Рішення

від 18.05.2018 по справі 910/3862/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.05.2018Справа №  910/3862/18 Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу За позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дент-лі", м. Київ про стягнення 14  995,10 грн., -   Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дент-лі" (відповідач) суми заборгованості за Договором про постачання електричної енергії № 5926 від 30.03.1999р. в розмірі 14  995,10 грн., з урахуванням фінансових санкцій, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором. Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи. Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Так, з метою повідомлення відповідача  про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 05.04.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 55. 10.04.2018р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 03.04.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 06.04.2018р. не вручене під час доставки останньому – інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю за 06.04.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2018р. замінено позивача у справі № 910/3862/18 з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на його правонаступника – Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі". Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 30.03.1999р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії № 5926, який Додатковою угодою від 01.08.2013р. (надалі – Договір) сторони домовились викласти в новій редакції згідно з Додатком 1 до цієї угоди, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача (п. 1 Договору). Відповідно до п. 2.3.3. Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”. Згідно п. 1 Додатку 2.3 до Договору  розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. У відповідності до п. 5 Додатку 2.3 до Договору щомісяця 20 числа споживач зобов'язується направляти уповноваженого представника до постачальника для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою. Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачі товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди. Згідно п. 6 Додатку 2.3 до Договору за даними звіту про використану електричну енергію з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в «Акті про приймання - передавання товарної продукції», «Акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії», два примірники яких позивач надає відповідачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді. В п. 9 Додатку 2.3 до Договору сторони домовились, що у разі неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін та/або неможливості отримання постачальником даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електроенергії до отримання показань розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. За умовами п. 13 Додатку 2.3 до Договору споживач до 1 числа поточного місяця здійснює оплату вартості активної електричної енергії поточного розрахункового періоду платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу електричної енергії на поточний розрахунковий період. Як передбачено в п. 18 Додатку 2.3 до Договору остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами Договору здійснюється споживачем самостійно до останнього робочого дня включно поточного розрахункового періоду. В Додатку 3.1. до Договору сторони погодили найменування об'єктів відповідача, адресу, установлену потужність, тощо. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дію жодною зі сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. (п. 9.4. Договору). В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на те, що у зв'язку з ненаданням відповідачем у спірному періоді актів про використану електричну енергію, нарахування у квітні 2015 року проведено за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період, а у травні та червні 2015 року - по встановленій потужності та договірному режиму роботи. Згідно наявних в матеріалах справи актів прийняття-передавання товарної продукції № 3205926/5/1 від 31.05.2015 на суму 5  128,93 грн. та № 3205926/6/1 від 30.06.2015 на суму 6  143,71 грн., загальна вартість поставленої відповідачу активної енергії складає 11  272,64 грн. Також, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури № 3205926/5/1 від 20.05.2015, виданий 02.06.2015р. на суму 4  858,56 грн. (з урахуванням сальдо відповідача на початок місяця -270,37 грн.) та № 3205926/6/1 від 20.06.2015, виданий 01.07.2015р. на суму 6  143,71 грн. та рахунки-розщифровки № 3205926/5/1 від 20.05.2015, виданий 02.06.2015р. на суму 5  128,93 грн. та № 3205926/6/1 від 20.06.2015, виданий 01.07.2015р. на суму 6  143,71 грн. Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи (список згрупованих листів, фіскальний чек № 5199 від 28.11.2016р. та описи вкладення у цінні листи у матеріалах справи) позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 35/4-5960 від 25.11.2016р. на суму 13  021,71 грн., до якої позивачем додано два екземпляри підписаних з його боку актів звірки взаєморозрахунків за договором та вказані вище рахунки на оплату вартості активної електроенергії. Позивач вказує на те, що взяті на себе зобов'язання за Договором ним виконано належним чином, однак відповідачем порушено договірні зобов'язання внаслідок чого, за період з 01.05.2015р. по 01.07.2015р. у відповідача виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.03.2018р. становить 11  002,27 грн. Зважаючи на те, що відповідач не провів розрахунки з позивачем за активну електроенергію, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 1  статті 628 Цивільного кодексу України  визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію. Як встановлено судом, згідно актів прийняття-передавання товарної продукції №3205926/5/1 від 31.05.2015 на суму 5  128,93 грн. та № 3205926/6/1 від 30.06.2015 на суму 6  143,71 грн., загальна вартість поставленої відповідачу активної енергії складає 11  272,64 грн. Також, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури № 3205926/5/1 від 20.05.2015, виданий 02.06.2015р. на суму 4  858,56 грн. (з урахуванням сальдо відповідача на початок місяця -270,37 грн.) та № 3205926/6/1 від 20.06.2015, виданий 01.07.2015р. на суму 6  143,71 грн. та рахунки-розшифровки № 3205926/5/1 від 20.05.2015, виданий 02.06.2015р. на суму 5  128,93 грн. та № 3205926/6/1 від 20.06.2015, виданий 01.07.2015р. на суму 6  143,71 грн. Матеріалами справи підтверджується (список згрупованих листів, фіскальний чек № 5199 від 28.11.2016р. та описи вкладення у цінні листи у матеріалах справи) направлення позивачем на адресу відповідача вимоги № 35/4-5960 від 25.11.2016р. на суму 13  021,71 грн., до якої позивачем додано два екземпляри підписаних з його боку актів звірки взаєморозрахунків за договором та вказані вище рахунки на оплату вартості активної електроенергії. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як вказувалось вище, на підставі п. п. 13, 18 Додатку 2.3 до Договору споживач до 1 числа поточного місяця здійснює оплату вартості активної електричної енергії поточного розрахункового періоду платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу електричної енергії на поточний розрахунковий період. Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами Договору здійснюється споживачем самостійно до останнього робочого дня включно поточного розрахункового періоду. Проте відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав неналежним чином, внаслідок чого, за період з 01.05.2015р. по 01.07.2015р. у нього виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.03.2018р. становить 11  002,27 грн. Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, доказів її погашення останнім не надано, контррозрахунок не наведено. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Оскільки, факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати послуг з централізованого опалення підтверджений матеріалами справи та не спростований останнім належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11  002,27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3  100,07 грн. інфляційних втрат та 892,76 грн. 3% річних. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат відповідає нормам цивільного законодавства та умовам Договору, натомість при сумуванні 3 % річних за кожен місяць прострочення відповідачем виконання зобов'язання, позивачем допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3  100,07 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі, а 3% річних – частково на суму 892,71 грн. За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/3862/18 підлягають частковому задоволенню та до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 11  002,27 грн. суми основного боргу, 3  100,07 грн. інфляційних втрат та 892,71 грн. 3% річних. Судовій збір в розмірі 1  761,99 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача. Керуючись ст.  ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дент-лі" (ідентифікаційний код 24933073, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 55) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (ідентифікаційний код: 41946011, адреса: 04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20) 11  002,27 грн. (одинадцять тисяч дві гривні 27 коп.) суми основного боргу, 3  100,07 грн. (три тисячі сто гривень 07 коп.) інфляційних втрат, 892,71 грн. (вісімсот дев'яності дві гривні 71 коп.) 3% річних та 1  761,99 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят одну гривню 99 коп.) судового збору. 3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. 4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повне рішення складено 18.05.2018р. Суддя                                                                                                                                 С.М. Морозов