Рішення

від 26.05.2010 по справі 2-2192/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Сторожука С.М.

при секретарі: Галенко А.А.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Павлоград Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору, суд -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просила суд ( з урахуванням змін ):

визнати трудовий договір від 10 січня 2008 року між нею та відповідачем, що був зареєстрований 11 січня 2008 року за №04900800067 у Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості розірваним з 15 січня 2010 року за п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я до нього при обслуговуванні матеріальних цінностей;

судові витрати по класти на відповідача.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначила, що 10 січня 2008 року між нею та відповідачем був укладений трудовий договір, згідно п.2 якого відповідач був прийнятий на роботу в якості комірника з матеріальною відповідальністю.

Трудовий договір був зареєстрований 11 січня 2008 року у Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості.

14січня 2010 року на складі була проведена інвентаризація матеріальних цінностей, за результатами якої складений акт та протокол №1 збору робітників складу Меблі-маркет 1 . Відповідач відмовився від надання пояснень щодо результатів проведення інвентаризації.

15січня 2010 року відповідач не з'явився на роботі без будь-яких пояснень.

Неодноразові звернення до відповідача з вимогами про розірвання трудового договору відповідачем були проігноровані.

Відповідач надав суду заперечення проти позовних вимог, де зазначив, що просить відмовити позивачу у задоволенні вимог, оскільки на його переконання позовні вимоги є незаконними. Акт інвентаризації від 14 січня 2010 року не відповідає дійсності тому що форма документа не відповідає вимогам законодавства.

Вимогу позивача про надання пояснень по акту інвентаризації він розцінює як незаконне звинувачення на його адресу, що порушує його конституційні права на честь та гідність.

Протокол №1 зібрання працівників складу від 14 січня 2010 року не може розцінюватися як доказ, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Докази його вини якими повинна підтверджуватися втрата довір'я відсутні, а тому є не доказаною позивачем.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримала, надавши пояснення які відповідають змісту позовної заяви. Також, представником позивача було зазначено, що після проведення інвентаризації відповідач жодного разу не з'явився на роботі та замість того щоб прийти і вирішувати ці питання звертався до прокуратури та Державної інспекції праці.

Відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає тільки частково, так як не заперечує проти звільнення однак за власним бажанням і з 13 березня 2010 року. Крім того, відповідачем були наданні пояснення, згідно яких він зазначив, що з 15 січня 2010 року він пішов у відпустку, а з 01 лютого 2010 року по 13 березня 2010 року перебував на лікарняному. Він не працював комірником як зазначено у договорі, гак як в дійсності він виконував інші обов'язки.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, повідомивши суду про небажання брати участь у розгляді зазначеної справи, а тому суд з урахуванням точки зору сторін по справі вирішив слухати справу за відсутністю представника Павлоградського міськрайонного центру зайнятості.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши наявні письмові докази, встановив наступні обставини:

10 січня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений Трудовий договір між робітником та фізичною особою , згідно змісту якого п.2 відповідач повинен виконувати обов'язки комірника з матеріальною відповідальністю. Договір був зареєстрований 11 січня 2008 року за №04900800067 у Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості ( а.с. 5 ).

14 січня 2010 року на підприємстві позивача, комісією у складі позивача, а також членів комісії було встановлено нестачу 27 найменувань меблів у загальній кількості 31 одиниця ( а.с.6 ). 14 січня 2010 року відбулося зібрання працівників складу Мебель -Маркет 1 щодо результатів перевірки інвентаризації матеріальних цінностей на складі 14 січня 2010 року, за результатом проведення якого зібрання постановили висловити недовіру відповідачу ( а.с.7 ).

Не зважаючи на вимоги позивача відповідач відмовився від надання будь-яких пояснень щодо наслідків проведення інвентаризації та починаючи з 15 січня 2010 року не з'являвся на робочому місці ( а.с. 13 ).

Неодноразові наміри позивача розірвати з відповідачем трудовий договір були проігноровані відповідачем ( а.с.8. 9. 16. 17 ).

Відповідно до гі.2 ст.41 КЗгіП України, - крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Встановивши обставини справи, з'ясувавши положення чинного законодавства України, яке регулює спірне питання, суд вважає, що вимоги позивача є цілком обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідно до умов трудового договору на відповідача були покладені обов'язки комірника з матеріальною відповідальністю. Таким чином, відповідач безпосередньо займався обслуговуванням товарних цінностей, а саме меблів ввірених йому для прийняття і зберігання.

На переконання суду дії відповідача після проведення інвентаризації на складі підприємства, за яких відповідач відмовився від надання пояснень, а з наступного дня після перевірки не з'явився на роботі свідчать про наявність вини в його діях. Документальним підтвердженням наявності вини відповідача є акт інвентаризації від 14 січня 2010 року, яким засвідчено факт відсутності на складі, який перебував у віданні відповідача, товарних цінностей у кількості 31 одиниця. Втрата довіри з боку власника підтверджена протоколом №1 зібрання працівників складу.

Приймаючи рішення про визначення дати розірвання договору з 15 січня 2010 року, суд виходив з того, що позивач прагнула розірвати зазначений договір саме з цієї дати, однак відповідач своїми діями, які свідчать про ухилення від явки на роботу та до Центру зайнятості, перешкодив її наміру.

Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача, як підставу для відмови у задоволення позовних вимог, так як твердження відповідача про незаконність проведення інвентаризації та складання акту г безпідставними, оскільки позивач мав право як проводити інвентаризацію так і складати акти щодо наслідків її проведення.

Крім того, твердження відповідача про те, що він перебував у відпустці з 15 січня 2010 року належним чином ним не доведені та натомість спростовані позивачем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з загальних положень ч.І ст.88 ЦПК України, відповідно до змісту яких стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Розмір судових витрат, що підлягають стягнення з відповідача на користь позивача становить - 54 гривні ( 37 ітз + 17 судовий збір = 54 гривні ).

Керуючись ст.ст. 10. 57. 88. 212. 214. 215 ЦПК України, ст.41 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання трудового договору. - задовольнити повністю.

Визнати трудовий договір від 10 січня 2008 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 11 січня 2008 рок\ за №0490080006-7 у Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості, - розірваним з 15 січня 2010 року за п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я.

Стягнути з ОСОБА_2 ( 51400, місто Павлоград Дніпропетровської області, вулиця Карбишева. АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( 51400, місто Павлоград Дніпропетровської області, вулиця Котіна, будинок №41, інд№НОМЕР_1. свідоцтво про державну реєстрацію серії В02 №576527 від 10 липня 2007 року виданого Виконавчим комітетом Павлоградської міської Ради Дніпропетровської області ) в рахунок понесених судових витрат суму у розмірі - 54 ( п'ятдесят чотири ) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: С.М. Сторожук