Рішення

від 21.05.2018 по справі 910/3119/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 21.05.2018Справа №  910/3119/18 Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко Енергія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Т" про стягнення 54 846,18 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко Енергія" (надалі – "ТОВ "ТД "Еко Енергія") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Т" (надалі – ТОВ "Будсервіс-Т") про стягнення 54   846,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не в повному обсязі було виконано свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем згідно договору №19/09/17 купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів від 19.09.2017 товару, у зв'язку з чим у ТОВ "Будсервіс-Т" виникла заборгованість перед ТОВ "ТД "Еко Енергія" у розмірі 47 405,80 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 074,90 грн., пені у розмірі 2 810,59 грн., 3% річних у розмірі 267,12 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1   287,77   грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання. Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/3119/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Ухвала господарського суду міста Києва від 22.03.2018 про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу 23.03.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 3, офіс 1, та отримана представником відповідача за довіреністю 28.03.2018, що підтверджується відповідною відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0103046104254. У відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 22.03.2018 в силу положень наведеної норми є такою, що була вручена відповідачу 28.03.2018. Однак, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, а тому у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України спір у даній справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами. Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив  наступне. 19.09.2017 між ТОВ "ТД "Еко Енергія" (продавець) та ТОВ "Будсервіс-Т" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу паливо-мастильних матеріалів №19/09/17 (надалі – "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався організовувати та забезпечувати безперебійну заправку паливо-мастильними матеріалами автотранспорт покупця за відомостями відпуску нафтопродуктів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отримані паливо-мастильні матеріали (товар), відповідно до умов цього договору. Згідно із п.п. 1.2-1.6 Договору відпуск товару здійснюється зі складів постачальника, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Миру, 3А та вул. Віскозна, 2. Відпуск товару покупцеві (його представникам) здійснюється за роздрібною ціною, встановленою на складах на відповідний день. Мінімальний обсяг відпуску товару покупцю за цим договором на одному із складів становить 1 (один) літр. Право власності на відвантажений товар переходить до покупця з моменту здійснення запису у відомості на відпуск товару. Обов'язковим для заповнення у відомості є: дата, номер автомобіля, кількість товару, ПІБ водія та його підпис. Покупець має право після сплати передоплати, та до моменту фактичного здійснення поставки, вимагати повернення здійсненої передоплати. Пунктом 2.3 Договору визначено, що на підставі записів у відомостях продавець щоденно, але не пізніше, ніж за 2 банківських дня з моменту отримання ПММ покупцем та якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього договору, надає покупцю зведені рахунки-фактури та/або видаткові накладні. Рахунки-фактури та/або видаткові накладні передані факсимільним зв'язком мають юридичну силу до моменту отримання оригіналів покупцем. У відповідності до п.п. 3.1-3.3 Договору ціна на товар встановлюється у національній валюті України з урахуванням ПДВ. Відпуск ПММ продавцем здійснюється: при 100% передоплаті на підставі даного Договору. У такому випадку покупець повинен забрати товар протягом тижня. Якщо товар не був відвантажений у обговорені строки, продавець залишає за собою право на зміну ціни товару, яка регулюється його внутрішньою маркетинговою політикою; якщо продавець виставив рахунок/фактуру від фактично здійсненого відвантаження товару, то покупець зобов'язаний повністю оплатити рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів. Розрахунок за Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Положеннями п.п. 3.4, 3.5 Договору визначено, що при повній чи частковій оплаті покупцем рахунків-фактур, зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця здійснюється в хронологічному порядку, відповідно до виставлених рахунків. Сторони по закінченню кожного календарного місяця проводять звірку розрахунків за відвантажений товар. Акт звірки складається продавцем до 10 числа місяця наступного за звітним та підписується обома сторонами. За змістом п.