Рішення

від 16.05.2018 по справі 916/594/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/594/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/594/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства “ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ” (48400, Тернопільська область, м. Бучач, вул. Бариська, 8А, код ЄДРПОУ 31274359)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУВР І К” (65088, м. Одеса, вул. Люстдорфька дорога, буд. 140А, код ЄДРПОУ 37872028)

про стягнення 17 621,07грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Приватне акціонерне товариство “ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУВР І К” про стягнення заборгованості в розмірі 17 621,07грн., яка складається з основного боргу в розмірі 11 469,67грн., 3% річних в сумі 2 560,08грн. та інфляційних витрат в розмірі 3 591,32грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу з наданням дилерський повноважень №12/2 від 14.05.2013р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2018р. провадження по справі №916/594/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою „закінченням сторку зберігання”. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

14.05.2013р. між Приватним акціонерним товариством “ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛУВР І К” (покупець-Дилер) було укладено договір купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень №12/2 за умовами якого, продавець надає покупцю-Дилеру комплекс прав та обов'язків відносно представництва інтересів і продажу продукції торгових марок “Грінвіч”, “Бучач”, “Ренуаж”, “Яблуківка Українська” і “Грушовиця Українська” дрібнооптовим, роздрібним покупцям та кінцевим споживачам, що знаходяться на території м. Одеса, Одеської області (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає, а покупець-Дилер купує коньяки торгівельних марок “Грінвіч”, “Бучач”, і “Ренуаж” та міцні напої торговельних марок “Яблуківка Українська” і “Грушовиця Українська” з плодових сортів (товар) за цінами та в асортименті, що попередньо погоджується сторонами з Додатках до даного Договору,

Продаж товару здійснюється продавцем на умовах DAР – поставка до місця, зазначеного в заявці покупцем-дилером, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс – 2010р. (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, продавець зобов'язаний продати згідно цього договору товар на протязі місяця відповідно до отриманого від покупця-дилера місячного графіку, погодженого продавцем, який надається в термін до 25 числа місяця, що передує продажу, а безпосередньо кожна окрема партія товару продається на підставі заявки на продаж в оригіналі.

Положення п.4.3 договору передбачено, зокрема, що доставка товару покупцю-дилеру здійснюється у строк 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з наступного робочого дня від дня отримання заявки продавця.

Датою продажу вважається дата проставляння покупцем-дилером відмітки (підпис уповноваженої особи скріплений печаткою покупця-дилера) на видатковій накладній, що свідчить про прийняття товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця-дилера після отримання товару покупцем-дилером, про що свідчить надання останнім належним чином оформленої довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (п. 4.4., 4.5. договору).

Пунктом 5.1., 5.2., 5.4., 5.5., 5.6. договору передбачено, що ціна на товар, що продається за цим договором, визначена в додатках, що є невід'ємною частиною договору. Ціна на товар включає в себе податок на додану вартість (ПДВ), акцизний податок, доставку в адміністративно-територіальних межах України, вартість тари та упаковки. Валюта договору – гривня України. Кожну отриману партію товару покупець зобов'язаний оплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту прийняття відповідної партії товару. Форма розрахунку за цим договором – безготівкова, на розрахунковий рахунок продавця. В термін до сьомого числа кожного місяця покупець-дилер зобов'язаний надсилати продавцю акт звірки взаєморозрахунків станом на перше число поточного місяця та графік оплат на поточний місяць. Невиконання вказаного обов'язку покупцем-дилером є підставою для призупинення продажу товару до моменту отримання продавцем акту звірки взаєморозрахунків. Про призупинення продажу продавець телефонним зв'язком попереджає покупця-дилера.

Пунктам 13.1 договору, передбачено що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та протягом одного року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Якщо жодна із сторін за 20 (двадцять) календарних днів до дати припинення дії договору не заявить у письмовій формі іншій стороні про свій намір розірвати або змінити цей договір – строк дії цього договору вважається продовженим (пролонгованим) на один рік на тих самих умовах, які передбачені цим договором.

Відповідно до п.13.3 договору, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

03.01.2014р. та 01.12.2014р. між сторонами по справі укладались додаткові угоди до договору купівлі-продажу з наданням дилерських повноважень №12/2, якими вносились зміни в пункти 1.1 та 1.2 договору.

Позивач вказує, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 4 992 297,96грн.

Проте відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 4 980 828,29грн., прострочена заборгованість станом на 22.03.2018р. за отриманий по договору згідно видаткової накладної №223 від 20.02.2015р. товар склала 11 469,67грн.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, Приватне акціонерне товариство “Галіція Дистилері” звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Дійсно, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1),2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені ним правові позиції, суд вважає заявлені ПАТ “ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ” позовні вимоги про стягнення з ТОВ „ЛУВР І К” 11 469,67грн. основного боргу, такими, що відповідають дійсними обставинам справи та такими що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 560,08грн. трьох процентів річних та інфляційних витрат у розмірі 3 591,32грн.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.4. договору, у випадку порушення зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. При несплаті товару у строк, більше, ніж вказаний в пункті 5.4. цього договору, покупець-дилер сплачує продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати, а також 3% річних від простроченої суми.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунки інфляційних витрат та 3% річних, здійснений позивачем, суд встановив, що вони є помилковим, тому, судом була самостійно розраховано інфляційні витрати, які становлять 3623,04грн. та 3% річних, які становлять 2560,42грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційних витрат та 3% річних у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 3 591,32грн. та 3% річних в сумі 2 560,08грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ” є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства “ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУВР І К” - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛУВР І К” (65088, м. Одеса, вул. Люстдорфька дорога, буд. 140А, код ЄДРПОУ 37872028) на користь Приватного акціонерного товариства “ГАЛІЦІЯ ДИСТИЛЕРІ” (48400, Тернопільська область, м. Бучач, вул. Бариська, 8А, код ЄДРПОУ 31274359) основний борг в розмірі 11 469 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят дев'ять)грн. 67коп., інфляційні витрати в сумі 3 591(три тисячі п'ятсот дев'яносто одну)грн. 32коп., 3% річних в розмірі 2 560 (дві тисячі п'ятсот шістдесят)грн. 08коп. та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві)грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 травня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна