Рішення

від 17.05.2018 по справі 826/797/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2018 року № 826/797/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Патук А.С.,

за участі: від позивача: Шипов К.Ю.; від відповідача: Диба Ю.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ант Віжн Прінт" доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування акту перевірки від 27.09.2017 № 398/26-15-14-02-03/38336657 та податкових повідомлень-рішень від 11 жовтня 2017 року: № 1815140302, № 00007381402, № 00007371402, № 00007391402,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ант Віжн Прінт" (код ЭДР 38336657) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (код ЭДР 39439980) від 11 жовтня 2017 року:

- № 1815140302, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 63 476,00 грн. за основним платежем та на 45 501,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 00007381402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 735 685,00 грн. за основним платежем та на 183 921,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 00007371402, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 5087,00 грн. (декларація за січень 2015 від 05.03.2015);

- № 00007391402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 1143526,00 грн. за основним платежем та на 169 330,00 грн. за штрафними санкціями.

Позивач вважає помилковим висновок щодо донарахування ПДФО та зазначає, що сплачує всі зобов'язання своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується, на його думку, відповідними платіжними дорученнями, які були пред'явлені і під час перевірки. Спірним рішенням, як зазначає позивач, його повторно зобов'язано сплатити суми зобов'язань, які позивачем вже сплачено.

Відносно донарахування ПДВ та податку на прибуток, а також рішення щодо зменшення розміру від'ємного значення ПДВ, позивач не погоджується з висновками акту перевірки, звертає увагу, що фіскальний орган використовував припущення, недостовірні та помилкові дані стосовно контрагентів товариства, які в дійсності не ставлять під сумнів і не спростовують реальність господарських операцій позивача.

Так, позивач звертає увагу, що висновки відповідача в обґрунтування безтоварності операцій з ТОВ Інфініті Про ґрунтуються на тому, що 29.12.2016 цьому товариству анульовано реєстрацію платника ПДВ. Однак, як звертає увагу позивач, останні операції з цим товариством мали місце ще у 2 кварталі 2015 року. Водночас, проведення цих операцій підтверджується сукупністю первинних документів. При цьому, як звертає увагу позивач, посилання відповідача на наявну у мережі Інтернет інформацію про наявність розпочатих досудових розслідувань відносно окремих осіб ТОВ Інфінаті Про жодним чином не спростовує реальність здійснення господарських операцій щодо поставки товарів.

Так само, як зазначається у позові, відповідач обґрунтовує донарахування податкових зобов'язань по відносинам з ТОВ Інвестментс Компані , оскільки його реєстрацію платником ПДВ анульовано 31.07.2017, у той час, коли останні операції з цим підприємством мали місце в січні 2016.

Позивач звертає увагу, що в Акті перевірки не вказано про те, що стосовно службових осіб контрагентів позивача, таких як ТОВ Інфініті Про , ТОВ Інвестментс Компані , ТОВ ДК Престиж чи будь-яких інших контрагентів судами прийнято обвинувальні вироки.

Позивач вважає абсолютно безпідставним та необґрунтованим твердження відповідача про невідповідність даних бухгалтерського обліку щодо операцій між позивачем та ТОВ ДК Престиж , оскільки такі відносини підтверджені первинною бухгалтерською документацією, яка була надана під час перевірки.

Ухвалою від 13.02.2018 відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального провадження, призначено проведення підготовчого засідання. У підготовчому засіданні 19.04.2018 ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи, за згодою учасників справи, до судового розгляду по суті у той же день 19.04.2018 (п. 3 ч. 2 ст. 183, ч. 7 ст. 181 КАС України).

Ухвалою від 17.05.2018 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування акту перевірки.

У судовому засіданні 17.05.2018 проголошено вступну та резолютивні частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення та заперечення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне .

ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ Ант Віжн Прінт (код ЄДР 38336657) дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт від 27.09.2017 № 398/26-15-14-02-03/38336657 (далі - Акт перевірки).

Загальні дані про товариство, встановлені під час перевірки: товариство зареєстровано у статусі юридичної особи 14.09.2012; податковий номер 38336657; є платником ПДВ згідно свідоцтв від 22.10.2012, від 28.07.2016. Товариство орендує офісні площі 63,74 кв.м.

До основних видів діяльності товариства належить надання поліграфічних послуг: широкоформатний друк бігбордів, інтер'єрний друк, у зв'язку з чим позивачем здійснювалось придбання чорнил, паперу, банерів.

Щодо податку на прибуток.

У пункті 3.1.1.2. Акту перевірки встановлено, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 товариства задекларувало витрати у сумі 12 492 356 грн. Перевіркою встановлено їх заниження на 3 214 874 грн.

Надалі, на стор. 6 Акту перевірки (т. 1, а.с. 19) зазначається (далі перший епізод ), що перевіркою відображених у рядку 05.1. декларацій Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг показників за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 у загальній сумі 10 766 286 грн., встановлено завищення задекларованих у рядку 05.1. декларацій показників на 3 214 874 грн., що стосується відносин позивача з ТОВ Інфініті Про (код 38423975). Зазначається у зв'язку з цим в Акті перевірки, що на запит ГУ ДФС у м. Києві товариством були надані видаткові накладні, складені, підписані та скріплені печатками вказаних підприємств на загальну суму 3 214 874 грн. зазначається в Акті перевірки, що відповідно до наданих до перевірки банківських документів, позивачем на рахунок контрагента були перераховані кошти відповідно до видаткових накладних.

Відносно цього контрагента зазначено, крім іншого, що статутний капітал складає 5 000 000 грн. Свідоцтво платника ПДВ від 01.05.2013 анульовано 29.12.2016. За даними Броварської ОДПІ за 2 кв. 2015 обліковуються основні засоби на 8100 грн. Останню декларацію з ПДВ подано за липень 2015. Зазначається про надання Київською місцевою прокуратурою № 2 інформації про проведення дій у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 212 КК України в рамках якого наявна інформація, що ТОВ Інфініті Про в період 2013 - 2014, шляхом відображення у податковому обліку неіснуючих операцій з ТОВ Романсон , ТОВ Укрстальекспо , ТОВ Сігмус Тех Солюшнс , ТОВ Укргарант Проект , ТОВ Авто-Кар-Тех ухилились від сплати податків. Відповідно до ІС Податковий блок та ЄРПН за жовтень 2014, грудень 2014, січень 2015, березень 2015, згідно номенклатури ідентифіковано наступні ТМЦ отримані ТОВ Ант Віжн Прінт : ТОВ Ант Віжн Прінт - ТОВ Інфініті Про - ТОВ Тінент Груп - ТОВ Вері Бат . Встановлено, що ТОВ Вері Бат реалізує на адресу ТОВ Тінент Груп чай англійський, кава розчинна. Зазначається про отримання службової записки від 13.08.2015 про відсутність контрагента за місцезнаходженням. Зазначається також в Акті перевірки, що відповідно до відкритої інформації встановлена наявність ухвали Дарницького районного суду м. Києві від 17.11.2015 про встановлення під час досудового слідства тих обставин, що одним із користувачів послуг по ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах являються службові особи ТОВ Інфініті Про , які шляхом використання підприємств підконтрольних певним особам (з якими позивач не мав відносин) занизили суму податку на прибуток.

Надалі, ГУ ДФС у м. Києві зроблений висновок, що за сукупністю вищевикладених матеріалів, перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Інфініті Про . Перевіркою, на думку ГУ ДФС у м. Києві, встановлено документування зазначених операцій та відображення в обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Відтак, зроблено висновок, що у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій із зазначеним контрагентом.

Таким чином, зазначається в Акті перевірки, на підставі вищевикладеного та враховуючи наявні матеріали кримінального правопорушення перевіркою встановлено, що в порушення п/п. 134.1.1, абз. 1 п. 138.2., п/п. 139.1.9. ПК України за період 2014 року позивачем завищено валові витрати з придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 214 874 грн.

Водночас, суд звертає увагу , що в Акті перевірки жодним чином не розкрита та не проаналізована жодна операція між вказаними особами, не зазначена навіть номенклатура поставки.

Між тим, зазначається, що за період 2014 позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 51042 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 2014 встановлено його заниження на 578 677 грн.

Окрім того, як зазначається в Акті перевірки (далі другий епізод ), перевіркою показника за період 01.01.2015 - 31.12.2015 у рядку 2120 Інші операційні доходи встановлено заниження задекларованих показників на 3 138 047 грн., у т.ч. за 2015 - 2 590 032 грн., за 2016 - 548 015 грн.

Зазначається в Акті перевірки (1) , що до перевірки був наданий договір, укладений з ТОВ Інфініті Про , а також первинні документи за 2015 на суму 2086827 грн. Зазначається також в Акті перевірки, що детально порушення позивачем наведено в п. 3.1.1.2. Акту перевірки.

А відтак, зазначається висновок, що враховуючи викладене, - первинні документи, укладені між позивачем та ТОВ Інфініті Про складені всупереч вимогам законодавства в наслідок не підтвердження факту придбання товару (кримінальне правопорушення за № 12017100020006677 від 23.06.2017), номенклатура ТМ не відповідає ТМЦ що було реалізовано. Таким чином, на думку ГУ ДФС у м. Києві, ТОВ Ант Віжн Прінт отримано активи від ТОВ Інфініті Про у вигляді вищевказаних робіт (товарів) невідомого походження , що вважаються безоплатно отриманими.

Тобто , з одного боку ГУ ДФС у м. Києві зазначає ( перший епізод ), що активи не були отримані, у другому випадку, за того ж обґрунтування та мотивування, зазначає, що активи були отримані, але невідомого походження.

Надалі також зазначається (2) , що встановлено відносини з ТОВ Інвестменс Компані (код 39648627) по договору від 29.01.2016 № 290116, в рамках якого придбаний товар: банер ARB Lam 440 Банер ARB Cat 440 Люверс d10 мм Банер ARB Blockout 510 на загальну суму 404 190,00 грн. з ПДВ, ПДВ 67365 грн., про що складено видаткову накладну від 29.01.2011. Зазначається про проведення розрахунків.

Відносно контрагента в Акті перевірки зазначається, що статутний капітал складає 323 500 грн. Свідоцтво платника ПДВ від 01.04.2015, анульовано 31.07.2017.

Вказується про отримання листа Київської місцевої прокуратури № 2 від 23.06.2017 про досудове розслідування та зібрання інформації відносно ТОВ Ант Віжн Прінт з питань проведення фінансово-господарської діяльності по відносинам з ТОВ Інфініті Про , ТОВ ТД Престиж , ТОВ Інвестменс Компані за результатами чого встановлено невідповідність придбаного та реалізованого в подальшому товару, оформлення фіктивної операції по відвантаженню.

В Акті перевірки (стор. 14) визнається , товар був реалізований контрагентом позивачу, однак, контрагент придбав у січні 2016 у ТОВ Маяк Трейд продукти харчування, алкогольні та безалкогольні напої.

Як і у попередньому випадку, зазначається про отримання відкритої інформації з мережі Інтернет про ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 23.11.2016, в якій, як зазначає відповідач, крім іншого йдеться про те, що в ході досудового розслідування встановлено, шо невстановлені особи створили, зокрема, ТОВ ДК Престиж , ТОВ Інвестментс Компані з метою подальшого прикриттям незаконної діяльності, пов'язаної із наданням податкової вигоди.

Надалі (3) , ГУ ДФС у м. Києві також зазначає про встановлення відносин позивача з ТОВ ДК Престиж (код 39526177) за договором від 30.12.2015 № 301215 на поставку позивачу продукції, про що складено видаткові накладні від 30.12.2015 та від 14.04.2016 на поставку товару: банер ARB Cat 440Банер ARB Lam440 Люверс d10 мм Сітка ARB Mesh 360 Банер ARB Blockout 510 Плівка перфорована One Way Vision (на суму 603 846 грн. з ПДВ, ПДВ - 100641 грн.), а також на поставку продукції: чорнила в асортименті для поліграфії на суму 253 428 грн. з ПДВ, ПДВ - 42238 грн. Зазначається в Акті перевірки про проведення розрахунків.

Відносно контрагента встановлено, що статутний капітал складає 340 200 грн. Свідоцтво платника ПДВ від 01.01.2015.

Зазначається про отримання від Київської міської прокуратури № 2 вищезгаданого листа від 23.06.2017. В контексті цього зазначається, що за грудень 2015 встановлено невідповідність придбаних та реалізованих ТМЦ ТОВ ДК Престиж , а саме реалізовує чорнила, однак придбав у ТОВ Кварталюкс ТМЦ та послуги: свинина нежирна, шкіра свинна, голова, халва соняшникова, ванільна, чай тощо.

В акті перевірки надалі зазначається, що отримання позивачем безоплатно товарів (чорнила та інше) від вказаних вище контрагентів підтверджує збільшення економічних вигод у позивача.

Таким чином, зазначає відповідач, на порушення п. 44.1., 44.2., п/п. 134.1.1. занижено дохід від будь-якої діяльності за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 всього на 3 138 047 грн., у т.ч. за 2015 - на 2 590 032 грн., за 2016 - на 548 015 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено його заниження на 568 849 грн., у т.ч. за 2015 - на 466 206 грн., за 2016 - на 98 643 грн.

Щодо ПДВ. Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ всього на суму 967 419 грн., у т.ч. по періодам: лютий 2014 - 16586 грн., березень 2014 - 41279 грн., квітень 2014 - 59391 грн., травень 2014 - 6725 грн., червень 2014 - 41000 грн., липень 2014 - 61523 грн., серпень 2014 - 143 грн., вересень 2014 - 95029 грн., жовтень 2014 - 29124 грн., листопад 2014 - 66022 грн., грудень 2014 - 4558 грн., січень 2015 - 101124 грн., лютий 2015 - 33192 грн., березень 2015 - 64494 грн., квітень 2015 - 14444 грн., травень 2015 - 122561 грн., грудень 2015 - 100641 грн., січень 2016 - 67365 грн., квітень 2016 - 42238 грн.

По суті доводи фіскального органу в обґрунтування вищенаведених висновків ґрунтуються на обставинах взаємовідносин позивача із вищезгаданими контрагентами та наведених вище обставинах, зазначених в Акті перевірки.

Зокрема, на стор. 25 Акту перевірки зазначається, що враховуючи наявну негативну інформацію про контрагентів позивача, проведеною перевіркою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів (чорнила в асортименті та інше), позивачем за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 в порушення п. 185.1., 198.1., 198.3., 198.6. ПК України, а відтак позивач безпідставно включив до податкового кредиту ПДВ на загальну суму 967419 грн.

З урахуванням наведеного встановлено заниження ПДВ до сплати на 962 332 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду за лютий 2015 на 5087 грн., наслідок вищезгаданих порушень, зазначених у п. 3.1.2.2. Акту перевірки.

Щодо податку на доходи фізичних осіб.

В Акті перевірки зазначається, що: залишок на 01.01.2014 - 9,71 грн.; загалом нараховано податку 180 254,72 грн.; перераховано до бюджету 116 759,63 грн. Не сплачено податку у розмірі 63 476,00 грн. за березень - грудень 2015, січень-травень 2016.

Таким чином, як зазначає ГУ ДФС у м. Києві, підприємством не виконано вимоги п/п. 168.1.1. ПК України, згідно якого податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок; п/п. 168.1.2. ПК України, згідно якого податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом; п/п. 168.1.4., п/п. 168.1.5. ПК України, п. 171.1 ПК України.

На підставі вищезгаданих висновків Акту перевірки прийняті оскаржувані рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті доводів учасників справи щодо донарахування сум ПДВ та податку на прибуток відносно взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами положення :

- ПК України, а саме: п/п 4.1.4 (щодо принципу презумпції правомірності рішень платника податку), п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну господарська діяльність ), п/п. 14.1.191. (щодо визначення постачання товарів ), п/п. 14.1.202. (щодо визначення продаж (реалізація) товарів ), п/п. 14.1.185. (щодо визначення постачання послуг ), п/п. 14.1.203 (щодо визначення продаж результатів робіт (послуг), п/п 14.1.231 (щодо визначення розумна економічна причина (ділова мета) ),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну витрати ; в редакції до 01.01.2015), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг ; в редакції до 01.01.2015), п/п. 133.1.1. (щодо визначення платників), п/п 134.1.1 (щодо об'єкту оподаткування), п. 135.1. (щодо бази оподаткування), п. 137.1 (щодо порядку обчислення податку на прибуток підприємства), п. 138.2. (щодо випадків, коли фінансовий результат до оподаткування зменшується), п. 138.1. (щодо випадків збільшення фінансового результату), положень розділу ІІІ ПК України (в редакції до 01.01.2015);

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 (із змінами), щодо визнання витрат, складу витрат,

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290,

- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 р. № 20,

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення податок на додану вартість ), п/п. 14.1.181 (щодо визначення податковий кредит ), п. 185.1. (щодо визначення об'єкт оподаткування ), п п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН; в редакції до 01.01.2015), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту),

- ч. 2. ст. 3. ( фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку ), ч. 1 ст. 9 ( підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи ), ст. 1 (щодо визначення термінів) Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ( первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію );

- п/п. 16.1.2. ПК України (щодо обов'язку ведення обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів), 16.1.3. ПК України (щодо обов'язку подання звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів), п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, та щодо підтвердження задекларованих відомостей),

- а також положення ст. 204 ЦК України (щодо правомірності правочину), параграфу 3 глави 54 ЦК України та параграфу 1 глави 30 ГК України (щодо вимог до господарської операції за договором поставки), глави 63 ЦК України (щодо вимог до господарської операції за договором про надання послуг), глави 65 ЦК України та главу 32 ГК України (щодо вимог до господарської операції за договором транспортного експедирування),

- ст. 62 Конституції України (щодо невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду),

- ст. 205 КК України (фіктивність підприємства),

суд приходить до наступних висновків .

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства, законодавства з питань бухгалтерського обліку та стандартів бухгалтерського обліку пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту в контексті розглядуваних операцій, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім того, відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 77 КАС України, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на обставини, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує при вирішенні спірних взаємовідносин дотримання принципу правової визначеності , як складової принципу верховенства права.

У даному випадку , враховуючи, зокрема, приписи ст. 211 КАС України (щодо дослідження доказів), ст. 90 КАС України (щодо оцінки доказів), ч. 2 ст. 74 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обов'язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства (щодо податку на прибуток та ПДВ), наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак податковий орган не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ГУ ДФС у м. Києві в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , висновки Акту перевірки не обтяжені логічним зв'язком із зазначеними в Акті перевірками обставинами та застосованими нормами права, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень (щодо ПДВ та податку на прибуток).

У той же час, позивачем надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, у т.ч. - штатний розпис позивача, договір оренди поліграфічного обладнання № 2 від 03.12.2012 з ТОВ АВ ЛТД , докази використання орендованих виробничих приміщень площею 1071 кв.м. та 948,6 кв. м. (договір № 30/12 від 14.09.2012 з ТОВ Укрсклобуд , договір № 0704/16 від 07.04.2016 із ТОВ Територіальна енергетична компанія ), які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій та використання придбаної продукції у власній господарській діяльності, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Так, у матеріалах справи наявні видаткові накладні за період з 08 січня 2014 по 11.06.2015, оформлені з боку ТОВ ІНФІНІТІ ПРО , перелік яких визначено у таблиці фіскального органу та у заяві позивача від 28.03.2018 (т.2 і далі), з яких вбачається періодична поставка позивачу чорнил, промивки тощо для цілей поліграфії. Обсяг замовлень є незначним та не передбачає необхідності замовлення вантажного транспорту.

При цьому, як вже зазначалося, в акті перевірки відповідач визнає, що ТОВ Ант Віжн Прінт отримано активи від ТОВ Інфініті Про у вигляді вищевказаної продукції, однак вона, на думку відповідача, невідомого походження, що вважається, на думку відповідача, безоплатно отриманою.

До матеріалів справи (т.2 і далі) також надано договори з ТОВ ДК Престиж № 3012015 від 30.12.2015 та з ТОВ ІНВЕСТМЕНТС КОМПАНІ № 290116 від 29.01.2016, а також видаткові накладні (поставка продукції в асортименті: банер, люверс, сітка, плівка, чорнила), рахунки, податкові накладні, платіжні документи за відносинами із цими товариствами за період спірних відносин, зазначений в Акті перевірки. Виходячи із змісту договорів, позивач не бере участь у перевезенні та, відповідно, наявність документів на перевезення умовами постачання не передбачена.

Первинні документи, податкові накладні мають всі необхідні реквізити, скріплені підписами сторін та печатками сторін.

До матеріалів справи також зведені облікові документи, в яких відображено проведення в обліку спірних операцій.

Первинні документи супроводжуються рахунками та податковими накладними. Факт оплати, а отже і сплати ПДВ у ціні товару, визнається відповідачем та підтверджується документально.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. Реєстрація податкових накладних в ЄРПН відповідачем не спростовується.

Контрагенти позивача на момент видачі податкових накладних, вчинення господарських операцій з поставки були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ними податкових накладних як платниками ПДВ є правомірною.

Відповідачем не спростовується та не заперечується факт використання позивачем вказаної продукції для цілей поліграфії, тобто у його власній господарській діяльності, що у свою чергу підтверджується матеріалами справи. Як і у першому випадку, по відносинам з двома останніми контрактами, відповідач в Акті перевірки визнає факт поставки продукції, але вважає її безоплатно отриманою.

З аналізу положень п. 44.1 ст. 44 ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та правових висновків, викладених в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № К/9901/433/18 та постанові від 31.01.2018 у справі № К/9901/3906/18, вбачається, що для визнання господарської операції реальною, необхідним є складення платником податку всіх первинних документів, які є обов'язковими для певного виду господарських операцій та необхідна наявність зміни в структурі активів і зобов'язань у власному капіталі підприємства, у зв'язку з вчиненням такої господарської операції.

У даному випадку у суду відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час перевірки та розгляду справи документів.

З наданих первинних документів позивачем на підтвердження господарських операцій, вбачається наявність всіх первинних документів, які є обов'язковими згідно чинного законодавства України для такого виду господарських операцій.

У свою чергу, під час розгляду справи відповідачем не доведено перед судом обсягів активів, трудових та матеріальних ресурсів, які були необхідні для контрагентів для виконання спірних операцій та повинні були бути у контрагентів, але були відсутні.

В контексті наведеного відповідачем не надано жодних доказів (податкової звітності тощо), з яких би вбачалась недостатність у контрагентів ресурсів для цілей здійснення спірних операцій.

Що стосується доводів відповідача відносно того, що номенклатура продукції/товарів, яка придбавалася контрагентами, не відповідала номенклатурі продукції/товарів, що надалі поставлялася, у т.ч. позивачу, слід зазначити, що відповідачем не надано жодних документальних підтверджень наведеного у вигляді відомостей щодо обліку запасів у контрагентів за попередні періоди, як і не надано відомостей з ЄРПН та їх співставлення.

Відносно доводів відповідача щодо наявності у мережі Інтернет процесуальних документів слідчих суддів відносно контрагентів, суд звертає увагу на загальновідому та поширену практику, неодноразово встановлену у судових рішеннях, за якою реєстрація кримінальних проваджень зазвичай призводила до нарахування податкових зобов'язань лише за самим фактом реєстрації проваджень, що суперечить ст. 62 Конституції України. Ця практика також свідчить про те, що у багатьох випадках керівники таких підприємств надалі, при оскарженні податкових рішень у суді, заявляли про тиск під час розслідування з метою добитися слідчими органами бажаного результату для цілей визнання фіктивної діяльності підприємств. Відтак, само по собі зазначення щодо фігурування певної особи у кримінальному провадженні не має будь-якого правового значення для цілей визначення у даному випадку податкових зобов'язань.

Що стосується листів прокуратури з негативною інформацією , на які посилається відповідач, слід зазначити, що є очевидним, що вони не є належними і допустимими доказами, носіями податкової інформації, а відтак не можуть бути підставою для визначення податкових зобов'язань.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагенті позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного, наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів покупця/замовника, чого в даному випадку і не доведено, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання ). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Таким чином, в Акті перевірки не наведено жодних обставин та не надано суду доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування витрат та спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б, відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку, унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки в частині щодо нарахування ПДВ та податку на прибуток.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку про відсутність підстав вважати отримані позивачем товари/продукцію безоплатно, на чому ґрунтуються його висновки в акті перевірки, оскільки між учасниками спірних операцій укладені оплатні угоди, товар постачався за оплату та був оплачений, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до вказаних операцій положень 14.1.13. ПК України.

Таким чином , відносно оскаржуваних рішень з податку на прибуток та ПДВ, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості вказаних рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання їх протиправними та скасування.

Що стосується оскаржуваного рішення, яким позивачу донараховано ПДФО , слід зазначити, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення щодо перерахування ПДФО за лютий - грудень 2015 та за період січень - травень 2016 (т.1., а.с. 152-174, 176-183), які проведені банком та сума за якими (63 715,56 грн.) повністю покриває суму, визначену ГУ ДФС у м. Києві в Акті перевірки, як таку, що на думку фіскального органу, є несплаченою.

Під час розгляду справи з боку відповідача не надано жодних заперечень та спростувань щодо вказаних платіжних доручень, а відтак, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено обставин того, що ПДФО не сплачений до бюджету, а відтак не доведено обставин, на яких ґрунтується податкове повідомлення-рішення від 11.10.2017 № 1815140302. Наведене, у свою чергу, зумовлює висновок суду про невідповідність у цій частині висновків Акту перевірки фактичним обставинам та, відповідно, про відсутність підстав для висновку про порушення позивачем зазначених відповідачем норм податкового законодавства. Відтак, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та наявності підстав для його скасування. При цьому, відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставин повторності та втретє порушення позивачем норм ПК України, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11 жовтня 2017 року № 1815140302, № 00007381402, № 00007371402, № 00007391402.

Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ант Віжн Прінт" (адреса: 02091, м. Київ, вул. Тростянецька, 49 кв. 118; код 38336657) сплачений ним судовий збір у розмірі 35197,89 грн. (тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто сім грн., 89 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін

повний текст складено та підписано 18.05.2018