Постанова

від 21.05.2018 по справі 922/4027/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. Справа № 922/4027/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Белкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

3-ї особи - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ОСОБА_2", землі Кочетоцької сільської ради Чугуївського району Харківської області (вх. №586 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від "27" лютого 2018 р. (повний текст складено 05.03.2018)у справі № 922/4027/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЛ-ПРО", м. Харків

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ОСОБА_2", землі Кочетоцької сільської ради Чугуївського району Харківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області, м. Чугуїв, Харківська область

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.02.2018 (головуючий суддя Кухар Н.М., суддя Буракова А.М., суддя Добреля Н.С.) вирішено закрити провадження у справі № 922/4027/16.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ОСОБА_2" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 27.02.2018 по справі № 922/4027/16 про закриття провадження і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права не з'ясував природу правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що договір № 1235 від 07.12.2015, про розірвання якого заявлено позивачем, припинив свою дію під час розгляду справи 31.12.2017, зв'язку з чим предмет спору у справі № 922/4027/16 на даний час відсутній. Відповідач вважає, що при винесенні рішення суд фактично визнав п. 7.1 договору № 1235 від 05.12.2015 нікчемним, тим самим вийшов за межі позовних вимог. При цьому, відповідач зазначає, що судом було неправильно застосовано норму матеріального права, а саме ч. 1 ст. 631 ЦК України, а законом не заборонено пов'язувати строк дії договору із датою виконання зобов'язання, тобто із подією, яка має неминуче настати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК ОСОБА_2" залишено без руху, оскільки апелянт не надав до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

04.05.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "ТСК ОСОБА_2" про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 10.04.2018, а саме заявником надано платіжне доручення № 1445 від 02.05.2016 про сплату судового збору в розмірі 1 762,00 грн., а також квитанції про поштове відправлення з описами вкладення до цінного листа.

У зв'язку із знаходженням судді Медуниця О.Є. на лікарняному, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 08.05.2018 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено наступний склад колегії суддів для розгляду справи № 922/4027/16: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ОСОБА_2" на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.02.2018 у справі № 922/4027/16 та призначено до розгляду на 21.05.2018.

Третя особа надала відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає, що ухвала суду прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, суд вірно застосував п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки договір припинив свою дію з 31.12.2017, а відтак предмет спору на час прийняття судового рішення був вже відсутній.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано уповноваженою особою ТОВ "ТСЛ-ПРО" - 14.05.2018.

Відповідач свого уповноваженого представника в призначене судове засідання не направив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Однак, направлена на адресу ТОВ "ТСК ОСОБА_2" (землі Кочетоцької сільської ради, зона № 01, комплекс будівель № 11-Б, Чугуївський район, Харківська область, 63513) ухвала про відкриття провадження та призначення справи до розгляду повернулась до Харківського апеляційного господарського суду з позначкою пошти за закінченням встановленого строку зберігання .

Враховуючи положення ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 ГПК України, а також те, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 922/4027/16.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСЛ-ПРО" 22.11.2016 у 2016 році звернулось до господарського суду з позовною заявою про розірвання договору № 1235 від 07.12.2015 про збір, вивіз та утилізацію, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСЛ-ПРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК ОСОБА_2 групп". Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем належним чином не виконувались умови договору, а саме порушено взяті на себе зобов'язання по зберіганню та утилізації ТПВ відповідно до вимог екологічної безпеки, санітарного та природоохоронного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував з посиланням на порушення норм природоохоронного законодавства, допущені при складанні Акту фактичного обстеження земельної ділянки від 09.09.2016, згідно якого встановлено невідповідність діяльності ТОВ "ТСК ОСОБА_2 групп" вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив. що 07.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСЛ-ПРО" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК ОСОБА_2 групп" (відповідачем) було укладено договір № 1235, згідно п. 1.1. якого відповідач, як виконавець, організовує послугу (комплекс послуг) зі збору, вивозу та утилізації відходів - ТПВ (тверді побутові відходи), згідно Закону України "Про відходи", а позивач, як замовник, сплачує кошти, згідно умов договору.

Відповідно до п.п. 4.2.2., 4.2.3. договору, замовник зобов'язується передати виконавцю відходи, визначені цим договором та оплатити в установлений договором строк надані послуги з умовами, визначеними в розділі 2 цього договору.

Як вказує позивач, відповідачем належним чином не виконуються умови договору, а саме порушено взяті на себе зобов'язання по зберіганню та утилізації ТПВ відповідно до вимог екологічної безпеки, санітарного та природоохоронного законодавства.

Так, 12.10.2016 з мережі інтернет позивачу стало відомо про порушення відповідачем в своїй діяльності норм санітарного та екологічного законодавства України. А саме на сторінці https://vk.com/wall-36093290_232616 було розміщено Акт фактичного обстеження земельної ділянки (Харківська обл., Чугуївський р-н, землі Кочетоцької селищної ради, зона № 1, комплекс будівель № 11-Б) від 09.09.2016 року, згідно якого представники Чугуївської районної державної адміністрації в складі комісії з представниками інших державних органів було виявлено порушення вимог чинного законодавства у діяльності TOB "ТСК ОСОБА_2 групп".

Пунктом 4.4.3. договору встановлено обов'язок виконавця зберігати та утилізувати ТПВ відповідно до вимог екологічної безпеки, санітарного та природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 7.4. договору, у разі невиконання чи неналежного виконання стороною своїх обов'язків, інша сторона може достроково розірвати договір, письмово повідомивши про це сторону, яка порушила умови договору.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконав умови договору про збір, вивіз та утилізацію відходів, а саме п. 4.4.3., позивач 14.10.2016 направив відповідачу лист з повідомленням про дострокове розірвання договору № 1235 від 07.12.2015.

Листом від 15.10.2016 відповідач заперечував проти факту порушення з його боку зобов'язань за договором та відмовився від розірвання договору, у зв'язку з чим позивачем було подано даний позов до суду.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 1235 від 07.12.2015, місцевий господарський суд встановив, що відповідно до п. 7.1., даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Умовами договору не передбачено можливості продовження строку його дії. Крім того в матеріалах справи відсутня будь-яка угода щодо продовження терміну дії договору.

При цьому, суд вважав, що формулювання, зазначене в п. 7.1. договору стосовно дії даного договору до повного виконання зобов'язань сторонами, призведе до того, що її закінчення може ніколи не настати. Проте, договір не може породжувати невизначеність стосовно строку його дії. Пунктом 7.1. договору визначено конкретний термін, який є закінченням строку дії договору, а саме - 31.12.2017. Факт невиконання сторонами договірних зобов'язань після закінчення строку дії договору не продовжує та не змінює встановленого умовами договору строку його дії. Сторони не позбавлені права після закінчення терміну дії договору вимагати повного виконання зобов"язань, а також не звільняє їх від відповідальності за його порушення , яке мало місце під час дії договору.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір № 1235 від 07.12.2015, про розірвання якого заявлено позивачем, припинив свою дію під час розгляду справи 31.12.2017, у зв'язку з чим предмет спору у справі № 922/4027/16 на даний час відсутній, та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, вважав за необхідно закрити провадження у справі № 922/4027/16 за відсутністю предмету спору.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та нормам процесуального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому, закриття провадження у справі на підставі пункту п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (наприклад, сплата суми боргу, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо).

Колегія суддів зауважує, що господарський суд закриває провадження у справі з наведеної підстави лише, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

По суті закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позов Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" про розірвання договору № 1235 від 07.12.2015р. про збір, вивіз та утилізацію, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСЛ-ПРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК ОСОБА_2 групп", обґрунтований тим, що відповідачем належним чином не виконувались умови договору, а саме порушено взяті на себе зобов'язання по зберіганню та утилізації ТПВ відповідно до вимог екологічної безпеки, санітарного та природоохоронного законодавства.

Згідно п. 1.1 договору виконавець (відповідач) організовує послуги (комплекс послуг) зі збору, вивозу та утилізації відходів - ТПВ згідно Закону України Про відходи , а замовник (позивач) сплачує кошти, згідно умов договору.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що сума договору складає 17 000,00 грн. За домовленістю сторін вартість робіт може бути скоригована на момент фактичного надання послуг.

Відповідно до п. 7.1., даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду в суді першої інстанції позивач заперечував проти факту припинення дії договору, оскільки повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, як це визначено у п. 7.1. договору, не відбулося та вимагав розірвати договір № 1235 від 07.12.2015 в зв'язку з порушенням відповідачем п. 4.4.3 договору щодо обов'язку зберігати та утилізувати ТПВ відповідно до вимог екологічної безпеки, санітарного та природоохоронного законодавства.

Відповідач заперечував порушення зобов'язань за договором та відмовився від розірвання договору № 1235 від 07.12.2015.

При цьому, відповідач в обґрунтування своєї позиції, яка також була викладена в листі від 03.01.2018 на адресу ТОВ "ТСЛ-ПРО" (а.с. 141, т. 3), зазначив про те, що ТОВ "ТСЛ-ПРО" взяло на себе зобов'язання здійснити заявки про збір, вивіз та утилізацію ТПВ на суму 17 000,00 грн.; на даний час було отримано дев'ять заявок про збір, вивіз та утилізацію ТПВ на суму 3 384,00 грн.

Отже, відповідач вважає, що договір № 1235 від 07.12.2015 є чинним у зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань та вважає, що повне виконання зобов'язань з боку замовника (позивача) - це здійснення ним заявок на суму 17 000,00 грн. та збір, вивіз, утилізація відходів відповідачем згідно цих заявок. Оскільки замовник не може наперед передбачити кількість відходів, яка зберігається за вказаний в договорі термін, саме через цю особливість замовник зобов'язується здійснити заявки на вказану суму, що не обмежено першочергово датою, вказаною в договорі.

За таких обставин, висновок господарського суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі є передчасним, оскільки між сторонами у справі існує спір щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене та наведені приписи процесуального законодавства, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, повністю підтвердилися під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для такого скасування є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За змістом частини 3 ст. 271 ГПК України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про закриття провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала про закриття провадження у справі № 922/4027/16 прийнята з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи № 922/4027/17 на розгляд до місцевого господарського суду.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК).

Керуючись ст.ст. 129, 269 - 271, п.6 ч.1 ст. 275, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСК ОСОБА_2" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 27.02.2018 у справі № 922/4027/16 скасувати.

Справу № 922/4027/16 направити для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у двадцяти денний строк у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.05.2018.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пелипенко Н.М.