Рішення

від 16.05.2018 по справі 203/241/18

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №203/241/18

Провадження №2/0203/494/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

з участю:

-представниці позивача ОСОБА_1;

-представниці відповідача ОСОБА_2;

-представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на навчанні,

у с т а н о в и в:

23 січня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ВНЗ Університет ім. Альфреда Нобеля , третя особа - ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на навчанні. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він є громадянином Алжиру і навчався у відповідача в якості студента на підготовчому відділенні за контрактом. 01.12.2017 року його було відраховано за невиконання умов контракту (несплата послуг з навчання). Своє відрахування позивач вважає незаконним, оскільки сплачував за своє навчання своєчасно, хоча при підписанні контракту йому не був вручений другий екземпляр. Позивача не було попереджено про відрахування, як і не був вручений відповідний наказ. Крім того, відрахування позивача не було погоджено з органом студентського самоврядування. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про протиправним та скасування наказу про відрахування, поновлення на навчанні (а.с.а.с. 3 - 7, 83, 84 ).

У судовому засіданні представниця позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, пояснивши, що позивач є іноземцем, навчався у відповідача на підготовчому відділенні за контрактом. Наказом від 01.12.2017 року позивача було відраховано за невиконання умов контракту (несплата послуг з навчання). Своє відрахування позивач вважає незаконним, оскільки сплачував за своє навчання своєчасно, при підписанні контракту йому не був вручений другий екземпляр. Крім того, позивача не було попереджено про відрахування та не вручено наказ від 01.12.2017 року.

Представниця відповідача у суді заперечувала проти позову, пояснивши, що позивач був обізнаний про умови контракту (у тому числі, в частині порядку оплати послуг з навчання), оскільки підписав його, проте оплатив такі послуги лише частково. При цьому відповідач надав позивачеві додатковий час для погашення заборгованості, яким позивач не скористався. Наказ про відрахування позивач відмовився отримувати, про що був складений відповідний акт.

Представник третьої особи у суді пояснив, що позивач, даючи пояснення у ГУ ДМС України у Дніпропетровській області, визнавав, що недоплатив відповідачеві за послуги з навчання.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом було встановлено, що позивач є громадянином Алжиру і прибув в Україну 02.03.2017 року для проходження навчання у вищому навчальному закладі України (а.с.а.с. 8 - 10 ).

01 жовтня 2017 року між сторонами було укладено договір про надання освітніх послуг за програмою підготовки іноземних громадян до вступу у ВНЗ №1751/17, за яким відповідач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів позивача здійснити надання йому освітньої послуги, а саме: якісну підготовку здобувача за освітньою програмою підготовки іноземних громадян за напрямом підготовче відділення (а.с.а.с. 54 - 59 ).

Того ж дня позивача на підставі наказу №72-03-У було зараховано на підготовче відділення для іноземних громадян (а.с. 42 ).

15 листопада 2017 року від позивача на рахунок відповідача надійшла часткова оплата послуг з навчання в сумі 5 296,00 грн. (200,00 доларів США) (а.с.а.с. 44, 45 ).

01 грудня 2017 року відповід ачем було видано наказ №93-06-У про відрахування позивача з підготовчого відділення для іноземних громадян у зв'язку з невиконанням умов договору (а.с. 43 ).

Того ж дня комісією у складі трьох працівників відповідача було складено акт про відмову позивача отримати копію наказу про відрахування та ознайомитись з ним (а.с. 47 ).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України від 01.07.2014 року №1556-VII Про вищу освіту (далі - Закон №1556-VII) іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яким надано статус біженця в Україні, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонного українця, і які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти нарівні з громадянами України. Здобуття вищої освіти зазначеними категоріями осіб за кошти державного бюджету здійснюється в межах квот, визначених Кабінетом Міністрів України. Інші іноземці та особи без громадянства можуть здобувати вищу освіту за кошти фізичних (юридичних) осіб, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, законодавством або угодами між закладами вищої освіти про міжнародну академічну мобільність. Усі особи, які здобувають вищу освіту у закладах вищої освіти, мають рівні права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону №1556-VII учасниками освітнього процесу у закладах вищої освіти є: наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники; здобувачі вищої освіти та інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти; фахівці-практики, які залучаються до освітнього процесу на освітньо-професійних програмах; інші працівники закладів вищої освіти.

У відповідності зі статтею 61 Закону №1556-VII особами, які навчаються у закладах вищої освіти, є: здобувачі вищої освіти; інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти. Здобувачами вищої освіти є: студент; курсант; аспірант; ад'юнкт; докторант; асистент-стажист. До інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, належать: слухач; інтерн; лікар-резидент.

Пунктом 1 частини 3 приведеної норми визначено, що слухачем є особа, яка навчається на підготовчому відділенні закладу вищої освіти, або особа, яка отримує додаткові чи окремі освітні послуги, у тому числі за програмами післядипломної освіти.

Ураховуючи зміст приведених норм, а також факт навчання позивача на підготовчому відділенні відповідача, суд доходить висновку про те, що позивач під час навчання мав статус слухача у розумінні статті 61 Закону №1556-VII.

У цьому контексті суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що він був студентом, та посилань на відповідні довідки (а.с.а.с. 12, 13 ), оскільки вони суперечать приписам Закону №1556-VII.

За правилами, встановленими частинами 1, 6 статті 40 Закону №1556-VII у закладах вищої освіти та їх структурних підрозділах діє студентське самоврядування, яке є невід'ємною частиною громадського самоврядування відповідних навчальних закладів. Студентське самоврядування - це право і можливість студентів (курсантів, крім курсантів-військовослужбовців) вирішувати питання навчання і побуту, захисту прав та інтересів студентів, а також брати участь в управлінні закладом вищої освіти. Студентське самоврядування об'єднує всіх студентів (курсантів, крім курсантів-військовослужбовців) відповідного закладу вищої освіти. Усі студенти (курсанти), які навчаються у закладі вищої освіти, мають рівні права та можуть обиратися та бути обраними в робочі, дорадчі, виборні та інші органи студентського самоврядування. За погодженням з органом студентського самоврядування закладу вищої освіти приймаються рішення про відрахування студентів (курсантів) з закладу вищої освіти та їх поновлення на навчання.

Таким чином, ураховуючи висновок суду про те, що позивач мав статус слухача (а не студента), посилання останнього на непогодження органом студентського самоврядування його відрахування є безпідставним, оскільки такий орган у розумінні приведеної норми регулює правовідносини винятково серед студентів.

За змістом частин 1, 6 статті 73 Закону №1556-VII заклад вищої освіти відповідно до законодавства та статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності. Розмір плати за весь строк навчання для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфікації, а також порядок оплати освітньої послуги (разово, щороку, щосеместрово, щомісяця) встановлюються у договорі (контракті), що укладається між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов'язання щодо її оплати.

Судом було встановлено, що 01.10.2017 року між сторонами було укладено договір №1751/17, передбачений статтею 73 Закону №1556-VII.

Відповідно до розділу 3 договору №1751/17 загальна вартість освітньої послуги становить 700,00 доларів США (по 350,00 доларів США за кожне півріччя). Перша оплата за договором здійснюється не пізніше дати зарахування студента.

З огляду на викладене суд критично ставиться до тверджень позивача про відсутність з його боку порушень строків оплати послуг з навчання, оскільки за договором №1751/17 не пізніше дати його зарахування (01.10.2017 року) він мав сплати 350,00 доларів США.

Між тим, судом було встановлено, що позивач порушив вказане правило і в частині строків оплати, і в частині розміру такої оплати. Так, оплата згідно з меморіальним ордером №@2PL820287 була здійснена 15.11.2017 року в сумі 5 296,00 грн. (200,00 доларів США) (а.с. 45 ).

Суд також критично ставиться до доводів позовної заяви про те, що позивач не отримував копію договору №1751/17, а також копію наказу про відрахування з огляду на таке.

Згідно з пунктом 8.1 розділу 8 договору №1751/17 кількість укладених примірників договору - по одному для кожної сторони, вони є автентичними і мають однакову юридичну силу.

Факт укладення договору позивачем ним визнано у позовній заяві, а також у судовому засіданні (через його представника за довіреністю).

Ураховуючи викладене, твердження позивача про відсутність у нього копії вказаного договору є сумнівним.

Що стосується доводу неотримання позивачем копії наказу про відрахування, то він спростовується матеріалами справи - актом від 01.12.2017 року, складеним комісією працівників відповідача (директор Центру міжнародної освіти, радник президента з міжнародної освіти, інспектор паспортно-візового контролю), у якому зафіксовано відмову позивача від ознайомлення та отримання копії наказу про відрахування.

З огляду на викладене суд не знаходить підстав для задоволення заявленого у справі позову.

Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 209 - 211, 213, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Алжиру, НОМЕР_1 ) у позові до Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля (ідентифікаційний номер - 20201672; 49000, місто Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, 18 ), третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на навчанні відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 18 травня 2018 року.

Суддя М.О. Католікян