Рішення

від 04.05.2018 по справі 817/535/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2018 року м. Рівне №817/535/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:позивача: представник ОСОБА_1, відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Донікс" доУправління Держпраці у Рівненській області визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В:

16.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Донікс" звернулось в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови №000133 від 23.11.2017 про накладення штрафу в розмірі 672000 грн.

Ухвалою від 19.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 13.03.2018.

05.03.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Управління Держпраці у Рівненській області (а.с.88-91).

У зв'язку з перебуванням головуючої на лікарняному підготовче засідання відкладено на 03.04.2018.

Ухвалою від 03.04.2018 закрито підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 04.05.2018.

В судовому засіданні 04.05.2018 проголошено вступну ірезолютивну частинурішення.

Згідно з позовною заявою та усними поясненнями представника позивача в судовому засіданні, підставою для винесення оспорюваної постанови слугували висновки посадових осіб відповідача про наявність в діях позивача ознак порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме: допущення працівників ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, зазначені особи виконували для позивача роботи із утеплення та оздоблення фасаду приміщення будинку на підставі цивільно-правових угод. Такі угоди не мали ознак трудового договору, так як виконувані роботи не носили постійного характеру, не передбачали систематичної оплати праці, а виконавці робіт не підпадали під дію правил трудового розпорядку позивача. При цьому, виконавці послуг самі організовували свою роботу та самостійно дбали про свою безпеку та безпеку оточуючих. За результати приймання робіт були складені акти прийому робіт і позивачем, як замовником, було проведено розрахунок із кожним виконавцем робіт. Крім того, позивачем, як податковим агентом, у зв'язку із виплатою виконавцям - фізичним особам, які не є СПД, грошових коштів, було утримано з їх доходу відповідні суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також окремо нараховано суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальну страхування, та сплачено відповіді платежі до бюджету/фонду. З огляду на це сторона позивача вважає, що постанова відповідача про накладення штрафу за допуск працівників до роботи без оформлення наказу про прийом на роботу є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Представник позивача в судовому засідання просив позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом на позов та усними поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, за результатами перевірки позивача було встановлено порушення останнім вимог статті 24 КЗпП України, а саме: при допуску до роботи працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не оформлено наказ чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу (трудові відносини підмінені укладанням цивільно-правових договорів). При цьому, позивач, уклавши цивільно-правові договора, вчинив неправомірно та не у відповідності до норм чинного законодавства, а тому постанова про накладення штрафу на позивача є правомірною та обґрунтованою. Так, за цивільно-правовим договором виконавець не може дбати про безпеку оточуючих, оскільки згідно статті 14 Закону України "Про охорону праці", обов'язок дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства покладається на працівника, тобто особу, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Також, згідно пункту 1.4. наданих позивачем цивільно-правових договорів, замовник надає виконавцю всі документи та інструкції, необхідні для виконання роботи, передбаченої цим договором. Таке формулювання свідчить на користь наявності трудових правовідносин між замовником та виконавцями, оскільки могло мати місце навчання з охорони праці, що не повинно передбачатися за цивільно-правовим договором. Також виходячи з характеру виконуваних робіт (утеплення та оздоблення фасаду будинку), можна дійти висновку, що роботи проводяться на певній висоті та з використанням устаткування підвищеної небезпеки (підйомники, колиски). Такі роботи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1107 від 26.10.2011, є роботами підвищеної небезпеки, які потребують спеціального дозволу, що отримується замовником, позаяк виконавці не є суб'єктом отримання дозволів, передбачених чинним законодавством України, на вищезазначені роботи. Також відповідно до Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №62 від 27.03.2007, роботи на висоті потребують спеціального навчання та перевірки знань з охорони праці. Здійснення певних навчань з охорони праці являється однією з ознак трудового договору, оскільки за цивільно-правовим договором виконавець не підпадає під дію Закону України "Про охорону праці" і бере на себе відповідальність за охорону праці на робочому місці. В пред'явлених позивачем договорах такого не зазначено. За наведеного, цивільно-правові угоди позивача з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 містять всі ознаки трудових договорів, а відтак штрафні санкції до позивача застосовані правомірно. За таких обставин, представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити.

Дослідженням по справі доказів суд встановив таке.

На підставі наказу №600 від 30.10.2017 та направлення на інспекційне відвідування №589-Н/01-26 від 30.10.2017 (а.с.16) Управлінням Держпраці у Рівненській області, у період з 31.10.2017 по 01.11.2017 було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Донікс" на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Результати перевірки оформлені Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №28А/04-16 (а.с.10-15).

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці було складено припис №19П/04-16/28А від 01.11.2017, в якому ТОВ "Донікс" зобов'язано вжити заходів щодо приведення у відповідність до норм чинного законодавства України при працевлаштуванні працівників та враховувати вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України (а.с.20).

Позивачем надано відповідь на припис листом №153 від 08.11.2017 (а.с.21).

В Акті перевірки №28А/04-16 зазначено про порушення ТОВ "Донікс" вимог частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому в описовій частині акту зафіксовано, що до перевірки позивачем надано копії договорів цивільно-правового характеру на виконання робіт по утепленню та оздобленню стін фасадів будинку 14 по вул.Кн.Острозького в м.Рівне, укладені між ТОВ Донікс" та ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Оскільки вказані роботи є роботами певної кваліфікації, потребують дозволу на експлуатацію машин і механізмів підвищеної небезпеки, то державними інспекторами праці зроблені висновки, що зазначені цивільно-правові угоди містять ознаки трудових договорів.

На підставі таких висновків відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №000133 від 23.11.2017, якою на ТОВ "Донікс" накладено штраф за порушення законодавства про працю у розмірі 672000 грн.(а.с.17-18).

На спростування висновків відповідача позивачем до матеріалів справи долучено посвідчені копії договорів цивільно-правового характеру: №01-17 від 17.05.2017, укладеного з ОСОБА_6(а.с.32), з №02-17 від 17.05.2017 укладеного з ОСОБА_5 (а.с.26), №03-17 від 17.05.2017, укладеного ОСОБА_4(а.с.31), №04-17 від 01.06.2017, укладеного з ОСОБА_7 (а.с.28), №05-17 від 01.06.2017, укладеного з ОСОБА_8 (а.с.29), №06-17 від 01.06.2017, укладеного з ОСОБА_3.(а.с.30), №07-17 від 01.06.2017, укладеного з ОСОБА_9 (а.с.27). Згідно умов вищезазначених договорів, виконавці зобов'язалися, в продовж трьох місяців, але не пізніше 31.08.2017, провести роботи по утепленню та оздобленню фасаду будинку АДРЕСА_2 (пункт 1.1). Пунктом 1.3. вказаних договорів передбачено, що на виконавців не поширюються дія правил внутрішнього трудового розпорядку замовника. А пункт 1.7. договорів вказує, що виконавці самостійно дбають про свою безпеку та безпеку оточуючих. Згідно пунктів 2.1. догорів, сторони домовилися, що оплата за виконані роботи здійснюється згідно акту прийому-передачі виконання робіт, підписаного сторонами, з якої утримується та перераховується до відповідного бюджету податок на доходи фізичних осіб та всі передбачені чинним законодавством України загальнообов'язкові внески та платежі. У випадку не здійснення з будь-яких причин робіт за даними договорами оплата замовником не здійснюється.

Також стороною позивача надано акти виконаних робіт №№1-7 від 30.06.2017 (а.с.33-39), №№8-14 від 31.07.2017 (а.с.40-46), №№ 16-21 від 31.08.2017 (а.с.47-52), підписані з даними особами на прийняття певних об'ємів робіт і їх вартості.

Додатково стороною позивача надано звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з травня 2017 року по вересень 2017 року (а.с.53-71) та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 1-4 квартали 2017 року (а.с.72-78), а також податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи за 2017 рік (а.с.79). Вказаним повністю підтверджено, що правовідносини між позивачем і зазначеними фізичними особами носили тимчасовий характер, обумовлювалися виконанням певного об'єму робіт і повністю припинилися 31.08.2017. При цьому, позивачем, як податковим агентом, у зв'язку із виплатою фізичним особам грошових коштів, було утримано з їх доходу відповідні суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також окремо нараховано та сплачено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальну страхування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що відповідно до умов цивільно-правового договору ним в складі бригади, яка сформувалася за усною домовленістю між фізичним особами і періодично надавала послуги з виконання будівельних робіт, в червні-серпні 2017 року виконувались роботи з утеплення та оздоблення фасаду будинку АДРЕСА_2 Вказані роботи виконувались за допомогою будівельного оснащення та будівельних інструментів, приналежного як такій бригаді, так і його власних будівельних інструментів. Ствердив, що час, у який виконувались роботи визначався членами бригади самостійно. Замовник - ТОВ "Донікс" в процес робіт не втручався, час і порядок виконання робіт не контролював. Роботи носили разовий характер. Ні до, ні після, ні трудових, ні інших стосунків з даною фірмою він не мав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що відповідно до умов цивільно-правового договору нею в складі бригади, яка сформувалася за усною домовленістю між фізичним, в червні-серпні 2017 року виконувались роботи з утеплення та оздоблення фасаду будинку АДРЕСА_2 Вказані роботи виконувались за допомогою будівельного оснащення та будівельних інструментів, приналежного, як такій бригаді, так і її власних будівельних інструментів. Ствердила, що вона виконувала опоряджувальні роботи в зручний для себе час. Робіт підвищеної небезпеки не виконувала. За безпекою виконання робіт слідкувала самостійно. Замовник - ТОВ "Донікс" в процес робіт не втручався, час і порядок виконання робіт не контролював. Роботи носили разовий характер, і після їх виконання, ні трудових, ні будь-яких інших стосунків з даною фірмою вона не мала.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, розглянувши позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу №000133 від 23.11.2017 на підставі висновків про порушення позивачем вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

Так, частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

За правилами статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Донікс", як замовником, та громадянами, як виконавцями, укладено цивільно-правові договора, відповідно до умов яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати утеплення та оздоблення фасаду будинку 14 по вул.Кн.Острозького.

Відповідні цивільно-правові угоди підписані як зі сторони замовника, так і зі сторони виконавців. Жодних відомостей про те, що фізичні особи не погоджувалися з укладенням відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак вказані угоди вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Більше того, інспектори з праці під час інспекційного відвідування взагалі не відібрали ні усних, ні письмових пояснень ні у представника замовника, ні у виконавців робіт, хоча мали відповідне право. Також інспекторами не були використані жодні повноваження, надані їм згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, констатувавши у акті перевірки ту обставину, що у ТОВ "Донікс" допустило до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, державні інспектори праці жодним чином не встановили, де знаходилося створене для вказаних осіб робоче місце, і яким чином воно створене; не опитали жодного працівника ТОВ "Донікс" на предмет того, чи перебували вказані особи у трудових відносинах з даним Товариством, чи мали постійне робоче місце, якийсь графік роботи, чи отримували заробітну плату, тощо; не зафіксували в будь-який спосіб фактів виявлення неоформлених трудових відносин.

Фактично, під час інспекційного відвідування інспектори з праці обмежились лише отриманням у суб'єкта контролю цивільно-правових договорів, і усі свої висновки побудували виключно на власному, причому досить довільному, тлумаченні положень таких договорів.

Разом з тим, у інспекторів праці відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових договорів, а тим більше, визнавати їх недійсними та надавати їм статусу трудових.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Донікс" та вищевказаними громадянами під час інспекційного відвідування не встановлено, а в акті перевірки не зафіксовано.

Також ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду не встановлено жодних ознак трудових договорів у правовідносинах ТОВ "Донікс", які існували впродовж червня-серпня 2017 року з фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

В межах судового розгляду судом достеменно встановлено, що правовідносини між ТОВ "Донікс" та вказаними фізичними особами носили виключно цивільно-правовий характер. Вказані особи не підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядкові позивача і не перебували у підлеглості до його посадових осіб, не отримували заробітної плати, тобто щомісячної плати за виконання певної трудової функції, натомість отримали винагороду за виконані об'єми робіт. Вказані особи самостійно організовували і забезпечували процес надання послуг з утеплення і оздоблення фасаду будинку, виконували роботи своїм інструментом і залучали власне і самостійно запозичене устаткування, а також самостійно організовували та забезпечували безпеку на об'єкті. Доказів того, що дані особи отримували від замовника будь-яке забезпечення умов праці, необхідне для виконання обумовлених договором робіт, відповідачем не здобуто, і суду не надано. Позивач оплатив роботи у відповідності до актів виконаних робіт. І при здійсненні розрахунків як податковий агент утримав з доходу відповідні суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також нарахував та сплатив суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальну страхування.

Таким чином, висновки відповідача щодо наявності ознак трудових договорів в угодах цивільно-правового характеру спростовані як вимогами чинного законодавства, так і матеріалами справи.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов'язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці. Визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб'єктом господарювання, вимог статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 672000,00 грн.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №000133 від 23.11.2017 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

За наведеного, відповідні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Донікс" підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Донікс" (33003, м.Рівне, вул. Струтинської, 35, кв.33, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32038467) до Управління Держпраці у Рівненській області (33028 м.Рівне, вул.Лєрмонтова, 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39780243) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №000133 від 23.11.2017, згідно з якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Донікс" накладено штраф у розмірі 672000,00 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донікс" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 10080,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 14 травня 2018 року.

Суддя Друзенко Н.В.