Рішення

від 17.05.2018 по справі 819/571/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/571/18

17 травня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання вісімнадцятої сесії від 15 лютого 2018 року №452.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Великобережецької сільської ради Кременецького району (надалі відповідач, сільська рада), в якому просить визнати протиправним, дискримінаційним та скасувати п.1 Рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання вісімнадцятої сесії від 15 лютого 2018 року №452.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 19 квітня о 12:00 год.

19 квітня 2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 17 травня 2018 року о 10:00. 17 травня 2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 17 травня 2018 року о 14:00 год. для представлення договору на підтвердження повноважень адвоката.

Позивач у судове засідання не прибула, подала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглядати справу в письмовому провадженні без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду письмову заяву, в якій просив слухати дану справу в письмовому провадженні, а також в даній письмовій заяві вказав, що на підставі ст.189 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), Великобережецька сільська рада Кременецького району Тернопільської області визнає позовні вимоги повністю. У доданих до матеріалів справи письмових поясненнях на адміністративний позов зазначив що в поданні заяв на отримання земельних ділянок під забудову заявнику відмовлено не було. Окрім цього, на даний час усі заяви знаходяться на розгляді постійних комісій з питань земельних відносин та з питань соціально-економічного розвитку, освіти, культури, охорони здоров'я та спорту сільської ради. У вказаних письмових поясненнях сільський голова також зазначив, що заяви згаданих громадян будуть розглянуті сесією сільської ради, яка через ряд об'єктивних причин сесію, на сьогоднішній день, провести не вдалось, а рішення про виділення ділянок під забудову ще не прийняті.

Відповідно до ч. 4 ст.47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву. Відповідно до частин першої та четвертої ст.189 КАС України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

У відповідності до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підстав наявних у суду матеріалів.

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2, а фактичним місцем проживання/перебування позивача є АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою від 06 листопада 2014 року №6117000234 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (видана 26 квітня 2016 року). У вказаній довідці у графі відомості про малолітніх, неповнолітніх осіб, які прибули разом з внутрішньо переміщеною особою зазначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який матір'ю якого є позивач, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1.

У відповідності до довідки від 06 вересня 2017 року №0000320537, виданої ОСОБА_3, 29 серпня 2017 року, у графі відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особою зазначено позивача ОСОБА_1, яка є матір'ю ОСОБА_3 у відповідності до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 березня 2018 року позивач звернулася до Великобережецької сільської ради з заявою щодо виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку та надвірних будівель площею 0,117 га в масиві по АДРЕСА_3. У вказаному листі просили також дозвіл на розробку проекту землеустрою надати на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У відповідності до п.1 Рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання вісімнадцятої сесії від 15 лютого 2018 року №452 Про надання земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в новоствореному кварталі забудови с.В.Бережці вирішено, що земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд надаються громадян, які зареєстровані та проживають на території Великобережецької сільської ради. У вказаному рішенні також зазначено, що при наданні земельних ділянок перевага надається: громадянам, що набули статусу учасника бойових дій, молодим сім'ям до 35 років, сім'ям, що мають 3 і більше дітей, громадянам, які користувалися земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства в даному кварталі забудови.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.81 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами 6 ст.118 ЗК України передбачено, що Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з п. г ч. 1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною 1 ст.122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що законодавцем наведено вичерпний перелік обставин, за яких земельна ділянка не може бути передана громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку. Також важливим критерієм для безоплатної передачі земельної ділянки громадянам є дотримання встановленого законом розміру з огляду на цільове призначення відповідної земельної ділянки. Відтак, на думку суду, передача земельних ділянок для обслуговування та будівництва жилого будинку лише громадянам, які зареєстровані та проживають на території відповідної сільської ради суперечить вимогам чинного законодавства України, а бажане місце розташування земельної ділянки не залежить від місця проживання громадянина. Таким чином, законом не обумовлена необхідність отримання земельної ділянки безпосередньо за місцем проживання чи реєстрації такого місця проживання.

Спірне рішення, на думку суду перешкоджає у використанні позивачем свого законом передбаченого права на безоплатне отримання земельної ділянки для обслуговування та будівництво житлового будинку. Крім того, судом приймається до уваги те, що відповідач у письмовій заяві визнав даний адміністративний позов.

З огляду на ст. 2 КАС України, здійснення адміністративного судочинства передбачає гарантування дотримання прав та вимог чинного законодавства України, зокрема у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України

При цьому, суд не приймає до уваги Протокол засідання постійної комісії з питань земельних відносин Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 31 січня 2018 року, Протокол вісімнадцятої сесії Сьомого скликання Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 15 лютого 2018 року, оскільки вказані протоколи не мають розпорядчого характеру та лише фіксують волевиявлення відповідних учасників.

Щодо визнання дискримінаційним п.1 Рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання вісімнадцятої сесії від 15 лютого 2018 року №452, суд зазначає наступне

У розумінні п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України, всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються (ч.ч. 1,2 ст.6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"). Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб (ч.3 ст.6 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"). Таким чином, дискримінацією є відповідні обмеження прав та свобод осіб, які створюють перешкоди у їх реалізації.

У даному випадку судом не встановлено, а позивачем не наведено та не підтверджено належними та допустимими доказами наявність дискримінаційних ознак у спірному рішенні Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання вісімнадцятої сесії від 15 лютого 2018 року №452, натомість у ньому закріплено волевиявлення депутатів сільської ради.

Крім того, суд зазначає, що ст. 5 КАС України містить вичерпний перелік шляхів захисту порушених, на думку позивача, його прав, свобод або законних інтересів, однак обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання дискримінаційним рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання вісімнадцятої сесії від 15 лютого 2018 року №452 у даній статті відсутній.

Відповідно до частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, а також те, що відповідач визнав даний адміністративний позов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року сплату судового збору за подання до суду позовної заяви відстрочено до вирішення адміністративної справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст.139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до вирішення адміністративної справи по суті, і судовий збір не сплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при задоволенні позову такий судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування п.1 Рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання вісімнадцятої сесії від 15 лютого 2018 року №452 задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати п.1 Рішення Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області сьомого скликання вісімнадцятої сесії від 15 лютого 2018 року №452.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великобережецької сільської ради Кременецького району Тернопільської області (Тернопільська область, Кременецький район, с.Великі Бережці, вул.Лесі Українки, 34, код ЄДРПОУ 04395627) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 травня 2018 року.

Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.