Рішення

від 07.05.2018 по справі 607/4784/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2018 Справа №607/4784/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, а саме, вона є дочкою ОСОБА_4, яка померла 12 червня 2017 року, посилаючись на те, що через наявність розбіжностей у написанні імені її матері в правовстановлюючих документах, вона буде не в змозі оформити належним чином своїх спадкових прав в нотаріальній конторі на спадкове майно. Також, позивач просить визначити додатковий строк для прийняття спадщини, посилаючись на те, що 12 червня 2017 року померла її мати - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається із земельних ділянок. Як до, так і після її смерті позивач особисто користувалась вказаними майном. Крім того, позивач доглядала матір, разом з нею проживала, а тому в силу своєї юридичної необізнаності вважала, що вона фактично прийняла спадщину і тому їй необхідно звернутися до нотаріальної контори після 6 місяців для оформлення спадкових документів. 16 січня 2018 року позивач звернулася в Тернопільську районну державну нотаріальну контору для написання заяви про прийняття спадщини та для оформлення спадкового майна, однак, їй надали інформаційну довідку, відповідно до якої, остання вчасно не звернулася до нотаріальної контори і являється такою, що спадщину не прийняла. Позивач пропустила лише 4 дні для звернення до нотаріальної контори. Тобто, вона мала звернутися до 12 січня 2018 року. Заповіту спадкодавець за життя не складала. Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві, та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала.

Представник ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у судове засідання не з'явився, однак попередньо подав заяву про розгляд справи без участі їх представника, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тернопільської районної державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, однак попередньо подав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про народження серії ІV-УР № 2257091, видане 21.02.1962 р. Микулинецьким ЗАГС Тернопільської області, актовий запис № 33, вбачається, що 14.10.1958 р. народилася ОСОБА_5. Мати позивача у даному свідоцтві значиться як ОСОБА_6.

У свідоцтві про смерть серії І-ИД № 224680, видане 13.06.2017 р. виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 09, ім'я матері позивач значиться як ОСОБА_4.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ИД № 344900, вбачається, що 07.08.1982 р. між позивачем та ОСОБА_7 був укладений шлюб, після якого її прізвище змінилось із ОСОБА_6 на ОСОБА_7.

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-ИД № 255209, - 06.11.1993 р. між позивачем та ОСОБА_8 був укладений шлюб, після якого прізвище позивача змінилось із ОСОБА_7 на ОСОБА_8.

Відповідно до свідоцтва про народження матері позивача, серія І-ИД № 467115, вбачається, що ім'я її матері значиться як ОСОБА_4, дівоче прізвище - ОСОБА_9.

Згідно із свідоцтва про одруження мої батьків серії ІІ-АГ № 1054140, - 04.12.1957 р. був укладений шлюб між матір'ю позивача ОСОБА_9 та батьком позивача ОСОБА_10, після реєстрації одруження прізвище матері позивача присвоєно - ОСОБА_10.

Через дану розбіжність у написанні імені матері заявника у вищевказаних правовстановлюючих документах, заявник не може належним чином оформити спадкові права, оскільки виник сумнів щодо родинних відносин заявника та її матері.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року з наступними змінами і доповненнями Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно ч.2 ст.319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надали суду покази про те, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4, яка померла 12 червня 2017 року.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, беручи до уваги покази свідків, а також той факт, що заявник є спадкоємцем після смерті своєї матері та юридично оформити спадщину у неї не має можливості, а тому, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4, яка померла 12 червня 2017 року.

Крім цього, судом встановлено, що 12 червня 2017 року померла мати позивача - ОСОБА_4, що стверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД № 224680, видане 13.06.2017 р. виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 09.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 3,40 га, цільове призначення якої для ведення сільського господарства, що стверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІV-ТР № 003885, виданого на підставі рішення ОСОБА_3 сільської ради народних депутатів від 14 серпня 1999 року № 32, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 38.

У судовому засіданні з'ясовано, що на час смерті ОСОБА_4, яка була зареєстрована одна, разом з померлою проживала без реєстрації і здійснювала за нею догляд її дочка ОСОБА_1, що стверджується довідкою № 25 від 10.01.2018 р. ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно статті 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

В силу статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до положень статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно із вимогами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України передбачено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

16 січня 2018 року позивач звернулася в Тернопільську районну державну нотаріальну контору для написання заяви про прийняття спадщини та для оформлення спадкового майна, однак, їй надали інформаційну довідку, відповідно до якої, остання вчасно не звернулася до нотаріальної контори і являється такою, що спадщину не прийняла.

У судовому засіданні з'ясовано, що позивач не змогла скористатися своїм правом на прийняття спадщини у визначені законодавством строки, оскільки після смерті її матері вона знаходилась в дуже пригніченому стані, оскільки вона була для неї дуже близькою людиною.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Виходячи з зазначених положень закону, строк прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 закінчився 12 січня 2018 року, тобто позивач пропустила чотири дні для звернення до нотаріальної контори.

У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Ураховуючи те, що в законі не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини і їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи та характеру взаємовідносин сторін, суд приходить до переконання, що позивач після смерті її матері знаходилась в дуже пригніченому стані, оскільки вона була для неї дуже близькою людиною, а також, в силу своєї юридичної необізнаності вважала, що вона фактично прийняла спадщину, а тому, є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини за законом на спадкове майно.

Враховуючи, що строк прийняття звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини позивачем пропущено з поважних причин, суд вважає, можливим визначити їй додатковий строк у три місяці для подання такої заяви.

За таких обставин, враховуючи наданні у позові обґрунтування позивача, суд вважає, що причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними, з метою захисту прав та інтересів позивача по справі, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити та визначити позивачу додатковий строк у три місяці, який починає перебігати з моменту набрання рішення суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті померлої 12 червня 2017 року ОСОБА_4.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2 , 4 , 12 , 13 , 76-78 , 258-268 , 273 , 283 , 284 , 352-355 ЦПК України , статті 1270, 1272 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Тернопільська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4, яка померла 12 червня 2017 року.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці, який починає перебігати з моменту набрання рішення суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті померлої 12 червня 2017 року ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: ОСОБА_3 сільська рада Тернопільського району Тернопільської області , місцезнаходження: с. Велика Лука Тернопільського району Тернопільської області , код ЄДРПОУ 04393456.

Відповідач: ОСОБА_2.

Третя особа на стороні відповідача , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Котляревського, 27, код ЄДРПОУ 05466080.

Повний текст рішення суду складено 17 травня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_13