Постанова

від 14.05.2018 по справі 826/5692/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5692/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Харитонова Х.Б., за участі представників позивача Облаухова Д.Ю., Манічева В.П., представника відповідача Щуренко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005591404, -

В С Т А Н О В И В :

27.04.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Груп" (ТОВ "Енерготрейд Груп") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішенння №0005591404 від 10.02.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо не реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Брентвуд є хибними та спростовуються наданими позивачем первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а надані позивачем документи спростовують необґрунтовані висновки податкового органу.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що взаємовідносини позивача із зазначеним контрагентом не мали реального характеру, оскільки у АС Податковий Блок значяться відомості щодо TOB Брентвуд , а саме: облікова картка 2315/8/26-55-20-05 від 26.05.2016 року має облікову картку суб'єкта фіктивного підприємництва. Згідно службової записки ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 30.09.2016 року №2472/26-15-21-03, відповідно до якої отримано пояснення засновника ТОВ Брентвуд ОСОБА_5, який зареєстрував підприємство за грошову винагороду та згідно опитування не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначають обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки висновки відповідача про відсутність права позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту лише на поясненнях керівника ТОВ Брендвуд є необгрунтованими, оскілки не підтвердженні належними та достатніми доказами, зокрема, вироком.

В судовому засідання представник апелянта підтримав аргументи апеляційної скарги, представники позивача заперечувлив проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Енерготрейд Груп (код 39400995) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником ТОВ Брентвуд (код 39967226) за період з 01.03.2016 року по 30.04.2016 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено акт від 26.01.2017 р. № 17/26-15-14-04-05/39400995 про порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення (рядок 21), за березень-квітень 2016 року на суму 192500 грн., в тому числі: за березень 2016 року на загальну суму - 83333 грн.; за квітень 2016 року на загальну суму 109167 грн.

На підставі акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0005591404 від 10.02.2017 року, яким зменшено суму від'ємного значення на суму 192500,00 грн. за період: березень-квітень 2016 р.

Позивачем було оскаржено дане податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, за результатом оскарження ДФС України прийнято рішення від 14.04.2017 року №7978/6/99-99-11-01-02-25, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення №0005591404 від 10.02.2017 року, а скаргу Позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача позивач звернувся до суду.

Вищенаведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, і не є спірними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно матеріалів справи між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ Брентвуд (Виконавець), з іншої сторони, укладено договір про надання послуг з обслуговування автоматизованої системи комерційного обліку споживачів електричної енергії №1221 від 01.03.2016 року (надалі - Договір №1221).

Пунктами 1.1, п. 1.3 - п. 1.5, п. 2.1, п. 2.2 Договору №1221 зазначено,що Виконавець у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, зобов'язується виконувати доручені Замовником послуги з обслуговування автоматизованої системи комерційного обліку (АСКОЕ) споживачів електричної енергії Замовника, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати дані послуги. Замовник зобов'язується приймати належним чином виконані послуги Виконавця та оплачувати його послуги в розмірі та строки, погоджені Сторонами окремо Додатками до даного Договору. Взяті на себе за цим договором зобов'язання Виконавець повинен виконати власними силами без залучення сторонніх організацій. Розрахунковим періодом в даному договорі вважається календарний місяць, починаючи з 00:00 годин 01 числа місяця і закінчуючи 24:00 годин останнього числа місяця. Загальна вартість Робіт за цим Договором є договірною та погоджується Сторонами окремо в кожному Акті виконаних робіт в залежності від обсягів та складності роботи. Форма Акту виконаних робіт закріплена в Додатку № 1 до Договору та є невід'ємною частиною даного Договору.

Водночас, товариствами підписано Додаткову угоду №1 від 01.03.2016 року до Договору №1221 від 01.03.2016 року, якою визначено, що Замовник (ТОВ Енерготрейд Груп ) надає Виконавцю (ТОВ Брентвуд ) для обслуговування системи АСКОЕ наступний перелік споживачів електричної енергії: НВГУ Охтирканафтогаз ; Качанівська ГПЗ; НВГУ Чернігівнафтогаз ; Гнідинцівський ГПЗ; ТОВ Клуб сиру ; ОВ Ергопарк ; ТОВ Агробізнес загальною кількість обліку точок в розмірі 369 шт.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду довідки про стан обліку електроенергії у споживачів; податкові накладні: від 25.03.2016 р. №2502 на загальну суму з ПДВ 100000,00 грн., від 24.03.2016 р. №2401 на загальну суму з ПДВ 300000,00 грн., від 25.03.2016 р. №2503 на загальну суму з ПДВ 100000,00 грн., від 04.04.2016 р. №401 на загальну суму з ПДВ 400000,00 грн., від 06.04.2016 р. №601 на загальну суму з ПДВ 255000,00 грн.; Акти здачі приймання робіт (наданих послуг): №ОУ-0000004 від 04.04.2016 р. на загальну суму з ПДВ 400000,00 грн., №ОУ-0000006 від 06.04.2016 р. на загальну суму з ПДВ 255000,00 грн., №ОУ-0000024 від 24.03.2016 р. на загальну суму з ПДВ 300000,00 грн., №ОУ-0000025 від 25.03.2016 р. на загальну суму з ПДВ 100000,00 грн., №ОУ-0000025/1 від 25.03.2016 р. на загальну суму з ПДВ 100000,00 грн.; Звіту по споживанню електричної енергії споживачами ТОВ Енерготрейд Груп ; Журнал ордер 631, 361 за період березень-квітень 2016 року; платіжні доручення, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Крім того, відповідно до аргументів апеляційної скарги, відповідач наполягає про відсутність права позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту через наявні пояснення засновника ТОВ Брентвуд ОСОБА_5, який вказав на свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Брентвуд , а підприємство зареєстрував за грошову виногороду. У зв'язку з цим, звертають увагу на наслідки складання від імені такої особи первинних документів та податкових накладних.

Колегія суддів вважає даний аргумент відповідача таким, що не заслуговує на увагу, враховуючи позицію Верховного суду, висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Колегія суддів також звертає увагу, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій, не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Згідно з частиною 2 статті 74 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, обставини встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом, апелянтом не спростовано, внаслідок чого, всі наведені апелянтом доводи не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17.05.2018 р.

Керуючись статтями 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2017 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005591404 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль