Постанова

від 07.05.2018 по справі 905/1382/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

07.05.2018 року справа №905/1382/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: при секретарі судового засідання: За участю представників строрін: від апелянта (відповідача) від позивача від третьої особиОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 - була присутня, але не брала участі; ОСОБА_6 - за довіреністю №01-0002/16 від 03.01.2018 року; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Жил - cервіс - 1", м. Бахмут, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року (повний текст від 09.10.2017 року) у справі№905/1382/16 (суддя Левшина Я.О.) за позовом Комунального підприємства "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг", м. Бахмут, Донецька область до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного підприємства "Жил - cервіс - 1", м. Бахмут, Донецька область ОСОБА_7 муніципального розвитку Артемівської міської ради Донецької області, м. Бахмут, Донецька область простягнення заборгованості у розмірі 38115,32 грн., інфляційних втрат в розмірі 26299,57 грн., 3% річних у розмірі 2853,95 грн., пені у розмірі 29083,55 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.08.2016 року у справі №905/1382/16 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 38115,32 грн., 3% річних у розмірі 440,66 грн., інфляційні в розмірі 1420,97 грн. та 941,47 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року (головуючий суддя Стойка О.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2016 року скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Бахмутська житлова управляюча компанія" на користь Приватного підприємства "Жил-Сервіс-1" 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017 року та рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2016 року скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1382/16:

- позовні вимоги Комунального підприємства "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" до Приватного підприємства "Жил - cервіс -1" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 муніципального розвитку Артемівської міської ради Донецької області про стягнення заборгованості у сумі 38115,32 грн., інфляційних втрат в розмірі 26299,57 грн., 3% річних в розмірі 2853,95 грн., пені в сумі 29083,55 грн. задоволено частково;

- стягнуто з Приватного підприємства "Жил - cервіс -1" на користь Комунального підприємства "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" основний борг у сумі 38115,32 грн., інфляційні втрати в розмірі 7838,12 грн., 3% річних в розмірі 1768,59 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 682,51 грн;

- відмовлено в решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 18461,45 грн., 3% річних в розмірі 1085,36 грн., пені в сумі 29083,55 грн.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Приватне підприємство "Жил-cервіс- 1" звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило:

- прийняти рішення, яким визнати договір №4 від 2014р. в частині п.п.2.6.29, 3.2, 3.3 таким, як неукладеним;

- прийняти рішення, яким визнати договір №4 від 2009р. в частині п.п.2.6.29, 3.2, 3.3 таким, як неукладеним;

- відмовити позивачу повністю у позовних вимогах.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив наступне: позивач не вказав жодного пункту договору, який би регулював відносини, які пов'язані з поверненням суми грошових коштів, отриманих відповідачем від населення, які надходили на розрахунковий рахунок відповідача у складі тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій; позивачем не вказано, які були відносини між відповідачем та ним, чим вони регулювались та які послуги ним надавались відповідачеві, що він йому повинен сплачувати; суд першої інстанції не в повному обсязі виконав вказівки, які були викладені в постанові Вищого господарського суду України від 27.06.2017 року; у позивача відсутній договір на послуги з управління житловим фондом, а у договорі на утримання житлового фонду не має жодного пункту, який би міг відображати відносини між позивачем та відповідачем по наданню та отриманню послуг з управління житлового фонду; вважає, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди з істотних умов п.3.2, 3.3 договору №4 від 2014 року щодо ціни та строку договору на послуги з управління та інформаційно-розрахункового центру, а тому вищевказані пункти договору та сам договір вважаються неукладеними. За таких обставин у відповідача відсутній обов'язок сплати коштів за договором від 2014 року.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.12.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_8 - головуючий, судді Татенко В.М., Зубченко І.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2018 року у зв'язку із звільненням з посади судді Марченко О.А. визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Сгара Е.В., Дучал Н.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2018 року, зокрема було задоволено клопотання апелянта про витребування доказів та зобов'язано позивача надати суду наступні документи: докази надання послуг з управління та договір на вказану послугу; рішення міської ради про складову частину тарифу та в яку складову частину входить послуга позивача - управління; рішення міської ради, яким дозволено позивачу отримувати від відповідача 6% від сплати коштів населенням за утримання будинків та надати письмові пояснення з приводу зазначених документів.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2018 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дучал Н.М. визначено наступний склад колегії суддів: Мартюхіна Н.О. - головуючий, судді Геза Т.Д., Сгара Е.В.

