Рішення

від 15.05.2018 по справі 920/231/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.2018 Справа № 920/231/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренко Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (дов. від 11.08.2017)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/231/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хавестер , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агрон , м. Суми

про стягнення 929894,70 грн.

встановив:

До господарського суду звернулось ТОВ Хавестер з позовом до ТОВ Компанія Агрон про стягнення 929894,70 грн. заборгованості, в тому числі: 556154,31 грн. основного боргу, 106490,67 грн. пені, 117237,66 грн. суми 15% річних, 111372,06 грн. інфляційних нарахувань, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов Договору № ДГ-0000709 від 18.07.2016.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позов не надав.

Ухвала суду від 04.04.2018 була направлена судом на юридичну та фактичну адресу відповідача, зазначені позивачем у позовній заяві (ТОВ Компанія Агрон , 40030, м. Суми, площа Незалежності, буд. 3 та ТОВ Компанія Агрон , 18002, м.Черкаси, б-р Шевченка, 268/2, оф. 13) повернуті поштовим відділенням відповідно з відмітками неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача та за зазначеною адресою не знайдено .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за електронним запитом суду від 27.04.2018 № НОМЕР_1 - відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Аргон (код ЄДРПОУ 39087728) знаходиться за адресою, зазначеною позивачем у його позовній заяві, як юридична адреса (40030, м.Суми, площа Незалежності, буд. 3), на одну з яких судом в тому числі була направлена вищезазначена судова ухвала.

Ухвала суду від 03.05.2018, що направлялася на адресу відповідача зазначену в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з довідкою пошти про повернення за зазначеною адресою не знайдено .

Відтак, відповідач вважається таким, що був повідомлений про розгляд справи належним чином.

Тому, керуючись ч. 3 ст. 202, ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

18.07.2016 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір № ДГ-0000709 оренди зернозбиральних комбайнів з екіпажами за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування зернозбиральні комбайни з екіпажами та забезпечити своїми силами їх керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне володіння та користування техніку під керуванням екіпажів та сплачувати орендодавцю орендну плату помісячно згідно специфікації до Договору.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що розмір орендної плати встановлюється протягом дії договору за кожний місяць окремо та оформлюється додатковою угодою до Договору, яка є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 5.3 Договору, загальна вартість орендної плати за весь строк оренди техніки орендодавця складає суму, розраховану, виходячи з розміру орендної плати згідно з додатками до Договору.

18.07.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору оренди зернозбиральних комбайнів з екіпажами на суму 417514,31 грн. 18.08.2016 сторони підписали Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000121 в якому зафіксовано та затверджено факт оренди 2 зернозбиральних комбайнів з екіпажем на аналогічну суму.

01.09.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору оренди зернозбиральних комбайнів з екіпажами на суму 144899,17 грн. 20.09.2016 сторони підписали Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ- 0000129 в якому зафіксовано та затверджено факт оренди 1 зернозбирального комбайна з екіпажем на аналогічну суму.

Відтак, загальна сума наданих послуг становить 562413,48 грн. (417514,31 грн. + 144899,17 грн.).

Відповідно до п. 5.5 Договору орендна плата вноситься у наступні строки: 100% від суми орендної плати, що зазначені в Акті - протягом 5 банківських днів від дати затвердження Акту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 12.10.2016 з порушенням строку встановленого п. 5.5 Договору частково було сплачено за надані послуги 44899,17 грн.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином та у повному обсязі не виконав та не оплатив наданих послуг у строк встановлений п. 5.5 Договору чим допустив утворення заборгованості в сумі 517514,31 грн. (562413,48 грн. - 44899,17 грн.).

Крім того, п. 5.7 Договору передбачена плата за подачу 2-х одиниць техніки, у сумі 38640,00 гривень.

18.08.2016 сторони підписали Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000124 в якому зафіксовано та затверджено факт доставки 2-х одиниць техніки на суму 38640 грн.

За надані послуги по доставці техніки позивачем виставлено рахунок СФ-0003676 від 18.08.2016 на суму 38640 грн.

14.02.2018 позивачем було відправлено на адресу відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України вимогу про сплату заборгованості за подачу техніки, але останній її не виконав та у встановлений зазначеною нормою строк оплату не здійснив.

Відтак, позивач набув право вимоги за виконання робіт по доставці техніки на суму 38640 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості по оренді техніки за Договором у розмірі 556154,31 грн. підлягає частковому задоволенню, а саме в частині - 517514,31 грн. В іншій частині суд визнає суму основного боргу необґрунтованою, оскільки позивачем невірно розраховано вартість послуг за двома Актами з урахуванням часткової сплати суми боргу відповідачем.

Також обґрунтованими суд визнає вимоги про стягнення 38640 грн. за виконання робіт по доставці техніки.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.7 Договору сторони погодили розмір річних від простроченої суми на рівні 15%.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 117237,66 грн. 15% річних, 111372,06 грн. інфляційних нарахувань.

Перевіривши, в межах позовних вимог, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про часткове задоволення даних вимог, а саме: в сумі 109093,09 грн. 15% річних та 103634,25 грн. інфляційних нарахувань. В іншій частині суд визнає відсотки річних та інфляційні нарахування необґрунтованими, оскільки для їх обрахування позивачем взято невірну суму основного боргу, а також при нарахуванні суми річних та інфляційних на суму основного боргу до здійснення часткової оплати (12.10.2016), позивачем враховано й сам день оплати - 12.10.2016, в умовах того, що день фактичної сплати суми заборгованості не повинен включатися в період часу, за який здійснюється стягнення.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до п. 8.7 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 106490,67 грн. пені.

Перевіривши, в межах позовних вимог, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розміри простроченого платежу, розміри пені за кожен день, суд дійшов висновку, що вимоги по стягненню пені підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 99092,79 грн. В іншій частині суд визнає пеню необґрунтованою, оскільки для її обрахування позивачем взято невірну суму основного боргу.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Частино 2 ст. 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, підтвердження матеріалами справи заборгованості відповідача перед позивачем у загальній сумі 867974,44 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 867974,44 грн. заборгованості за договором № ДГ-0000709 оренди зернозбиральних комбайнів з екіпажами від 18.07.2016, а в іншій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку судовий збір покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 13019,63 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агрон (40030, м. Суми, площа Незалежності, 3; ід. код 39087728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хавестер (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99; ід. код 31115663) заборгованість за Договором оренди зернозбиральних комбайнів з екіпажами № ДГ-0000709 від 18.07.2016 у сумі 867974,44 грн., в тому числі: 517514,31 грн. заборгованості по оренді техніки, 38640,00 грн. за виконання робіт по доставці техніки, 109093,09 грн. 15% річних, 103634,25 грн. інфляційних нарахувань, 99092,79 грн. пені; а також витрати по сплаті судового збору у даній справі у розмірі 13019,63 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 21.05.2018.

Суддя В.Л.Котельницька