Ухвала

від 21.05.2018 по справі 911/449/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" травня 2018 р. м. Київ

Справа № 911/449/18

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової Аіди Ріфіківни.

при секретарі судового засідання Щербаковій В.О., розглянувши у підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінфуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» про стягнення 202 861,16грн, за участю представників від:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 28.12.2017);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 02.01.2018 )

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тінфуд» (далі - ТОВ Тінфуд ) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (далі - ТОВ Астерс Груп ) про стягнення 202 861,16грн, у т.ч.: 198 832,76грн основного боргу; 2982,49грн втрат від інфляції за січень 2018 року; 1045,91грн 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2018 по 05.03.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки від 17.01.2014 №11022839 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2018 судом відкрито провадження за вказаним позовом, вирішено проводити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання на 20.04.2018, а також встановлено строки для вчинення сторонами процесуальних дій (а.с.1-2).

19.04.2018 від відповідача надійшов відзив (який здано до відправлення відділенню зв'язку м. Києва №125 17.04.2018), відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог у даній справі, посилаючись на те, що позивачем до суми основного боргу включено, разом із боргом за договором поставки від 17.01.2014 №11022839, вимоги за іншими договорами, на які позивач не посилається, звертаючись з даним позовом. Крім того, відповідач вказує на те, що з нього не підлягає стягненню сплачена позивачем сума судового збору, оскільки сума позову завищена шляхом включення сум за іншими договорами.

Також, у вказаному відзиві відповідач повідомив про сплату суми основного боргу у розмірі 157 858,18грн (зокрема, платіжними дорученнями від 17.04.2018 №101170367 на суму 157 667,38грн та №101170371 на суму 190,80грн) за договором поставки від 17.01.2014 №11022839, стягнення за яким є предметом позовних вимог у даній справі (а.с.121).

20.04.2018 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач повідомляє про сплату відповідачем суми основного боргу, проте збільшує розмір нарахованих 3% річних та інфляційних втрат до 1362,34грн та 5525,03грн відповідно (а.с.117-118).

Однак, фактично така заява є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції, які позивач нараховує за інший, збільшений період. При подачі такої заяви позивачем не доплачено судовий збір у розмірі 42,88грн.

Так, звертаючись з даним позовом до суду позивач заявляв вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції в загальному розмірі 4028,40грн, а у заяві збільшив такі вимоги до 6887,37грн, тобто різниця між сумою заявлених вимог в частині процентів та інфляції складає 2858,97грн; від вимог в частині стягнення основного боргу позивач не відмовлявся. Отже, з урахуванням ставки судового збору з позовів майнового характеру - 1,5%, позивач мав доплатити при поданні заяви 42,88грн (2858,97*1,5/100).

У підготовчому засіданні 20.04.2018 оголошено перерву до 11.05.2018 для надання відповідачу можливості ознайомитись з заявою позивача, копія якої направлена відповідачу у день засідання - 20.04.2018, що позбавило можливості відповідача ознайомитись з такою заявою.

11.05.2018 позивачем подано заву про відмову від позову в частині стягнення 40 974,58грн основного боргу, а також письмові пояснення, згідно яких останній повідомляє про помилкове заявлення 2442,48грн основного боргу, оскільки на таку суму проведено залік.

Заслухавши у підготовчому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши зібрані докази, суд вважає провадження у даній справі таким, що підлягає закриттю в частині з наступних підстав.

Так, як встановлено судом, відповідачем 17.04.2018 сплачено позивачу 157 858,18грн за договором поставки від 17.01.2014 №11022839 відповідно до платіжних доручень №№101170367, №101170371 (а.с.122-123).

Таким чином, відповідач сплатив основний борг у розмірі 157858,18грн у даній справі до початку розгляду справи по суті і у цій частині на момент проведення підготовчого засідання у сторін відсутній предмет спору, що підтвердили представники сторін у підготовчому засіданні.

Згідно п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Отже, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 157 858,18грн підлягає закриттю.

У відповідності до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 2 вказаної норми визначено, що до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Представник позивача ОСОБА_1 наділений правом відмови від позову відповідно до довіреності від 28.12.2017 з строком дії до 31.12.2018 (а.с.92).

В судовому засіданні 11.05.2018 представникам сторін роз'яснено наслідки відмови позивача від позову в частині стягнення 40974,58грн основного боргу.

Згідно п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 40974,58грн основного боргу які фактично заявлені з інших підстав, ніж ті, на які позивач посилався, обґрунтовуючи заявлені вимоги - не виконання зобов'язань за договором поставки від 17.01.2014 №11022839

Зважаючи на відсутність предмету спору в частині стягнення основного боргу та прийняття відмови від позову щодо іншої частини основного боргу, провадження у справі в частині стягнення 198 832,76грн основного боргу підлягає закриттю.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі, зокрема, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Вказана норма повністю кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Так, 50% від суми судового збору, сплаченого з основного боргу - 40974,58грн, від яких позивач відмовився, складає 307,31грн (40974,58/100*1,5/2).

Проте, враховуючи недоплату судового збору при подачі заяви про зменшення позовних вимог, за якою фактично позивачем збільшено вимоги в частині процентів та втрат від інфляції, суд приходить до висновку щодо зменшення суми судового збору, що підлягає поверненню позивачу у зв'язку з відмовою від позову в частині, на суму недоплаченої частини судового збору. Отже, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 264,43грн (307,31-42,88).

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача; однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Враховуючи оплату заборгованості у розмірі 157 858,18грн після подачі позову - 17.04.2018, понесені позивачем витрати по оплати позову судовим збором у відповідній частині підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, а саме у розмірі 2367,87грн (157858,18*1,5/100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 185, 191, пп, 2, 4 ч.1 ст. 231, ст.ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 198 832,76грн основного боргу.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тінфуд» (пров. Несторівський, буд.6, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 37201333; розрахунковий рахунок №26009001030301 в КФ АТ Місто банк , м. Київ, код банку - 3805963) з державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області; місцезнаходження - пл. Лесі Українки,1, м. Київ, 01196; ідентифікаційний код 37955989, рахунок №31214206783001 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018) 264,43грн (двісті шістдесят чотири грн сорок три коп) - частини судового збору, перерахованого відповідно до платіжного доручення №2281 від 05.03.2018.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астерс Груп» (вул. Лісова, буд.6-Г, м. Ірпінь, Київська обл. 08205, ідентифікаційний код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тінфуд» (пров. Несторівський, буд.6, м.Київ, 04053, ідентифікаційний код 37201333) 2367,87грн (дві тисячі триста шістдесят сім грн вісімдесят сім коп) судового збору.

4. В частині повернення судового збору дана ухвала є виконавчим документом.

5. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складання її повного тексту у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено 21.05.2018

Суддя А.Р. Ейвазова