Рішення від 18.05.2018 по справі 464/1291/18

Справа № 464/1291/18

пр.№ 2/464/847/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

18.05.2018 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські автобусні заводи про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за період з березня 2011 р. по червень 2013 р. в сумі 12 966,56 грн., а також середню заробітну плату за період затримки розрахунку з 13.06.2013 по 01.01.2018 у розмірі 117 420,39 грн.

Обґрунтовує позов тим, що 01.03.2011 його прийнято на посаду начальника планово-економічного відділу ТзОВ Львівські автобусні заводи . 01.04.2011 він переведений на відокремлений структурний підрозділ ТОВ Львівські автобусні заводи на посаду начальника планово-економічного відділу. 12.06.2013 звільнений з посади, згідно ст.36 КЗпП України за згодою сторін. Станом на день звільнення роботодавець не провів з ним повного розрахунку, невиплачена заробітна плата за період з березня 2011 р. по червень 2013 р. На його неодноразові звернення з проханням виплатити заборгованість по заробітній платі відповідач не реагує. Оскільки відповідач порушив термін проведення розрахунку просить також стягнути з нього середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 117420,39 грн.

Ухвалою суду від 19.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з'явився, просить справу розглядати у його відсутності, позов підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, відзив не подав. Згідно ст.280 ЦПК України суд розглядає справу заочно на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення, або якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 01.03.2011 прийнятий на посаду начальника планово-економічного відділу ТзОВ Львівські автобусні заводи .

01.04.2011 позивач переведений на відокремлений структурний підрозділ ТОВ Львівські автобусні заводи на посаду начальника планово-економічного відділу. 12.06.2013 ОСОБА_2 звільнений з посади, згідно ст.36 КЗпП України за згодою сторін.

Встановлено, що при звільненні відповідач не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі і не провів з ним повного розрахунку.

Як вбачається із розрахунку позивача, зробленого виходячи із індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України, відповідачем за період з березня 2011 року по червень 2013 року проводилося нарахування та виплата йому заробітної плати не в повному розмірі, у зв'язку із чим на час його звільнення утворилася заборгованість в розмірі 12 966 грн. 56 коп.

З огляду на те, що відповідачем не надано ні позивачу, ні суду відомостей іншого розрахунку заборгованості, розрахунок позивача не спростований, відомості про відсутність заборгованості не надані, суд вважає, що позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає до задоволення.

У відповідності до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України Про оплату праці передбачено обов'язок роботодавця регулярно виплачувати заробітну плату його працівникам відповідно до умов договору, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частиною 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до положень ст.34 Закону України Про оплату праці , працівникам проводиться компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Положеннями ч.1 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також суд враховує, що відповідно до положень ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до роз'яснень, які містить п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці не проведення розрахунку з працівником в терміни передбачені ст.116 КЗпП України є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Аналогічна позиція висвітлена в рішенні Конституційний Суд України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідач не провів із позивачем розрахунок в строк визначений ст.116 КЗпП, суд приходить до висновку, що з нього слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з 13.06.2013 по 01.01.2018 в розмірі 117420,39 грн., а тому позов слід задоволити.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1762 грн.

Рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати за один місяць, у відповідності до вимог п.2. ч.1 ст.430 ЦПК України допустити до негайного виконання.

На підставі ст.ст.116-117 К3пП України, ст.ст.27, 33 Закону України Про оплату праці та керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 128, 141, 258, 258, 263-265, 280-282, ч.1 ст.430 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські автобусні заводи (місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лепсе, 6, ідентифікаційний код 33894928) на користь ОСОБА_2 ( проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН-3050312898) заборгованість по невиплаченій заробітній платі за період з березня 2011 року по червень 2013 року в сумі 12 966 грн. 56 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку з 13.06.2013 по 01.01.2018 у розмірі 117 420 грн. 39 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівські автобусні заводи в користь держави судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду в межах стягнення суми заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя О.Ю. Горбань