Ухвала

від 14.09.2009 по справі 5/215/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

14 вересня 2009 року                                                             Справа № 5/215/08-АП

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя       Юхименко О.В.,

суддя                              Баранник Н.П.,

суддя                              Мірошниченко М.В.,

при секретарі              Красота А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  

апеляційну скаргу        Державної податкової інспекції

                                       у Ленінському районі м. Запоріжжя,

на постанову                господарського суду Запорізької області,

у справі                         № 5/215/08-АП  

за позовом                       Суб’єкта підприємницької діяльності –

                                       Фізичної особи ОСОБА_1,

                                                    АДРЕСА_1, 69096;

до відповідача             Державної податкової інспекції

                                       у Ленінському районі м. Запоріжжя,

                                                    вул. Бородінська, 1-А, м. Запоріжжя, 69096;

про                                   скасування акта, -

встановив:  Суб’єктом підприємницької діяльності – Фізичною особою ОСОБА_1 подано позов до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2007р. № 0005741702/0/12707/10/17.

Господарський суд Запорізької області (суддя Проскуряков К.В.) своєю постановою від 05.05.2008р. позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що Позивач мав в наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту. З огляду на індивідуальність відповідальності, визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації Установчих документів платників податків та Свідоцтв про реєстрацію в якості платників ПДВ постачальників Позивача, не є підставою для визнання вчинених ними юридично значимих дій недійсними.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ПП ОСОБА_1 неправомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену ПП «Конгрес груп», що не є платником податку з 01.12.2004р. згідно до Рішення Солом’янського районного суду м. Києва у справі № 2-а-723 від 26.10.2006р.

Просить постанову господарського суду Запорізької області скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1, Позивач, скаргу оспорив. Заперечень на апеляційну скаргу не надав. В засіданні його представник вказував на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

З огляду на приписи пп. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому, у Позивача була в наявності податкова накладна. В бухгалтерському обліку наявні прибуткові документи. А фахівцями контролюючого органу не було надано жодного доказу, який би ставив під сумнів реальний характер операції з придбавання товару.

Виключення з податкового кредиту сум податку, підтверджених податковими накладними, з підстав виключення з кола платників податку постачальників товарів (робіт, послуг), є протиправним.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009р. № 616 справу передано для розгляду колегії суддів у складі – головуючий суддя Юхименко О.В., суддів Баранник Н.П., Мірошниченко М.В.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Камертон».

Сутність спору:  Як встановлено судом першої інстанції, стосовно чого спір між сторонами відсутній, у період з 03.08.2007р. по 06.08.2007р., уповноваженим фахівцем держподаткінспекції проведена позапланова документальна перевірка Приватного підприємця ОСОБА_1, індивідуальний податковий номер платника податків НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Конгрес груп», код за ЄДРПОУ 32657677, за період з 01.12.2005р. по 31.12.2005р.

За результатами перевірки складений Акт № 1304/17-2390912433 від 07.08.2007р.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ встановлено заниження податку у грудні 2005р. в сумі 17.100,00 грн.

В Акті перевірки вчинено записи про те, що в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість по податковій накладній № 74 від 20.12.2005р. на загальну суму 102.600,00 грн., сума ПДВ 17.100,00 грн., отриманій від постачальника ПП «Конгрес груп».

ПП «Конгрес груп», згідно до Рішення Солом’янського районного суду м. Києва у справі № 2-а-723 від 26.10.2006р., не мало підстав для нарахування ПДВ та складання податкових накладних. При цьому, відповідно до Акту ДПІ у Солом’янському районі міста Києва від 08.11.2006р. № 247, датою анулювання реєстрації платника ПДВ є 01.12.2004р.

На підставі Акту перевірки № 1304/17-2390912433 від 07.08.2007р., керівником Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя 19.09.2007р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005741702/0/12707/10/17.

Згідно з пп. 4.2.2 б) п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), відповідно до пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР), на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (2181-14), Приватному підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем НОМЕР_2, податок на додану вартість, у розмірі 25. 650,00 грн. В їх числі 17.100,00 грн. основного платежу та 8.550,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представника Позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

За позицією Суб’єкта підприємницької діяльності – Фізичної особи ОСОБА_1, з чим погодився суд першої інстанції, єдиною підставою для не включенню до складу податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), є відсутність податкових накладних як таких. Виключення з податкового кредиту сум податку, підтверджених податковими накладними з підстав виключення з кола платників податку постачальників товарів (робіт, послуг), є протиправним.

Напроти, заявник апеляційної скарги вказує на те, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону (168/97-ВР). ОСОБА_1 неправомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплачену ПП «Конгрес груп», що не є платником податку з 01.12.2004р. згідно до Рішення Солом’янського районного суду м. Києва у справі № 2-а-723 від 26.10.2006р.

Такі висновки заявника апеляційної скарги, з огляду на встановлені у справі обставини,  колегія вважає помилковими в силу наступного.

Податкова накладна, у відповідності із Законом (168/97-ВР), є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Колегія суддів погоджується з позицією Позивача відносно вимог до формування даних податкової звітності - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Так, право на нарахування податку та складання податкових накладних, пп. 7.2.4 Закону  (168/97-ВР), надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Водночас, у відповідності з п. 9.8 Закону (168/97-ВР), реєстрація діє до дати її анулювання.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Акт № 247 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість затверджений начальником ДПІ у Солом’янському районі м. Києва тільки 11.08.2006р.

Крім того, податкові накладні, про що зазначено вище, Законом (168/97-ВР) визначено як звітний податковий i одночасно розрахунковий документ.

Загальне визначення терміна «документ» – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання i поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві.

Таким чином, йдеться про документ, що фіксує, відповідно до податкового законодавства, наявність певних юридичних фактів i надає платнику податку повноваження на вчинення певних дій (включення витрат на сплату ПДВ до податкового кредиту з правом наступного відшкодування).

У судових справах податкова накладна також є письмовим доказом.

На відміну від письмових договорів розрахункові та платіжні документи оформляють результати та процес виконання цих угод однією чи обома сторонами.

Податкова накладна, пп. 7.2.3 Закону  (168/97-ВР), складається у момент виникнення кореспондуючих податкових зобов'язань продавця.

Слід вказати, що за змістом пп. 7.7.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР), суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав для відшкодування ПДВ з бюджету, є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України).

А також з поняття платника податку, як особи, яка згідно до Закону України «Про податок на додану вартість» зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Отже, фахівці контролюючого органу зобов’язані були з’ясувати всі обставини взаємовідносин сторін та доводити перед судом їх переконливість. Як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин.

Не виключено, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти позивача, та чи могло бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти.

В спірному випадку відсутність сплати податку до державного бюджету контрагентом Позивача не є очевидною.

Здійснення діяльності контрагентом Позивача поза межами правової відповідальності, та, відповідно, несплата податків, матеріалами справи не доводиться.

Слід погодитись з судом першої інстанції, що визнання недійсними установчих документів підприємства, прийняття судом рішення щодо скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності самі по собі не є підставою для того, щоб вважати вчинені ними юридично значимі дії недійсними до моменту виключення з державного реєстру.

Позивач мав в наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Згідно з отриманою податковою накладною мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п.  1  ч.  1  ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 05.05.2008р. у справі                        № 5/215/08-АП – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом одного місяця з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 15.12.2009р.

                                     Головуючий суддя                                      О.В.Юхименко

                                     Суддя                                                            Н.П.Баранник

                                     Суддя                                                            М.В.Мірошниченко