п. 7.1, 7.2 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та закінчується 19.09.2018. На виконання умов Договору у період з 05.01.2018 по 15.01.2018 позивач поставив, а відповідач прийняв паливо-мастильні матеріали на загальну суму 61 498,00 грн., що підтверджується підписаними представниками та скріпленими печатками сторін видатковими накладними №РН-0000016 від 05.01.2018, №РН-0000035 від 11.01.2018, №РН-0000044 від 12.01.2018 та №РН-0000050 від 15.01.2018. 02.02.2018 сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за січень 2018 року, відповідно до якого заборгованість відповідача становила 47 405,80 грн. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 47 405,80 грн., а саме: частково за поставлений товар згідно накладної №РН-0000016 від 05.01.2018 у розмірі 9 907,80 грн. та повністю згідно накладних №РН-0000035 від 11.01.2018 у розмірі 13 320,00 грн., №РН-0000044 від 12.01.2018 у розмірі 23   668,00 грн. та №РН-0000050 від 15.01.2018 у розмірі 510,00 грн. Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем передача останньому товару за спірними видатковими накладними на загальну суму 61 498,00 грн. Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Із змісту п. 3.2. Договору вбачається, що сторонами було погоджено здійснення оплати постановлено за Договором товару шляхом 100% передоплати, однак в цей же час визначено, що якщо продавець виставив рахунок-фактуру від фактично здійсненого відвантаження товару, то покупець зобов'язаний повністю оплатити рахунок протягом 3 (трьох) банківських днів. Суд відзначає, що в даному випадку, не мало місце здійснення відповідачем передоплати за отримані згідно спірних видаткових накладних паливо-мастильних матеріали, а згідно доданих до позову документів вбачається, що разом з видатковими накладними позивачем було виписано відповідні рахунки-фактури.   Відтак, з урахуванням дат складання видаткових накладних і відповідних рахунків-фактур та враховуючи приписи п. 3.2 Договору, грошове зобов'язання по оплаті відповідачем вартості отриманого товару мало бути виконано протягом трьох банківських днів з моменту отримання кожної партії товару. Тобто, за спірними накладними: №РН-0000016 від 05.01.2018 до 11.01.2018 (включно), №РН-0000035 від 11.01.2018 до 16.01.2018 (включно), №РН-0000044 від 12.01.2018 до 17.01.2018 (включно) та №РН-0000050 від 15.01.2018 до 18.01.2018 (включно). При цьому, із викладених в позові позивачем обставин та доданого акту звірки взаємних розрахунків за січень 2018 року вбачається, що відповідачем з урахуванням погашення заборгованості, яка виникла за попередні поставки, було частково оплачено поставлений згідно видаткової накладної №РН-0000016 від 05.01.2018 товар на суму 14 092,20 грн., у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача за спірними накладними становить 47 405,80 грн. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна   довести ті обставини, на які   вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність у нього заборгованості з оплати поставленого за Договором товару, у зв'язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що покупець взятих на себе зобов‘язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданих йому паливо-мастильних матеріалів у визначений Договором строк не оплатив, у зв‘язку з чим у ТОВ "Будсервіс-Т" виникла заборгованість перед ТОВ "ТД "Еко Енергія", яка становить 47 405,80 грн. та належним чином підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). ТОВ "Будсервіс-Т" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ТД "Еко Енергія" про стягнення з ТОВ "Будсервіс-Т" заборгованості у розмірі 47 405,80 грн. є правомірними та обґрунтованими. Крім основної суми заборгованості, позивачем за прострочення виконання відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання з оплати спірного товару також заявлено до стягнення з останнього штрафу у розмірі 3 074,90 грн., нарахований у розмірі 5% від суми поставленого але неоплаченого товару (61 498,00 грн.), та пені у розмірі 2 810,59 грн., нарахованої за загальний період з 06.01.2018 по 15.03.2018 з урахуванням дат часткової оплати та поставки. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню на користь позивача коштів в якості оплати спірного товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Пунктами 4.3, 4.4 Договору сторони погодили, що у разі прострочення покупцем строків оплати ПММ, у випадку якщо сторони узгодили надання відстрочки по оплаті для покупця, покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 5% від вартості відвантажених, але неоплачених ПММ. У разі прострочення покупцем строків оплати за ПММ, покупець додатково сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті за рахунком, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання. Як вбачається з викладеного позивачем в позові розрахунку нарахування пені останнім здійснюється її нарахування з дня, наступного за днем поставки товару згідно спірних накладних. Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто, виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов'язання відповідачем по оплаті поставленого згідно спірних видаткових накладних товару є: №РН-0000016 від 05.01.2018 – 11.01.2018, №РН-0000035 від 11.01.2018 – 16.01.2018, №РН-0000044 від 12.01.2018 – 17.01.2018 та №РН-0000050 від 15.01.2018 – 18.01.2018, а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по оплаті поставленого товару згідно накладної №РН-0000016 від 05.01.2018 з 12.01.2018, №РН-0000035 від 11.01.2018 з 17.01.2018, №РН-0000044 від 12.01.2018 з 18.01.2018 та №РН-0000050 від 15.01.2018 з 19.01.2018. Отже, за перерахунком суду, здійсненим з урахуванням визначених дат початку нарахування пені, дат часткової оплати відповідачем отриманого товару та визначеного позивачем в позові загального періоду нарахування пені (по 15.03.2018 включно), правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті товару, поставленого згідно накладної №РН-0000016 від 05.01.2018, нарахованої за загальний період з 12.01.2018 по 15.03.2018 (з урахування часткового погашення заборгованості), у розмірі 659,88   грн., згідно накладної №РН-0000035 від 11.01.2018, нарахованої за період з 17.01.2018 по 15.03.2018, у розмірі 677,68 грн., згідно накладної №РН-0000044 від 12.01.2018, нарахованої за період з 18.01.2018 по 15.03.2018, у розмірі 1 185,35 грн., згідно накладної №РН-0000050 від 15.01.2018, нарахованої з 19.01.2018 по 15.03.2018, у розмірі 25,14 грн., що разом становить 2   548,05 грн. За перерахунком суду заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу, розрахований в порядку, визначеному п. 4.3 Договору, є правомірним. Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1   287,77   грн., нарахованих за січень-лютий 2018 року, та 3% річних у розмірі 267,12   грн., нарахованих за загальний період з 06.01.2018 по 15.03.2018 з урахуванням дат часткової оплати та поставки. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених при розрахунку пені обставин (в т.ч. дат настання строку виконання грошового зобов'язання), розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 650,27 грн. та 239,96 грн., відповідно. Отже, за прострочення виконання відповідачем взятого на себе згідно Договору грошового зобов'язання з оплати поставленого згідно спірних накладних товару з останнього підлягають стягненню штраф у розмірі 3 074,90 грн., пені у розмірі 2   548,05 грн., 3% річних у розмірі 239,96 грн. та інфляційні втрати у розмірі 650,27 грн. В іншій частині заявлені до стягнення пеня у розмірі 262,54 грн., 3% річних у розмірі 27,16   грн. та інфляційні втрати у розмірі 637,50 грн. обраховані позивачем невірно (без врахування настання дат виконання відповідачем спірного грошового зобов'язання), а тому задоволенню не підлягають. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Бедсервіс-Т" на користь ТОВ "ТД "Еко Енергія" заборгованості у розмірі 47 405,80 грн., штрафу у розмірі 3 074,90 грн., пені у розмірі 2   548,05   грн., 3% річних у розмірі 239,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 650,27 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав. Витрати по сплаті судового збору у відповідності до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1.   Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко Енергія" задовольнити частково. 2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс-Т" (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3, офіс 1; ідентифікаційний код 40624515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еко Енергія" (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, буд. 7, офіс 122; ідентифікаційний код 39877667) заборгованість у розмірі 47 405 (сорок сім тисяч чотириста п'ять) грн. 80 коп., штраф у розмірі 3 074 (три тисячі сімдесят чотири) грн. 90   коп., пеню у розмірі 2 548 (дві тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 650 (шістсот п'ятдесят)   грн. 27 коп. та судовий збір у розмірі 1 732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 22 коп. Видати наказ. 3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва. Повний текст рішення складено 21.05.2018. Суддя                                                                                                                Р.В. Бойко