Постанова

від 16.05.2018 по справі 554/4533/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 554/4533/17

провадження № 61-11842св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави, у складі судді Шевської О. І., від 12 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області, у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Драниці Ю. В., Кривчун Т. О., від 15 серпня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

Позовна заява мотивована тим, що сторони спору перебували у зареєстрованому шлюбі, який у 2001 році було розірвано. У сторін є спільна донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу залишилася проживати разом із позивачем. ІНФОРМАЦІЯ_2 доньці ОСОБА_6 виповнилося 18 років і ОСОБА_5 перестав сплачувати аліменти на її утримання, які стягувалися на підставі рішення Октябрського районного народного суду Полтавської області від 20 серпня 1998 року. З 01 вересня 2015 року ОСОБА_6 є студенткою денної форми навчання філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н.Каразіна, плановий строк закінчення навчання - 2020 рік. ОСОБА_6 отримує стипендію у розмірі 1100 грн, інших доходів не має, проживає у гуртожитку.

Оскільки навчання доньки потребує значних витрат, а заробітна плата позивача не є достатньою для забезпечення належних умов навчання, позивач просила стягнути з ОСОБА_5 на свою користь аліменти на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, у розмірі 500 грн щомісячно, оскільки позивач має можливість надавати таку допомогу.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходів відповідача), починаючи з 07 червня 2017 року до закінчення навчання, але не довше, як до досягнення нею 23 років, тобто не довше як до ІНФОРМАЦІЯ_3. Допущено негайне виконання рішення в межах стягнення суми платежу за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як батько повнолітньої доньки, із урахуванням інтересів дитини, зобов'язаний надавити матеріальну допомогу повнолітній доньці яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходів) відповідача, але не довше як до досягнення нею 23 років, із урахуванням положень частини першої статті 199 СК України.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2017 року змінено в частині визначення виду стягнення аліментів з 1/6 частки доходу на тверду грошову суму по 500 грн щомісячно. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що вирішуючи питання щодо способу стягнення аліментів, районний суд за відсутності достатніх підстав дійшов висновку щодо визначення розміру аліментів у частковому відношенні до доходу відповідача, тоді як із наданої останнім довідки вбачається, що він не має стабільного доходу, а позивач заявила позовні про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

06 вересня 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2017 року та рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано належної оцінки тому факту, що звернення ОСОБА_4 до суду із відповідним позовом не можна вважати заходами щодо стягнення аліментів на повнолітню доньку, оскільки на час звернення до суду у позивача не виникло права на стягнення аліментів на підставі статті 199 СК України, оскільки донька ОСОБА_6 проживає окремо від позивача у гуртожитку. Вважає, що суди не врахували наявності у нього неповнолітнього сина та непрацездатної матері.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що сторони мають спільну доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка навчається у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна.

Згідно довідки № 1901/558 від 06 червня 2017 року ОСОБА_6 є студентом філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна денної форми навчання, термін навчання становить з 01 вересня 2015 по 30 червня 2019 року, проживає у гуртожитку АДРЕСА_1 (а.с.9).

Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Правовідносини батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого в незмінній частині погодився й апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що повнолітня дочка відповідача, яка навчається у вищому навчальному закладі, проживає у гуртожитку на час навчання, отримує стипендію у розмірі 1 200 грн, яка є недостатньою для належного забезпечення її навчання та побуту, а тому стягнення аліментів з батька на її утримання аліментів є необхідним , оскільки обов'язок з утримання дитини покладається на обох батьків.

Крім того, відповідач працевлаштований, працює на посаді директора господарського товариства, фізично здоровий, а належних доказів щодо відсутності у нього можливості надавати матеріальну допомогу доньці він не надав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення способу стягнення аліментів, апеляційним судом враховано нестабільний дохід відповідача, а також заявлені позивачем вимоги щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

Визначаючи розмір аліментів, які підлягають до стягнення на корить позивача, у твердій грошовій - 500 грн, апеляційним судом враховано матеріальне становище доньки та батька, наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, а також наявність нерухомого майна. Та обставина, що мати відповідача є пенсіонером, не впливає на правильність висновків апеляційного суду щодо визначення розміру аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

У разі заявлення позову одним із батьків суд може залучити до участі у справі (якщо залежно від її обставин визнає необхідним) повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися і на користь яких у зв'язку з цим стягуються аліменти.

Отже, залучення цих осіб у справі є правом, а не обов'язком суду, а тому дана обставина, на яку посилається у касаційній скарзі ОСОБА_5 щодо незалучення до участі у справі доньки, не може бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідачем не спростовано тієї обставини, що їх спільна з позивачем донька до проживання у гуртожитку проживала разом із матір 'ю та перебувала на її утриманні, а проживання у гуртожитку на час навчання носить тимчасовий характер, а тому посилання відповідача на положення частини третьої статті 199 СК України, якими визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають той із батьків, з яким проживає дитина, є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду в незмінній частині та рішенням апеляційного суду. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, у редакції чинній на момент розгляду справи).

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 липня 2017 року, у нескасованій за результатами апеляційного перегляду частині, та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта