Постанова

від 14.05.2018 по справі 910/21314/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2018 р. Справа№ 910/21314/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін апеляційного провадження згідно протоколу судового засіданні від 14.05.2018;

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (повний текст складено - 20.12.2017)

у справі № 910/21314/17 (суддя - Лиськов М.О.)

за позовом Дочірнього підприємства із 100% іноземною інвестицією "СоюзКонтракт Інвестмент"

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про визнання договору оренди укладеним,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач) про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки по вул. Іллінській, 16, вул. Волоській, 4 у Подільському районі м. Києва між Дочірнім підприємством з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент та Київською міською радою у типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004, на умовах рішення Київської міської ради №1036/3105 від 24.12.2009.

Позовні вимоги ДП з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент обґрунтовані тим, що позивач є власником об'єктів нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: вул. Іллінська, 16, вул. Волоська, 4, які підлягають, в тому числі, демонтажу та реконструкції. Позивачем розроблено проект будівництва готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями з відтворенням фасадних стін та надбудовою поверхів. Проект одержав позитивний висновок комплексної будівельної експертизи №5577 від 24.07.2007, а також дозвіл на виконання будівельних робіт, який на сьогодні є чинним. Рішенням Київської міської ради №1036/3105 від 24.12.2009 затверджено проект землеустрою для будівництва, реконструкції та експлуатації готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями; земельну ділянку 0,29 га за адресою: вул. Іллінська, 16, вул. Волоська, 4 передано позивачу в короткострокову оренду на п'ять років. Однак, відповідачем не підписано проект договору оренди земельної ділянки, наданий позивачем, на підставі ч. 3 ст. 24 Закону Про регулювання містобудівної діяльності .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 (повний текст складено - 20.12.2017) позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у порушення норм матеріального та процесуального права не врахував, що через бездіяльність (протягом майже семи років) позивача не було укладено договір оренди, тоді як рішення ради № 1036/3105 передбачало надання земельної ділянки у користування строком на п'ять років. Окрім цього, відповідно до ч. 7 ст. 32 рішення Київської міської ради від 04.03.2015 № 63/9120 передбачено, що рішення ради втрачає чинність у разі, якщо протягом року з дня державної реєстрації земельної ділянки не укладений відповідний договір оренди земельної ділянки. Вказане положення не було враховано судом першої інстанції, що потягло за собою прийняття неправомірного, на думку апелянта, рішення. Також за доводами відповідача суд першої інстанції неправомірно не залучив до участі у справу Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради. А тому з урахуванням вище викладеного, апелянт просив його апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/21314/17.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 було залучено Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; закінчено проведення підготовчих дії та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 05.03.2018.

12.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі.

05.03.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) та складання договору оренди земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції у порядку ч.3 ст. 269 ГПК України приймає такий доказ та долучає його до матеріалів справи, оскільки місцевий господарський суд під час розгляду справи в суді першої інстанції оглядав оригінал такого доказу, однак помилково не долучив копію до матеріалів справи (лише його витяг). Більше того, зокрема, позивач неодноразово в суді першої інстанції посилався на вказаний доказ та долучив його переший аркуш до матеріалів справи в суді першої інстанції. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність долучення такого доказу на стадії апеляційного перегляду рішення суду.

19.03.2018 через канцелярію суду від Київської міської ради надійшли доповнення до апеляційної скарги, які через порушення процесуального порядку їх подання протокольною ухвалою від 14.05.2018 були залишені без розгляду відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України у зв'язку з пропуском строку на подання таких доповнень. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторона клопотання в порядку ст. 119 ГПК України про продовження строку на подання доповнення до апеляційної скарги не заявляла, а суд апеляційної інстанції за результатами перегляду рішення в апеляційному порядку поважних причин для поновлення вказаного строку не встановив.

28.03.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло доповнення до відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.05.2018 апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові.

В судовому засіданні 14.05.2018 представник позивача проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи в судове засідання 14.05.2018 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 02.05.2018 ухвали суду від 27.04.2018. Жодних заяв, клопотань від сторони не надходило.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності третьої особи, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 1036/3105 від 24.12.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки дочірньому підприємству з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент для будівництва, реконструкції та експлуатації готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями на вул. Іллінська, 16, вул. Волоська, 4 у Подільському районі м. Києва та передано дочірньому підприємству з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент земельну ділянку 0,29 га в короткострокову оренду на 5 років за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, у зв'язку з переходом права власності на будівлі і споруди (договори купівлі-продажу від 10.08.2007 №3156, від 10.08.2007 №3155, від 03.03.2005 №964, від 28.12.2004 № 9892, від 13.10.2003 №5974, від 05.11.2003 №6838, 16.07.2004 №5135, від 27.07.2004 №2101з, від 27.07.2004 №2118з, від 27.07.2004 №2113з, від 14.04.2005 №1546, від 28.07.2004 №2136з, від 23.07.2004 №5277, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2008).

