Постанова

від 16.05.2018 по справі 817/1309/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1309/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"16" травня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря Нероди І.В.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "21" грудня 2017 р. у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

суддя в 1-й інстанції - Махаринець Д.Є.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000664109 від 19.08.2017 р.

В обґрунтування позову Товариство зазначило, що висновок контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту на 517068,12 грн. за березень 2017 року, та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2017 року на суму 517068,12 грн., і як наслідок, про завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2017 року на цю ж суму за господарськими операціями з ТОВ "УСТ-ГРУП" та Концерном "СоюзЕнерго" є протиправним. Вважають, що відповідач не взяв до уваги те, що позивачем надано всі належні та достатні докази фактичного здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами. Уся первинна документація, що стосується господарських операцій, наявна та оформлена відповідно до законодавства України. Неможливість провести зустрічну звірку з ТОВ "УСТ-ГРУП" через його відсутність за юридичною адресою не є законною підставою вважати господарські операції між позивачем і ТОВ "УСТ-ГРУП" нереальними. Акт ГУ ДФС у Черкаській області про відсутність ТОВ "УСТ-ГРУП" за місцезнаходженням та неможливість проведення позапланової виїзної перевірки, на який посилається відповідач про результати документальної перевірки, підтверджує лише факт неможливості проведення перевірки у контрагента, тому він не є джерелом отримання податкової та носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства. Крім того, дослідження відповідачем за ланцюгом постачання контрагентів ТОВ "УСТ-ГРУП" не має жодного відношення до господарських операцій між позивачем та ТОВ "УСТ-ГРУП". Відсутність у реєстрі податкових накладних документів щодо придбання склобою Концерном "СоюзЕнерго" не означає неможливість отримання його з інших джерел та законного продажу. Також позивач зауважив, що камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ за березень 2017 року та позапланова документальна виїзна перевірка згідно з наказом №1505 від 10 липня 2017, проведені з порушеннями чинного законодавства, а тому не можуть створювати жодних правових наслідків для позивача.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України №0000664109 від 19.08.2017 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996, вул.Дегтярівська, буд.11-Г, м.Київ, 04119) на користь позивача - Приватного акціонерного товариства "Консюмерс-Скло-Зоря" (код ЄДРПОУ 22555135, с.Зоря, вул.Промислова,1, Рівненський район, Рівненська область, 35314) судовий збір в сумі 11634,05 грн. (одинадцять тисяч шістсот тридцять чотири рн. 05 коп.).

Не погодившись із вказаним рішенням, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що за результатами перевірки позивача було встановлено порушення податкового законодавства, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 517068,12 грн. за березень 2017 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень 2017 року на суму 517068,12 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2017 року в розмірі 517068,12 грн. Так, фіскальний орган стверджує, що господарські операції, які були оформлені позивачем при придбанні склобою у ТОВ "УСТ-ГРУП" та Концерну "СоюзЕнерго", фактично не відбулися, оскільки саме ТОВ "УСТ-ГРУП" та Концерн "СоюзЕнерго" не є виробником реалізованої продукції, а підтвердити реальність придбання склобою в контрагентів по ланцюгу постачання цих суб'єктів господарювання - неможливо.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Консюмерс-Скло-Зоря" зареєстроване як юридична особа Рівненською районною державною адміністрацією 12.09.1994, як платник податків - 10.10.1994. Товариство є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 22555131722 від 30.12.2010, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки та сторонами не заперечуються.

19.04.2017 позивачем подано електронну податкову декларацію з ПДВ за березень 2017, у відповідності до якої визначено, що за звітний період підлягає відшкодуванню на рахунок у банку сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 8197806 грн. (ряд. 20.2.1). Одночасно позивачем було подано Розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування від 19 квітня 2017 в сумі 8197806 грн. (а.с.17-22, т. 1).

25.05.2017 на адресу позивача надійшов акт "Про результати камеральної перевірки ПрАТ Консюмерс-Скло-Зоря (код ЄДРПОУ 22555135) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2017 р." №1144/28-10-41-09/22555135 від 19.05.2017. Відповідно до висновків відповідач зменшив заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2017 року на 517068,12 грн. (а. с. 24-27 т. 1).

Позивачем подано заперечення на акт перевірки №1144/28-10-41-09/22555135 від 19.05.2017 р. (а. с. 30-35 т. 1).

На цій підставі, відповідачем прийнято наказ "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" №1334 від 16.06.2017, відповідно до якого, має бути проведена перевірка з питань, що стали предметом заперечення до акту камеральної перевірки №1144/28-10-41-09/22555135, відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. (а. с. 38 т. 1).

31.07.2017 ПрАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" отримало акт "Про результати документальної позапланової перевірки Приватного акціонерного товариства Консюмерс-Скло-Зоря з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ УСТ-ГРУП (код ЄДРПОУ 38987702) та Концерн СоюзЕнерго (код ЄДРПОУ 31965106) за березень 2017 р." №2591/28-10-41-09/22555135 від 31.07.2017 (а. с. 46-54 т. 1), у відповідності до якого, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем:

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 517068,12 грн., у тому числі за березень 2017 року на суму 517068,12 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 517068,12 грн., у тому числі за березень 2017 року на суму 517068,12 грн.;

пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на суму 517068,12 грн., у тому числі за березень 2017 року на суму 517068,12 грн.

За результатом розгляду поданих позивачем заперечень на акт перевірки відповідачем прийнято рішення про залишення висновків акту перевірки без змін (а. с. 58-61 т. 1).

19.08.2017 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України на підставі акту перевірки №2591/28-10-41-09/22555135 від 31.07.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000664109, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 517068,12 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 258534,06 грн. (а. с. 62 т. 1).

Не погодившись з вказаним рішенням контролюючого органу позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

За приписами пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.99 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за умови наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені нормами чинного законодавства.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Згідно з пунктом 198.6 зазначеної статті Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Також статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 р. встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Згідно з даною нормою, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; а господарська операція це є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПрАТ "Консюмерс-Скло-Зоря", як покупцем, та ТОВ "УСТ-ГРУП", як постачальником, укладено договір №СТ/2016-01-11 від 01.11.2016, згідно з п. 1.1 якого, ТОВ "УСТ-ГРУП" зобов'язується поставити та передати у власність покупця склобій безбарвний (очищений), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором (а. с. 63-64 т. 1).

На виконання договору та на підставі замовлення №5501143960 від 15.02.2017 р. ТОВ "УСТ- ГРУП" у березні здійснило кілька поставок товару товариству: 01.03.2017 року згідно видаткової накладної №39 від 01.03.2017 року, рахунку на оплату № 39 від 01.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р39 від 01.03.2017 р., 03.03.2017 року згідно видаткової накладної №40 від 03.03.2017 року, рахунку на плату № 40 від 03.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р40 від 03.03.2017 р., 10.03.2017 року згідно видаткової накладної №44 від 10.03.2017 року, рахунку на оплату № 44 від 10.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р44 від 10.03.2017 р., 13.03.2017 року згідно видаткової накладної №45 від 13.03.2017 року, рахунку на оплату № 45 від 01.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р45 від 13.03.2017 р., 14.03.2017 року згідно видаткової накладної №46 від 14.03.2017 року, рахунку на оплату № 46 від 14.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р46 від 14.03.2017 р., 15.03.2017 року згідно видаткової накладної №47 від 15.03.2017 року, рахунку на оплату № 47 від 01.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р47 від 15.03.2017 р., 16.03.2017 року згідно видаткової накладної №48 від 16.03.2017 року, рахунку на оплату № 48 від 16.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р48 від 16.03.2017 р., 21.03.2017 року згідно видаткової накладної №51 від 21.03.2017 року, рахунку на оплату № 51 від 21.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р51 від 21.03.2017 р., 22.03.2017 року згідно видаткової накладної №54 від 22.03.2017 року, рахунку на оплату № 53 від 22.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р54 від 22.03.2017 р., 24.03.2017 року згідно видаткової накладної №55 від 24.03.2017 року, рахунку на оплату № 54 від 24.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р55 від 24.03.2017 р., 25.03.2017 року згідно видаткової накладної №56 від 25.03.2017 року, рахунку на оплату № 55 від 25.03.2017 р., товарно-транспортної накладної № Р56 від 25.03.2017 р., 28.03.2017 року згідно видаткової накладної №57 від 28.03.2017 року, рахунку на оплату №56 від 28.03.2017 року, товарно-транспортної накладної №Р57 від 28.03.2017р., 30.03.2017 року згідно видаткової накладної №59 від 30.03.2017 року, рахунку на оплату №58 від 30.03.2017р., товарно-транспортної накладної №Р59 від 30.03.2017р. (а.с.71-123 т.1).

Податкові накладні по поставці товару товариству від ТОВ "УСТ-ГРУП" за березень 2017 року були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем.

За отриманий товар ПрАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" сплатило ТОВ "УСТ-ГРУП" 1086147,00 грн., у тому числі 181024,50 грн. ПДВ. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками по рахунку (а. с. 131-153 т. 1).

Матеріалами справи підтверджений факт надходження товару на склад товариства, а саме прибутковими ордерами (а. с. 154 - 166 т. 1).

Після отримання позивачем склобою від зазначеного контрагента, він пройшов вхідний контроль по якості, що підтверджується Дозволами на розвантаження сировинних матеріалів за березень 2017 року, дослідженими судом та наявними в матеріалах справи (а. с. 92-98 т. 2).

Матеріалів справи встановлено, що між ПрАТ "Консюмерс-Скло-Зоря", як покупцем, та Концерном "СоюзЕнерго", як постачальником, укладено договір N 30-06/2016 від 30.06.2016, згідно з п. 1.1 якого Концерн "СоюзЕнерго" зобов'язується поставити та передати у власність покупця склобій безбарвний тарний очищений, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором (а. с. 167-168 т. 1).

На виконання договору та на підставі замовлення N 5501148178 від 27.02.2017 р. Концерн "СоюзЕнерго" у березні здійснило кілька поставок товару товариству: 17.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000299 від 17.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000266 від 17.03.2017, залізничної накладної № 45522133 від 17.03.2017 р., 17.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000296 від 17.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000263 від 17.03.2017, залізничної накладної № 45522018 від 17.03.2017 р., 17.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000300 від 17.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000268 від 17.03.2017, залізничної накладної № 45522125 від 17.03.2017 р., 17.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000307 від 17.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000273 від 17.03.2017, залізничної накладної № 455511264 від 17.03.2017 р., 17.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000308 від 17.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000275 від 17.03.2017, залізничної накладної № 45551207 від 17.03.2017 р., 17.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000309 від 17.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000276 від 17.03.2017, залізничної накладної № 45551256 від 17.03.2017 р., 22.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000343 від 22.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000304 від 22.03.2017, залізничної накладної № 45746088 від 22.03.2017 р., 22.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000344 від 22.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000305 від 22.03.2017, залізничної накладної № 45746039 від 22.03.2017 р., 24.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000360 від 24.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000314 від 24.03.2017, залізничної накладної № 45819158 від 24.03.2017 р., 26.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000316 від 26.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000305 від 26.03.2017, залізничної накладної № 45852613 від 22.03.2017 р., 26.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000359 від 26.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ-0000312 від 26.03.2017, залізничної накладної № 458526 21 від 26.03.2017р., 26.03.2017 року згідно видаткової накладної №РН-0000361 від 26.03.2017 року, рахунку-фактури № СФ- 0000315 від 26.03.2017, залізничної накладної №45852639 від 26.03.2017р. (а.с. 174-209 т.1).

Податкові накладні по поставці товару товариству від Концерну "СоюзЕнерго" за березень 2017 року були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За отриманий товар ПрАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" сплатило Концерну "СоюзЕнерго" 2016261,72 грн., у тому числі 336043,62 грн. ПДВ. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками по рахунку (а. с. 215-225 т. 1).

Матеріалами справи підтверджений факт надходження товару на склад товариства, а саме прибутковими ордерами (а. с. 226-238 т. 1).

Після отримання позивачем склобою від зазначеного контрагента, він пройшов вхідний контроль по якості, що підтверджується Дозволами на розвантаження сировинних матеріалів за березень 2017 року, дослідженими судом та наявними в матеріалах справи.

Разом з тим, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що основним видом діяльності ПрАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" є виробництво порожнистого скла. У виробництві скляної тари разом із содою, кварцовим піском, вапняком та іншою сировиною позивач використовує склобій, який переважно закуповується в інших суб'єктів господарювання. Відповідно, закупівля склобою безпосередньо пов'язана з діяльністю позивача.

Склобій є складовою частиною суміші для виготовлення скляної продукції, яка складається періодично головним технологом та начальником хімічної лабораторії індивідуально для різних замовлень продукції, що підтверджується Рецептами Шихти (суміші для виготовлення скла) за березень 2017 року (а. с. 1-32 т. 2).

Крім того, за кожен місяць позивачем формується Звіт про використання сировини та склобою, що відображає наступні показники по Печі N 2 та Печі N 3 товариства: 1) кількість замісів; 2) об'єм фактично виготовленої скломаси; 3) кількість спожитої за місяць сировини, в тому числі склобою купленого та привізного. Звіт про використання сировини та склобою за березень 2017 року підтверджує фактичну наявність його у відповідних кількостях у підприємства.

Відтак, судами встановлено, що первинні документи щодо господарських відносин позивача з ТОВ "УСТ-ГРУП" та Концерном "СоюзЕнерго", що були досліджені контролюючим органом при перевірці, відповідають вимогам законодавства, що було підтверджено представником фіскального органу у судовому засіданні. Як встановлено з акту перевірки, відповідачем детально описано господарські операції позивача з ТОВ "УСТ-ГРУП" та з Концерном "СоюзЕнерго", посилаючись на всі первинні документи на їх підтвердження та встановлено факт використання придбаного позивачем у контрагента товару у власній господарській діяльності.

Висновки в акті перевірки ґрунтуються виключно на тому, що наявні належним чином оформлені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не відображають реальних господарських правовідносин, оскільки фактичне здійснення господарських операцій відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені законодавством.

З такими висновками відповідача колегія суддів не погоджується, оскільки вважає, що вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а є лише необґрунтованими припущеннями.

Твердження відповідача про відсутність зміни реального стану позивача за наслідками правовідносин з ТОВ "УСТ-ГРУП" ґрунтується на позиції, викладеній особами, що здійснювали перевірку, в акті ГУ ДФС у Черкаській області "Про відсутність ТОВ "УСТ-ГРУП" за місцезнаходженням та неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Разом з тим, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є достатнім і належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність здійснення угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим, так як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських та інших документів. В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчується лише факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Тобто такий акт не може містити жодних інших висновків, окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Сама по собі неможливість реалізації податковими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента не може вважатися доказом вчинення певним платником податку порушень податкового законодавства.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 27.02.2014 у справі №К/800/41631/13.

Фіскальний орган в акті перевірки позивача здійснює детальний аналіз контрагентів ТОВ "УСТ-ГРУП". Проте, здійснення відповідачем аналізу господарської діяльності контрагентів ТОВ "УСТ-ГРУП" - ТОВ "ІНТЕР НОС ТРЕЙДІ", ТОВ "СОЛ-РЕКС", ТОВ "СОФІТЕКС КОМПАНІ" не відповідає Конституції України, згідно із статтею 61 якої, відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Наявність будь-якого ймовірного порушення у контрагента, відсутність керівника одного із контрагентів ТОВ "УСТ-ГРУП" за місцем реєстрації в жодному разі не може бути підставою для відповідальності ПрАТ "Консюмерс-Скло-Зоря" у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування та нарахування штрафних санкцій. З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом не може бути підставою для відмови у праві товариства на податковий кредит.

Слід зауважити, що позивач не мав можливості та правових підстав для перевірки господарських операцій контрагентів ТОВ "УСТ-ГРУП", тому покладення відповідальності у вигляді позбавлення права на податковий кредит і на його бюджетне відшкодування, на які позивач має законне право, є порушенням принципів законності та справедливості.

Крім того, суд зазначає, що у письмових поясненнях ТОВ "УСТ-ГРУП" ствердило, що підприємство здійснює реальну господарську діяльність, має довготривалі ділові зв'язки та неодноразово співпрацювало з позивачем; поставка склобою відбулася фактично, що підтверджено відповідними первинними документами. Також зазначило, що товариство завжди знаходиться і працює за своєю адресою, тому не зрозумілим є наявність акту ГУ ДФС у Черкаській області "Про відсутність ТОВ "УСТ-ГРУП" за місцезнаходженням та неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

При цьому, в акті перевірки контролюючий орган зазначає, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН протягом 2016 року та січня-квітня 2017 року Концерн "СоюзЕнерго" придбання склобою не здійснювало.

Проте, з письмового пояснення наданого Концерн "СоюзЕнерго" придбання склобою відбувалося у фізичних осіб, які не є платниками ПДВ, а тому при придбанні такого товару податкові накладні не виписувались. Але, оскільки, продаж товару здійснювався для платників ПДВ, в тому числі і позивачу, то Концерн "СоюзЕнерго" виписував відповідні документи, як для платників ПДВ. Крім того, в поясненні зазначено, що контролюючий орган не звертався до Концерну "СоюзЕнерго" про надання інформації та документів щодо взаємовідносин з позивачем. Вказані обставини представником відповідача не спростовані.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки №2591/28-10-41-09/22555135 від 31.07.2017, містить припущення та не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків та щодо безтоварності господарських операцій, невиконання позивачем та його контрагентами взятих на себе зобов'язань, що відображені у договорах, накладних, актах.

Крім того, колегія суддів наголошує, що як при проведенні перевірки так і в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допускав його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Разом з тим, колегія суддів погоджується , що дії фіскального органу щодо призначення камеральної перевірки та документальної позапланової перевірки з питань, що стали предметом оскарження в акті камеральної перевірки, суперечать нормам податкового законодавства та порядку призначення, проведення перевірок.

Так, згідно підпункту 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Як вбачається з акту камеральної перевірки, відповідач порушив зазначену норму ПКУ при проведенні камеральної перевірки податкової декларації товариства з ПДВ за березень 2017, оскільки для так званої "перевірки ланцюга постачальників" крім даних системи електронного адміністрування ПДВ використав програму АІС "Податковий блок".

Згідно Наказу №1505 від 10.07.2017 "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки", вона проводилась на підставі п.п. 78.1.5 ст. 78 ПКУ.

Відповідно до вказаної норми, документальна позапланова перевірка здійснюється коли платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення- рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях-) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться лише про випадки, коли окремі факти чи обставини мали бути досліджені під час певної перевірки, проте досліджені не були. Проте, це не стосується камеральних перевірок податкових декларацій з ПДВ, формування податкового кредиту та заявленого на їх підставі бюджетного відшкодування, які передбачають дослідження лише даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а не так званих "ланцюгів постачання товарів".

Згідно пункту 37 Перехідних положень Податкового кодексу України, встановлено, що контролюючі органи не здійснюють документальні позапланові виїзні перевірки щодо достовірності сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлених платниками у звітних періодах, що настають після 1 липня 2015 року, крім випадків, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу. Проте, контролюючий орган провівши камеральну перевірку та позапланову виїзну документальну перевірку достовірності сум бюджетного відшкодування ПДВ, що заявлялась позивачем при поданні Декларації за березень 2017 року, порушив зазначену норму ПКУ.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Фактично вони зводяться, до повторення заперечень проти позовної заяви та висновків акту перевірки.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "21" грудня 2017 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

К.С. Франовська

Повне судове рішення складено "18" травня 2018 р.