Рішення

від 10.05.2018 по справі 817/650/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 травня 2018 року м. Рівне №817/650/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 09 жовтня 2017 року); представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 02 січня 2018 року); представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України - ОСОБА_4; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Національного природного парку Дермансько-Острозький до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про визнання протиправною вимоги в частині.

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Національного природного парку Дермансько-Острозький (далі іменується - позивач) до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 5 Вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, викладені в листі (вимозі) від 01.02.2018 №13-19-07-13/1313.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проведено перевірку Національного природного парку Дермансько-Острозький , за результатами якої складено акт ревізії. На підставі акта ревізії, відповідачем сформовано обов'язкову до виконання вимогу про усунення порушень, з окремими пунктами якої позивач категорично не погоджується. Так, позивач зазначає, що жодних порушень законодавства ним допущено не було; до перевірки надані усі належні документи, що спростовують висновки контролюючого органу; жодної шкоди (збитків) бюджету не завдано.

Ухвалою суду від 05.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 16.04.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду прибув представник відповідача, заперечив проти позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що зважаючи на практику Верховного Суду України, позивач не може оскаржувати у судовому порядку Вимогу, оскільки заперечення проти неї може мати місце при вирішенні спору щодо стягнення з підконтрольної організації суми завданих державі збитків, що встановлені Вимогою.

У судовому засіданні також брав участь представник третьої особи в режимі відео конференції. Третьою особою подано до суду письмові пояснення по суті спору, в яких зазначено про протиправність Вимоги контролюючого органу та відсутність підстав для тверджень про порушення позивачем норм законодавства за ревізійний період.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 10.05.2018.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області згідно пункту 6.1.5.2 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на IV квартал 2017 року, на підставі направлень від 31.10.2017 №510 та від 08.11.2017 №521, проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного природного парку Дермансько-Острозький за період з 01.02.2015 по 31.10.2017.

За результатами ревізії контролюючим органом оформлено ОСОБА_4 планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного природного парку Дермансько-Острозький за період з 01.02.2015 по 31.10.2017 від 18.12.2017 №07-22/09 (далі іменується - ОСОБА_4 ревізії) (а.с. 26).

Позивачем подані письмові заперечення від 02.01.2018 №01 до ОСОБА_4 планової ревізії від 18.12.2017 №07-22/09, в яких зазначено про незгоду з висновками контролюючого органу щодо вчинення порушень службовими особами установи (а.с. 130).

Відповідачем винесено Вимогу Про усунення порушень законодавства від 01.02.2018 №13-19-07-13/1313 (далі іменується - Вимога), якою встановлено порушення, що відображені в ОСОБА_4 ревізії, зобов'язано позивача усунути виявлені порушення законодавства у встановленому порядку, та надати інформацію про вжиті заходи з усунення порушень разом з копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів (а.с. 23).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3, 5 Вимоги.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав та інтересів шляхом звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування пунктів Вимоги, відповідач зазначає про правову позицію Верховного Суду України по справах за позовами об'єктів контролю до органів державного фінансового контролю про визнання протиправними та скасування вимог, викладену у постановах від (справа №21-40а14), від 15.04.2014 (справа №21-63а14), від (справа №21-89а14), від 07.10.2014 (справа №21-368а14), від (справа №21-461а14), від 20.01.2015 (справа №21-603а14), від (справа №21-632а14), від 21.04.2015 (справа №21-69а15), від (справа №1008а15), від 16.09.2015 (справа №21-1143а15), від 11.11.2015 (справа №0870/250/12), від 20.02.2018 (справа №822/2087/17), суть якої зводиться до наступного:

органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень;

вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом;

збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною;

в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Відповідач вказує, що: у даному випадку відповідачу пред'явлено Вимогу від 01.02.2018 №13-19-07-13/1313 про усунення виявлених ревізією порушень (відшкодування сум коштів, зазначених у пунктах 1-5 вимоги); у згаданих вище постановах Верховним Судом застосовано пункт 7 статті 10 та інші норми Закону України №2939-ХІІ, крім того, у постанові від 20.02.2018 (справа №822/2087/17) Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43; відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, відповідач зазначає, що Вимога не може бути оскаржена в судовому порядку як самостійне рішення, оскільки воно не породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача, а заперечення проти вимог контролюючого органу підлягають розгляду в межах справи за зверненням органу державного фінансового контролю про стягнення збитків.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні №2939-XII від 26.01.1993 (далі іменується - Закон України №2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону України №2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, існує три форми фінансового контролю: фінансовий аудит (стаття 3 Закону України №2939-XII), перевірки державних закупівель (стаття 5 Закону України №2939-XII) та інспектування (стаття 4 Закону України №2939-XII).

За приписами статті 4 Закону України №2939-XII, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами №550 від 20.04.2006 (далі іменується - Порядок №550), цей Порядок визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (пункт 2 Порядку №550).

