВ "Конфорт", ТОВ "Екобудмеханізація" операцій.

Висновки відповідача щодо нереальності господарської операції між позивачем та його контаргентами, які мотивовані відсутністю документів на транспорування матеріалів до контагентів-виконавця та повернення готових виробів (товарно-транспортні накладні, шляхові листи) є безпідставними, оскільки правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

До того ж жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару (надання послуг) від продавця до покупця.

Колегія суддів зазначає, що окремі недоліки в заповненні товарно-транспортної накладної або відсутність товарно-транспортних накладних, шляхових листів, тим більш на транспорування матеріалів до контагентів-виконавця та повернення готових виробів, не можуть слугувати підставою для визнання недійсними угод позивача з його контаргентами, а вказують лише на порушення суб'єктом господарювання, який здійснював перевезення, правил перевезення автомобільним транспортом в частині заповнення таких документів, які не пов'язані з додержанням вимог податкового законодавства.

Також необхідно зазначити, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та відображення у податковій звітності понесених ним витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини висловленою у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), в якій Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог до оформлення первинних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Статтею 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентами позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинні нести саме ці підприємства.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

Таким чином, колегією суддів не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за спірними операціями з контрагентами чи права на включення витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами.

Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які на час їх видачі були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарських операцій, які призвели до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Колегією суддів встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 05.07.2017 року за №0008351401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 153765 гривень та податкове повідомлення- від 05.07.2017 року за №0008361401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 449741,25 гривень, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 411334,19 гривень, з яких за основним платежем - 329067,35 гривень, за штрафними санкціями - 82266,84 гривень, були прийняті відповідем з огляду на висновки зроблені за результатами проведених перевірок про нереальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ "Зеленбудсервіс", ТОВ "Смарт Сейл", ТОВ "Конфорт", ТОВ "Екобудмеханізація".

Враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем доведено реальність здійснення таких госпорадських операцій з його контрагентами та в повному обсязі спростовані висновки контролюючого орагну про порушення вимог податкового законодавства в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування наведених податкових повідомлень-рішень.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 05.07.2017 року за №0008341401 про застосування до ТОВ "СТРОЙБЕТОН" за затримку реєстрації податкових накладних штрафу у розмірі 9048 гривень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наведене податкове повідомлення-рішення було прийнято з огляду на порушення позивачем вимог пп.120 1 .1 ст.120 ПК України - порушено терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 84 240 грн., в результаті чого до нього було застосовано штраф у розмірі 9048 гривень.

Факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних, позивачем під час апеляційного перегляду справи не заперечувався.

Проте, наведене порушення було виявлено під час документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СТРОЙБЕТОН" з питань, що стали предметом розгляду заперечень позивача від 29.05.2017 року на акт перевірки №5290/04-36-14-03/31735675 від 22.05.2017 року.

Відповідно до пп.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Колегією суддів встановлено, що питання своєчасної реєстрації податкових накладних не перевірялось під час проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "СТРОЙБЕТОН", наведене питання також не могло бути предметом розгляду заперечень позивача від 29.05.2017 року на акт перевірки №5290/04-36-14-03/31735675 від 22.05.2017 року, оскільки зазначені обставини не були зазначені у запереченнях.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач при проведенні перевірки з питань, що стали предметом розгляду заперечень позивача від 29.05.2017 року вийшов за межі наданих йому повноважень та за межі предмету оскарження та встановив нові порушення вимог податкового законодавства, які не могли бути предметом цієї перевірки.

Таким чином, повідомлення-рішення від 05.07.2017 року №0008341401 було прийнято відповідачем неправомірно, поза межами наданих йому повноважень, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" за подання позову до Дніпропетровського окружного адміністративного було сплачено судовий збір у розмірі 14 876 грн. 48 коп., з яких 8 612,21 грн. згідно платіжного доручення №2033 від 14.07.2017 року та 6264,27 грн. згідно платіжного доручення №2089 від 02.08.2017 року.

Крім того, за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду позивачем, згідно платіжного доручення №234 від 22.11.2017 року, було сплачено судовий збір у розмірі 16 364,13 грн.

Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено нове рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтвердженні судові витрати у розмірі 31 240 грн. 61 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 139, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі №804/4598/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройбетон" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.07.2017 року за №0008351401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 153 765, 00 грн., з яких за основним платежем - 142 605, 00 грн., за штрафними санкціями - 11 160, 00 грн.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.07.2017 року за №0008361401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 449741,25 грн., з яких за основним платежем - 359 793, 00 грн., за штрафними санкціями - 89 948,25 грн. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 411 334,19 грн., з яких за основним платежем - 329 067,35 грн., за штрафними санкціями - 82 266,84 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 05.07.2017 року за №0008341401 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" за затримку реєстрації податкових накладних штрафу у розмірі 9 048, 00 грн., з яких штраф в розмірі 10 % за затримку реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів, в розмірі 20% за затримку реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів.

За рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙБЕТОН" судовий збір за подачу адміністративного позову в сумі 14 876 грн. 48 коп., за подачу апеляційної скарги в сумі 16 364 грн. 13 коп., всього 31 240 грн. 61 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 15 травня 2018 року, в повному обсязі постанова складена 18 травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили 15.05.2018 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Суддя-доповідач С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва