Постанова

від 14.05.2018 по справі 4-699/2011

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-699/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ;

за участю секретаря

судового засідання: ОСОБА_2 ;

прокурора: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

законного представника: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6

розглянув в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 , який дії в інтересах засудженого ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку ст. 353 КПК України (в редакції 1960 року),

в с т а н о в и в:

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 31 серпня 2011 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, а 26 жовтня 2011 року строк тримання під вартою було продовжено до чотирьох місяців до 30 грудня 2011 року.

Не погоджуючись із такими рішеннями ОСОБА_6 та його адвокат ОСОБА_4 подали апеляційні скарги в яких просять скасувати постанови.

На обґрунтування скарги заявляють про порушення судом під час обрання запобіжного заходу та продовження його дії права ОСОБА_6 на захист. Зокрема зазначають, що ОСОБА_6 , який у той час був неповнолітнім, не був присутнім у судових засіданнях, рішення прийняте у відсутність захисника та законного представника, тощо, рішення у встановленому законом порядку підозрюваному не були вручені.

Крім того, у клопотанні підставою для поновлення стоку на апеляційне оскарження є те, що ОСОБА_6 отримав постанови, які оскаржуються лише 08.12.2017 року.

Вислухавши ОСОБА_7 , (в режимі відео конференції з Божківською ВК №16) його захисника адвоката ОСОБА_4 , законного представника ОСОБА_5 , які просили поновити строк апеляційного оскарження постанов Дніпровського районного суду від 31.08.2011 року та 26.10.2011 року.

Прокурора, який вважає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню.

Запобіжний захід ОСОБА_6 обирався та продовжувався за правилами КПК України (в редакції 1960 року), який втратив чинність у 2012 році.

Як визначено у п.9 Розділу ХІ «Перехідні Положення» КПК України 2012 року, запобіжні заходи, які були застосовані під час дізнання та досудового слідства до набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Тому вирішення усіх питань, пов`язаних із запобіжними заходами, обраними до набрання чинності КПК України 2012 року, може вирішуватися тільки у відповідності до норм КПК України, 1960 року.

Клопотання суд розглядає в порядку КПК України (в редакції 1960 року). З матеріалів справи убачається, що вищеозначені постанови оскаржувалися до Апеляційного суду м. Києва законним представником неповнолітнього ОСОБА_6 ОСОБА_5 30.03.2012 року.

Апеляційний суд м. Києва 26 квітня та 03 травня 2012 року апеляції ОСОБА_5 були направлені до Дніпровського районного суду м. Києва для виконання вимог ст.353 КПК України (в редакції 1960 року).

31 травня 2012 року постановами Дніпровського районного суду м. Києва апеляції визнані такими, що не підлягають розгляду, постанови була залишені без змін ухвалами апеляційного суду м. Києва, відповідно 17 та 31 липня 2012 року. При цьому слід зауважити, що копії оскаржуваних постанов додавалися до апеляційних скарг.

23.03.2016 року ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції на постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08. та 26.10. 2011 року та поставила питання про скасування зазначених постанов та звільнення ОСОБА_6 з під варти, постановою апеляційного суду від 18.04.2016 року апеляція визнана такою, що не підлягає оскарженню.

13 грудня 2017 року вже сам засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08. та 26.10. 2011 року з пропущенням строку на апеляційне оскарження.

26.12.2017 року захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 подав доповнення до апеляції у яких просить відновити строк на оскарження.

07 лютого 2018 року апеляційний суд м. Києва направив до Дніпровського районного суду м. Києва для виконання вимог ст.. 353 КПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 353 КПК України (в редакції 1960 року), у разі подання апеляції з пропущенням встановленого ст.349 вказаного Кодексу строку, питання його відновлення вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу.

У відповідності до правил ст.ст. 165-2, 165-3 КПК України (в редакції 1960 року), постанови про обрання та продовження запобіжного заходу можуть бути оскаржені зокрема і підозрюваним протягом трьох діб з дня її винесення.

У судовому засіданні під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 присутнім не був.

У матеріалах справи відсутні розписки про вручення постанов про обрання та продовження запобіжного заходу засудженому (на той час підозрюваному) ОСОБА_6 .

Проте, у ст. 349 КПК України (в редакції 1960 року), унормовано строк та порядок подачі апеляційних скарг. За правовим змістом зазначеної норми права апеляція на постанову суду першої інстанції може бути подана особою, що перебуває під вартою,- в той же строк з моменту вручення йому копії.

Гарантії права на оскарження судових рішень захищені ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод «Право на справедливий суд».

Так ЄСПЛ у своєму рішенні «Валовик проти України», у п. 55 - зазначив, що «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні засовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Адже, особа, що перебуває під вартою має право на отримання рішення, зокрема для його оскарження. Судом не встановлено, що ОСОБА_6 до кінця 2017 року отримував постанови про обрання та продовження запобіжного заходу, розписки у справі відсутні.

Суд припускає, що ОСОБА_6 знав про наявність рішень на підставі яких він перебуває під вартою, але рішення суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях, оскільки єдиним доказом отримання документа має бути власноручна розписка особи про отримання в умовах СІЗО або у суді у 2011 році. Той факт, що постанови оскаржувалися у строк іншими особами, законним представником, захисником не підтверджують, що право на оскарження самим ОСОБА_6 було дотримано.

Відтак, відновленню підлягає строк на апеляційне оскарження, оскільки судом встановлені поважні причини пропуску строку, висновок суду ґрунтується на тому, що у справі відсутні докази отримання судових рішень із зазначенням строку з якого відраховується строк на оскарження, а тому він має бути продовженим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 165-2,165-3,349,353 КПК України (в редакції 1960 року), суд -

П о с т а н о в и в:

Відновити ОСОБА_6 та його захиснику адвокату ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження постанов Дніпровського районного суду м. Києва від 31 серпня 2011 року про обрання запобіжного заходу та від 26 жовтня 2011 року про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: