Рішення

від 21.05.2018 по справі 905/612/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.05.2018 м.Харків Справа № 905/612/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттуаль» , м.Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АД-ГРУП» , м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 182243,77грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 21.09.17р.

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аттуаль» м.Одеса, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АД-ГРУП» , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 182243,77грн., з яких: 178421,17грн. - основний борг; 3822,60грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно Дистриб'юторської угоди №04/11-16 від 04.11.16р. в частині оплати товару.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/612/18.

Ухвалою господарського суду від 03.04.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/612/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 25.04.18р.

Ухвалою господарського суду від 25.04.18р. судове засідання відкладено на 21.05.18р.

21.05.18р. до канцелярії суду представником позивача надано клопотання про уточнення розміру позовних вимог, згідно якого позивач визначив суму позовних вимог у розмірі 182243,77грн., з яких: 178421,17грн. - основний борг, 3822,60грн. - пеня.

Протягом розгляду справи представник відповідача у судові засідання не з'явився. Про місце, час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, шляхом направлення відповідних ухвал на його адресу, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Станом на 21.05.18р. відзив на позовну заяву до суду не наданий.

В матеріалах справи міститься конверт із вкладенням (примірник ухвали суду від 03.04.18р. про відкриття провадження у справі) повернутий органом поштового зв'язку із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання поштового відправлення відповідачем та повернення його до суду з відміткою за закінченням терміну зберігання є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто її власною волею.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.11.16р. між позивачем (продавець) Товариством з обмеженою відповідальністю Аттуаль та відповідачем (дистриб'ютором) Товариством з обмеженою відповідальністю ТД АД-ГРУП укладена дистриб'юторська угода №04/11-16 (далі за текстом - угода), за умовами якої в порядку та на умовах, передбачених цією угодою, продавець поставляє та передає у власність дистриб'ютору продукцію, а дистриб'ютор здійснює оплату отриманої продукції та її пряму дистрибуцію (п.1.1. угоди).

Згідно п.1.2. продавець надає дистриб'ютору право представляти інтереси продавця з продажу продукції на території в порядку і на умовах, визначених цією угодою.

Дистриб'ютор закуповує продукцію у продавця та організовує на території пряму дистрибуцію продукції, а також виконує всі інші зобов'язання, визначені цією угодою (п.1.4. угоди).

Відповідно до п.4.1. угоди, дистриб'ютор здійснює оплату отриманої продукції за цінами, зазначеними у прас-листі продавця (додаток №3) до цієї угоди відповідно до умов оплати, визначених в цій угоді. Оплата продукції, отриманої за цієї угодою, здійснюється головним підприємством дистриб'ютора, в тому числі - у разі поставки продукції за заявкою відокремленого підрозділу дистриб'ютора та/або поставки продукції на склад за заявкою відокремленого підрозділу дистриб'ютора.

Згідно п.4.3. угоди, дистриб'ютор здійснює оплату поставленої продукції шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі, що дорівнює вартості відвантаженої продукції на протязі 30 днів з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата прийомки на складі дистриб'ютора.

Умовами п.5.1. угоди визначено, що продавець зобов'язується поставляти продукцію дистриб'ютору на підставі письмових заявок дистриб'ютора, прийнятих продавцем до виконання, в порядку, визначеному у розділі 7 цієї угоди.

Пунктом 7.1. угоди, передбачено, що постачання продукції здійснюється впродовж 5-ти календарних днів на підставі прийнятих та погоджених із продавцем заявок від дистриб'ютора, складених у письмовій формі. Про прийняття письмової заявки дистриб'ютора до виконання продавець повідомляє дистриб'ютору у письмовій формі або засобами факсимільного чи електронного зв'язку.

Відповідно до п.п.8.1., 8.2. угоди, продавець здійснює доставку продукції на умовах СРТ на склади дистриб'ютора у відповідності до Правил міжнародного тлумачення термінів ІНКОТЕРМС (у редакції 2010р.). Продавець зобов'язаний здійснити поставку продукції на будь-який склад дистриб'ютора, який знаходиться на території та зазначений дистриб'ютором (або його відокремленим підрозділом) у письмовій заявці на отримання продукції.

Письмова заявка, узгоджена сторонами, в порядку, передбаченому в розділі 7 цієї угоди, є підставою для складання накладної на конкретну партію продукції, в якій зазначається номенклатура, кількість, ціна продукції та інші необхідні дані. Накладні, по яким поставляється продукція, повинні містити номер та дату цієї угоди. Така накладна є невід'ємною частиною угоди (п.8.3. угоди).

Згідно п.9.1. угоди, за прострочення оплати партії продукції, дистриб'ютор сплачує на користь продавця неустойку в вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення оплати партії продукції. Пеня розраховується від суми простроченої оплати за партію продукції.

Угода вважається укладеною з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.16р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даною угодою. Сторони можуть за допомогою додаткової угоди продовжити термін дії угоди на певний строк (п.14.2. угоди).

Угода підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на підставі видаткових накладних 779 від 13.05.17р., №837 від 21.05.17р., №1062 від 29.06.17р., №1254 від 09.08.17р., №1468 від 18.09.17р., №1803 від 02.11.17р., на загальну суму 221058,36грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних без зауважень та заперечень.

Підпис, особи, яка отримала товар згідно вказаних накладних засвідчений печаткою юридичної особи відповідача.

Наряд чи довіреність на отримання ТМЦ на ім'я представників відповідача до позовної заяви не додано, проте відсутність наряду/довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 11.06.15р. у справі №903/679/14.

Видаткові накладні мають посилання на договір №04/11-16 від 04.11.16р.

В матеріалах справи в відсутні доказ продовження строку дії договору №04/11-16 від 04.11.16р., проте суд приходить до висновку, що сторони своїми конклюдентними діями щодо поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем продовжили строк дії вказаного договору, а поставки товару здійснювались на виконання та на умовах саме договору №04/11-16 від 04.11.16р.

Таким чином, на виконання умов договору №04/11-16 від 04.11.16р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 221058,36грн.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за вказаним договором не спростований та спір щодо отримання продукції між сторонами відсутній.

19.02.18р. претензією №2 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо сплатити заборгованість в сумі 178421,17грн., проте відповіді на претензію позивачем не отримано.

Таким чином, за твердженнями позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань, поставлену на його адресу продукцію у встановлений строк не оплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість в загальному розмірі 178421,17грн.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі п.9.1. угоди просить стягнути пеню у розмірі 3822,60грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення дистриб'юторської угоди №04/11-16 від 04.11.16р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.4.3. угоди, сторонами визначено, що дистриб'ютор здійснює оплату поставленої продукції шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у розмірі, що дорівнює вартості відвантаженої продукції на протязі 30 днів з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата прийомки на складі дистриб'ютора.

Згідно з ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/70 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що згідно дистриб'юторської угоди №04/11-16 від 04.11.16р. та на підставі видаткових накладних №779 від 13.05.17р., №837 від 21.05.17р., №1062 від 29.06.17р., №1254 від 09.08.17р., №1468 від 18.09.17р., №1803 від 02.11.17р. відповідачем був отриманий товар на загальну суму 221058,36грн.

Отже, відповідно до умов договору відповідач повинен був здійснити оплату за видатковими накладними: №779 від 13.05.17р. до 12.06.17р. включно, №837 від 21.05.17р. до 20.06.17р. включно, №1062 від 29.06.17р. до 29.07.17р. включно, №1254 від 09.08.17р. до 08.09.17р. включно, №1468 від 18.09.17р. до 18.10.17р. включно, №1803 від 02.11.17р. до 02.12.17р. включно.

Позивачем в якості доказу наявності у відповідача заборгованості в сумі 178421,17грн. також наданий акт звірки взаєморозрахунків станом на січень 2018 рік.

Проте, суд не приймає акт звірки взаєморозрахунків станом на січень 2018 рік в якості належного та допустимого доказу наявності заборгованості у відповідача в сумі 178421,17грн., оскільки вказаний акт взагалі не містить інформації щодо осіб які його підписали зі сторони позивача та відповідача, а отже позивачем не доведено, що особи які підписали акт звірки взаєморозрахунків мали відповідні повноваження на вчинення таких дій.

Таким чином суд приходить до висновку про доведеність позивачем поставки товару відповідачу на суму 178421,17грн.

Відповідач свої зобов'язання згідно дистриб'юторської угоди №04/11-16 від 04.11.16р., щодо своєчасної оплати поставленого товару в обумовлені строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

Доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, суду також не надано.

За таких обставин, враховуючи що позивачем доведено факт наявності у відповідача заборгованості в сумі 178421,17грн., позов в частині вимог про стягнення основного боргу підлягає задоволенню в сумі 178421,17грн.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3822,60грн.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов'язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.1. угоди, за прострочення оплати партії продукції, дистриб'ютор сплачує на користь продавця неустойку в вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення оплати партії продукції. Пеня розраховується від суми простроченої оплати за партію продукції.

Згідно розрахунку позивача, останнім здійснено нарахування пені на суму 178421,17грн. за період з 03.03.2018р. по 25.03.2018р.

Разом з тим, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за період прострочки платежу за загальний період з 03.03.2018р. по 25.03.2018р., суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, оскільки такий розрахунок здійснено з порушенням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто понад 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано по кожній поставці.

За висновком суду розмір пені, який підлягає стягненню становить 2190,13грн.

Таким чином, за розрахунком суду загальний розмір пені, який підлягає задоволенню складає 2190,13грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Перевірка розрахунку пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач заперечень проти позову не надав доводи позивача не спростував.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аттуаль , м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АД-ГРУП , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 182243,77грн., з яких: 178421,17грн. - основний борг; 3822,60грн. - пеня, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД АД-ГРУП (Володарське шосе, буд. 9, м.Маріуполь, Донецька область, 87512; код ЄДРПОУ 40117949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аттуаль (вул. Василя Стуса, буд. 2/1, м.Одеса, 65033; код ЄДРПОУ 39589415) суму основного боргу у розмірі 178421,17грн., пеню у розмірі 2190,13грн., судовий збір у сумі 2709,17грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині, відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 21.05.18р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.18р.

Суддя М.О. Лейба