Рішення

від 14.05.2018 по справі 910/916/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2018Справа № 910/916/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіком"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Комплект"

про стягнення 470 813, 81 грн.

представники:

від позивача: Стоян В.О. - довіреність б/н від 18.12.2017 р..

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Девіком" (далі - ТОВ "Девіком", позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Комплект" (далі - ТОВ "АВМ Комплект", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 470 813, 81 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов досягнутої сторонами домовленості за договором ПДФ № 2010/01-2015 від 20.10.2015 р. в частині своєчасного та повного повернення наданих ТОВ "АВМ Комплект" грошових коштів у якості фінансової допомоги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ТОВ "Девіком" просить суд стягнути з ТОВ "АВМ Комплект" заборгованість у сумі 464 000,00 грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 4 640,00 грн. та 3 % річних у сумі 2 173,81 грн., а всього - 470 813, 81 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

Відповідач у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених позовних вимог суду невідома.

Отже, перевіривши доводи позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ "Девіком" (позикодавець) та ТОВ "АВМ Комплект" (позичальник) була досягнута домовленість за договором ПДФ № 2010/01-2015 від 20.10.2015 р., згідно з якою відповідач зобов'язувався надати позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у загальній сумі 3 410 000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеної домовленості ТОВ "Девіком" надав відповідачу грошові кошти у якості безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 3 410 000,00 грн., про що свідчать наявні у справі платіжні доручення № 1745 від 22.01.2015 р., № 1875 від 06.11.2015 р., № 92 від 06.11.2015 р., № 95 від 13.11.2015 р., № 1988 від 27.11.2015 р., № 2091 від 11.12.2015 р.,

Відтак, у позичальника виник обов'язок повернути указану суму, проте, ТОВ "АВМ Комплект" неналежним чином виконав свої зобов'язання з повернення фінансової допомоги, надані йому кошти повернув частково - у сумі 2 946 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 291 від 30.10.2015 р., № 350 від 17.11.2016 р., № 417 від 03.12.2015 р., № 39 від 21.12.2015 р., № 40 від 21.12.2015 р., № 41 від 21.12.2015 р., № 42 від 21.12.2015 р., № 43 від 21.12.2015 р., № 44 від 21.12.2015 р., № 46 від 21.12.2015 р., № 45 від 21.12.2015 р., № 47 від 21.12.2015 р., № 48 від 21.12.2015 р., № 210 від 18.03.2016 р., № 211 від 25.03.2016 р., № 232 від 25.03.2016 р., № 246 від 01.04.2016 р., № 247 від 04.04.2016 р., № 252 від 12.04.2016 р., № 254 від 13.04.2016 р., № 266 від 27.04.2016 р., № 310 від 25.05.2016 р. Отже, сума неповернутих відповідачем коштів становить 464 000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 26.12.2017 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути несплачені грошові кошти у сумі 464 000,00 грн. Разом із вказаною вимогою відповідачу був направлений для підписання договір ПДФ № 2010/01-2015 від 20.10.2015 р. Однак, вказана вимога із доданим до неї договором повернулась до позивача з відміткою пошти про неможливість її вручення за закінченням встановленого терміну зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Дана особливість реальних договорів зазначена також в частині другій статті 640 ЦК України, відповідно до якої, якщо за актом цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 13.12.2017 р. по справі № 6-996цс17 за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому, справжня правова природа укладеного договору є незалежною від найменування документа (вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 08.06.2016 р. по справі № 6-1103цс16 ).

Так, на підтвердження надання коштів позики ТОВ "Девіком" надав копії платіжних доручень з відповідним призначенням платежу на перерахування відповідачу поворотної фінансової допомоги у загальній сумі 3 410 000,00 грн. Проте, вказана сума була повернута ТОВ "АВМ Комплект" не у повному обсязі, що також підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями на суму 2 946 000,00 грн., з яких вбачається, що призначенням платежу (тобто їх повернення) є виконання домовленості сторін за договором ПДФ № 2010/01-2015 від 20.10.2015 р., що не був підписаний відповідачем).

Отже, враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини позики, а дії сторін щодо перерахування коштів позикодавцем та їх повернення позичальником із відповідним призначенням платежу, засвідчують письмове укладення договору позики саме на умовах договору надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ПДФ № 2010/01-2015 від 20.10.2015 р.

Так, відповідно до п.п. 1.1, 2.1 договору ПДФ № 2010/01-2015 від 20.10.2015 р. ТОВ "Девіком" надає ТОВ "АВМ Комплект" безвідсоткову поворотну фінансову допомогу у сумі 3 410 000,00 грн., яку останній зобов'язався повернути до 31.12.2015 р. (п.п. 1.1, 2.1, 4.1 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлений обов'язок позичальника повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, оскільки відповідач доводів позивача не спростував, а у матеріалах справи відсутні докази повернення ТОВ "АВМ Комплект" поворотної фінансової допомоги у повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення несплаченої частини позики підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі - 464 000,00 грн.

Крім основного боргу, у зв'язку із порушенням зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача інфляційне збільшення боргу у сумі 4 640,00 грн. та 3 % річних у сумі 2 173,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Провівши перерахунок вказаних сум, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню інфляційне збільшення боргу у сумі 4 640,00 грн. та 3 % річних у сумі 2 173,81 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Отже, за висновком суду позов ТОВ "Девіком" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Комплект" про стягнення заборгованості у сумі 470 813, 81 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Комплект" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 13, ідентифікаційний код 33741764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіком" (01042, м. Київ, Тверський Тупік, буд. 5-А, ідентифікаційний код 24596836) заборгованість у сумі 464 000 (чотириста шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., інфляційну складову боргу у сумі 4 640 (чотири тисячі шістсот сорок) грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 2 173 (дві тисячі сто сімдесят три) грн. 81 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 7 062 (сім тисяч шістдесят дві) грн. 21 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 травня 2018 року.

Повний текст рішення складений 21 травня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.