Рішення

від 03.05.2018 по справі 910/2468/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2018Справа № 910/2468/18

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Організації ветеранів Подільського району м. Києва

про стягнення 4 562,88 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: Іващенко О.В., за довіреністю;

від відповідача: Гладун М.А., керівник.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Київенерго (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Організації Ветеранів Подільського району м. Києва (далі - відповідач) про стягнення 4 562,88 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що він надавав відповідачу комунальні послуги з централізованого опалення, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. У зв'язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін. Судове засідання призначено на 211.04.2018 року. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні 11.04.2018 року оголошувалась перерва до 03.05.2018 року.

В судовому засіданні 03.05.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" визнав повністю.

У судовому засіданні 03.05.2018 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 року Організації ветеранів Подільського району м. Києва (орендар) та Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець) укладено договір № 2874/13 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду , відповідно до п.1.1. орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року № 51/9108 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива/Почайнинська, 45/24, для використання під розміщення ради ветеранів.

01.04.2013 року орендодавець передав, а суборендар прийняв в оренду згідно з договором оренди № 2874/13 від нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хорива/Почайнинська, 45/24.

Як вбачається із матеріалів справи, Організація ветеранів Подільського району м. Києва є споживачем послуг з центрального опалення в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 45/24.

16.08.2017 року ПАТ Київенерго звернулось до відповідача із Вимогою № 21/1/6149 від 16.08.2017 року про сплату заборгованості за надані послуги з централізованого опалення до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання в розмірі 4 562,88 грн., до якої долучив рахунок на оплату №021007012460100/06/2017/2 від 30.06.2017 року на суму 4 562,88 грн. та розрахунок боргу.

Однак, зазначені вимоги залишені позивачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що незважаючи на відсутність між ним та відповідачем договору, у період з 01.02.2015 року по 01.03.2015 року він надавав послуги з централізованого опалення відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 45/24, на загальну суму 4 562,88 грн.

Відповідач, в свою чергу, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України Про житлово-комунальні послуги .

За змістом статті 1 вказаного Закону комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) (ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, далі Правила.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуги, якими він фактично користується у повному обсязі. Така позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України по справі №910/9720/14 від 21.01.2015 року; № 5011-31/17255-2012 від 15.05.2014 року; № 5017/2891/2012 від 15.05.2013 року; № 910/18704/14 від 29.07.2015 року; № 910/6338/14 від 17.08.2015 року.

Згідно з ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

При цьому, ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства (Постанова Вищого господарського суду України від 25.11.2014 року у справі № 3-184ГС14).

Суд зазначає, що споживач (відповідач), незважаючи на факт відсутності між ним та позивачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, з урахуванням положень статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Сама по собі відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у заявлений позивачем період, а саме з 01.02.2015 року по 01.03.2015 року позивачем було надано, а відповідачем спожито комунальні послуги з централізованого опалення в обсягах 3,44 Гкал на загальну суму 4 562,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи складених самим позивачем Актом наданих послуг № 23489 від 28.02.2015 року, у якому позивачем вказано нарахування за лютий 2015 року - 4 562,88 грн.

Також, як вбачається з наданого розрахунку боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2015 року по 01.03.2015 року станом на 01.04.2017 року, складеного 23.04.2017 року, у період з лютого по березень 2015 року (спірний період) відповідачем спожито послуг на суму 4 562,88 грн.

Таким чином, як встановлено судом, надання послуг у період з лютого по березень 2015 року на суму 4 562,88 грн., заявлену позивачем до стягнення, документально доведена.

Оскільки договір між сторонами не укладено, а отже не встановлено порядку надання відповідачу рахунків на оплату, то спосіб, у який позивач надавав відповідачеві рахунок №021007012460100/06/2017/2 від 30.06.2017 року на оплату послуг є кур'єрська доставка, про що свідчать наданий позивачем реєстр надання клієнтам ПАТ Київенерго платіжних документів на підставі договору Про закупівлю послуг , укладеним між ПАТ Київенерго та ПП Український кур'єр .

Також позивач надіслав відповідачу вимогу № 21/1/6149 від 16.08.2017 року про сплату заборгованості за надані послуги з централізованого опалення до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання в розмірі 4 562,88 грн., до якої долучив рахунок на оплату №021007012460100/06/2017/2 від 30.06.2017 року на суму 4 562,88 грн. та розрахунок боргу.

Відповідач надання позивачем йому комунальних послуг з централізованого опалення в обсягах 3,44 Гкал на загальну суму 4 562,88 грн. у період з 01.02.2015 року по 01.03.2015 року визнав, як і факт відсутності оплати ним вказаних послуг.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи те, що сума боргу Організації ветеранів Подільського району м. Києва, яка складає 4 562,88 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач визнана, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

З приводу клопотання позивача щодо повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору, викладеного у позовній заяві, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки при поданні позову позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір", суд вважає за доцільне повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору у розмірі 1 573,59 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Організації ветеранів Подільського району м. Києва (04071, м. Київ, вулиця Хорива, будинок 45/24, ідентифікаційний код 21477736) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305; рахунок №260303062201 у філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ Державний ощадний банк України , МФО 322669, одержувач - ПАТ Київенерго ) 4 562 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 88 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Організації ветеранів Подільського району м. Києва (04071, м. Київ, вулиця Хорива, будинок 45/24, ідентифікаційний код 21477736) на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305; рахунок №2600223590 в ПАТ ПУМБ , м. Київ, МФО 334851, одержувач - ПАТ Київенерго ) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству Київенерго (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 573 (одну тисячу п'ятсот сімдесят три) грн. 59 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 2116973402 від 11.10.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

6. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2018 року.

Суддя М.Є. Літвінова