Рішення

від 21.05.2018 по справі 910/3472/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2018Справа № 910/3472/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3472/18

за позовом державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДІ"

про стягнення 6 551,20 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДІ" про стягнення 6551,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №11-4/2547-17 від 08.09.2017р. в частині виконання робіт у встановлений договором строк, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3 366,26 грн. пені та 3 184,99 грн. штрафу за порушенням виконання зобов'язань.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 23.04.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.03.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04212, м. Київ, вулиця Маршала Малиновського, будинок 15/3, офіс 110, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 27.03.2018р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 30.03.2018р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученого до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 18.05.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017р. між позивачем (далі - замовник) та відповідачем (далі - підрядник) було укладено договір №11-4/2547-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язався відповідно до завдання замовника, на інших умовах договору (щодо порядків, строків, якості виконання) своїми силами, ресурсами та згідно з вимогами чинного законодавства України виконати роботи за предметом закупівлі: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи. Монтаж об'ємних світлових символів і передати у власність замовнику результат роботи, визначений завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити підряднику належно виконану роботу (результати роботи).

Згідно п. 1.2. договору, склад, обсяги роботи, інші показники (характеристики параметри робіт, вимоги до ресурсів, якості, звітності, результату) визначено в Технічному завданні (Додаток 2 до договору), в кошторисних розрахунках (Додаток 1 до договору) (далі - завдання, кошториси відповідно), завдання, кошториси є невід'ємною частиною договору.

Підрядник розпочинає виконання роботи після набуття договором чинності і виконує її протягом 90 календарних днів з дати отримання авансового платежу та проектної документації, відповідно до календарного плану виконання роботи, який є Додатком 3 до договору та невід'ємною частиною договору.

У п. 2.1. договору зазначено, що розрахунок вартості роботи визначний у специфікації (Додаток 1 до договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 24.11.2017р.) загальна вартість робіт становить 45 499,80 грн. з ПДВ.

Пунктом 3.2.1. договору передбачено, що позивач здійснює оплату за послуги в порядку, визначеному договором: аванс (становить 50 відсотків від ціни договору) та остаточний розрахунок.

Згідно п. 3.2.2., авансовий платіж у сумі 22 750,00 грн. сплачується замовником протягом 5 банківських днів з дати надання підрядником рахунку (рахунок надається після набуття договором чинності).

У п. 5.1. договору сторони погодили, що передача виконаних робіт підрядником і приймання її замовником (уповноваженим представником замовника) оформлюється відповідним(и) актом(ами) про приймання виконаних робіт.

Збитки, завдані замовнику неналежним виконанням/невиконанням підрядником зобов'язань за договором, підлягають відшкодуванню підрядником у повній сумі понад встановлені договором штрафні санкції.

За порушення строків виконання роботи підрядник сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості роботи, строк виконання якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів підрядник повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості (п. 7.1. договору).

Строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 року (п. 10.1. договору).

На підставі виставленого товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДІ" рахунку №589 від 03.10.2017р. державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" перерахувало відповідачу аванс у розмір 22 750,00 грн. згідно платіжного доручення №438 від 10.10.2017р.

24.01.2018р. державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" було надіслано на адресу відповідача претензію №10/2247 від 19.01.2018р. про сплату неустойки в розмірі 505,50 грн., у зв'язку з тим, що зобов'язання відповідача за договором №11-4/2547-17 від 08.09.2017р. з виконання робіт прострочені та не виконані.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в обумовлені строки роботи відповідача за договором №11-4/2547-17 від 08.09.2017р. не виконав, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути 3366,26 грн. пені за період з 09.01.2018р. по 23.03.2018р. та 3184,99 грн. штрафу

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням №438 від 10.10.2017р., підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав та перерахував відповідачу аванс у розмір 22 750,00 грн. на підставі виставленого товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДІ" рахунку №589 від 03.10.2017р.

Відповідно до п. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору №11-4/2547-17 від 08.09.2017р. передбачено, що підрядник розпочинає виконання роботи після набуття договором чинності і виконує її протягом 90 календарних днів з дати отримання авансового платежу та проектної документації, відповідно до календарного плану виконання роботи, який є Додатком 3 до договору та невід'ємною частиною договору.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що відповідач повинен був виконати роботи за договором до 08.01.2018р. включно.

З вказаним твердженням позивача суд не погоджується, оскілки згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг 90-денного строку на виконання відповідачем робіт починається з наступного дня після сплати позивачем авансу, тобто з 11.10.2017р.

А тому, відповідач повинен був виконати роботи за договором до 09.01.2018р. включно.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять доказів підписання між сторонами акта приймання виконаних робіт за договором №11-4/2547-17 від 08.09.2017р.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач роботи за договором №11-4/2547-17 від 08.09.2017р. у строк, встановлений договором, не виконав, а тому є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За порушення строків виконання роботи підрядник сплачує замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості роботи, строк виконання якої порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів підрядник повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості (п. 7.1. договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунок пені позивача, встановив, що ним невірно визначено початок прострочення виконання зобов'язання. Так, оскільки, за висновком суду відповідач повинен був виконати роботи до 09.01.2018р. включно, то першим днем простроченням виконання зобов'язання є 10.01.2018р.

За перерахунком суду розмір пені за період з 10.01.2018р. по 23.03.2018р. становить 3321,49 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу позивача, суд встановив, що він є вірним, а тому вимога про стягнення 3 184,99 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань з виконання робіт за договором №11-4/2547-17 від 08.09.2017р., тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню частково в розмірі 3 321,49 грн. пені та 3 184,99 грн. штрафу.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙ ДІ" (04212, м. Київ, вулиця Маршала Малиновського, будинок 15/3, офіс 110; ідентифікаційний код 39142982) на користь державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) пеню в сумі 3 321 грн. 49 коп., штраф в сумі 3 184 грн. 99 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 749 грн. 97 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.05.2018р.

СуддяА.І. Привалов