Ухвала

від 21.05.2018 по справі 914/889/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.05.2018 р. Справа № 914/889/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., розглянувши матеріали заяви: Державного підприємства Львіввугілля , м.Сокаль Львівської області в особі відокремленого підрозділу - Шахта Великомостівська , м.Червоноград Львівської області

про видачу судового наказу в порядку наказного провадження про стягнення з боржника заборгованості за спільне використання технологічних мереж основного споживача згідно договору №37 від 02.01.2009р. в розмірі 2180,11грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області 16.05.2018р. від Державного підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу - Шахта Великомостівська поступила заява №528/9 від 10.05.2018р. про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства Транс-Сервіс , м.Червоноград Львівської області заборгованості за спільне використання технологічних мереж основного споживача згідно договору №37 від 02.01.2009р. в розмірі 2180,11грн.

Пунктом 1 ч.1 ст.152 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника.

Як вбачається із матеріалів заяви, заявником (стягувачем) у вступній частині поданої заяви вказано боржника як Приватне підприємство Транс-Сервіс ; місцезнаходження: вул.Ст.Бандери, 29/7, м.Червоноград, Львівська область; код ЄДРПОУ 20839408. Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.2018р. за кодом ЄДРПОУ 20839408 зареєстрована інша юридична особа з іншим найменуванням та місцезнаходженням, а саме Приватне підприємство Мідея , АДРЕСА_1. Відтак, за даних обставин у заяві невірно визначено найменування та місцезнаходження боржника, оскільки за вказаним у заяві кодом ЄДРПОУ зареєстровано іншу юридичну особу.

Частиною 2 ст. 164 ГПК України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно із ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів передбачений пунктом 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Згідно з вказаним стандартом відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Як вбачається з матеріалів, поданих на розгляд суду, долучені документи у неналежних засвідчених копіях, оскільки відповідно до вимог п.5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України не містять вказівки на дату засвідчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч.5 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частиною 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, такими документами, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Пунктом 2 ч.1 ст.152 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як вбачається із заяви ДП Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу - Шахта Великомостівська про видачу судового наказу, заява підписана директором ВП Шахта Великомостівська згідно довіреності від 02.01.2018р. №1 ОСОБА_1 Довіреність від 02.01.2018р. №1 видана ДП Львіввугілля в особі т.в.о. генерального директора ОСОБА_2, однак до заяви не долучено доказів в підтвердження повноважень виконуючого обов'язки генерального директора ДП Львіввугілля - ОСОБА_2 Крім цього, дана довіреність від 02.01.2018р. №1 на підставі якої від імені заявника діяв директор ОСОБА_1 неналежно засвідчена, оскільки не містить в порушення вимог ч.5 ст. 91 ГПК України дати такого засвідчення. Відтак, за даних обставин не подано доказів в підтвердження повноважень ОСОБА_1 на підписання позовної заяви від імені заявника - Державного підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу - Шахта Великомостівська .

За умовами ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно із ч.10. ст. 174 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету. Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.

Позивачем, в підтвердження оплати судового збору, долучено до матеріалів заяви квитанцію №160 від 10.05.2018р. про сплату судового збору в сумі 176,20грн., проте згідно даних інформаційної системи «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що не підтверджується, зарахування до спеціального фонду Державного бюджету сплаченої позивачем суми судового збору.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,8,9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 ГПК України).

Керуючись ст. 150, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152, ст. ст. 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державному підприємства Львіввугілля в особі відокремленого підрозділу - Шахта Великомостівська у видачі судового наказу в порядку наказного провадження про стягнення з боржника заборгованості за спільне використання технологічних мереж основного споживача згідно договору №37 від 02.01.2009р. в розмірі 2180,11грн.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України і може бути оскаржена до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Суддя Іванчук С.В.