Постанова

від 15.05.2018 по справі 826/4532/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №826/4532/17

адміністративне провадження №К/9901/48911/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2017 (головуючий суддя - Келеберда В.І.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)

у справі № 826/4532/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю 3-Стар Готель Груп

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю 3-Стар Готель Груп (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000951201.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що контролюючий орган протиправно прийняв податкове повідомлення-рішення, оскільки кошти у сумі 14498,00 грн. з призначенням платежу податок на додану вартість були перераховані Товариством на спеціальний рахунок (електронного адміністрування податку на додану вартість) №37512000222732 в Державній казначейській службі України ще 27.10.2016, що підтверджується платіжними дорученнями, у зв'язку з чим не порушило граничний строк сплати податку.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 30.08.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018, адміністративний позов Товариства задовольнив.

Судові рішення мотивовані тим, що Товариство не порушило граничний строк сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з чим відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000951201.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним правомірно на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість на один день.

Позивач не скористався своїм правом надати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 08.12.2016 ДПІ за результатами перевірки Товариства склала акт №2189/26-50-12-01-11/37309837, яким встановлено порушення термінів сплати податку на додану вартість на 1 (один) календарний день.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.01.2017 № 0000951201, яким зобов'язав Товариство сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1168,51 грн. за затримку на один календарний день сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду цієї справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до приписів статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1).

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 ПК України для подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Згідно з пунктом 200-1.7 статті 200-1 ПК України, кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 27.10.2016 позивач подав електрону податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року, у рядку 18 якої зазначено, що до державного бюджету сплачується 14498,00 грн. Наявна в матеріалах справи квитанція №2 підтверджує факт прийняття поданої позивачем в електронному вигляді податкової декларації.

При цьому, факт сплати Товариством задекларованої суми податку на додану вартість у розмірі 14498,00 грн., у свою чергу, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 10.10.2016 №112 (на суму 2400,00 грн.), від 13.10.2016 №119 (на суму 6700,00 грн.) та від 27.10.2016 №125 (на суму 5400,00 грн.). Як вбачається з перелічених платіжних доручень, призначенням платежу є: *;101;37309837; ПДВ за вересень-жовтень 2016 року (ТОВ 3-Стар Готель Груп ЄДРПОУ 37309837); .

Таким чином, задекларована позивачем сума податку на додану вартість у розмірі 14498,00 грн. станом на 27.10.2016, тобто у межах строку, встановленого пунктом 203.2 статті 203 ПК України, сплачена Товариством у повному обсязі шляхом перерахування коштів на спеціальний рахунок електронного адміністрування податку на додану вартість, що свідчить про безпідставність висновків ДПІ, викладених в акті перевірки, щодо порушення Товариством строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на один календарний день, 31.10.2016.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України та, як наслідок, протиправність прийнятого ДПІ податкового повідомлення-рішення від 20.01.2017 №0000951201.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова