Рішення

від 21.05.2018 по справі 826/4274/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 21 травня 2018 року                  м. Київ                                           № 826/4274/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Плюс» доДержавної фіскальної служби України проскасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон Плюс» (далі – позивач, ТОВ   «Юніон Плюс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – відповідач, ДФС), в якому просить: скасувати рішення ДФС від 12 лютого 2018 року: по податковій накладній № 3 - рішення № 592247/41370237; по податковій накладній № 5 - рішення № 592250/41370237; по податковій накладній № 6 - рішення № 592251/41370237; по податковій накладній № 7 - рішення № 592252/41370237; по податковій накладній № 9 - рішення № 592255/41370237; по податковій накладній № 10 - рішення № 592256/41370237 про відмову в реєстрації ПН у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН); зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію податкових накладних позивача від 06 листопада 2017 року № 3 на 340 000, 00 грн.; від 07 грудня 2017 року № 5 на 340 000, 00 грн.; від 08 грудня 2017 року № 6 на 170 000, 00 грн.; від 08 грудня 2017 року № 7 на 166 150,   00   грн.; від 11 грудня 2017 року № 9 на 169 602, 54 грн.; від 11 грудня 2017 № 10 на 160 000,   00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем з порушенням норм, зокрема, Податкового кодексу України, у зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню, з огляду на що, вказані податкові накладні підлягають реєстрації в ЄРПН. Незважаючи на отримання 11 квітня 2018 року представником відповідача ухвали суду та позовної заяви з додатками, останнім не надано до суду відзиву на позовну заяву. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд – В С Т А Н О В И В: Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року № 01-12/17 (т. 1 а.с. 61-71), укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Черкасбуд-Плюс» (далі – ПП   «Черкасбуд-Плюс»), та відповідно до рахунку на оплату від 05 грудня 2017 року № 47 (т. 1 а.с. 72), позивачем отримано від ПП «Черкасбуд-Плюс» попередню оплату на загальну суму 1 345 752, 54 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 224 292, 10   грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку № 26005056123010 (т. 1 а.с. 54-59). За результатами виконання таких господарських операцій, по даті першої події –надходження коштів на рахунок як попередньої оплати, позивачем складено і направлено до ДФС на реєстрацію податкові накладні: від 06 грудня 2017 року № 3 (т. 1 а.с. 20) на загальну суму 340 000, 00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 56 666, 67 грн.; від 07 грудня 2017 року №   5 (т. 1 а.с. 29) на загальну суму 340 000, 00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 56 666, 67 грн.; від 08 грудня 2017 року № 6 (т. 1 а.с. 34) на загальну суму 170 000, 00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 28 333, 33 грн.; від 08 грудня 2017 року № 7 (т. 1 а.с. 39) на загальну суму 166 150,   00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 27 691, 67 грн.; від 11 грудня 2017 року № 9 (т. 1 а.с. 44) на загальну суму 169 602, 54 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 28 267, 09 грн.; від 11 грудня 2017 року № 10 (т. 1 а.с. 49) на загальну суму 160 000, 00   грн., у тому числі ПДВ у розмірі 26 666, 67 грн. (далі разом – Податкові накладні). При цьому, відповідно до квитанцій № 1 (т. 1 а.с. 21, 30, 35, 40, 45, 50) (далі – Квитанції № 1) документ прийнято, але його реєстрація зупинена, оскільки виявлені помилки, а саме: «Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД…». В той же час, позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС повідомлення (т. 1 а.с. 22, 31, 36, 41, 46, 51) з поясненнями та копіями відповідних документів, у тому числі вказаних договору, рахунку на оплату, банківських виписок, а також довідки про порядок виготовлення товару та використання кодів КВЕД та УКТ ЗЕД (т. 1 а.с. 60). Крім того, позивачем також направлено копії договорів постачання матеріалів (т. 1 а.с. 78-84, 88-95, 104-108), придбання яких здійснено з метою виконання, у тому числі, названого договору купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року № 01-12/17. 12 лютого 2018 року відповідачем прийнято рішення № 592247/41370237, № 592250/41370237, № 592251/41370237, № 592252/41370237, № 592255/41370237 та № 592256/41370237 про відмову у реєстрації Податкових накладних в ЄРПН у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень на відповідність вимогам ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав. Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. В той же час, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами п. 74.2 статті 74 Податкового кодексу України (далі – ПК України), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (п.   74.3 статті 74 ПК України). Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу. Згідно з пп. 201.16.1 п. 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зі змісту Квитанцій № 1 до Податкових накладних вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621 (далі – Критерії №   567). З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а і норми пп. 201.16.1 п.   201.16 статті 201 ПК України, оскільки ним не зазначено у Квитанціях № 1 конкретного та чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанціях № 1 зазначено лише загальне посилання на відповідність Податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв № 567. Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так і пп. 201.16.1 п. 201.16 статті 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Щодо критерію зазначеного в Квитанціях № 1 («виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД»), слід зазначити, що даний критерій не відповідає жодному критерію визначеному в п. 6 Критеріїв № 567. ДФС також не надано відзив на позовну заяву з відповідними поясненнями, який саме критерій оцінки ступеня ризиків застосовано в даному випадку. За таких умов, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень ДФС щодо невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД та про необґрунтованість зупинення реєстрації Податкових накладних. Слід також зазначити, що п. 6 Критеріїв № 567 містить у собі визначення трьох різних критеріїв: моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі; 3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів). Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанціях № 1 чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв № 567. Суд також зауважує, що визначення фіскальним органом у Квитанціях № 1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 754/30622 (далі – Вичерпний перелік документів № 567). Так, відповідно до п. 1 Вичерпного переліку документів № 567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (далі – Критерії): 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; 2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. З аналізу змісту наведених норм видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Також, зі змісту Квитанцій № 1 по Податковим накладним видно, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Таким чином, у Квитанціях № 1 фіскальним органом, в порушення вимог пп. 201.16.1 п.   201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (п. 6 Критеріїв № 567 містить визначення трьох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Вичерпним переліком документів № 567 (п. 1 Вичерпного переліку документів № 567 містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику). Таким чином, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків переліку документів, йому необхідно чітко зазначати, яких саме документів бракує для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. У відповідності до пп. 201.16.2 п. 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з пп. 201.16.3 п. 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту. У порядку, визначеному пп. 201.16.2 п. 201.6 статті 201 ПК України, позивачем направлено відповідачу копії документів та пояснення до зазначених господарських операцій та Податкових накладних. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірні рішення відповідача від 12 лютого 2018 року № 592247/41370237, № 592250/41370237, № 592251/41370237, №   592252/41370237, № 592255/41370237 та № 592256/41370237 про відмову у реєстрації Податкових накладних не містять конкретної інформації стосовно причин та підстав прийняття таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. При цьому, в рішеннях не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію Податкових накладних. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації», чинної на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Постанова № 190), установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі – комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Поряд з цим, підставами, відповідно до п. 2 Постанови № 190, для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування. Таким чином, рішення комісії ДФС повинно містити чітку підставу для відмови у реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або «надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування», або «надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування». Проте, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації Податкових накладних. Господарські операції, за результатами яких видані Податкові накладні, має, за висновком суду, реальний характер. В момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент – ПП   «Черкасбуд-Плюс» були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про що свідчать дані офіційного веб-сайту ДФС. Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування. Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та ПП «Черкасбуд-Плюс», та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації Податкових накладних. Крім того, судом також враховується, що податкову накладну від 05 грудня 2017 року № 2 (т. 1 а.с. 25), складену на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року № 01-12/17, на загальну суму 340 000 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 56   666,   67   грн., за результатами розгляду скарги позивача за аналогічних обставин, ДФС прийнято рішення від 09 лютого 2018 року № 589753/41370237 (т. 1 а.с. 28) про реєстрацію такої податкової накладної в ЄРПН. Приймаючи до уваги викладене у сукупності, а також зважаючи на те, що платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за Податковими накладними, у реєстрації яких відмовлено, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 12 лютого 2018 року № 592247/41370237, № 592250/41370237, №   592251/41370237, № 592252/41370237, № 592255/41370237 та № 592256/41370237 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню. В той же час, варто також відмітити, що вказані рішення ДФС є, відповідно до п. 19 ч.   1 статті 4 КАС України, індивідуальними актами. При цьому, такий акт, виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства. Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень. Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно з п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію Податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II). В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС зареєструвати в ЄРПН Податкові накладні, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку. Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 1201 ПК України, а згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Згідно з п. 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку. Поряд з цим, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 статті 2 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування рішень комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 12 лютого 2018 року №   592247/41370237, №   592250/41370237, №   592251/41370237, № 592252/41370237, №   592255/41370237 та №   592256/41370237, зобов'язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, подані позивачем, від 06 листопада 2017 року № 3, датою отримання зазначеної накладної – 07 грудня 2017 року, від 07 грудня 2017 року № 5, датою отримання зазначеної накладної – 26 грудня 2017 року, від 08 грудня 2017 року № 6, датою отримання зазначеної накладної – 09 грудня 2017 року, від 08 грудня 2017 року № 7, датою отримання зазначеної накладної – 09 грудня 2017 року, від 11 грудня 2017 року № 9, датою отримання зазначеної накладної – 28 грудня 2017 року, від 11 грудня 2017 року № 10, датою отримання зазначеної накладної – 28 грудня 2017 року. Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі – ДФС. Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, — В И Р І Ш И В: 1.           Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Плюс» (03186, місто Київ, вулиця Авіаконструктора Антонова, 15-А; код ЄДРПОУ 41370237) до Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197)  про скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити повністю. 2.           Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, від 12 лютого 2018 року № 592247/41370237, № 592250/41370237, № 592251/41370237, №   592252/41370237, № 592255/41370237 та № 592256/41370237. 3.           Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, подані товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон Плюс», від 06 листопада 2017 року № 3, датою отримання зазначеної накладної – 07 грудня 2017 року, від 07 грудня 2017 року № 5, датою отримання зазначеної накладної – 26 грудня 2017 року, від 08 грудня 2017 року № 6, датою отримання зазначеної накладної – 09 грудня 2017 року, від 08 грудня 2017 року № 7, датою отримання зазначеної накладної – 09 грудня 2017 року, від 11 грудня 2017 року № 9, датою отримання зазначеної накладної – 28 грудня 2017 року, від 11 грудня 2017 року № 10, датою отримання зазначеної накладної – 28 грудня 2017 року. 4.           Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Плюс» за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 572, 00 грн. (десять тисяч п'ятсот сімдесят дві гривні). Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України. Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                 П.В. Вовк