Постанова

від 18.05.2018 по справі 812/1312/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 травня 2018 року

справа №812/1312/17

адміністративне провадження №К/9901/46904/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у складі судді Чернявської Т.І. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М. у справі № 812/1312/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс Дистрибьюшн до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2017 року № 0002034003,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фенікс Дистрибьюшн (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2017 року № 0002034003, яким Товариство зобов'язано сплатити штраф в сумі 33630,40 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

19 жовтня 2017 року Луганський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, позовні вимоги задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2017 року № 0002034003 в частині застосування до Товариства штрафних санкцій в сумі 33626,10 грн (тридцять три тисячі шістсот двадцять шість грн 10 коп.). У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, застосував до спірних відносин положення Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року та дійшов висновку про перенесення граничного строку сплати податкового зобов'язання, якщо останній день сплати припадає на вихідний день, що обумовило протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу в сумі 33626,10 грн, оскільки останній день граничного терміну сплати податкового зобов'язання припадав на 30 липня 2017 року (неділя), а фактична сплата здійснена 31 липня 2017 року (понеділок).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що законодавством не визначено граничного строку сплати податків, якщо останній день такої сплати припадає на вихідний (святковий день). Вважає, що посилаючись на положення Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 1972 року, суди попередніх інстанцій не врахували того, що сфера дії вищевказаної Конвенції розповсюджується виключно на цивільні, комерційні та адміністративні справи, тобто вказаною конвенцією передбачено окремі процесуальні питання обчислення строків саме у судочинстві, а не у податкових правовідносинах. Також вважає, що окремої норми щодо перенесення граничного терміну сплати податкового зобов'язання з акцизного податку Податковим кодексом України не передбачено.

Позивач відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надав, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій та вирішення справи по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фенікс Дистрибьюшн (ідентифікаційний код 39415430) зареєстроване юридичною особою, розташоване у місті Сєвєродонецьку Луганської області та перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області як платник податків, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 вересня 2017 року № 1003050402.

Посадовою особою Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету акцизного податку за звітний податковий період: жовтень 2015 року, липень 2016 року, червень 2017 року, за результатами якої складено акт від 14 серпня 2017 року за № 000059/12-32-40-03/39415430 (далі - акт перевірки).

Висновки акта перевірки свідчать про несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з акцизного податку за жовтень 2015 року в сумі 5,00 грн. (граничний термін сплати 13 грудня 2015 року, фактично сплачено 29 лютого 2016 року), за липень 2016 року в сумі 38 грн. (граничний термін сплати 25 серпня 2016 року, фактично сплачено 6 серпня 2016 року), за червень 2017 року в сумі 33626,10 грн. (граничний термін сплати 30 липня 2017 року, фактично сплачено 31 липня 2017 року).

22 серпня 2017 року на підставі акта перевірки, статті 126 Податкового кодексу України за затримку Товариством на 21, 1, 15 календарних днів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі 336304,00 грн податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002034003, яким Товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 33630,40 грн, що дорівнює 10 % погашеної суми податкового боргу.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2017 року № 0002034003 штрафні санкції в сумі 33630,40 грн. включать в себе: суму штрафних санкцій у розмірі 0,50 грн (10 % погашеної суми податкового боргу з акцизного податку за жовтень 2015 року); суму штрафних санкцій у розмірі 3,80 грн (10% погашеної суми податкового боргу з акцизного податку за липень 2016 року); суму штрафних санкцій у розмірі 33626,10 грн (10 % погашеної суми податкового боргу з акцизного податку за червень 2017 року).

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд виходив з наступного.

За положеннями абзацу першого пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовою підставою застосування до Товариства штрафу податковим органом визначено статтю 126 Податкового кодексу України, пунктом 126.1 якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Порядок і строки сплати акцизного податку, складення та подання декларації з цього податку врегульовані статтями 222, 223 Податкового кодексу України.

Статтею 223 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.5-2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України, суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Спірним питанням цієї справи є відсутність норми у податковому законодавстві, яка б визначала перенесення строку у випадку, коли граничний строк сплати податків припадає на вихідний (святковий) день.

При цьому, Податковий кодекс України визначає, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (пункт 49.20 статті 49 Податкового кодексу України).

Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16 травня 1972 року.

За положеннями статті 1 Конвенції, вона застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом; органом арбітражу, якщо такий орган не встановив порядку обчислення строків; або сторонами, якщо порядок обчислення строків не був безпосередньо чи опосередковано узгоджений між сторонами і не визначається існуючою практикою відносин між сторонами.

Відтак, в даному випадку законодавством не визначено перенесення граничного строку сплати податкового зобов'язання у разі, якщо останній день сплати припадає на вихідний (святковий) день, що цілком узгоджується з положеннями частини першої статті 1 Конвенції.

Суд не погоджується з доводами заявника касаційної скарги, що обчислення строків за Конвенцією стосується лише сфери судочинства (процесу) та не розповсюджується на податкові правовідносини, з огляду на положення цієї ж норми, яка перш за все визначає обчислення строків зокрема у адміністративних справах, що на думку Суду стосується спірних правовідносин, які розглядаються судом, та крім цього розповсюджується і на процедуру стосовно таких справ, тобто на адміністративне судочинство, обчислення процесуальних строків.

Відповідно до статті 5 Конвенції, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята

враховуються. Однак, якщо dies ad quem (означає день, у який цей строк спливає, стаття 2) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про перенесення граничного строку сплати податкового зобов'язання, якщо останній день сплати припадає на вихідний день, що обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення в частині штрафу на суму 33626,10 грн.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 812/1312/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер