Ухвала

від 14.05.2018 по справі 201/10748/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/455/18 Справа № 201/10748/15-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

14 травня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді доповідача ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2015 року про арешт нерухомого майна, у кримінальному провадженні № 12015040650001789, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_9

В с т а н о в и В:

В апеляційній скарзі адвокат просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на паркувальні місця № 1 та № 22, які знаходяться по вул. Шаумяна, буд. 15, прим. 31, м. Дніпро. Адвокат зазначає, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на паркувальні місця № 1 та № 22, які належать ОСОБА_7 , є незаконною, так як останній не є підозрюваним, обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, тому вважає, що у слідчого судді були відсутні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту, а також вказує, що слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна, не зазначив, яким саме критеріям ч.2 ст. 167 КПК України відповідає майно.

Також, адвокат просить поновити строк на оскарження ухвали слідчого судді, вказуючи, що про час, дату та місце судового засідання ОСОБА_7 не повідомили, а копію ухвали слідчого судді про накладення арешту було отримано лише 30 березня 2018 року.

В запереченні на апеляційну скаргу, адвокат ОСОБА_9 , в інтересах ОСОБА_10 вважає, що апелянт звернувся з пропуском строку на оскарження ухвали слідчого судді, та просить ухвалу слідчого судді залишити без змін. При цьому зазначив, що на даний час, в даному кримінальному провадженні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст.358 КК України та потерпіла ОСОБА_10 звернулася з цивільним позовом про визнання правочинів щодо нерухомого майна недійсними, в якому одним із цивільних відповідачів є ОСОБА_7 .

Ухвалою слідчого судді, крім іншого, накладено арешт на нерухому майно, а саме: паркувальні місця № 1 та АДРЕСА_1 . В ухвалі слідчий суддя зазначив про обгрунтованість клопотання прокурора, оскільки дані викладенні в ньому, дають підстави дійти до висновку про необхідність арешту на нерухоме майно з метою запобігання його подальшого переоформлення.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 , підтримав подану ним апеляційну скаргу, підтвердив викладенні в ній доводи та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Адвокат ОСОБА_9 , під час перегляду апеляційної скарги просив її залишити без задоволення. При цьому пояснив, що на даний час, в даному кримінальному провадженні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст.358 КК України та потерпіла ОСОБА_10 звернулася з цивільним позовом про визнання правочинів щодо нерухомого майна недійсними, в якому одним із цивільних відповідачів є ОСОБА_7 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання прокурора та наданні до нього матеріали, апеляційний суд вважає за наступне.

Розглядаючи питання про дотримання апелянтом строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом встановлено, що ухвала слідчого судді про арешт майна постановлена без виклику ОСОБА_7 , а тому за правилами ч.3 ст. 395 КПК України строк для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення, яку адвокат ОСОБА_6 , в інтересах останнього отримав 30 березня 2018 року та в п`ятиденний строк подав апеляційну скаргу, у зв`язку з чим термін не був пропущений, а тому доводи викладенні в запереченні адвоката ОСОБА_9 про пропущений строк, апеляційний суд вважає безпідставними та вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу по суті.

Висновки слідчого судді про накладення арешту на паркувальні місця № 1 та АДРЕСА_1 , апеляційний суд вважає правильними.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України (в редакції від 06 червня 2015 року), арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України (в редакції від 06 червня 2015 року), слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другійстатті 167 цього Кодексу.

Так, клопотанням прокурора та наданими до нього матеріалами підтверджено, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР під № 12015040650001789 від 23 квітня 2015 року, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 358 КК України.(а.с.4)

Обґрунтовуючи своє клопотання про арешт нерухомого майна, прокурор зазначив, що у березні 2015 року невстановлені особи, умисно з корисливих мотивів, заволоділи вказаним нерухомим майном ОСОБА_10 у м. Дніпропетровську та м. Новомосковську, шляхом обману, зокрема: надання до державних установ та приватного нотаріуса завідомо підроблених документів про зняття арешту з майна від прокуратури Дніпропетровської області, а також завідомо підроблених договорів та довіреностей від імені потерпілої, у зв`язку з чим завдали їй матеріальні збитки в особливо великих розмірах.

Апеляційним переглядом встановлено, що при розгляді клопотання слідчий суддя дійшов законного висновку про необхідність його задоволення, оскільки наданні до нього матеріали підтверджують, що нерухоме майно відповідає критеріям ч.2 ст. 167 КПК України, так як воно було предметом вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, арешт нерухомого майна був необхідним з метою запобігання його подальшого переоформлення, тому у слідчого судді були всі підстави передбачені ст. 170 КПК України для накладення арешту.

Доводи апеляційної скарги адвоката в частині того, що ОСОБА_7 не має жодного процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні, тому не було підстав для накладення арешту є безпідставними, оскільки як видно зі змісту ч.3 ст. 170 КПК України, нею передбачено можливість накладення арешту на майно інших фізичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2015 року про арешт нерухомого майна, у кримінальному провадженні № 12015040650001789 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4