Рішення

від 16.05.2018 по справі 922/695/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р.Справа № 922/695/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Шаповалові О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Газкомунбуд", м. Дергачі про стягнення 286966,57 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №6-625 від 22.02.2018р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Газкомунбуд", м. Дергачі, в якій позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за договором №1702000697 від 21.02.2017р., а саме пеню у розмірі 152150,05 грн. та штраф у розмірі 134816,52 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем строків надання послуг відповідачем за вказаним договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на "25" квітня 2018 р. о (об) 10:20.

У судовому засіданні 25.04.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.05.2018р. о 10:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі від 27.03.2018р. повноважному представнику відповідача 29.03.2018р., а також згідно інформації, що розміщена на офіційному сайті "Укрпошта" ухвала про виклик від 25.04.2018р. вручено представнику відповідача 02.05.2018р., проте відповідач відзив на позовну заяву протягом розгляду справи до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством УКРТРАНСГАЗ в особі філії ХАРКІВТРАНСГАЗ (далі по тексту - позивач, або замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство ГАЗКОМУНБУД (далі по тексту - відповідач, або виконавець) укладено договір №1702000697 від 21.02.2017 р. про надання послуг (далі по тексту - договір).

Відповідно до ч. 1 от. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ст. 11, 629 ЦК України, договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

За вказаним договором згідно з п. 1.1 виконавець зобов'язався надати послуги з будування нежитлових будівель (нове будівництво, реконструкція, капітальний і поточні ремонти) (капітальний ремонт і реставрація (ремонт будівель і споруд виробничого призначення структурних підрозділів УМГ ХАРКІВТРАНСГАЗ )) - (ремонт будівель і споруд виробничого призначення Первомайського ЛВУМГ), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 5.5. договору, послуги повинні надаватися у відповідності до узгодженого виконавцем і замовником календарного плану, водночас згідно з п. 1.2. договору календарний план є невід'ємною частиною договору, у якому визначаються зміст і строки надання послуг.

Позивач зазначає, що за узгодженим сторонами календарним планом та відповідно до п. 5.1 договору відповідач зобов'язався виконати весь обсяг робіт до 31.12.2017 р., загальна вартість яких визначена договірною ціною та складає суму в розмірі 1 925 950,00 грн., водночас згідно з п. 6.3.1 договору зобов'язався надати послуги у строки, встановлені цим договором.

Календарним планом передбачалось, що відповідач забезпечить надання послуг у встановлені строки, зокрема в частині ремонту будівлі господарсько-побутового корпусу на КС-13 - до 31.12.2017 р., в частині ремонту будівлі складу імпортного обладнання КС 12/1 Борова - до 31.12.2017 р., в частині ремонту будівлі виробничо- експлуатаційного блоку - до 31.12.2017 р., в частині ремонту будівлі СЕРБ - до 31.12.2017 р.

Позивач зазначає, що відповідач не приступив до виконання свого зобов'язання за договором, чим порушив господарське (договірного) зобов'язання, тому у відповідача наявна заборгованість у розмірі 1 925 950,00грн. Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку про стягнення з відповідача суми пені нарахованої за період з 01.01.2018р. по 20.03.2018р. у розмірі 152150,05 грн., та суми штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості у розмірі 134816,52грн., що нараховані позивачем по кожному етапу виконання відповідачем робіт, згідно погодженого між сторонами календарного плану.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснюватись свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Строк чинності договору обумовлює і строк чинності зобов'язання, що виникло з цього договору. Отже, оскільки строк договору як складова його змісту визначає період у часі, протягом якого можуть бути здійсненні сторонами права та виконані обов'язки, виконання їх свідчить про припинення зобов'язання за договором.

Відповідно до норм статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як встановлено судом, між сторонами погоджено суму робіт, що підтверджується договірними цінами, що підписані між сторонами та кошторисами, що містяться у матеріалах справи (арк. справи №15-32).

Також узгоджені строки виконання робіт, про що свідчить календарний план на послуги з будування нежитлових будівель за підписом сторін (арк. справи №14) відповідачем, а саме відповідач забезпечить надання послуг у встановлені строки, зокрема в частині ремонту будівлі господарсько-побутового корпусу на КС-13 на суму 379626,30 грн. - до 31.12.2017 р., в частині ремонту будівлі складу імпортного обладнання КС 12/1 Борова на суму 748180,08 грн. до 31.12.2017 р., в частині ремонту будівлі виробничо- експлуатаційного блоку на суму 580600,22 грн. до 31.12.2017 р., в частині ремонту будівлі СЕРБ на суму 217543,40 грн. до 31.12.2017 р.

Проте, відповідачем вказані роботи не виконані, оскільки відповідач до виконання робіт не приступив, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи, тобто заборгованість відповідача за договором складає 1925950,00 грн., та у зв'язку із простроченням виконання робіт у строки встановлені договором позивачем нараховано суму пені з моменту прострочення з 01.08.2018р. по 20.03.2018р. по кожному етапу робіт, що погоджені згідно календарному плану узгодженому між сторонами, а саме на суму: 379626,30 грн. сума пені складає 2990,00 грн.; на суму 748180,08 грн. сума пені складає 59106,23 грн., на суму 580600,22 грн. сума пені складає 45867,42 грн., на суму 217543,40 грн. сума пені складає 17185,93 грн. Таким чином розмір пені складає 152150,05 грн.

Також по кожному етапу виконаних робіт відповідачем нараховано штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, що разом складає 134816,52 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією №187/18 від 07.02.2018р. із вимогою сплатити суму пені у розмірі 152150,05 грн. та штрафу у розмірі 134816,52 грн. та попереджено відповідача про можливість звернення до господарського суду із позовом. Відповідач отримав вказану претензію, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення претензії повноважним представником відповідача, проте відповідач на претензію не відреагував та суму пені та штрафу не сплатив.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 7.2 договору сторонами встановлена відповідальність за порушення господарського зобов'язання, зокрема, за порушення строків надання послуг або надання послуг в менших обсягах без погодження із Замовником, що вказані в даному договорі, виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення строку виконання, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Отже, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 у справі № 910/23600/13/3-204гс14.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Приймаючи до уваги те, що відповідач прострочив поставку товару понад 30 днів на суму 35350,39 грн., позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 відсотків від вартості недопоставленого товару, що становить - 2474,53 грн. є обґрунтованими.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до п. 10.3. договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до частини першої статті 622 ЦК України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або Законом.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені та штрафу, судом встановлено, що заявлені суми відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Судовий збір у розмірі 4304,50 грн. із врахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 631, 901 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Газкомунбуд" (62302, Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, 155, код ЄДРПОУ 30038997) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, код ЄДРПОУ 25698645) пеню у розмірі 152150,05 грн. та штраф у розмірі 134816,52 грн. та судовий збір у розмірі 4304,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно зі ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 21.05.2018 р.

Суддя ОСОБА_2