Позивач у судовому засіданні 07.05.2018 року заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

В процесі розгляду апеляційної скарги, позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, яким просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Зазначив, що рішення місцевого господарського суду є таким, що прийнято з всебічним, повним та об'єктивним розглядом цієї справи, з вивченням всіх матеріалів справи, доказів та пояснень сторін.

Крім того, позивач надав пояснення, якими зазначив, що позивач не має доказів надання послуг з управління відповідачу, оскільки послуга з управління надавалась не відповідачу, а мешканцям житлових будинків відповідно до рішень виконкому Артемівської міської ради. При цьому, механізм відшкодування послуги управління був зазначений в договорі на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій від 01.03.2014 року №4 і передбачений у пункті 3.2 цього договору, у зв'язку із чим позивач позбавлений фізичної можливості надати рішення міської ради, яким дозволено йому отримувати від відповідача 6% від сплати коштів населенням з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Відповідач у судове засідання 07.05.2018 року не прибув. В процесі апеляційного провадження через канцелярію суду надав відповідь на заперечення позивача, якими зазначив, що позивач не надав жодних пояснень стосовно послуги з управління, договору, її складової, а також не надав рішень міської ради, які б дали можливість встановити що це за послуга та яким чином надавалась відповідачу.

Третя особа в судове засідання 07.05.2018 року не прибула, причини неявки не повідомила.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року №2147-VIII (який набув чинності 15.12.2017р.) були внесені зміни та викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, п. 9 Перехідних положень якого передбачає, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За таких обставин, зазначена справа розглядається апеляційним судом за правилами, викладеними у Господарському процесуальному кодексу України в редакції, яка набула чинності 15.12.2017 року.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2014 року між ОСОБА_7 муніципального розвитку Артемівської міської ради, що діє в інтересах Артемівської міської ради (далі - Власник) з одного боку, Балансоутримувачем житлового фонду комунальної власності територіальної громади міста Артемівська - Комунальне підприємство "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" (далі - Замовник), з другого боку та Приватним підприємством "Жил-сервіс-1" (далі - Виконавець), з третього боку, укладено договір на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4 (надалі - договір утримання житлового фонду).

Умовами договору утримання житлового фонду сторони визначили предмет та мету договору, права та обов'язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін за порушення договору, підстави та порядок для зміни або розірвання, строк дії договору, тощо.

Предметом договору утримання житлового фонду є передача Замовником на утримання Виконавцю нерухомого майна - житлових будинків, споруд та прибудинкових територій, власником якого є територіальна громада міста Артемівська, та передача Замовником Виконавцю функцій з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а Виконавцем прийняття цього майна для здійснення функцій з його утримання та проведення розрахунків із споживачами. Перелік житлових будинків, споруд та іншого майна, що передається на утримання Виконавцю, визначений у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1 договору утримання житлового фонду).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору утримання житлового фонду його метою є забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення мешканцям будинків належних умов проживання згідно з нормативно-правовими актами органів та посадових осіб місцевого самоврядування, що діють у сфері житлово-комунального господарства (послуг), а також ведення бухгалтерської, статистичної та іншої, передбаченої законодавством, звітності.

Обсяги наданих послуг з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюються відповідно до Переліку послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, та тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для будинків житлового фонду територіальної громади міста Артемівська, затверджених рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради.

Так, рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради від 09 листопада 2011 року №464 встановлені тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для населення міста Артемівська, яке мешкає у комунально-житловому фонді, затверджений перелік обов'язкових послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, які будуть виконувати підприємства, що обслуговують комунальний житловий фонд, в межах тарифів на вказані послуги, виходячи із розрахунку по кожному будинку.

Вказаним рішенням затверджені: періодичність надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, з ремонту приміщень, будинків, споруд та граничні строки невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилих будинків; перелік робіт, які будуть виконуватися підприємствами, що обслуговують комунальний житловий фонд, за рахунок коштів мешканців квартир; порядок розрахунків за користування ліфтами та їх обслуговування при тимчасовому простої ліфтів у будинках підвищеного ступеню благоустрою; порядок проведення перерозподілу витрат у структурі тарифу та перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у разі ненадання окремих видів послуг, або надання послуг не в повному обсязі.

Рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради від 14 березня 2012 року №67 затверджені скориговані тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для населення міста Артемівська, яке мешкає у комунальному житловому фонді.

На виконання умов договору Замовником було передано майно Виконавцю, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання - передачі житлового фонду на обслуговування від 01 березня 2014 року (додаток №1 до договору, т.1 а.с. 18).

Згідно із пунктом 2.6.29 договору утримання житлового фонду виконавець зобов'язаний перераховувати на розрахунковий рахунок замовника кошти за послуги з управління житловим фондом та за послуги інформаційно-розрахункового центру в розмірі та порядку, затвердженому рішенням виконкому про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та згідно з положеннями розділу 3 цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору утримання житлового фонду Виконавець при отриманні коштів за послуги з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій перераховує щоденно на розрахунковий рахунок Замовника, вказаний у цьому Договорі, кошти за послуги з управління житловим фондом та за послуги інформаційно-розрахункового центру у розмірі 6% від кожного платежу, але не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання вказаних коштів.

Ведення бази нарахування та сплати платежів за послуги по утриманню житлових будинків та прибудинкових територій виконує інформаційно-розрахунковий центр замовника згідно умов окремого договору між замовником та виконавцем, який обов'язково укладається разом з цим договором (п. 3.3 договору утримання житлового фонду).

Відповідно до пункту 3.5 договору утримання житлового фонду Інформаційно-розрахунковий центр замовника у термін до 15 числа наступного місяця формує акт виконаних робіт та акти звіряння розрахунків за звітний місяць з урахуванням всіх платежів споживачів, пільг та субсидій у звітному місяці, а також відрахувань за послуги з управління житловим фондом та за послуги інформаційно-розрахункового центру згідно діючих тарифів по кожному будинку. Виконавець протягом трьох робочих днів повинен підписати акт звіряння розрахунків та направити його замовнику. Уразі не підписання акту протягом вказаного терміну він вважається діючим у редакції замовника.

Розділом 7 договору утримання житлового фонду сторонами узгоджено підстави та порядок для зміни або розірвання договору на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4 від 01.03.2014 року.

Так, зміни та доповнення до договору допускаються лише за згодою сторін та оформлюється додатковими угодами, підписаними у встановленому законом порядку. Договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору однією з інших сторін та в інших випадках, встановлених договором або законом. Сторона, яка приймає рішення про розірвання договору, зобов'язана у письмовій формі повідомити про це інші сторони договору з зазначенням та обґрунтуванням причин у термін не менше ніж три місяці. Рішення про розірвання договору вступає в силу через три місяці з дати направлення іншим сторонам відповідного повідомлення. Замовник може розірвати договір по причинам, вказаним у пунктам 2.2.5 та 3.8 цього договору (пункти 7.1, 7.4, 7.5, 7.7 договору утримання житлового фонду).

Договір утримання житлового фонду вважається укладеним і набирає чинності з 01 березня 2014 року по 28 лютого 2015 року включно. Договір підлягає пролонгації кожен календарний рік на загальний термін до 28 лютого 2019 року по результатам проведення щорічного звіту у разі виконання всіх умов договору (пункти 6.1,6.2 договору утримання житлового фонду).

В подальшому, між Приватним підприємством "Жил-сервіс-1" (далі - замовник) та Комунальним підприємством "Артемівська Керуюча компанія житлово-комунальних послуг" (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг від 01 березня 2014 року №4 (надалі - договір про надання послуг), предметом якого є передача виконавцю функцій з підтримки в актуальному стані загальноміських баз даних особових рахунків абонентів, підтримка єдиного інформаційного простору в сфері розрахунків за послуги з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій на території міста Артемівська. Зазначені функції виконує інформаційно-розрахунковий центр (ІРЦ) виконавця.

Відповідно до пунктів 1.2.1, 1.2.2, 1.3. договору про надання послуг до переліку переданих замовником виконавцю функцій включається: щомісячне формування, облік та обробка платежів за надані комунальні послуги населенню, з урахуванням наростаючої заборгованості по кожному абоненту; збір, підготовка та передача інформації: з обліку змін по адресному господарстві; у випадках змін при нарахуванні пільг та субсидій; наявність заборгованості населення по підприємству; надання Замовнику інформації в розрізі кожного абонента в режимі on-Line, в залежності від технічної можливості.

Замовник проводить оплату виконавцю за надані послуги згідно пунктів 1.2., 1.3 договору в розмірі 1,5% від суми, що надійшла замовнику від споживачів житлово-комунальних послуг. Оплата здійснюється в порядку передбаченому договором №4 від 01 березня 2014 року на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій (пункти 3.1, 3.2 договору про надання послуг).

Згідно із випискою з протоколу №1 від 16 березня 2015 року засідання комісії з питань оцінки діяльності підприємств, що обслуговують житловий фонд міста Артемівська за 2014 рік встановлений факт незадовільних фінансових та технічних показників в організації роботи з обслуговування житлового фонду Приватного підприємства "Жил-сервіс-1" (т. 1 а.с.24).

На підставі вищевказаного висновку 31 березня 2015 року позивачем на адресу відповідача надіслана заява про припинення договору у зв'язку з закінченням його строку, невиконанням умов договору та суттєвими його порушеннями.

31 березня 2015 року між ОСОБА_7 муніципального розвитку Артемівської міської ради, що діє в інтересах Артемівської міської ради (Власник), балансоутримувачем житлового фонду комунальної власності територіальної громади міста Артемівська - Комунальне підприємство "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" (Замовник) та Приватним підприємством "Жил-сервіс-1" (Виконавець) складена та підписана додаткова угода до договору на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій від 01 березня 2014 року №4 за умовами якого дію договору на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій припинено з 01 липня 2015 року.

01 липня 2015 року між Комунальним підприємством "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" (кредитор) та Приватним підприємством "Жил-сервіс-1" (дебітор) укладений договір про розстрочення заборгованості (далі - договір про розстрочення заборгованості).

Відповідно до пункту 1.2 договору про розстрочення заборгованості сторони домовились, що розстроченню підлягає заборгованість на загальну суму 41581,32 грн станом на 01 липня 2015 року, яка складається з заборгованості за керування житловим фондом згідно з договором від 01 березня 2014 року №4.

Згідно із пунктом 2.1 договору про розстрочення заборгованості дебітор зобов'язується погашати заборгованість, визначену у пункті 1.2 цього договору щомісячно рівними частками, терміном 12 місяців, починаючи з 01 липня 2015 року по 01 липня 2016 року.

Сума щомісячної плати заборгованості, за умовами пункту 2.2 договору, становить з липня 2015 року по травень 2016 року - 3466 грн., у червні 2016 року - 3455, 32 грн. Дебітор сплачує платежі, встановлені пунктом 2.2 цього договору щомісячно, до 15 числа розрахункового місяця (пункт 2.3 договору).

Зобов'язання дебітора по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок кредитора грошових коштів в термін та у сумі, встановлених пунктами 2.2 і 2.3 даного договору на відповідний місяць (пункт 2.5 договору).

Не погодившись із фактом невиконання взятих відповідачем на себе зобов'язань, Комунальне підприємство "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Приватного підприємства "Жил - cервіс-1" про стягнення за період з 01.02.2015 року по 01.08.2017р. заборгованості в сумі 38115,32 грн., інфляційних втрат в розмірі 26299,57 грн., 3% річних в розмірі 2853,95грн. та пені в розмірі 29083,55грн. (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.08.2017р., яка була правомірна прийнята судом першої інстанції).

При розгляді вищевказаних вимог, судова колегія апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Під "балансоутримувачем" будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд розуміється власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

Управитель - це особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище, 01 березня 2014 року між ОСОБА_7 муніципального розвитку Артемівської міської ради, що діє в інтересах Артемівської міської ради (далі - Власник) з одного боку, Балансоутримувачем житлового фонду комунальної власності територіальної громади міста Артемівська - Комунальне підприємство "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" (далі - Замовник), з другого боку та Приватним підприємством "Жил-сервіс-1" (далі - Виконавець), з третього боку, укладено договір на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4.

Згідно із пунктом 2.6.29 договору утримання житлового фонду виконавець зобов'язаний перераховувати на розрахунковий рахунок замовника кошти за послуги з управління житловим фондом та за послуги інформаційно-розрахункового центру в розмірі та порядку, затвердженому рішенням виконкому про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та згідно з положеннями розділу 3 цього договору.

Відповідно до п.3.2 договору утримання житлового фонду Виконавець при отриманні коштів за послуги з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій перераховує щоденно на розрахунковий рахунок Замовника, вказаний у цьому Договорі, кошти за послуги з управління житловим фондом та за послуги інформаційно-розрахункового центру у розмірі 6% від кожного платежу, але не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання вказаних коштів.

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги визначений у ст. 31 Закону "Про житлово-комунальні послуги".

Так, статтею 31 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. До складу економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг включається інвестиційна складова - витрати на відшкодування інвестиційних ресурсів, залучених за інвестиційними програмами, та їх вартість.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

При встановленні цін/тарифів на послуги, які виробляються суб'єктами природних монополій, діяльність яких регулюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до законодавства, повноваження органів місцевого самоврядування поширюються виключно на тариф (складову тарифу), який (яка) не підлягає встановленню цими національними комісіями.

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Як вже зазначалось вище, рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради від 14 березня 2012 року №67 затверджені скориговані тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для населення міста Артемівська, яке мешкає у комунальному житловому фонді.

Тарифи, які були визначені у п. 1 рішення виконавчого комітету Артемівської міської ради від 14.03.2012 року №67 у вигляді таблиць, також містять додаток 7, в тому числі таблицю 7.1 - розрахунок накладних витрат КП "Артемівська керуюча компанія ЖКП", в складову яких входить процент відрахувань керуючої компанії (за послугу з управління будинком, спорудою або групою будинків).

Згідно акту Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області №36-17/27 від 17.12.2010 року дослідженням розрахунків тарифу встановлено, що до складових тарифу, включені накладні витрати та витрати за здійснення управління житловим фондом відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд, прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ від 12.07.2005 року №560. Середній відсоток відрахувань КП "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" за здійснення управління житловим фондом становить 5,6% від вартості всіх витрат, закладених в тарифі.

Згідно із частиною 1 статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення виконавчого комітету Артемівської міської ради від 14.03.2012 року №67, яким були затверджені скориговані тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для населення міста Артемівська, є регуляторним актом виконавчого комітету Артемівської міської ради та є обов'язковим до виконання на відповідній території.

Докази скасування або оскарження рішення виконавчого комітету Артемівської міської ради від 14.03.2012 року №67 в матеріалах справи відсутні.

З огляду на той факт, що відповідно до рішення виконкому Артемівської міської ради від 14.03.2012 року №67 тарифи на послуги включали в себе послуги позивача з управління будинком, спорудою та групою будинків, а функції з проведення розрахунків із споживачами були передані відповідачу, то кошти від споживачів за послугу з управління поступали на розрахунковий рахунок відповідача у складі тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Наведені вище обставини свідчать, що у тариф, який сплачувався жителями будинків, переданих в управління Приватному підприємству "Жил-cервіс-1", включено тариф за здійснення позивачем управління житловим фондом, що в свою чергу зумовлює виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4 від 01.03.2014 року, зокрема в частині виконання п.3.2 вказаного договору.

Доводи апелянта, що у тариф, який сплачувався жителями будинків, переданих йому в управління, не включено тариф за здійснення позивачем управління житловим фондом, є безпідставними та на думку апеляційного господарського суду свідчать лише про наміри ухилення від виконання зобов'язань, з огляду на той факт, що до 2015 року відповідач належно виконував свої зобов'язання щодо повної сплати платежів за договором на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4 від 01.03.2014 року та не висловлював жодних заперечень проти такої сплати.

Матеріали справи свідчать, що відповідач зобов'язання за договором на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4 від 01.03.2014 року в повному обсязі та у встановлені строки не виконав, внаслідок чого за відповідачем станом на 01.07.2015 року обліковувалась заборгованість в сумі 41581,32грн.

Факт наявності вищевказаної заборгованості відповідача підтверджується виписками з особового рахунку, що додані до матеріалів справи, які, за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є належними доказами, які підтверджують наявність/відсутність та розмір відповідної заборгованості.

Наявність наведеної вище заборгованості також підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) № 1 від 31.03.2014 року, №1 від 30.04.2014 року, №1 від 30.05.2014 року, №1 від 27.06.2014 року, №1 від 29.08.2014 року, №1а від 30.09.2014 року, №1 від 31.10.2014 року, №1 від 28.11.2014 року, №1 від 31.12.2014 року, №1 від 31.01.2015 року, №1 від 27.02.2015 року, №1 від 31.03.2015 року, №1 від 29.05.2015 року та відповідними актами звіряння розрахунків, які підписані між сторонами договору без будь-яких зауважень.

Вищевказані первинні фінансові та бухгалтерські документи є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4 від 01.03.2014 року на загальну суму 41581,32 грн. станом на 01.07.2015 року.

В той же час, 01.07.2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про розстрочення заборгованості, відповідно до якого розстроченню підлягає заборгованість за керування житловим фондом згідно з договором від 01.03.2014 року №4 на загальну суму 41581,32 грн. щомісячно рівними частками, терміном 12 місяців, починаючи з 01.07.2015 року по 01.07.2016 року. Сума щомісячної плати заборгованості, за умовами пункту 2.2. договору, становить з липня 2015 року по травень 2016 року - 3466,00 грн., у червні 2016 року - 3455, 32 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство "Жил-cервіс-1" після укладення вищевказаного договору про розстрочення заборгованості, сплатило на користь позивача суму боргу в розмірі 3466,00 грн. відповідно до платіжного доручення №890 від 10.08.2015 року.

З огляду на вищевикладене, заборгованість Приватного підприємства "Жил-cервіс-1" перед Комунальним підприємством "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" за договором на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4 від 01.03.2014 року складає 38115,32 грн. та підлягає стягненню на користь позивача, про що було вірно зазначено місцевим господарським судом.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що наявність узгоджених між сторонами умов договору на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4 від 01.03.2014 року, зокрема п.3.2. вказаного договору, факту включення у тариф послуги з управління будинками, який сплачувався їх жителями та переданих в управління Приватному підприємству "Жил-cервіс-1", свідчить про безпідставність утримання останнім грошових коштів в розмірі 6%, які фактично сплачувались йому лише з метою їх подальшого перерахування замовнику послуг, тобто позивачу.

Крім того, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 26299,57 грн., 3% річних в розмірі 2853,95 грн. та пені в розмірі 29083,55 грн.

При розгляді вищевказаних вимог судова колегія апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами договору про розстрочення заборгованості від 01.07.2015 року відповідач повинен був сплатити на користь позивача суму боргу згідно наступного графіку платежів: 3466,00 грн. - 15.07.2015 року, 3466,00 грн. - 15.08.2015 року, 3466,00 грн. - 15.09.2015 року, 3466,00 грн. - 15.10.2015 року, 3466,00 грн. - 15.11.2015 року, 3466,00 грн. - 15.12.2015 року, 3466,00 грн. - 15.01.2016 року, 3466,00 грн. - 15.02.2016 року, 3466,00грн. - 15.03.2016 року, 3466,00 грн. - 15.04.2016 року, 3466,00 грн. - 15.05.2016 року, 3455,32 грн. - 15.06.2016 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат із врахуванням графіку сплати платежів, передбачених договором про розстрочення заборгованості від 01.07.2015 року, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 7838,12 грн. та 3% річних в розмірі 1768,59 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в розмірі 29083,55 грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

В той же час, як вбачається із договору на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4 від 01.03.2014 року, останній не містить в собі умов щодо визначення розміру та бази нарахування пені, а позивачем не наведено нормативно-правового акту, який би надавав можливість для стягнення вказаної штрафної санкції, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 29083,55 грн. підлягають залишенню без задоволення в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Посилання відповідача, що договір №4 від 01.03.2014 року є неукладеним не приймаються судовою колегією апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

За приписом ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В свою чергу, ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, зміст договору становлять умови, що визначені угодою сторін, яка спрямована, зокрема, на встановлення зобов'язань, і договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Із змісту договору №4 від 01.03.2014 року вбачається, що сторони досягли щодо його предмету, ціни, строку дії, а також інших істотних умов договору. Крім того, як вже зазначалось вище, відповідачем вчинялись дії, направлені на виконання договору на утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій №4 від 01.03.2014 року.

З огляду на вищевикладене, у апеляційного господарського суду відсутні підстави для визнання договору №4 від 01.03.2014 року неукладеним.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає про безпідставність вимог апелянта щодо прийняття рішення, яким визнати договори №4 від 2014 року та №4 від 2009 року в частині п.п.2.6.29, 3.2, 3.3 такими, як неукладеними, з огляду на положення ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1382/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Жил-cервіс-1" на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1382/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2017 року у справі №905/1382/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: Т.Д. Геза

Е.В ОСОБА_3

(У судовому засіданні 07.05.2018 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 14.05.2018 року).