Рішення

від 21.05.2018 по справі 910/3020/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2018Справа № 910/3020/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А. , за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрим"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Гуд Вілл"

про стягнення коштів в розмірі 1 375 330,62 грн.

Представники сторін:

від позивача: Ручка О.А., за довіреністю б/н від 26.04.2018; Фефелова В.С., за довіреністю б/н від 21.11.2017;

від відповідача: Гайдучок О.О., за довіреністю № 140520181653 від 14.05.2018;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газтрим" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Гуд Вілл" про стягнення коштів в розмірі 1 375 330,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів № 0083-МО від 31.05.2017 в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

03.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.04.2018.

У судове засідання 27.04.2018 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 відкладено підготовче засідання на 21.05.2018.

У судове засідання 21.05.2018 представники сторін з'явились та надали пояснення.

Як встановлено судом, до заяви про усунення недоліків, поданої 03.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва, позивачем додано виправлену позовну заяву, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України унормовано, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає предмет спору і ціну позову з їх урахуванням.

У судовому засіданні 21.05.2018 представник відповідача надав усні пояснення, у яких зазначив, що визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 21.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

31.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газтрим (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю СК Гуд Вілл (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 0083-МО (далі Договір), за умовами якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти: дизельне паливо, паливо для реактивних двигунів, бензин марки А-80, А-92, А-95, газ вуглеводневий скраплений, масла та інше (далі - товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідного до умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору товар постачається покупцю на умовах: FCA, CPT, EXW згідно Інкотермс-2010 згідно заявки покупця. При тлумаченні умов постачання за цим Договором мають силу офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати Інкотермс , в редакції 2010. В разі розбіжностей між положеннями цього Договору з Інкотермс-2010 , превалюють положення Договору.

У пункті 3.4 Договору сторонами погоджено, що датою поставки вважається:

- при базисі постачання FCA, CPT - дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або в товарно-транспортній накладній на товар;

- при базисі постачання EXW - дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або в Акті приймання-передачі товару.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості, а право власності на товар, ризики втрати та порчі товару є такими, що перейшли від постачальника до покупця з дати поставки, передбаченої п. 3.4 цього Договору (п. 3.5 Договору)

Згідно з п. 4.2 Договору фактична кількість поставленого покупцю постачальником товару підтверджується комплектом товарно-транспортних документів.

У відповідності до п. 4.4 Договору наявність підписів уповноважених представників сторін на видаткових та/або товарно-транспортних накладних, актах приймання-передачі товару, свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими сторонами без претензій щодо предмету поставки, асортименту, кількості, якості, ціни товару.

Покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника до моменту поставки товару згідно рахунку-фактури постачальника (п. 5.2 Договору).

За умовами п. 5.3 Договору постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати. Сторони домовилися, що у такому випадку покупець зобов'язується сплатити за поставлений товар на підставі Договору протягом 3 банківських днів з дати поставки товару, визначеної п. 3.4 цього Договору

Цей Договір вступає в силу з момент його підписання і діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення (п. 9.1 Договору).

Як зазначає позивач, ним на виконанням умов укладеного між сторонами договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 3 851 372,52 грн. згідно наявних у справі видаткових накладних, однак відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений за договором товар у повному обсязі, частково оплативши товар на суму 2 654 020,52 грн., в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 1 197 352 грн. яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 3 851 372,52 грн. згідно видаткових накладних № 1355 від 01.08.2017 на суму 152 673,84 грн., № 1452 від 07.08.2017 на суму 720 213,12 грн., № 1723 від 17.08.2017 на суму 369 565,38 грн., № 2162 від 05.09.2017 на суму 449 088 грн., № 2212 від 06.09.2017 на суму 156 105,18 грн., № 2366 від 13.09.2017 на суму 606 375 грн., № 2546 від 20.09.2017 на суму 695 339,04 грн., № 2618 від 22.09.2017 на суму 702 012,96 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Також, в підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, позивачем надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів № 1355-1 від 01.08.2017, № 1452-1 від 07.08.2017, № 1723-1 від 17.08.2017, № 2162-1 від 05.09.2017, № 2162-2 від 05.09.2017, № 2162-3 від 05.09.2017, № 2212-1 від 06.09.2017, № 2366-1 від 13.09.2017, № 2366-2 від 13.09.2017, № 2564-1 від 20.09.2017, № 2618-1 від 22.09.2017 та № 2618-2 від 22.09.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Додатку № 1 до Довідки № КІЕ-07.3/651 від 03.03.2018, виданої ПАТ Перший Український Міжнародний Банк , відповідачем було частково оплачено товар на суму 2 654 020,52 грн., а відтак неоплаченим залишився товар на суму 1 197 352,00 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За умовами п. 5.3 Договору постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати. Сторони домовилися, що у такому випадку покупець зобов'язується сплатити за поставлений товар на підставі Договору протягом 3 банківських днів з дати поставки товару, визначеної п. 3.4 цього Договору

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 1 197 352 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 107 082,19 грн., інфляційні втрати в розмірі 47 629,61 грн. та 3% річних в розмірі 11 936,23 грн.

За приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексу України, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Згідно з п. 6.4 Договору в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня від вартості несплаченого або невчасно сплаченого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 107 082,19 грн. судом встановлено, що він відповідає фактичним обставинами справи та є арифметично вірним, а відтак судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 107 082,19 грн.

При цьому згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 11 936,23грн. та 47 629,61 грн. інфляційних втрат.

При цьому, судом враховано, що у судовому засіданні 21.05.2018 представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СК Гуд Вілл (01135, м. Київ, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 41, офіс 203; ідентифікаційний код: 39834644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газтрим (01010, м. Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, офіс 3; ідентифікаційний код: 36980223) заборгованість в розмірі 1 197 352 (один мільйон сто дев'яносто сім тисяч триста п'ятдесят дві) грн., 3 % річних в розмірі 11 936 (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 23 коп., інфляційні втрати в розмірі 47 629 (сорок сім тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 61 коп., пеню в розмірі 107 082 (сто сім тисяч вісімдесят дві) грн. 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 460 (двадцять тисяч чотириста шістдесят) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.05.2018.

Суддя О.А. Грєхова