Рішення
від 29.03.2018 по справі 910/21069/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2018Справа № 910/21069/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ТРОЯНДА

до відповідача-1 Міністерства оборони України

до відповідача-2 Управління Служби безпеки України в Харківській області

до відповідача-3 військової частини А 1352 Міністерства оборони України

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

Харківська обласна державна адміністрація

Генеральний штаб Збройних Сил України

про стягнення 702 106,00 грн.

Представники:

від позивача Лобеко В.О. (за дов.)

від відповідача-1 Панько В.М. (за дов.)

від відповідача-2 Каркачов С.Л. (за дов.)

від відповідача-3 Юрчук А.В. (за дов.)

від третьої особи-1 не прибули

від третьої особи-2 Глазунов М.Ю. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) ТРОЯНДА до Міністерства оборони України (відповідача-1), Управління Служби безпеки України в Харківській області (відповідача-2), військової частини А 1352 Міністерства оборони України (відповідача-3) про стягнення з них солідарно 702 106,00 грн..

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

23 березня 2017 року о 02:45 на території 65-го ракетно-артилерійського арсеналу боєприпасів (військова частина А 1352 Міністерства оборони України) у м. Балаклія Харківської області сталася пожежа з подальшими вибухами боєприпасів. Внаслідок потужних вибухів було пошкоджено майно позивача - розбито та потріскані скляні стіни теплиці, пошкоджено скляну покрівля та зашторювальні тканинні елементи кліматичної системи теплиці (захисного екрану). Цими пошкодженнями позивачеві завдано збитків на суму 702 106,00 грн. На підтвердження розміру завданих збитків позивач посилається на висновок про розмір завданих прямих збитків № О-06/04 (17) від 14.04.2017 суб'єкта оціночної діяльності Оніщенка Валентина Миколайовича, що є суб'єктом оціночної діяльності відповідно до сертифікату №643/15 від 14.08.2015.

Солідарний обов'язок відповідачів, на думку позивача, полягає в тому, що Міністерство оборони України та військова частина А 1352 здійснювали діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням вибухонебезпечних речовин, Служба безпеки України здійснює досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ст. 113 КК України (диверсія), за фактом вказаної вище пожежі.

Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на приписи ст.ст. 1187, 1190 ЦК України.

Суд своєю ухвалою від 28.11.2017 порушив провадження у справі № 910/21069/17.

22.01.2018 суд постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Міністерство оборони України (відповідач-1) позовні вимоги відхилило у повному обсязі. Відповідач-1 вважає, що:

- він не є належним відповідачем, оскільки військове майно, що є державною власністю, закріплюється за військовими частинами і належить їм на праві оперативного управління, завдань щодо використання та експлуатації військового майна за Міністерством оборони України чинним законодавством не передбачено;

- шкода заподіяна внаслідок непереборної сили, що, відповідно до ч. 5 ст.1187 ЦК України, виключає настання обов'язку її відшкодування. Підтвердженням наявності непереборної сили є проведення Управлінням СБ України в Харківській області досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017220000000104 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ст. 113 КК України (диверсія). Відповідач-1 вважає, що позивачем не подано жодних доказів протиправної поведінки Міністерства оборони України та не доведено наявність збитків;

- для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації розпорядженнями Кабінету Міністрів України були виділені Харківській обласній державній адміністрації кошти, а тому, як вважає відповідач-1, позивач не вірно визначив спосіб захисту своїх інтересів шляхом подачі позову до господарського суду.

Управління Служби безпеки України в Харківській області (відповідач-2) зазначило, що Міністерство оборони України та військова частина А 1352 жодним чином не пов'язані із Управлінням Служби безпеки України в Харківській області по забезпеченню, володінню, використанню боєприпасів та інших речей, що знаходяться у віданні військової частини А 1352, та не вчинило взаємопов'язаних сукупних дій. Між діями чи бездіяльністю співробітників відповідача-2 та завданими майновими збитками відсутній причинно-наслідковий зв'язок. Вказане свідчить про те, відповідач-2 не може нести відповідальність та відшкодувати шкоду. Поданий позивачем звіт про оцінку розміру завданих збитків № О-06/04 (17) від 14.04.2017 не може бути використаний як доказ, оскільки цей звіт має обмежений строк дійсності - 6 (шість) місяців. Також, на думку відповідача-2, не є належним доказом акт обстеження руйнування будівель та споруд в м. Балаклія в результаті надзвичайної ситуації від 27.03.2017, оскільки він складений та підписаний головою комісії - міським головою Столбовим І.М. та одним членом комісії - Пивоваром В.М., який у вказаному акті підписався двічі як директор товариства з обмеженою відповідальність (далі - ТОВ) Балрембуд та як директор СТОВ ТРОЯНДА , тобто акт складено не комісійно.

Військової частини А 1352 Міністерства оборони України, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями посадовими особами військової частини А1352 вимог керівних документів в обладнанні складу та виникненням пожежі з подальшим детонуванням боєприпасів, не встановлені обставини виникнення самої пожежі на складі. За фактом пожежі Управлінням СБ у Харківські області розслідується кримінальне провадження за фактом диверсії, що свідчить про наявність непереборної сили. Крім того, на думку військової частини А 1352 Міністерства оборони України, вона не є належним відповідачем, оскільки обов'язок відшкодування шкоди покладається на державу в особі Міністерства оборони України як уповноваженого органу державного управління.

19.02.2018 суд залучив до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Харківську обласну державну адміністрацію та Генеральний штаб Збройних Сил України.

Харківська обласна державна адміністрація у своїх поясненнях вказала, що кошти, виділені відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 209-р Про виділення коштів для проведення заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалася 23 березня 2017 року у м. Балаклії Харківської області та розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 325-р Про виділення коштів для проведення заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалася 23 березня 2017 року у м. Балаклії Харківської області , можуть бути спрямовані виключно на проведення заходів, визначених у п. 7 Постанови КМУ від 4 лютого 1999 року № 140 Про затвердження Порядку фінансування робіт із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій , та не можуть бути направлені на відшкодування шкоди, завданої юридичним особам.

Генеральний штаб Збройних Сил України вважає, що вплив непереборної сили (диверсія), яку не можливо було відвернути посадовими особами військової частини А 1352, і яка стала причиною виникнення пожежі та спричинила подальше детонування боєприпасів, є обставиною, що звільняє від відповідальності відповідачів.

Акт обстеження руйнування будівель та споруд позивача за адресою: м. Балаклія, Харківська область, вул. Центральна, 36, затверджений 27.03.2017 Балаклійською міською радою не може бути належним доказом, оскільки складався за відсутності представників Міністерства оборони України і військової частини А 1352.

Під час розгляду справи позивач подав клопотання про витребування від Міністерства оборони України та військової частини А 1352 Міністерства оборони України:

1) актів перевірок щодо причин виникнення надзвичайної ситуації у військовій частині А1352 від 23.03.2017;

2) актів службових розслідувань щодо вчинення правопорушень військовослужбовцями за наслідками надзвичайної ситуації у військовій частині А 1352 від 23.03.2017;

3) наказів про притягнення до дисциплінарної чи іншої відповідальності за наслідки надзвичайної ситуації у військовій частині А 1352 від 23.03.2017;

4) інших документів, які б підтверджували факти притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб, звільнення, зняття з посади, розжалування та пониження в посаді.

Обґрунтовуючи це клопотання позивач послався на те, що вказані документи можуть свідчити про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях Міністерства оборони України.

Суд відхилив клопотання. Відхиляючи клопотання про витребування актів перевірок суд виходить з відсутності у клопотанні підстав, з яких випливає, що ці документи наявні у Міністерства оборони України та військової частини А 1352. Рішення про відхилення клопотання про витребування наказів та інших документів про притягнення до дисциплінарної відповідальності пов'язано з тим, що позивач не зазначив, які обставин можуть підтвердити ці докази.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю ТРОЯНДА на праві постійного користування належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,1172 га по вулиці Центральна (попередня назва Куйбишева), 36 у м. Балаклія, Балаклійського району Харківської області. Також позивачу за цією адресою належить на праві приватної власності (свідоцтво на право власності серія СТА № 046764, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія ЕЕМ № 108276) комплекс будівель, загальною площею 2085,7 кв.м. (тепличний комплекс), що складається з нежитлова будівлі-контори з котельнею та оранжереєю літ. А-1 ), загальною площею 1907,9 кв.м., нежитлової будівлі-складу літ. Б-2 ,загальною площею 160 кв.м., нежитлової будівлі-складу лі. Є-1 , загальною площею 17,8 кв.м..

23 березня 2017 року на території військової частини А1352 (65-ий ракетно-артилерійський арсенал боєприпасів) у м. Балаклія, Харківської області сталася надзвичайна ситуація - пожежа, внаслідок якої відбулась детонація та вибухи боєприпасів, що зберігались на території військової частини. Ці обставини визнаються учасниками справи, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України, вони не підлягають доказуванню.

27.03.2017 комісією у складі представника позивача - директора Пивовара В.М., та міського голови міста Балаклія Столбового І.М., здійснено обстеження руйнування будівель та споруд в результаті надзвичайної ситуації, за результатами чого складено відповідний акт обстеження руйнування (далі - Акт). Предметом обстеження був тепличний комплекс СТОВ Троянда у м. Балаклія по вул. Центральній, 36. У Акті зазначено, що оглядом виявлені пошкодження скляного покрову теплиці та тканини на зашторювальних елементах кліматичної установки. Зокрема, виявленні такі пошкодження:

- розбиті та потріскані скляні стіни теплиця площею 360,9 кв.м., склопакети розміром 1365х730 та частково пошкоджено гумовий ущільнювач склопакетів;

- частково розбиті та потріскані скляні елементи покрівлі теплиці розміром 1650х485, 1650х990, штора кліматичної установки площею 1320 кв.м..

12.06.2017 суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Оніщенком Валентином Миколайовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 643/15 від 14.08.2015), на підставі договору на проведення незалежної оцінки від 14.04.2017, укладеного з позивачем, складено звіт про оцінку розміру збитків (далі - Звіт). Згідно з цим звітом, станом на дату оцінки - 27.03.2017, вартість заміщення пошкодженого майна, а саме: нежитловій будівлі-конторі з котельнею та оранжереєю (літ. А-1 ), загальною площею 1907,90 м 2 по вул. Центральній, 36 в м. Балаклія Харківської області, без урахування зносу становить 702106 грн. (з ПДВ), та 585088 грн. (без ПДВ), а з урахуванням зносу - 547 652,00 грн.(без ПДВ).

Вирішуючи доведеність факту заподіяння пошкоджень скляного покрову теплиці та тканини на зашторювальних елементах кліматичної установки внаслідок вибухів боєприпасів,що зберігались на території військової частини А 1352, суд виходить з такого.

Пошкодження, які зафіксовані у Акті, виявлені безпосередньо (через 4 дні) після надзвичайної ситуації на території військової частини А 1352 (65-ий ракетно-артилерійський арсенал боєприпасів) у м. Балаклія, Харківської області. Причиною обстеження будівель і споруд позивача була саме надзвичайна ситуація у м. Балаклія, про що зазначено у Акті.

Акт складено комісією за участю представника позивача та міського голови м. Балаклія, який ним затверджено.

Відповідно до приписів ст. 31 Закону України від 21.05.1997, № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.

Згідно зі ст. 42 цього Закону, сільський, селищний міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Отже, Акт є належним доказом (ст. 76 ГПК України), оскільки встановлює обставини, які входять в предмет доказування (заподіяння пошкоджень внаслідок надзвичайної ситуації), та допустимим доказом (ст.77 ГПК України), оскільки складено посадовою особою міської ради, на виконавчий орган якої покладено контроль за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів. Відсутність представників військової частини або Міністерства оборони України при складанні Акту не є тією обставиною, яка робить неспроможним використання Акту як належного та допустимого доказу.

Крім того, 13.02.2018 виконавчий комітет Балаклійської міської ради на запит СТОВ ТРОЯНДА від 12.02.2018 щодо надання матеріальної допомоги громадянам, нерухоме майно яких знаходиться за адресами розташованими неподалік тепличного комплексу ТРОЯНДА та характеру пошкоджень цього майна повідомив, що відповідно до Програми надання державної допомоги у вигляді одноразових грошових адресних виплат громадянам м. Балаклія, постраждалим від надзвичайної ситуації, яка виникла внаслідок пожежі на складах боєприпасів військової частини А 1352, на 2017-2018 роки, затвердженої рішенням сесії Балаклійської міської ради від 15.05.2017 № 88-VII; Порядку використання коштів для надання державної допомоги у вигляді одноразових грошових адресних виплат громадянам м. Балаклія, постраждалим від надзвичайної ситуації, яка виникла внаслідок пожежі на складах боєприпасів військової частини А 1352, затвердженого рішенням сесії Балаклійської міської ради від 15.05.2017 № 89-VII; рішення сесії Балаклійської міської ради від 15.05.2017 № 92-VII Про встановлення граничних сум надання державної допомоги у вигляді одноразових грошових адресних виплат громадянам м. Балаклія, постраждалим від надзвичайної ситуації, яка виникла внаслідок пожежі на складах боєприпасів військової частини А 1352 державна допомога у вигляді одноразової грошової адресної виплати була надана постраждалим громадянам за такими адресами:

- вул. Центральна, б. 21 (1 квартира), б.15 (8 квартир), б. 13 (2 квартири), б. 11 (8 квартир), б.9 (6 квартир), б.7 (2 квартири), б.5 (2 квартири), б.2-А (29 квартир), б.2-Б (6 квартир);

- вул. Соборна, б . 6 , 12, 13, 18, 20, 21, 43, 63 (приватні домоволодіння), б. 26 (30 квартир), б.29 (1 квартира), б. 30 (11 квартир), б. 34 (29 квартир), б. 36 (7 квартир), б. 38 (13 квартир), б.42 (23 квартири), б.46 (33 квартири), б. 48 (24 квартири), б. 50 (27 квартир), б.52 (2 квартири), б. 54 (5 квартири), б.55 (1 квартира), б. 56 (1 квартира), б. 65 (7 квартир), б. 66 (5 квартир), б. 72 (1 квартира), б. 73 (6 квартир), б.74 (3 квартири), б.75 (3 квартири), б.76 (1 квартира), б.77 (1 квартира), б.79 (2 квартири), б.81 (2 квартири), б. 82 (2 квартири), б.85 (2 квартири), б.90 (1 квартира), б.94 (2 квартири), б. 102 (4 квартири);

- вул. 1-го Травня, б.1 (7 квартир), б. 4 (5 квартир), б. 6 (1 квартира), б. 7 (3 квартири), б. 23 (4 квартири);

- пров. 1-го Травня, б. 7 (7 квартир), б. 27 (5 квартир);

- пров. Нижньо-Садовий, б . 2 (2 квартири);

- вул. Вербна - б. 1-Б, 2, 41 (приватні домоволодіння);

- вул. Московська - б. 46 (приватне домоволодіння).

У цьому листі виконавчий комітет Балаклійської міської ради зазначив, що, відповідно до актів обстеження пошкодженого нерухомого майна, в більшій частині пошкоджено склопакети, балконні рами, рами лоджій, скло балконних блоків та міжкімнатних дверей.

З наведено слідує, що характер пошкоджень у квартирах будинків, розташованих на одній вулиці з теплицями позивача, є схожими.

Достовірність цих доказів у суду не викликає сумніву і у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про те, що пошкодження скляного покрову теплиці та тканини на зашторювальних елементах кліматичної установки заподіяні внаслідок вибухів боєприпасів, що зберігались на території військової частини А 1352.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 ЦК України). Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов'язань, у яких їхні суб'єкти - кредитор (потерпілий) та боржник (завдавач шкоди), не перебувають у договірних відносинах.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання не договірної шкоди передбачено ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відповідальності, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, складовими елементами акту завдання шкоди є: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинний зв'язок між вказаними двома елементами; вина завдавача шкоди.

Спеціальним деліктом є завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, який має особливості механізму завдання шкоди та умов виникнення деліктного зобов'язання, що виокремлюють його від загальних умов настання відповідальності.

Особливістю механізму звав дання шкоди полягає в тому, що шкода завдається потерпілому не будь-якими діями, а саме діяльністю, яка підпадає під характеристику джерела підвищеної небезпеки. Характеристика джерела підвищеної небезпеки наведена у ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої джерелом підвищеної небезпеки слід розуміти діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Підвищена небезпека, в розумінні ст.1187 ЦК України, є об'єктивною категорією, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об'єктів, з якими здійснюється діяльність, які зумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини. Тому, незважаючи на дотримання правил техніки безпеки, існує підвищена вірогідність завдання шкоди внаслідок проведення такої діяльності.

З урахуванням цих вимог закону та характеристики діяльності на території військової частини А 1352 - зберігання боєприпасів, ця діяльність є джерелом підвищеної небезпеки.

Особливістю відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, також полягає у специфіці умов виникнення цього деліктного зобов'язання. Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, настає незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки. В цьому розумінні відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є підвищеною у порівнянні зі звичайною цивільно-правовою відповідальністю. Цей висновок слідує з приписів ч. 5 ст. 1187 ЦК України, яка передбачає підстави звільнення від відповідальності, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Такими підставами є непереборна сила та умисел потерпілого.

Непереборна сила, якою є надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (ст. 263 ЦК України), пов'язана з зовнішніми стовного небезпечного об'єкта чинниками (як правило, стихійні лиха), внаслідок яких об'єкт виходить з під контролю людини, в результаті чого завдається шкода. Шкідливі властивості самого об'єкту не є непереборною силою. Саме тому не є непереборною силою виникнення пожежі внаслідок диверсії, на що посилаються відповідачі, оскільки для звільнення від відповідальності необхідно, щоб ця подія мала неординарний, надзвичайний характер і була невідворотною, тобто такою, яку не можна було відвернути у конкретній ситуації наявним у особи засобами. Крім того, у розумінні ст. 75 ГПК України, факт диверсії відповідачами не є доведеним.

Умислом потерпілого визначається свідоме бажання останнього, щоб йому завдана шкода.

Оскільки правова конструкція умови відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, не пов'язана з виною володільця джерела підвищеної небезпеки, доведення наявності підстав звільнення від такої відповідальності, в силу ч. 1 ст. 74 ГПК України, покладається на такого володільця. Жодних доказів суду не подано.

Підсумовуючи наведене, враховуючи не доведеність факту непереборної сили чи умислу потерпілого, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які виключають можливість відшкодування шкоди і є підставою для звільнення від відповідальності.

При вирішені питання про особу, що зобов'язана нести відповідальність за заподіяну позивачу шкоду, суд виходить з такого.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України Про Збройні Сили України передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

На Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройними Силами України покладено обов'язок здійснювати від імені держави управління військовим майном, зокрема боєприпасами, що є джерелом підвищеної небезпеки, та здійснювати контроль за їх використанням і збереженням, у тому числі у разі закріплення військового майна за військовими частинами, а також забезпечувати комплектування Збройних Сил України особовим складом та його підготовку.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про Збройні Сили України майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління

Згідно з Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою КМУ від 26.11.2014 № 671 (чинним на час виникнення спірних правовідносин), Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління військовим майном.

За приписами ст. 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси.

Статтею 2 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Отже, обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів та шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

При цьому, відповідно до ст. 4 Закону України Про боротьбу з тероризмом суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом у межах своєї компетенції, є, у тому числі, Міністерство оборони України.

Статтею 5 вказаного Закону, встановлено, що Міністерство оборони України, органи військового управління, з'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України забезпечують захист від терористичних посягань об'єктів та майна Збройних Сил України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що перебувають у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил і Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в разі вчинення терористичного акту у повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України; в разі залучення до проведення антитерористичної операції - забезпечують із застосуванням наявних сил та засобів виконання завдань щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій; беруть участь у затриманні осіб, а у випадках, коли їх дії реально загрожують життю та здоров'ю заручників, учасників антитерористичної операції або інших осіб - їх знешкоджують.

Згідно зі ст. 19 зазначеного Закону відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному законом

У постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року №3-86гc14 зазначено, що обов'язок держави відшкодувати шкоду, завдану майну інших осіб внаслідок вибуху військових боєприпасів у мирний час, та шкоду, яку заподіяно внаслідок незаконних дій та бездіяльності військовослужбовців при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Наведене свідчить про те, що у спірних правовідносинах зобов'язаною особою є Міністерство оборони України, на яке покладається обов'язок відшкодування позивачу шкоди внаслідок вибухів боєприпасів, що зберігались на території військової частини А 1352. Вимоги до Управління Служби безпеки України в Харківській області (відповідач-2), військової частини А 1352 Міністерства оборони України (відповідач-3) пред'явлено не обґрунтовано.

Шкодою, у розумінні ст. 1166 ЦК України, є матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому матеріального права. Шкода є певною мірою відповідальності, грошовим виміром якої є розмір заподіяних збитків, що, за загальним правилом, відшкодовується у повному обсязі.

Як зазначено вище, 12.06.2017 суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем Оніщенком Валентином Миколайовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 643/15 від 14.08.2015), на підставі договору на проведення незалежної оцінки від 14.04.2017, укладеного з позивачем, складено звіт про оцінку розміру. Згідно з цим звітом, станом на дату оцінки - 27.03.2017, вартість заміщення пошкодженого майна, а саме: нежитловій будівлі-конторі з котельнею та оранжереєю (літ. А-1 ), загальною площею 1907,90 м 2 по вул. Центральній, 36 в м. Балаклія Харківської області, без урахування зносу становить 702106 грн. (з ПДВ), та 585088 грн. (без ПДВ), а з урахуванням зносу - 547 652,00 грн.(без ПДВ).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначає Закон України від 12.07.2001, № 2658-III Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні . Відповідно до даного Закону оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

В силу ст. 7 Закону Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, у тому числі, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Отже, суд вважає доведеним позивачем заподіяння шкоди у розмірі 702 106,00 грн., що є повною вартістю заміщення пошкодженого майна. Звіт є письмовим доказом, який підтверджує розмір заподіяної шкоди, що є однією із обставин доказування, а тому закінчення його строку дійсності не нівелює ті дані, які ним встановлені.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що виділення коштів Кабінетом Міністрів України із резервного фонду державного, обласного бюджетів для проведення заходів з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що склалася 23 березня 2017 року у м. Балаклії, жодним чином не звільняє Міністерство оборони України від відшкодування шкоди, заподіяної позивачу.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України (далі - ГК України) збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 2 та 3 статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, відшкодування збитків.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача-1.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем-1 не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.

Суд відмовляє у позові до Управління Служби безпеки України в Харківській області та військової частини А 1352 Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов до Міністерства оборони України задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ТРОЯНДА (вул. Центральна, 36, м. Балаклія, Балаклійський район, Харківська область, 64200, код 03362241) 702 106,00 грн., 10 531,59 грн. судового збору.

У позові до Управління Служби безпеки України в Харківській області відмовити.

У позові до військової частини А 1352 Міністерства оборони України відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути в порядку, передбаченому підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.05.2018.

Суддя С. А. Ковтун

Дата ухвалення рішення29.03.2018
Оприлюднено23.05.2018

Судовий реєстр по справі —910/21069/17

Ухвала від 25.07.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Васьковський О.В.

Ухвала від 22.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Васьковський О.В.

Ухвала від 06.11.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 28.10.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 26.09.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 10.09.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Ухвала від 26.08.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дикунська С.Я.

Рішення від 01.07.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Паламар П.І.

Ухвала від 28.05.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Паламар П.І.

Ухвала від 16.04.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Паламар П.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні