Рішення

від 18.05.2018 по справі 906/202/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/202/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 16.03.2018р,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" (смт.Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область)

до Приватного підприємства "Крупний" (м.Коростень, Житомирська область)

про стягнення 280826,99грн (згідно заяви від 04.04.2018р про зменшення позовних вимог)

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного підприємства "Крупний" про стягнення 290826,99грн, з яких 250000,00грн сума основного боргу, 8856,44грн пеня, 27000,00грн штрафна неустойка, 2250,00грн інфляційні витрати, 2720,55грн 10% річних від суми заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.03.2018р зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.04.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.04.2018р прийнято судом заяву від 04.04.2018р про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 240000,00грн основного боргу, 8856,44грн пені, 27000,00грн штрафної неустойки, 2250,00грн інфляційних витрат, 2720,55грн 10% річних від суми заборгованості, судові витрати та постановлено розгляд справи здійснювати з урахуванням поданих змін. Крім того, даною ухвалою відкладено підготовче засідання до 24.04.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.04.2018р закрито підготовче провадження та призначено справу №906/202/18 до судового розгляду по суті на 18.05.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2018р позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви від 04.04.2018р про зменшення позовних вимог та просила їх задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 18.05.2018р не направив, вимоги ухвал суду від 22.03.2018р, від 10.04.2018р, від 24.04.2018р не виконав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 1000229813793 (а.с.93).

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2017р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Крупний" (покупець/відповідач) укладено договір поставки товару №240117 (далі - договір) (а.с.34-35).

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1 договору, в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною в порядку і строки, встановлені договором, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.2 договору, найменування, асортимент, вартість і кількість товару, що поставляється за цим договором, вказується в специфікаціях та/або накладних на товар*, які складені на підставі заявок покупця на поставку товару.

*Під накладною на товар розуміється видаткова накладна або товарна накладна, або інший документ первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує передачу товару від постачальника до покупця.

Загальна вартість поставленого за даним договором товару визначається на підставі всієї вартості товару, вказаної в специфікаціях та/або накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.4 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.2.2 договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за придбаний товар протягом 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару покупцеві. Відстрочення оплати вартості товару, надане покупцеві згідно цього договору, а також попередня оплата товару, що поставляється за даним договором, у разі здійснення покупцем, не є комерційним кредитом.

Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на наступних базових умовах поставки відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року ( поставити "+" в необхідному полі і вказати адресу доставки): DAP, склад (торгівельний об'єкт) покупця (адреса складів (торгівельних об'єктів) покупцю зазначаються в дислокації, яка є додатком №2 до цього договору) (пункт 3.1. договору).

Відповідно до п.3.7 договору, відмітка покупця на накладній на товар про отримання товару підтверджує факт отримання покупцем товару і передачу права власності на нього.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2017 року. При цьому закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов'язань (пункт 10.1 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

До договору поставки товару №240117 сторонами 24.01.2017р було підписано додаток №2 згідно якого сторони домовились про постачання товару згідно цього договору на наступні торговельні об'єкти: склад - Житомирська область, м.Коростень, вул.Білокоровицьке шосе, 12 Б (а.с.37).

Додатком №3 до договору поставки товару №240117 сторони погодили, що покупець підтверджує отримання товару печатками (штампами) наступного зразка: зразком підписів матеріально-відповідальних осіб, уповноважених отримувати товар, що поставляється, де міститься зразок підпису ОСОБА_2 - директора ПП "Крупний" (а.с.36).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки товару №240117, позивачем було поставлено відповідачу товар - крупу гречану вагову, в кількості 20000,000 кг на суму 290000,00грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №0002011 від 27.01.2018р (а.с.38).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, згідно погоджених сторонами строків проведення розрахунків, за отриманий товар відповідач зобов'язаний був провести оплату в сумі 290000,00грн в строк до 03.02.2018р. Проте, у зазначений строк відповідачем оплата проведена не була.

Позивач направив на адресу відповідача претензію №15/02/2018-1 від 15.02.2018р, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" просило відповідача протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання цієї претензії сплатити на користь позивача заборгованість в сумі 290000,00грн (а.с.39). Однак, відповідач відповіді на зазначену претензію позивача не надав, розрахунки з позивачем не провів.

З наданих позивачем документів вбачається, що відповідачем частково проведено оплату товару на загальну суму 50000,00грн, зокрема ним було сплачено позивачу 19.02.2018р - 20000,00грн, 23.02.2018р - 20000,00грн, а також 20.03.2018р - 10000,00грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с. 56,66,67).

Отже, враховуючи здійснену позивачем поставку товару на суму 290000,00грн та здійснені відповідачем проплати на загальну суму 50000,00грн, неоплаченим станом на час розгляду справи залишився товар на суму 240000,00грн, отриманий відповідачем за видатковою накладною №0002011 від 27.01.2018р.

На час розгляду справи, відповідач зобов'язання щодо проведення у повному обсязі розрахунків з позивачем за отриманий товар у встановлений строк не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 240000,00грн.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 240000,00грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач в позовній заяві та з урахуванням заяви від 04.04.2018р про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 8856,44грн пені, 27000,00грн штрафної неустойки, 2250,00грн інфляційних витрат, 2720,55грн 10% річних.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафної неустойки, інфляційних втрат та 10% річних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що керуючись ст.6 Цивільного кодексу України сторони встановили, що за необґрунтовану відмову в оплаті вартості переданого постачальником покупцеві товару, а також невчасну або неповну оплату товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штрафну неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться протягом всього строку прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості.

Відповідно до пункту 7.2 договору, при простроченні оплати вартості переданого покупцеві товару більш ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів з дати настання терміну оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості неоплаченого товару.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня в сумі 8856,44грн та штрафна неустойка в сумі 27000,00грн (розрахунки аркуші справи 4-5).

Як пояснила представник позивача в судовому засіданні 24.04.2018р штрафна неустойка у розмірі 27000,00грн у відповідності до ч.2 ст.549 ЦК України та п.7.2 договору за своєю правовою природою є штрафом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум пені та штрафної неустойки, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 8856,44грн та штрафної неустойки в розмірі 27000,00грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми та умов п.7.3 договору, згідно з якими, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10% річних від простроченої суми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 2250,00грн, а також 10% річних від суми заборгованості у сумі 2720,55грн (розрахунок аркуш справи 5).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 10% річних та інфляційних витрат, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10% річних в сумі 2720,55грн та інфляційних витрат в сумі 2250,00грн правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 240000,00грн основного боргу, 8856,44грн пені, 27000,00грн штрафної неустойки, 2250,00грн інфляційних витрат та 2720,55грн 10% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Крупний" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, буд.12-Б; ідентифікаційний код 37677846)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідний продукт" (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт. Солоне, вулиця Чукмарьова, буд.53-А, офіс 2; ідентифікаційний код 34560700):

- 240000,00грн основного боргу,

- 8856,44грн пені,

- 27000,00грн штрафної неустойки,

- 2250,00грн інфляційних втрат,

- 2720,55грн 10% річних,

- 4212,40грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.05.18

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2 - позивачу (рек. з пов.),

3 - відповідачу (рек. з пов.).