Постанова

від 17.05.2018 по справі 804/7405/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 травня 2018 рокусправа № 804/7405/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Шальєва В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання: Лащенко Р.В.

за участі представника позивача Саєнка Д.М.

представника відповідача Атрошенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. (суддя Кальник В.В.) в справі № 804/7405/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Адамант до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Адамант (далі - ТОВ НВП Адамант ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2017 р. № 0017371401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2465761 грн., в тому числі за основним платежем - 2165024 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 300737 грн., № 0017381401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4220238 грн., в тому числі за основним платежем - 2813492 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1406746 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 р. № 0017371401 та від 18.10.2017 р. № 0017381401.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції встановлені в ході перевірки обставини, зокрема, щодо взаємовідносин з контрагентами з ознаками сумнівності; дефектності первинних документів (відсутності в актах виконаних робіт та рахунках-фактурах підпису директора, уточнення виду будівельних робіт; не зазначення в товарно-транспортних накладних перевізника, водія, автомобілю, пунктів навантаження та розвантаження). Також судом першої інстанції не взято до уваги наявність негативної податкової інформації щодо контрагентів, не підтвердження здійснення господарських операцій за ланцюгом постачання; наявність судових рішень, якими встановлена фіктивність підприємств.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВП Адамант з питань дотримання податкового законодавства, валютного законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. № 8594/04-36-14-03/35928576 від 07.08.2017 р. відповідачем 18.10.2017 р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0017371401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2465761 грн., в тому числі за основним платежем - 2165024 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 300737 грн., № 0017381401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4220238 грн., в тому числі за основним платежем - 2813492 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1406746 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що рамках господарської діяльності позивачем здійснювались господарські операції з ТОВ Укрмехкомплект , ТОВ Сеолан , ТОВ ТПК Астрея , фактичне здійснення яких суд першої інстанції вважав доведеними належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ НВП Адамант з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного - за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт № 8594/04-36-14-03/35928576 від 07.08.2017 р., яким, зокрема, встановлено наступні порушення: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 2165010 грн., в тому числі 2014 р. - 708702 грн., за 2015 р. - 962076 грн., 1 квартал 2016 р. - 214004 грн., 2 квартал 2016 р. - 155184 грн., 3 квартал 2016 р. - 24247 грн., 4 квартал 2016 р. - 100797 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 3125108 грн., в тому числі за січень 2014 р. - на 21500 грн., за лютий 2014 р. - 72983 грн., за березень 2014 р. - 126258 грн., за квітень 2014 р. - 16667 грн., травень 2014 р. - 116556,8 грн., червень 2014 р. - 181403 грн., липень 2014 р. - 88073 грн., серпень 2014 р. - 58260 грн., вересень 2014 р. - 68495 грн., жовтень 2014 р. - 2998 грн., грудень 2014 р. - 283500 грн., січень 2015 р. - 2567 грн., лютий 2015 р. - 210833 грн., березень 2015 р. - 71293 грн., квітень 2015 р. - 43588 грн., травень 2015 р. - 63227 грн., вересень 2015 р. - 128656 грн., жовтень 2015 р. - 105485 грн., листопад 2015 р. - 249763 грн., грудень 2015 р. - 376408 грн., лютий 2016 р. - 11400 грн., березень 2016 р. - 204800 грн., квітень 2016 р. - 135880 грн., травень 2016 р. - 142239 грн., червень 2016 р. - 95001 грн., грудень 2016 р. - 247271 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт документальної планової виїзної перевірки від 07.08.2017 р. контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що стали предметом розгляду заперечень, за наслідками якої складено акт № 15487/04-36-14-20/35928576 від 10.10.2017 р., яким, зокрема, встановлено наступні порушення: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 2165024 грн., в тому числі 2014 р. - 708716 грн., за 2015 р. - 962076 грн., 1 квартал 2016 р. - 214004 грн., 2 квартал 2016 р. - 155184 грн., 3 квартал 2016 р. - 24247 грн., 4 квартал 2016 р. - 100797 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 3125124 грн., в тому числі за січень 2014 р. - на 21500 грн., за лютий 2014 р. - 72983 грн., за березень 2014 р. - 126258 грн., за квітень 2014 р. - 16667 грн., травень 2014 р. - 116559 грн., червень 2014 р. - 181403 грн., липень 2014 р. - 82353 грн., серпень 2014 р. - 30647 грн., вересень 2014 р. - 40926 грн., жовтень 2014 р. - 63916 грн., грудень 2014 р. - 283500 грн., січень 2015 р. - 2567 грн., лютий 2015 р. - 210833 грн., березень 2015 р. - 71293 грн., квітень 2015 р. - 43588 грн., травень 2015 р. - 63227 грн., вересень 2015 р. - 128656 грн., жовтень 2015 р. - 105485 грн., листопад 2015 р. - 249763 грн., грудень 2015 р. - 376340 грн., лютий 2016 р. - 11468 грн., березень 2016 р. - 204800 грн., квітень 2016 р. - 135880 грн., травень 2016 р. - 142239 грн., червень 2016 р. - 95001 грн., грудень 2016 р. - 247271 грн.

На підставі акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ НВП Адамант від 07.08.2017 р. № 8594/04-36-14-03/35928576 ГУ ДФС 18.10.2017 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0017371401 про збільшення ТОВ НВП Адамант суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2465761 грн., в тому числі за основним платежем - 2165024 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 300737 грн.; № 0017381401 про збільшення ТОВ НВП Адамант суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4220238 грн., в тому числі за основним платежем - 2813492 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1406746 грн.

Підставою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями є висновок контролюючого органу про нереальність здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Укрмехкомплект , ТОВ ТПК Астрея , ТОВ Сеолан .

Судом встановлено, що у періоді, що перевірено контролюючим органом, ТОВ НВП Адамант здійснювались господарські операції з ТОВ Укрмехкомплект .

Так, 01.01.2013 р. ТОВ НВП Адамант як орендарем укладено з ТОВ Укрмехкомплект як орендодавцем договір оренди обладнання № 154, перелік якого та інші умови відображаються у відповідних специфікаціях. Додатковими угодами до вказаного договору сторони узгодили розмір орендної плати.

Перелік обладнання, яке передано в оренду, кількість, ціна вказано у специфікації від 01.01.2013 р.

Факт передачі обладнання в оренду підтверджено актом приймання-передачі обладнання від 01.01.2013 р.

Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2014 р. сторони підтвердили факт отримання позивачем послуг з оренди обладнання, вартість послуг - 100000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 16666,67 грн. Орендодавцем вставлено позивачу рахунок на оплату № 2 від 28.02.2014 р. на суму 100000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 16666,67 грн.

Факт отримання послуг оренди обладнання у березні-грудні 2014 р., лютому-березні 2015 р. підтверджено належним чином оформленими первинними документами, в тому числі актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними.

30.07.2015 р. між ТОВ НВП Адамант як покупцем укладено з ТОВ Укрмехкомплект як постачальником договір поставки № 30/07-2015, за умовами якого позивачем придбавався товар на умовах, визначених специфікаціями. Специфікаціями визначено товар, кількість, ціну товару, що поставлявся. Фактичне здійснення господарських операцій та поставку позивачу товару (пилосос, прес гідравлічний) підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними, рахунками, податковими накладними).

28.08.2015 р. між ТОВ НВП Адамант як покупцем укладено з ТОВ Укрмехкомплект як постачальником договір поставки № 28/08-15, за умовами якого позивачем придбавалась металопродукція на умовах, визначених специфікаціями. Специфікаціями визначено номенклатуру товару, кількість, ціну товару, що поставлявся. Фактичне здійснення господарських операцій та поставку позивачу товару (круг тощо) підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними, рахунками, податковими накладними).

01.10.2015 р. ТОВ НВП Адамант як замовником укладено з ТОВ Укрмехкомплект як виконавцем договір технічного обслуговування, налагодження, налаштування та ремонт обладнання № 01/10-2015, за умовами якого за завданням замовника виконавцем здійснюється технічне обслуговування, налагодження, налаштування та ремонт обладнання. Специфікаціями визначено найменування (вид) послуг, ціну послуг та строк виконання робіт.

Обладнання, яке підлягало технічному обслуговуванню, передавалось позивачем виконавцю за актами приймання-передачі обладнання.

Фактичне виконання умов договору та отримання позивачем послуг за вказаним договором підтверджено актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, актами передачі обладнання, рахунками на оплату.

Між ТОВ Укрмехкомплект як постачальником та ТОВ НВП Адамант як покупцем 01.03.2013 р. укладено договір поставки № 01/03, на підставі якого позивачем придбавався товар, номенклатура, кількість, ціна якого вказується у специфікаціях. Фактичне виконання спірних господарських операцій та отримання позивачем товару (прес гідравлічний тощо) підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними). Транспортування товару від продавця до покупця підтверджено товарно-транспортними накладними.

За договором № 04 від 01.09.2013 р. про надання послуг позивачем придбано у ТОВ Укрмехкомплект придбано послуги з ремонтно-будівельних робіт, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами (рахунками на оплату, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, розрахунком договірної ціни, локальним кошторисом, зведеним розрахунком вартості будівництва, актами здачі-приймання робіт (надання послуг)).

Позивачем здійснення оплата придбаних товарів, робіт (послуг).

Крім того, позивачем у лютому 2014 р. придбано у ТОВ Сеолан редуктор, що підтверджено податковою накладною та платіжним дорученням про часткову оплату товару, а в червні 2016 р. придбано у ТОВ ТПК Астрея шпильки, що також підтверджено податковою накладною та платіжним дорученням про часткову оплату товару.

Оприбуткування отриманих від зазначених вище контрагентів товарів та послуг (робіт) підтверджено висновками актів перевірок (як планової, так й позапланової).

Фактичне отримання позивачем товару підтверджено інвентарними картками основним засобів.

Витрати щодо придбання товару та послуг за спірними господарськими операціями позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єктом оподаткування податком на прибуток, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товару та послуг, - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Використання позивачем придбаного у вказаних контрагентів товару у власній господарській діяльності підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Використання позивачем придбаних послуг в межах господарської діяльності також вважається доведеним, оскільки позивачем послуги (роботи) придбавались з метою поліпшення основних засобів.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податковим на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Правомірність формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тим самим контрагентом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 цього кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Видача позивачу належним чином оформлених накладних контрагентами не є спірним питанням.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товарів, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, суд вважає необґрунтованими та зазначає, що ці доводи є аналогічними доводам, які викладались контролюючим органом у запереченнях проти позову.

Щодо доводів апелянта на неврахування судом першої інстанції встановлених в ході перевірки обставини, зокрема, щодо взаємовідносин з контрагентами з ознаками сумнівності суд вказує на таке.

Контрагент позивача, за наслідками здійснення господарських операцій з яким позивачем в більшості сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та витрати, що пов'язані з визначенням об'єкта оподаткування податком на прибуток (ТОВ Укрмехкомплект ), в перевіряємий період мав статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, вказане підприємство мала право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару та послуг.

Фактично ж відповідач вказує на не підтвердження господарських операцій за ланцюгом, при цьому сумнівними є операції саме контрагента позивача з його постачальниками.

З цього приводу суд вказує, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов'язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані товари та послуги сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), - до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Що стосується посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції вироку у кримінальному провадженні відносно засновника ТОВ Астрея Груп ОСОБА_4, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, суд вказує на наступне.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2016 р. в справі № 201/41/16к ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме у придбанні ТОВ Астрея Груп (код ЄДРПОУ 38606497) з метою прикриття незаконної діяльності.

Разом з тим, у спірному періоді позивач мав господарські відносини з іншим підприємством - ТОВ Торгівельно-промислова компанія Астрея (код ЄДРПОУ 37217385).

Тобто, вказаний вирок стосується іншої юридичної особи, а не контрагента позивача. Відомостей щодо незаконності діяльності саме ТОВ Торгівельно-промислова компанія Астрея (код ЄДРПОУ 37217385) відповідачем не надано.

Щодо доводів апелянта про наявність кримінального провадження відносно іншого контрагента позивача - ТОВ Сеолан , а також підтвердження поясненнями засновника цього підприємства ОСОБА_5 незаконності придбання цього підприємства, яка заперечувала причетність до господарської діяльності підприємства, суд зазначає наступне.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Письмовими доказами згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Послідовний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, не можуть вважатися належними доказами в адміністративній справі ні як показаннями свідків, ні як письмовими доказами.

При цьому суд зауважує, що оцінку таким показанням свідків має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

В розглядуваному випадку відсутній вирок, що набрав законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в цій справі, тому факт відкриття кримінальних проваджень за умови відсутності відповідного процесуального рішення (вироку), яким встановлена вина певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Стосовно доводів апелянта про дефектність первинних документів (відсутності в актах виконаних робіт та рахунках-фактурах підпису директора, уточнення виду будівельних робіт; не зазначення в товарно-транспортних накладних перевізника, водія, автомобілю, пунктів навантаження та розвантаження) суд зазначає про не встановлення таких недоліків первинних документів, які б вказували на неможливість ідентифікувати осіб, які підписали такі документи, або ж давали підстави для висновку, що такі документи не відносяться до спірних господарських операцій.

Суд вказує, що результати спірних господарських операцій призвели до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинили зміни майнового стану платника податків в частині отримання позивачем прибутку, що підтверджено фінансовими звітами підприємства.

Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів (робіт та послуг), що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. в справі № 804/7405/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 р. в справі № 804/7405/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Адамант до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 17.05.2018 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.05.2018 р.

Суддя-доповідач: В.А. Шальєва

Суддя: С.В. Білак

Суддя: Н.А. Олефіренко