Рішення

від 22.05.2018 по справі 911/518/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р.                     Справа № 911/518/18

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікер»

про стягнення 7 128, 00 грн.

Представники: не викликалися

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою б/н б/д (вх. № 537/18 від 19.03.2018) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікер» (відповідач) заборгованості (передоплати) у розмірі 7 128, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2018 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов'язано сторін вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення поставки товару, у зв'язку з чим він просить суд стягнути з відповідача 7 128, 00 грн. передоплати за непоставлений товар. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, а саме 1 762, 00 грн. судового збору.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і позовних матеріалах, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103263734002, відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Стікер» (постачальник-відповідач) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» (покупець-позивач) рахунок № 226 від 03.11.2017 на оплату товару – етикетка с/кл 75х156мм на загальну суму 7 128, 00 грн.

В подальшому, позивачем перераховано на рахунок відповідача 7 128, 00 грн. передоплати за товар згідно вищевказаного рахунку, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 40340 від 06.11.2017.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач, визначений рахунком № 226 від 03.11.2017 та оплачений позивачем, товар у передбачений сторонами строк не поставив.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 1517 від 02.02.2018 про повернення, у зв'язку з не поставленням товару, сплачених в якості передоплати коштів у розмірі 7 128, 00 грн. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивач надав до суду копію конверту про поштове відправлення 0813100043565 та витяг з веб-сайту Укрпошти про відправлення 0813100043565.

Проте, відповідачем не було виконано свого зобов'язання щодо поставки товару або перерахування сплаченої позивачем передоплати, претензія залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст. 181 Господарського кодексу України, між позивачем та відповідачем було укладено господарський договір у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб, за яким позивач зобов'язався здійснити оплату товару до його передання відповідачем (попередня оплата), а відповідач зобов'язався поставити позивачу товар відповідно до загальних вимог цивільного законодавства.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи сплату позивачем коштів за поставку товару у розмірі 7 128, 00 грн. та те, що поставка товару відповідачем нездійснена і позивач повідомив його про необхідність повернути кошти, які були ним перераховані в якості передоплати, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов'язок перед позивачем щодо повернення передоплати у розмірі 7 128, 00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов'язань щодо поставки товару або повернення передоплати суду не надав.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що сума передоплати на час прийняття рішення відповідачем не повернута позивачу, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7 128, 00 грн. заборгованості (передоплати) є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стікер» (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Жовтнева, будинок 30 А, офіс 1, ідентифікаційний код - 39993722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» (41100, Сумська область, місто Шостка, вулиця Привокзальна, будинок 1А, ідентифікаційний код - 33326775) 7 128 (сім тисяч сто двадцять вісім) грн. 00 коп. - заборгованості (передоплати) та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.05.2018.

Суддя                               Т.В. Лутак