Рішення

від 22.05.2018 по справі 911/549/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р.           м. Київ           Справа № 911/549/18

Господарський суд Київської області у складі

головуючого судді          Христенко О.О.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу № 911/549/18

за позовом           Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія

          «Нафтогаз України», м. Київ

до           Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий світ» міста

          Боярка, м. Боярка

про           стягнення 1 370,80 грн.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. № суду 570/18 від 22.03.2018) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий світ» міста Боярка про стягнення 1 370,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконаннями відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1028/14-ТЕ-17 від 20.11.2013.

У позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України строк не надав.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Належне повідомлення судом сторін про відкриття провадження у справі № 911/549/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи підтверджується наявними матеріалами справи про направлення сторонам ухвали суду від 27.03.2018 на їх адреси, що зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (позивач отримав ухвалу суду 30.03.2018, а відповідач 12.04.2018).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» («продавець», надалі - позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Новий світ» міста Боярка («покупець», надалі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 1028/14-ТЕ-17 від 20.11.2013 з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 31.01.2015, № 2 від 30.04.2014 та № 3 від 06.10.2014.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.04.2014).

Згідно п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 06.10.2014) позивач передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 100,745 тис.куб.м.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 5.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2014) ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб.м природного газу -1 091,00 грн., крім того ПДВ -20% - 218,20 грн., всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем включно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 6.4 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від відповідача, погашає вимоги позивача у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного відповідачем: у першу чергу відшкодовуються витрати позивача, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до розділу 11 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору, позивач передав у 2014 році у власність відповідача природний газ, всього на суму 128 433,82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 на суму 33 146,32 грн., від 28.02.2014 на суму 26 077,96 грн., від 31.03.2014 на суму 15 092,46 грн., від 30.04.2014 на суму 4 635,87 грн., від 31.10.2014 на суму 5 967,33 грн., від 30.11.2014 на суму 18 897,00 грн., від 31.12.2014 на суму 24 616,88 грн.

Як зазначає позивач у наданому ним розрахунку боргу, доданому до позовної заяви, на виконання умов Договору відповідачем сплачено: 06.02.2014 – 2 702,52 грн., 24.02.2014 – 14 000,00 грн., 25.02.2014 – 1 891,59 грн., 03.03.2014 – 7 500,00 грн., 04.03.2014 – 6 200,00 грн., 19.03.2014 – 852,00 грн., 20.03.2014 – 10 160,00 грн., 25.03.2014 – 10 500,00 грн., 02.04.2014 – 5 417,95 грн., 04.04.2014 – 8 450,00 грн., 23.04.2014 – 6 642,46 грн., 26.08.2014 – 4 636,09 грн., 12.12.2014 – 5 967,33 грн., 22.12.2014 – 18 896,99 грн., 06.02.2015 – 24 616,88 грн., всього на суму 128 433,81 грн., тобто, станом на момент подання позову, розмір основного боргу за Договором складає 0,01 грн., який позивачем заявлено до стягнення.

Зважаючи на те, що зобов'язання з оплати газу здійснювались відповідачем з порушенням строків оплати, що встановлені Договором - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, позивачем нараховані за періоди прострочення оплат за Договором пеню, 3 % річних та інфляційні втрати, згідно з доданих до позовної заяви розрахунків.

Відповідачем відзиву не подано, доводи позивача не заперечені.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язується передати природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 210000, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Згідно п. 2.1 Договору позивач передає відповідачу з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 100,745 тис.куб.м.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на суму 128 433,82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем включно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 Договору у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1. цього договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Договору відповідачем сплачено 128 433,81 грн., тобто, станом на момент подання позову розмір основного боргу складає 0,01 грн.

Зважаючи на викладене вище, позивачем правомірно заявлено до стягнення заборгованість за Договором у розмірі 0,01 грн.

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (надалі - Закон).

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів.

Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства. Договори з управителем укладаються об'єднанням відповідно до закону.

Згідно ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно п. 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто, до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому, застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за Законом суду не надано, одночасно, судом враховано, що заборгованість за прострочення оплати якої позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та проценти річних, окрім наявної на даний момент у розмірі 0,01 грн., сплачено відповідачем до набрання чинності Законом (остання оплата - 06.02.2015), а згідно п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, що нараховані на фактично погашену заборгованість, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону.

Аналогічних висновків щодо застосування ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дійшов Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.03.2018 у справі № 914/123/17, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом спору є стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на основний борг за спожитий природний газ за період з 15.02.2014 по 05.02.2015, а борг у розмірі 128 433,81 грн. погашений відповідачем 06.02.2015 (останній платіж), тобто, нараховані на цей борг пеня, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають списанню.

Оскільки, відповідно до вищезазначеного Закону, на заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, суд, перевіривши наявні в матеріалах справи документи та розрахунок позивача, встановив, що заборгованість 0,01 грн. виникла з 16.12.2014, тобто, розмір пені за період з 16.12.2014 по 05.02.2015 (дата зазначена позивачем у розрахунках) на суму заборгованості в розмірі 0.01 грн. становить 0,00 грн., розмір 3 % річних на суму 0,01 грн. за період з 16.12.2014 по 05.02.2015 становить 0,00 грн., розмір інфляційних втрат на суму 0,01 грн. за період з 16.12.2014 по 05.02.2015 становить 0,00 грн., тобто, загальний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат становить 0,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 0,01 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ст. 80 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на вказані вище висновки суду, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У справі заявлені судові витрати позивача, що складаються з 1 762,00 грн. судового збору.

В силу ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-86, 129, 209, 210, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий світ» міста Боярка про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новий світ» міста Боярка (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Пушкіна 1, код ЄДРПОУ 36964601) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) 0,01 грн. (одну копійку) основного боргу та 0,01 грн. (одну копійку) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.05.2018.

Суддя                               О.О. Христенко