Рішення

від 21.05.2018 по справі 910/3549/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2018Справа № 910/3549/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/3549/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Доліньо Обладнання"

до приватного підприємства "Браво 97"

про стягнення 123 665,30 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доліньо Обладнання" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Браво 97" про стягнення 123 665,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Договору поставки № 17-15/ОП від 28.09.2015р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 88 071,68 грн., за порушення строків оплати якої нараховані 5579,15 грн. - 3% річних та 30014,46 грн. - пені.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 23.04.2018р.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.03.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02092, м. Київ, вул.Литинська 1-А, кв. 55, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Поштовий конверти з ухвалою суду повернуто з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.03.2018р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на 18.05.2018р. від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015р. між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) було укладено договір поставки №17-15 /ОП (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар - обладнання, а покупець зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього обумовлену договором грошову суму.

Згідно п. 1.3. договору, товаром визначений форматно-розкрійний верстат SI 300 Class (виробник - SCM Group, Італія).

Відповідно до п. 1.5. договору, в день вступу даного договору в силу вартість товару складала 331 930,00 грн. з урахуванням ПДВ (20 %), що на момент вступу даного договору в силу еквівалентно 12 700,00 євро згідно курсу продажу Євро за українські гривні, встановленому в обслуговуючому банку постачальника - АТ ОТП Банк (МФО 300528) та збільшеному на 1,5 %.

Згідно умов даного договору, покупець сплачує платежі за товар в українських гривнях, при цьому сума, яка підлягає виплаті, розраховується згідно курсу продажу Євро за українські гривні, встановленому в обслуговуючому банку постачальника - АТ ОТП Банк (МФО 300528) на момент сплати відповідного платежу, збільшеному на 1,5 % (п. 1.6. договору).

В п. 1.7. договору зазначено, що належним джерелом інформації про актуальний курс продажу Євро за українські гривні, встановленому в обслуговуючому банку постачальника - АТ ОТП Банк (МФО 300528), є відповідні дані, розміщенні на офіційному сайті банку, який знаходиться за інтернет-адресою http: // www.otpbank.ua/.

Згідно 2.3. договору, постачальник зобов'язаний передати товар покупцю протягом 3 (трьох) робочих днів після надходження на поточний рахунок постачальника другого платежу (п. 3.2. договору).

В п. 3.1. сторони погодили, що протягом 2 календарних днів після вступу даного договору в силу покупець сплачує постачальнику перший платіж 13 068,00 грн. з урахуванням ПДВ (20 %), що в момент вступу даного договору в силу еквівалентно 500,00 Євро.

В п. 3.2. сторони погодили, що покупець зобов'язується сплатити постачальнику другий платіж в розмірі 86 511,00 грн. з урахуванням ПДВ (20 %), що в момент вступу даного договору в силу еквівалентно 3 400,00 Євро протягом 30 календарних днів з моменту вступу даного договору в силу.

Відповідно до п. 3.3 договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику залишок вартості товару в розмірі 229 999,00 грн. з урахуванням ПДВ (20 %), що в момент вступу даного договору в силу еквівалентно 8 800,00 Євро, шляхом сплати до 25 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2015 року, одинадцяти щомісячних платежів, в розмірі, еквівалентному 8 800,00 Євро кожний, до повного вичерпання суми боргу.

За порушення покупцем грошових зобов'язань він сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки (п. 6.2. договору).

Згідно п. 6.6. договору, нарахування штрафних санкцій припиняється в день виконання зобов'язання.

Даний договір вступає в силу в день його підписання сторонами і діє тільки одночасно з договором гарантійного і сервісного обслуговування і втрачає силу тільки після повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору (п. 8.1. договору).

Згідно підписаної представниками сторін та скріпленої печатками підприємств видаткової накладної №13 від 15.02.2016р. на суму 331 930,00 грн., позивач поставив відповідачу форматно-розкрійний верстат SI 300 Class, вартість якого 331 930,00 грн.

Відповідно до виписок з особового рахунку позивача, відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 287 603,00 грн., що з урахуванням курсу продажу іноземної валюти на дати платежів, згідно довідки ПАТ ОТП Банк №700-3-3/694 від 20.03.2018р., еквівалентно 10 062,61 Євро.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором поставки №17-15 /ОП від 28.09.2015р. щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар у сумі 88071,68 грн., за порушення строків оплати якої нараховані 5579,15 грн. - 3% річних та 30014,46 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи, а саме підписаною представниками сторін та скріпленою печатками підприємств видатковою накладною №13 від 15.02.2016р., підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив поставку форматно-розкрійного верстату SI 300 Class, вартість якого 331 930,00 грн.,

Вказаний форматно-розкрійний верстат SI 300 Class прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1, 2статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною 4 статті 524 ЦК України, Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність , Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Так, згідно з частиною 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічні правові висновки викладені у постанова Верховного Суду України №6-284цс17 від 01.03.2017 року та №6-1672цс16 від 21.12.2016 року.

Відповідно до положень ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Статтею 627 ЦК Українипередбачена свобода договору, тобто, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз положень укладеного між позивачем та відповідачем договору свідчить, що сторони передбачили ціну на товар в еквіваленті до курсу продажу Євро за українські гривні, встановленому в обслуговуючому банку постачальника - АТ ОТП Банк (МФО 300528) на момент вступу договору в силу, збільшеному на 1,5 % .(п. 1.5. договору), а також передбачили особливий порядок розрахунків за договором, в основу якого покладено обов'язок відповідача здійснювати оплату товару згідно курсу продажу Євро за українські гривні, встановленому в обслуговуючому банку постачальника - АТ ОТП Банк (МФО 300528) на момент сплати відповідного платежу, збільшеному на 1,5 % (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору).

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач згідно умов п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору мав здійснити оплату за товар наступним чином: перший платіж до 30.09.2015р. в сумі, що еквівалентна 500 Євро; дату другий платіж до 28.10.2015р. в сумі, що еквівалентна 3 400 Євро; третій платіж до 25.11.2015р. в сумі, що еквівалентна 800 Євро; четвертий платіж до 25.12.2015р. в сумі, що еквівалентна 800 Євро; п'ятий платіж до 25.01.2016р. в сумі, що еквівалентна 800 Євро; шостий платіж до25.02.2016р. в сумі, що еквівалентна 800 Євро; сьомий платіж до 25.03.2016р. в сумі, що еквівалентна 800 Євро; восьмий платіж до 25.04.2016р. в сумі, що еквівалентна 800 Євро; дев'ятий платіж до 25.05.2016р. в сумі, що еквівалентна 800 Євро; десятий платіж до 25.06.2016р. в сумі, що еквівалентна 800 Євро; одинадцятий платіж до 25.07.2016р. в сумі, що еквівалентна 800 Євро; дванадцятий платіж до 25.08.2016р. в сумі, що еквівалентна 800 Євро; тринадцятий платіж до 25.09.2016р.в сумі, що еквівалентна 800 Євро.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач стверджує, що відповідач часткові оплати поставленого товару здійснював не дотримуючись передбаченого договором графіку, а також без врахування наявності в договорі застереження щодо визначення вартості товару в еквіваленті іноземної валюти та порядку розрахунку сум, які підлягають сплаті у гривні.

Як встановлено судом, відповідно до виписок з особового рахунку позивача, відповідач з порушенням строків частково розрахувався за поставлений товар в сумі 287 603,00 грн., що з урахуванням курсу продажу іноземної валюти на дати платежів, згідно довідки ПАТ ОТП Банк №700-3-3/694 від 20.03.2018р., еквівалентно 10 062,61 Євро.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідач допустив неналежне виконання своїх зобов'язання за договором стосовно своєчасної та повної оплати отриманого товару, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість в сумі 2 637,39 Євро (12 700,00 Євро - 10 062,61 Євро), що еквівалентно 88 071,68 грн., з розрахунку 2 637,39*32,9*1,015 = 88 071,68 грн., де:

2 637,39 - еквівалент суми заборгованості відповідача за договором в Євро;

32,9 - курс продажу Євро за українські гривні, встановлений в АТ ОТП Банк на 20.03.2018 р. - дата позовної заяви;

1,015 - коефіцієнт збільшення погодженого сторонами курсу продажу Євро за українські гривні в АТ ОТП Банк у розмірі 1,5 %.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором настав, а доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №17-15 /ОП від 28.09.2015р. в розмірі 88 071,68 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 6.6 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання,

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

На підставі викладеного, оскільки відповідач припустився прострочення платежів, він зобов'язаний сплатити позивачу 3% річних за період з 01 жовтня 2015 року по 20 березня 2018 року, що за перевіреним судом розрахунком становить 5 579,17 грн., а також пеню за період з 01 жовтня 2015 року по 20 березня 2018 року, розмір якої за перевіреним судом розрахунком, становить 30 014,46 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Браво 97" (02092, м. Київ, вулиця Літинська, будинок 1-А, квартира 55; ідентифікаційний код 35181991) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Доліньо Обладнання" (61038, Харківська обл., місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 82; ідентифікаційний код 39740064) заборгованість в сумі 88 071 грн. 68 коп., пеню в сумі 30 014 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 5 579 грн. 17 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 854 грн. 99 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 21.05.2018р.

СуддяА.І. Привалов