У пункті 3 Порядку №550 міститься визначення поняття: акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок (пункт 35 Порядку №550).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

За правилами пункту 46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

З аналізу наведених норм вбачається, що за результатами ревізії складається акт із зазначенням опису порушень, та в подальшому оформлюється обов'язкова до виконання вимога, яка спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства; за своєю правовою суттю є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує правові наслідки для особи, щодо якої спрямована така вимога; зобов'язує підконтрольну установу вчиняти певні дії.

На переконання суду, обов'язкова до виконання вимога про усунення порушень є актом індивідуальної дії.

Відповідно до пункту 19 частини 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У даному випадку, оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень - Вимога, являється правим актом індивідуальної дії - актом одноразового застосування норм права, дію якого поширено на конкретну особу (тобто є персоніфікованим) та має ряд ознак:

містить виражений правозастосовний характер;

містить чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти;

розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління;

чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб;

виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

Оскільки Вимога являється за своєю суттю рішенням суб'єкта владних повноважень - актом індивідуальної дії, тому позивач має право оскаржити таке рішення в судовому порядку.

За правилами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 4 статті 242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Поняття цивільні права та обов'язки не можна розглядати лише у контексті національного законодавства держави-відповідача; це автономне поняття Конвенції. Стаття 6 § 1 Конвенції застосовується незалежно від статусу сторін, виду законодавства, яке встановлює визначення для терміну спір , а також органу влади, що має повноваження у даному питанні (Georgiadis v. Greece, (Георгіадіс проти Греції), § 34)

Застосування Статті 6 § 1 у цивільних правовідносинах, перш за все, залежить від наявності спору . По-друге, спір має стосуватися прав та обов'язків , які хоча б суперечливо, мають визнаватися національним законодавством. І нарешті ці права та обов'язки мають бути цивільними згідно із Конвенцією, хоча статтею 6 не передбачається їх особливий зміст у законодавстві держав-учасників Конвенції (James and others v. United Kingdom (Джеймс та інші проти Сполученого Королівства), § 81).

Терміну спір (французькою мовою contestation ) необхідно надавати основного, а не формального значення (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium (ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проти Бельгії), § 45). Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а спиратися на реалії події відповідно до обставин кожної справи (Gorou v. Greece (no. 2) [GC] (Гору проти Греції №2) [ВП], § 29; і Boulois v. Luxembourg (Boulois проти Люксембургу) [ВП], § 92). Стаття 6 не застосовується у провадженнях, у яких немає спору між сторонами, чи у односторонніх провадженнях, у яких немає двох сторін спору, та за відсутності прав, у якості предмету спору (Alaverdyan v. Armenia, (dйc.) (Алавердян проти Вірменії), § 35)

Коли існує спір стосовно цивільних прав та обов'язків , визначених за вищеперерахованими критеріями, Стаття 6 гарантує особі право подати на розгляд суду скаргу, що стосується його прав та обов'язків. Таким чином у статті представлено право на суд , разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле. До цього додаються гарантії статті 6 § 1 стосовно як організації та складу суду, так і розгляду справи. В загалом, ці права є складовими права на справедливий судовий розгляд (Golder v. the United Kingdom (Голдер проти Сполученого Королівства), § 36).

Таким чином, позивач має абсолютне право на звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування певних положень обов'язкової до виконання Вимоги контролюючого органу, оскільки остання має усі ознаки акта індивідуальної дії, породжує для заявника правові наслідки, стосується прав та обов'язків заявника.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зміст зобов'язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; ефективність засобу юридичного захисту у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі Вассерман проти Росії (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність усіх правових підстав для розгляду заявленого спору в порядку адміністративного судочинства та вирішення такого спору по суті.

Щодо суті виявлених порушень, вказаних у Вимозі, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 2 Вимоги встановлено: При відсутності у Парку земель природно-заповідного фонду, що є предметом охорони в ревізійний період, безпідставно нараховано заробітної плати працівникам відділу державної охорони та науково-дослідного природоохоронного відділення в загальній сумі 773,18 тис. грн.. та відповідно, проведено нарахувань на заробітну плату (ЄСВ) - 195,65 тис. грн., чим порушено ст. 98 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VII (із змінами), ст. 13 Закону України Про оплату праці від 24.12.1995 №108/95 (із змінами), що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на загальну суму 968,83 тис. грн. .

Опис даного порушення міститься в ОСОБА_4 ревізії, де зазначено, що у структурі штатного розпису Парку затверджений відділ державної охорони природно-заповідного фонду (до складу ввійшли 1 одиниця начальника відділу та 3 одиниці інспектори з охорони природно-заповідного фонду I і II категорій) та науково-дослідне природоохоронне відділення (до складу якого ввійшли інспектори з охорони природно-заповідного фонду в кількості 5 штатних одиниць та 1 одиниця начальника відділення); під час ревізії встановлено, що земельні ділянки у користуванні Парку не передбачені, на балансі Парку відсутні; під час ревізії на адресу ДП Острозьке лісове господарство , ДП Спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства Здолбунівський держлісгосп направлено запити щодо здійснення працівниками державних підприємств охоронних та інших заходів на земельних ділянках, які надаються Парку в постійне користування з вилученням у землекористувачів відповідно до Указу Президента України від 11.12.2009 №1039/2009; відповідно до отриманої інформації встановлено, що земельні ділянки не відчужувалися і на даний час перебувають у постійному користуванні державного підприємства і, відповідно, працівниками лісової охорони здійснювалася робота з охорони земель; згідно інформації, отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, встановлено, що на території Здолбунівського та Острозького районів за НПП Дермансько-Острозький у Державному земельному кадастрі земельні ділянки не реєструвалися, інформація щодо зареєстрованих речових прав на земельні ділянки, у порядку взаємодії з органами державної реєстрації прав за НПП Дермансько-Острозький не надходила, відповідно, нормативно-грошова оцінка земельних ділянок не проводилася; згідно отриманої відповіді від Здолбунівської РДА встановлено, що станом на 09.11.2017 інформація про земельні ділянки за НПП Дермансько-Острозький в Державний земельний кадастр не вносилася; згідно форми №6-зем Звіт про наявність та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 01.01.2016 користувач НПП Дермансько-Острозький не обліковується; відповідно до інформації Острозької РДА встановлено, що Острозькою РДА землі запасу НПП Дермансько-Острозький не передавалися так Острозька РДА не є розпорядником зазначених земель; отже, виконання своїх прямих обов'язків службою охорони природно-заповідного фонду Парку не можливе за відсутності предмету (майна) охорони; тобто, при відсутності у користуванні (на балансі) земель природно-заповідного фонду, у Парку відсутні підстави для утримання посад як начальників та інспекторів природно-заповідного фонду, до моменту передачі земельних ділянок у користування.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає наступне.

Правовий статус НПП Дермансько-Острозький , порядок його створення, охорони та ефективного використання природно-заповідного фонду передбачено: Законом України Про природно-заповідний фонд №2456-XII від 16.06.1992 (далі іменується - Закон України №2456-XII); Постановою Кабінету Міністрів України Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України №1127 від 14.07.2000 (далі іменується - Положення №1127); Указом Президента України Про створення національного природного парку Дермансько-Острозький від 11.12.2009 №1039/2009 (далі іменується - Указ №1039/2009); Наказом ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України Про затвердження Положення про національний природний парк Дермансько-Острозький №273 від 04.08.2011 (далі іменується - Положення №273); Наказом ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України Про затвердження Проекту організації території національного природного парку Дермансько-Острозький , охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів від 03.10.2014 №300 (далі іменується - Проект №300); Положенням про службу державної охорони природно-заповідного фонду НПП Дермансько-Острозький (затвердженим наказом НПП Дермансько-Острозький від 15.08.2011 №1).

Указом Президента України від 11.12.2009 №1039/2009 вирішено створити на території Здолбунівського та Острозького районів Рівненської області Національний природний парк Дермансько-Острозький та включити до території даного національного природного парку в установленому порядку 5448,3 га земель державної власності, а саме: 1) 1647,6 га земель, що надаються (у тому числі із вилученням у землекористувачів) національному природному парку в постійне користування, з яких: 497 га земель Державного підприємства Острозький лісгосп ; 258 га земель Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Острозький держспецлісгосп ; 647,5 га земель Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Здолбунівський держспецлісгосп ; 145,1 га земель запасу Здолбунівської районної державної адміністрації; 100 га земель запасу Острозької районної державної адміністрації; 2) 3800,7 га земель, які включаються до складу національного природного парку без вилучення у землекористувачів, з яких: 1736 га земель Державного підприємства Острозький лісгосп ; 229,5 га земель Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Острозький держспецлісгосп ; 1341,1 га земель Державного підприємства Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Здолбунівський держспецлісгосп ; 220,7 га земель запасу Здолбунівської районної державної адміністрації; 273,4 га земель запасу Острозької районної державної адміністрації.

На виконання Указу №1039/2009 Наказом ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України від 04.08.2011 №237 створено Національний природний парк Дермансько-Острозький та затверджено положення про нього.

Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення і входить до складу природно- заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (п.1.2. Положення №237).

Основними завданнями НПП Дермансько-Острозький відповідно до п.2.2. Положення №237 є: збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплектів та об'єктів, видів флори і фауни, що занесені до Червоної книги України та міжнародні Червоні списки; створення умов для організаційного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття;

відродження місцевих традицій природокористування, осередків місцевих художніх промислів та інших видів народної творчості тощо; проведення екологічної освітньо-виховної роботи, тощо.

Відповідно до статті 12 Закону України №2456-XII, управління національними природними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. До складу спеціальної адміністрації по управлінню територіями та об'єктами природно-заповідного фонду входять: відповідні наукові підрозділи, служби охорони, екологічної освіти, господарського та іншого обслуговування (частина третя статті 12 Закону України №2456-XII).

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України №2456-XII, до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Проект створення Парку розроблений у 2007 році на виконання договору від 20.10.2006 №23, замовником якого виступало Державне управління екології та природних ресурсів в Рівненській області. Проект створення Парку містить картографічні матеріали із позначенням меж земельних ділянок, що передбачалося передати під Парк.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України №2456-XII, до складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

ДП Острозьке лісове господарство надало Парку нотаріально посвідчені заяви на вилучення земельних ділянок: загальною площею 497 га (заява від 19 листопада 2013 року), загальною площею 258 га (заява від 18 січня 2017 року) (а.с. 46, 47).

Видано розпорядження Кабінету Міністрів України Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 14.06.2017 №402-р., яким надано дозвіл Національному природному парку Дермансько-Острозький на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною загальною площею 491,7547 гектара (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси) згідно з додатком, розташованих на території Острозького та Здолбунівського районів Рівненської області, з подальшим вилученням і наданням їх зазначеному парку в постійне користування із зміною цільового призначення для збереження та використання національного природного парку.

Відповідно до розпорядження Рівненської облдержадміністрації від 29.02.2012 №92 Парку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на 106,9 га (землекористувач - Здолбунівська районна державна адміністрація (землі запасу), а на 38,2 га лісів з 145,1 га земель запасу Будеразької сільської ради - Рівненська облдержадміністрація подала клопотання до Кабінету міністрів України у 2012 р.) та на 100 га (землекористувач - Острозька районна державна адміністрація (землі запасу)).

Щодо оформлення права користування земельними ділянками, які ввійшли до території установи без вилучення у існуючих землекористувачів, то відповідно до розпорядження Рівненської облдержадміністрації від 28.02.2013 № 103 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території Парку площею 3800,7 га, проте кошти на розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж ділянок, що передаються Парку як з вилученням, так і без вилучення у землекористувачів, Парку з держбюджету не виділені.

В ОСОБА_4 ревізії наводиться висновок про наявність порушення вимог статті 125 Земельного кодексу України, зокрема, Парк здійснює діяльність на землях, на які не має будь яких прав .

Проте, наведений висновок є хибним, оскільки стаття 125 Земельного кодексу у даному випадку не може бути порушена позивачем при здійсненні своєї діяльності, оскільки визначає загальні принципи виникнення права на земельну ділянку, а саме - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок створення Парку визначений статтями 51-53 Закону України №2456-XII.

Земельні ділянки, що ввійшли до складу Парку, були погоджені напередодні створення установи (видання Указу №1039/2009) землекористувачами: ДП Острозьке лісове господарство (висновок від 23.10.2008 № 503), ДП СЛАП Здолбунівський держспецлісгосп (висновок від 05.06.2008 № 45), ДП СЛАП Острозький держспецлісгосп (лист від 29.04.2009 № 44), Здолбунівською районною радою (рішення від 26.03.2008 №373, від 25.02.2009 №576), Новомощаницькою (рішення від 12.01.2007 №66), Будеразькою (рішення від 17.01.2007 №66), Бущанською (рішення від 17.01.2007 №57), Ступнівською (рішення від 20.09.2007 №81), Кутянківською (рішення від 08.04.2008 №66), Новомалинською (рішення від 16.04.2008 №80, від 18.09.2008 №98) сільськими радами.

Про погодження створення Парку на земельних ділянках, зазначених в Указі №1039/2009, підтверджено у Аркуші погодження Положення про НПП Дермансько-Острозький .

ДП Острозьке лісове господарство надало Парку нотаріально посвідчені заяви на вилучення земельних ділянок: загальною площею 497 га (заява від 19 листопада 2013 року), загальною площею 258 га (заява від 18 січня 2017 року).

Стаття 100 Лісового кодексу України встановлює, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України Про природно-заповідний фонд України , цього Кодексу та інших актів законодавства.

Тобто, охорона, захист, використання та відтворення лісів державними підприємствами лісового господарства у межах території Парку відповідно до вимог Лісового кодексу України повинна здійснюватися в особливому порядку.

При цьому, спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку, згідно вимог статті 9-1 Закону України №2456-XII, здійснюється в межах ліміту на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до частини 8 статті 9-1 Закону України №2456-XII, видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.

Погодження лісогосподарської діяльності підприємств лісового господарства з національними природними парками також передбачене Методичними рекомендаціями щодо режиму збереження лісових екосистем на територіях природно-заповідного фонду України різних категорій, затверджених спільним наказом ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України та Державного комітету лісового господарства України від 24.12.2003 №185/210-А.

У розділі Загальні засади передбачено, що дані Методичні рекомендації повинні враховуватись при здійсненні державного управління та контролю, а також при плануванні природоохоронних заходів, в тому числі лісогосподарських, у межах природно-заповідного фонду державними та недержавними юридичними особами, згідно своїх повноважень.

Пунктом 2.3. даних Методичних рекомендацій передбачено, що деталізація режимів, зонування територій, доцільність, обсяги, черговість та повторюваність природоохоронних, у тому числі лісогосподарських заходів, визначається на підставі Проектів організації територій, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об'єктів національних природних парків. Проведення природоохоронних та інших заходів у межах природно-заповідного фонду здійснюється за погодженням або з дозволу органів Мінекоресурсів .

Зокрема, згідно пункту 1-4 додатку №1 до пункту 2.2. Методичних рекомендацій, у заповідній зоні Парку за дозволом Мінприроди України та погодженням його регіональних підрозділів, а також адміністрацією та науково-технічною радою національного природного парку допускається виконання відновлювальних робіт, здійснення протипожежних і санітарних заходів тощо.

Згідно пункту 12 додатку №1 до пункту 2.2. Методичних рекомендацій у господарській зоні Парку у межах земель природних комплексів лісових екосистем інших землевласників та землекористувачів, включених до складу господарської зони національного природного парку, дозволяється господарська діяльність, у тому числі вибіркові, поступові і вузьколісосічні рубки головного користування, з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища за дозволами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, за погодженням його територіальних підрозділів, а також адміністрацією та науково-технічною радою національного чи регіонального природного парку .

Розрахунок чисельності працівників адміністрації Парку здійснюється з урахуванням функцій та завдань покладених на адміністрацію Парку, з врахуваннням Нормативів чисельності працівників установ природно-заповідного фонду України затверджених наказом ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України від 08.05.2014 №145 (далі іменується - Нормативи).

Так, підрозділ 3.1. Нормативів передбачає наявність в структурі національних природних парків як природоохоронних підрозділів так науково-дослідних відділень.

Відповідно до пункту 1.4 Нормативів в структурах установ ПЗФ утворюються такі структурні підрозділи, зокрема: Відділ - базовий структурний підрозділ, що утворюється для виконання завдань за одним напрямом (функцією) діяльності, із загальною чисельністю не менше 4-х працівників; Відділення - відокремлений структурний підрозділ, який створюється для виконання завдань за однією або групою функцій, із загальною чисельністю не менше 5-ти працівників.

Враховуючи викладене, наявність в штатному розписі 4 посад відділу державної охорони та 6 посад природоохоронного науково-дослідного відділення №1 повністю відповідає вимогам чисельності працівників, передбачених Нормативами.

ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України до Державної фінансової інспекції України Щодо функціонування установ природно-заповідного фонду та їх служб державної охорони від 24.04.2015 № 5/4-9/4715-15 повідомлено, що: З метою недопущення у подальшому виникнення напруження ситуації, просимо надати доручення державним фінансовим інспекціям в областях враховувати, що для установ природно-заповідного фонду, яким до цього в установленому порядку не надано земельні ділянки у постійне користування, фактор площа земельних ділянок, наданих у постійне користування у Нормативах чисельності працівників установ природно-заповідного фонду України, розроблених Центром продуктивності ОСОБА_3 праці та соціальної політики України у 2004 році, береться з Указів Президента України про створення даних території природно-заповідного фонду .

Суд звертає увагу на те, що штатні розписи НПП Дермансько-Острозький на 2015, 2016 та 2017 року затверджені Мінприроди України, що виключає можливість прийняття позивачем самостійно будь-якого рішення щодо чисельності працівників (а.с. 50-52).

У затверджених штатних розписах на 2015, 2016 та 2017 роки передбачені посади начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду, начальника науково-дослідного природоохоронного відділення, інспекторів з охорони природно-заповідного фонду, а тому підстав для невиплати таким працівникам заробітної плати у позивача не було.

Також, суд зазначає, що завдання та повноваження державної охорони природно-заповідного фонду ННП Дермансько-Острозький та державної лісової охорони землекористувачів є відмінними.

Так, відповідно до статті 60 Закону України №2456-XII, охорона Парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

При цьому слід зазначити, що охорона, захист, використання та відтворення лісів державними підприємствами лісового господарства у межах території Парку відповідно до вимог статті 100 Лісового кодексу України має здійснюватися в особливому порядку.

Зокрема, відмінними є завдання державної охорони природно-заповідного фонду Парку та державної лісової охорони землекористувачів.

Згідно статті 60 Закону України №2456-XII охорона Парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України.

Відповідно до пункту 4 Положення №1127, основними завданнями служби держохорони є: забезпечення додержання режиму охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду України; попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Відповідні завдання не поширюються на працівників лісової охорони.

Відповідно до пункту 4 Положення про державну лісову охорону (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 №976) основними завданнями держлісоохорони є: здійснення державного контролю за додержанням вимог лісового та мисливського законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин; організація та координація заходів з охорони державного мисливського фонду.

Відтак, служба державної охорони природно-заповідного фонду та державна лісова охорона - органи, що мають різні завдання, які не дублюють один одного, перший здійснює охорону особливо цінних природних комплексів та об'єктів, а другий - забезпечує контроль дотримання лісового та мисливського законодавства.

Відмінними також є повноваження державної охорони природно-заповідного фонду Парку та державної лісової охорони землекористувачів

Служба державної охорони природно-заповідного фонду НПП Дермансько-Острозький виконує свої природоохоронні функції в повному обсязі на всій території (яка входить до його складу як з вилученням, так і без вилучення у землекористувачів).

Узагальнений план дій Парку (у тому числі служби державної охорони ПЗФ Парку) на 2015-2017 роки визначений Проектом №300.

Діяльність служби державної охорони ПЗФ Парку визначена пунктом 6.4 Проекту організації території Парку, яким передбачено порядок охорони від порушень природоохоронного режиму як територій, що увійшли до складу Парку без вилучення (проведення рейдових перевірок та обстежень, періодичність яких визначається наказом керівника Парку), так і тих ділянок, які надані Парку у постійне користування (проведення щоденних патрулювань та періодичних рейдових перевірок та обстежень).

Працівники служби державної охорони ПЗФ Парку проводять як патрулювання, так і рейдові перевірки (у тому числі спільних з службою лісової охорони ДП Острозький лісгосп ), що підтверджується актами про вилучення знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів, протоколами про адміністративне правопорушення, рапортами, актами огляду, актами обстежень, доповідними, графіками рейдів (у тому числі і затверджених наказами керівника Парку).

Працівники служби державної охорони ПЗФ Парку (на виконання завдання, передбаченого пунктом 4 Положення №1127, беруть участь у роз'яснювальній роботі з населенням щодо запобігання і попередження порушення природоохоронного законодавства, вимог пожежної безпеки у лісових масивах. Зокрема, працівники роздають тематичні брошури, проводять бесіди, друкують публікації у місцевих засобах інформації, виступають на конференціях та семінарах.

Результати діяльності служби державної охорони Парку відображаються у щоквартальних звітах до Планів природоохоронних заходів, які подаються до ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України.

Відповідно до статті 98 КЗпП України, як і статті 13 Закону України Про оплату праці , оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Як наслідок, зазначені норми закону не можуть бути порушені адміністрацією Парку при нарахуванні та виплаті заробітної плати працівникам установи.

Таким чином, посилання Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області на порушення позивачем та заявлені вимоги щодо усунення порушень законодавства щодо виплаченої заробітної плати працівникам служби державної охорони природно-заповідного фонду Парку на суму 773,18 тис. грн. та перерахованого єдиного соціального внеску в сумі 195,65 тис. грн. є протиправними та необґрунтованими.

Відтак, пункт 2 Вимоги підлягає скасуванню.

Пунктом 3 Вимоги встановлено: В порушення вимог ч.8 ст. 13, ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456 та п.п. 23, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (із змінами), працівникам, які виконували роботи з надання платних послуг нараховано та виплачено заробітну плату за рахунок коштів загального фонду, що призвело до покриття витрат спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду кошторису на суму 53,92 тис. грн. .

В ОСОБА_4 ревізії з даного питання зазначено: Ревізією дотримання штатної дисципліни встановлено, що в штатному розписі станом на 01.01.2016 та 01.01.2017, затверджених посадовими особами ОСОБА_3 екології та природних ресурсів, по загальному фонду передбачено 1 одиницю (тракториста). Згідно наказу директора Про прийняття на роботу від 21.11.2016 №62 прийнято на роботу в Парк з 22.11.2016 на посаду тракториста господарського сектора ОСОБА_8; За даними бухгалтерського обліку Парку по балансовому рахунку №1015 Транспортні засоби рахується трактор пожежний з причепом - цистерною та фронтальний навантажувач, який укомплектований встановленим ковшем. В ході ревізії встановлено, що трактор пожежний впродовж ревізійного періоду не використовувався та знаходиться на відповідальному зберіганні, згідно укладених договорів зберігання; до ревізії надано два договори про надання послуг від 13.07.2016 №18 та від 27.02.2017 №3 укладених між НПП Дермансько-Острозький та приватним підприємством Дортрансбуд ; для ревізії надано калькуляції цін на послуги трактора фронтального навантажувача марки РN 956 на 2016-2017 роки, затверджені директором НПП Дермансько-Острозький ; встановлено, що до складу витрат включалася заробітна плата тракториста та нарахування на заробітну плату; в ході зустрічної звірки документального та фактичного проведення виду, обсягу і кількості операцій та розрахунків щодо з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2015 по 31.10.2017 в Приватному підприємстві Дортрансбуд отримано інформацію, що з 01.07.2016 по 21.11.2016 на фронтальному навантажувачі працював машиніст-тракторист ОСОБА_9, а з 22.11.2016 по даний час працює машиніст-тракторист ОСОБА_8; виходячи із вищенаведеного працівники Парку ОСОБА_9 та ОСОБА_8 за період з 01.07.2016 по 31.10.2017 не виконували своїх функціональних обов'язків в Парку; вказані працівники, згідно штатного розпису рахуються та працюють в НПП Дермансько-Острозький на посадах водія та тракториста і, відповідно, виплата заробітної плати цим працівникам планувалася та виплачувалася за кошти загального фонду, про що свідчать відмітки в табелях обліку робочого часу за вищевказаний період .

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає наступне.

Ревізією встановлено, що при наданні позивачем окремих платних послуг за рахунок коштів спеціального фонду, заробітна плата працівників, що були задіяні при виконанні зазначених послуг, виплата та нарахування на заробітну плату планувались і проводились за рахунок коштів загального фонду кошторису в загальній сумі 53924,45 грн.

Так, Між НПП Дермансько-Острозький та приватним підприємством Дортрансбуд укладені договори про надання послуг від 13.07.2016 №18 та від 27.02.2017 №3.

Відповідно до даних договорів Парк надавав послуги фронтальним навантажувачем, який експлуатував працівник Парку (з яким укладено трудовий договір відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України).

Суд зазначає, що у даному випадку факт покриття витрат спеціального фонду за рахунок коштів загального фонду кошторису відсутній, оскільки: водій і тракторист (які експлуатували фронтальний навантажувач) - штатні одиниці Парку (ОСОБА_9 прийнятий на роботу на посаду водія відповідно до наказу НПП Дермансько-Острозький від 24.11.2015 92, ОСОБА_8 - на посаду тракториста відповідно до наказу від 21.11.2016 №62) (а.с. 60, 61), які передбачені штатним розписом Парку і фінансування оплати праці яких передбачено кошторисом Парку з загального фонду; роботу виконували відповідно до посадових інструкцій водія автотранспортних засобів і тракториста, у яких передбачено виконання робіт як на території Парку, так і поза нею; послуги виконували не систематично, договори про надання послуг Парком для приватного підприємства Дортрансбуд укладені не на початку бюджетного року (договори укладені 13.07.2016 №18 та 27.02.2017 №3).

Порушення частини 8 статті 13 Бюджетного кодексу України та частини 4 статті 23 Бюджетного кодексу України відсутнє, оскільки дані норми передбачають застереження, які є наявні у Парку.

Відповідно до частини 8 статті 13 Бюджетного кодексу України, платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Відповідно до частини 4 статті 23 Бюджетного кодексу України, витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Внесення витрат на оплату праці під час формування калькуляції на ціни на послуги трактора не завдає жодної шкоди (збитків) Парку, а навпаки збільшує надходження до спеціального фонду.

Видатки з спеціального фонду Парк проводив лише на підставі довідок про зміни до кошторису на 2017 рік (№18 від 03.04.2017, №47 від 01.06.2017, №101 від 06.09.2017, №236 від 19.12.2017), затверджених Мінприроди.

Тобто, має місце застосування застереження, передбаченого частиною 8 статті 13, частиною 4 статті 23 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, виявлені Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області порушення та заявлені вимоги є протиправними та необґрунтованими; виплата заробітної плати працівникам Парку за рахунок загального фонду за умови їх перебування у штаті установи і виконання посадових обов'язків є правомірною і відповідає вимогам Закону України Про оплату праці .

Тобто, позивачем не допущено жодних порушень частини 8 статті 13, частини 4 статті 23 Бюджетного кодексу України та пунктів 23, 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (із змінами).

Відтак, пункт 3 Вимоги підлягає скасуванню.

Пунктом 5 Вимоги встановлено: В порушення ст. 98 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №3221-VII, ст. 13 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 №108/95 та п. 2.1 Положення про порядок преміювання, надання матеріальної допомоги та встановлення надбавок і доплат керівникам установ природно-заповідного фонду Мінприроди, затвердженого наказом ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України від 25.12.2015 №509, директору Парку зайво нараховано та виплачено премій у 2016-2017 роках на загальну суму 17,23 тис. грн. та сплачено ЄСВ на загальну суму 3,79 тис. грн., і як наслідок зайво нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 3,10 тис. грн. та сплачено ЄСВ на загальну суму 0,68 тис. грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на загальну суму 24,80 тис. грн. .

В ОСОБА_4 ревізії щодо даного порушення зазначено: Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплат премії директору Парку встановлено, що нарахування премій проводилося відповідно до Положення про порядок преміювання, надання матеріальної допомоги та встановлення надбавок в доплат керівника установ природно-заповідного фонду Мінприроди, затвердженого Наказом ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України від 25.12.2015 №509, за погодженням з ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України. Зокрема, за результатами роботи у I-IV кварталах 2016 року та I та II кварталах 2017 Міністерством екології та природних ресурсів України погоджено преміювання директора Парку ОСОБА_10 у розмірах, що не перевищує середній розмір преміювання усіх працівників установи у відсотках, за рахунок економії фонду оплати праці та в межах виділених асигнувань; згідно представлених до ревізії розрахунків відсоток премії директору за підсумками роботи у I кварталі 2016 року визначено в розмірі 18 відсотків, у IV кварталі 2016 року - 28,2 відсотка, у I кварталі 2017 року - 80,7 відсотка та у II кварталі 2017 року - 44 відсотка, що не перевищує середній розмір преміювання усіх працівників парку. Однак, при нарахуванні премії директору за вказані періоди відсотковий розмір премії застосований до суми трьох посадових окладів, що суперечить відповідним наказам, що є порушенням ст. 98 Кодексу законів про працю України, ст. 13 Закону України Про оплату праці та ч. 2 п. 2.1 Положення №509 .

У даному випадку, суд погоджується з такими висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 98 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

За приписами статті 13 Закону України Про оплату праці №108/95-ВР від 24.03.1995, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Пунктом 2.1 Положення про порядок преміювання, надання матеріальної допомоги та встановлення надбавок і доплат керівникам установ природно-заповідного фонду Мінприроди, затвердженого наказом ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України від 25.12.2015 №509, встановлено, що преміювання керівників установ ПЗФ здійснюється за рахунок економії фонду праці у межах наявних коштів фонду оплати праці передбаченого кошторисом відповідної установи, закладу. Розмір премії встановлюється у відсотках до посадового окладу.

Нарахування премій керівнику Парку проводилось за погодженням з ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України.

Зокрема, за результатами роботи у І та IV кварталах 2016 року та І та II кварталах 2017 року листами ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України погоджено преміювання директора Парку із посиланням у листах на Положення про порядок преміювання, надання матеріальної допомоги та встановлення надбавок і доплат керівникам установ природно-заповідного фонду Мінприроди, затверджене наказом ОСОБА_3 екології та природних ресурсів України від 25.12.2015 №509, у розмірах, що не перевищує середній розмір преміювання усіх працівників установи.

Згідно представлених до ревізії розрахунків відсоток премії директору за підсумками роботи у І кварталі 2016 року , у IV кварталі 2016 року, у І кварталі 2017 року та у II кварталі 2017 визначено у відсотках, що не перевищує середній розмір преміювання усіх працівників Парку (а.с. 70-77).

На виплату премій видано відповідні накази, в яких обумовлений її розмір у відсотках до посадового окладу, однак нарахування і виплата премії керівнику Парку проведено шляхом сумування його посадових окладів за квартал (тобто трьох посадових окладів) і з цієї суми визначався розмір премії (18 відсотків за І квартал 2016 року, 28,2 відсотки за IV квартал 2016 року, 80,7 відсотків за І квартал 2017 року, 44 відсотки за II квартал 2017 року).

Позивач вказує, що нарахування та виплата директору Парку премій проведена у межах фонду оплати праці та відповідно до листів ОСОБА_3, яким погоджено нарахування премій директору за підсумками роботи за відповідні квартали, що не перевищує середній розмір преміювання усіх працівників установи у відмотках, за рахунок економії фонду оплати праці та в межах виділених асигнувань; оскільки працівники Парку отримували премію систематично щомісячно, то і розрахунок премії директору проводився з врахуванням середнього розміру преміювання усіх працівників установи у відсотках за відпрацьований період - квартал.

Суд не погоджується з такими твердженнями позивача та зазначає, що контролюючим органом не заперечується правомірність визначення розміру відсотків премії директору, про що зазначено в ОСОБА_4 ревізії - …, що не перевищує середній розмір преміювання усіх працівників Парку .

Проте, позивачем неправомірно здійснено розрахунок розміру премії директору виходячи з посадового окладу за три місяці - квартал.

Суд зазначає, що не зважаючи на періоди нарахування та виплати премії керівнику, чи то вона щомісячна чи то квартальна, розрахунок повинен проводитися у відсотках до посадового окладу (тобто до одного посадового окладу), що встановлено Пунктом 2.1 Положення №509.

Положенням №509 не передбачено, що розрахунок премії керівнику установи ПЗФ проводиться у відсотках до суми посадових окладів керівника за квартал або трьох посадових окладів (за три місяці).

Положенням №509 чітко встановлено, що розмір премії визначається у відсотках до посадового окладу.

Таким чином, нарахування та виплата премій директору Парку за ревізійний період здійснені позивачем з порушенням встановлених норм. З врахуванням виплати відпускних директору Парку, при розрахунку яких в 2017 році включались вищевказані премії, відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 24,80 тис. грн.

Відтак, пункт 5 Вимоги є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності пунктів 2 та 3 Вимоги в порядку статті 77 КАС України, а відтак такі пункти підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з позовом, позивачем сплачена сума судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп., відповідно до квитанції від 26.02.2018 №21, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1174 грн. 66 коп.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Національного природного парку Дермансько-Острозький (місцезнаходження: 35800, Рівненська область, місто Острог, вулиця Мануїльського, 88; код ЄДРПОУ 37592777) до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області (місцезнаходження: 46021, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, 8; код ЄДРПОУ (ВПЮЮ) 40913637) про визнання протиправною пунктів вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 3 Вимоги про усунення законодавства від 01 лютого 2018 року №13-19-07-13/1313.

Адміністративний позов в частині визнання протиправним та скасування пункту 5 Вимоги про усунення законодавства від 01 лютого 2018 року №13-19-07-13/1313 - залишити без задоволення.

Присудити на користь Національного природного парку Дермансько-Острозький (код ЄДРПОУ 37592777) суму судового збору у розмірі 1174 (одна тисяча сто сімдесят чотири) грн. 66 (шістдесят шість) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 травня 2018 року.

Суддя Недашківська К.М.