Таким чином, на підставі рішення Київської міської ради № 1036/3105 від 24.12.2009 позивачу передано в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,29 га по вул. Іллінська, 16, вул. Волоська, 4 у Подільському районі м. Києва для будівництва, реконструкції та експлуатації готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями у зв'язку з набуттям права власності позивачем на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на цій земельній ділянці.

Реєстрація права власності за позивачем на об'єкти нерухомого майна по вул. Іллінська, 16, вул. Волоська, 4 у Подільському районі м. Києва на час прийняття відповідачем зазначеного рішення підтверджується листами Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації від 03.09.2009 за №38097 та від 17.09.2009 за №40183 та зазначений факт не спростований апелянтом на стадії апеляційного перегляду.

Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що передувало прийняттю рішення Київської міської ради № 1036/3105 від 24.12.2009 проходження проектом землеустрою комплексної будівельної експертизи, проект одержав позитивний висновок комплексної будівельної експертизи №5577 від 24.07.2007, позивач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт №2764-Пд/С.

Також як вбачається з матеріалів справи, в 2010 році Приватним акціонерним товариством Інститут землевпорядних технологій було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання договору оренди земельної ділянки Дочірньому підприємству з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент для будівництва, реконструкції та експлуатації готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями на вул. Іллінська, 16, вул. Волоська, 4 у Подільському районі м. Києва на земельну ділянку за кодом: 8000000000:85:369:0001.

У подальшому позивачем отримано витяг з державного земельного кадастру НВ-8000618212017 від 22.08.2017 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:85:369:0001) та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.08.2017; подано листи до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням здійснити розрахунок розміру орендної плати (вх. №057/14162 від 31.08.2017) та підготувати проект договору оренди земельної ділянки (вх. №057/14161 від 31.08.2017).

Листом №08/17019 від 04.10.2017 позивачем подано відповідачу 2 оригінальних примірника підписаного та скріпленого печаткою підприємства договору оренди земельної ділянки.

Відповідачем, наданий позивачем, договір оренди земельної ділянки не підписано. Вказана обставина не заперечувалась та не була спростована сторонами ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент та задовольнив їх у повному обсязі. Суд апеляційної інстанції (з урахуванням положень п.п. ґ) п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України) погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, керуючись наступними нормами матеріального права.

За статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно вимог ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Суд апеляційної інстанції на підставі ст.ст. 269, 270 ГПК України встановив, що рішення Київської міської ради від № 1036/3105 про передачу позивачу спірної земельної ділянки приймалось, в тому числі, в порядку ст. 120 Земельного Кодексу України у зв'язку з переходом права власності позивача на будівлі і споруди (договори купівлі-продажу від 10.08.2007 №3156, від 10.08.2007 №3155, від 03.03.2005 №964, від 28.12.2004 № 9892, від 13.10.2003 №5974, від 05.11.2003 №6838, 16.07.2004 №5135, від 27.07.2004 №2101з, від 27.07.2004 №2118з, від 27.07.2004 №2113з, від 14.04.2005 №1546, від 28.07.2004 №2136з, від 23.07.2004 №5277, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2008), про що зазначено в п. 2 вказаного рішення (т. 1, а.с. 20).

Отже, починаючи з 2009 року відповідачем була передана в оренду позивачу спірна земельна ділянка як новому власнику будівель, що знаходяться на земельній ділянці (яка є предметом даного рішення відповідача).

При цьому, вказані обставини (факти) підтверджуються не лише Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (листи № 38097 від 03.09.2009, № 40183 від 17.09.2009 - т. 1, а.с.21-24), а й не заперечувалось відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції (у судових засіданнях на яких здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу).

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Аналогічне положення також міститься в ч. 1 ст. 120 ЗК України, так відповідно до вказаної норми, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Як зазначалось раніше, предметом рішення ради № 1036/3105 є земельна ділянка призначена для будівництва, реконструкції та експлуатації готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом. А тому суд апеляційної інстанції вважає, що не укладення договору оренди, яка, зокрема, використовується позивачем для обслуговування будівель (право власності на які зареєстроване за позивачем, та розташовані на спірній земельній ділянці), це фактично позбавить власника можливості обслуговувати вказані будівлі та буде суперечити положенням ст.ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України.

Наведене є окремою підставою для задоволення позову про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки по вул. Іллінській, 16, вул. Волоській, 4 у Подільському районі м. Києва між Дочірнім підприємством з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент та Київською міською радою у типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004, на умовах рішення Київської міської ради №1036/3105 від 24.12.2009.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

В даному випадку суд апеляційної інстанції зазначає, що формальна відмова позивачу в укладенні договору оренди не позбавить особу права на користування спірною земельною ділянкою в розумінні ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, оскільки вона є власником нерухомого майна, що розташоване на ній. Таким чином, відмовивши в задоволенні позову суд ухвалить рішення, яке фактично не буде виконуватись, що суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини.

Щодо доводів апелянта про довготривале зволікання позивача з укладенням договору оренди, суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем (ще в 2010 році розроблялась технічна документація) та вчинялись дії, спрямовані на укладення договору оренди, однак за своєю суттю такі дії, через складну, процедуру можуть мати довгостроковий характер виконання. А та обставина, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно - не дає підстави відмовити позивачу фактично у користуванні земельною ділянкою, на якій це майно розташоване. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що приймаючи рішення про передачу в оренду земельну ділянку позивачу на підставі ст. 120 Земельного Кодексу України, відповідач, як орган місцевого самоврядування, який наділений повноваженнями розпорядження землею (на певній території) мав би усвідомлювати також принцип, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України). Натомість доводи відповідача, що він розраховував на передачу позивачу в оренду земельну ділянку лише на п'ять років, свідчить про неврахуванням органом місцевого самоврядування основних принципів права власності. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись із позовом у загальному порядку про стягнення збитків у вигляді неотриманої орендної плати за час фактично користування позивачем земельною ділянкою, що розташована під його нерухомим майном (у разі якщо позивач вважає, що сума вже сплаченої орендної плати позивачем є недостатньою або невірно розрахованою).

Стосовно доводів апелянта з посиланням на рішення Київської міської ради від 15.04.2004 № 457/1867 Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві , відповідно до п. 10 Розділу 9 якого зазначено, що рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду вважається таким, що втратило чинність, через дванадцять місяців після набуття ним чинності, якщо відповідний договір оренди землі не укладено." Суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи з урахуванням наступного.

Пунктом 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати своїх попередніх рішень, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.

У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Київської міської ради від 15.04.2004 № 457/1867 (в частині положення про втрату чинності рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду) - тобто в частині можливості автоматичного припинення дії свого ж рішення (без жодної прив'язки до причин або обставин такого не укладення) - є порушенням принципу "гарантії стабільності суспільних відносин". А тому доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для відмови в позові.

Щодо доводів позивача з посиланням постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 у справі № 810/1080/17, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Між сторонами наявні, окрім даного, інші судові спори. У постанові Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 в справі № 810/1080/17 (що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017) за позовом Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язання внести до Державного земельного кадастру технічної документації із землеустрою встановлено фактичні обставини, що (абз. 6,7 арк. 9 постанови) було зазначено наступне: ... рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №1026/3105 Про передачу дочірньому підприємству з 100% іноземною інвестицією СоюзКонтракт Інвестмент земельної ділянки для будівництва, реконструкції та експлуатації готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями на вул. Іллінська, 16, вул. Волоська, 4 у Подільському районі м. Києва є чинним. Крім того, рішення Київської міської ради від 24.12.2009 №1036/3105 не містить будь-яких застережень щодо строку дії, а також не є скасованим іншим рішенням Київської міської ради. .

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що приймає доводи відповідача, що оскільки останній не брав участю у вказаному судовому провадженні, тоді як обставини справи стосуються саме рішення Київської міської ради, суд при розгляді даної справи не має враховувати встановлені обставини в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України. Водночас, навіть не враховуючи обставини, зазначені в постанові Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 в справі № 810/1080/17 - відсутні підстави для відмови в позові у даній справі.

Відносно доводів апелянта про неправомірне незалучення судом першої інстанції Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд апеляційної інстанції зазначає, що на стадії апеляційного перегляду (ухвалою від 15.02.2018) було залучено вказану особу в якості третьої особи без заявлення самостійних вимог, натомість незалучення її на стадії розгляду справи в суді першої інстанції - не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду ч. 3 ст. 277 ГПК України.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/21314/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/21314/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/21314/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст. 286 - 291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.05.2018.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк