Рішення

від 17.05.2018 по справі 401/1749/17

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження по справі № 2/401/43/18

Справа № 401/1749/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Гонтаренко Т.М.,

за участю: секретаря судового засідання Герко Т.М.,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

третьої особи - Драної Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Світловодська Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та ОСОБА_3, співвідповідача ОСОБА_7, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Світловодського районного нотаріального округу Кіровоградської області Драна Людмила Андріївна про визнання недійсним правочину та визнання права власності, -

В с т а н о в и в:

Позивач 06.07.2017 року звернувся з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину та визнання права власності, посилаючись на те, що 02.04.2016 року між ним та ОСОБА_6 укладено Попередній договір про укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки з предоплатою, відповідно до умов якого у строк до 02.04.2017 року ОСОБА_6 зобов"язувався передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 площею 2 гектари у межах згідно з планом, яка розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Відповідно до умов вищевказаного договору між сторонами досягнуто домовленість, а саме: згідно п. 3 продаж земельної ділянки буде вчинено за 5000.00 грн.; згідно п. 4 - на підтвердження дійсних намірів про наступне укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_6 отримав від нього гроші в сумі 5000.00 грн. Зазначена сума вважається сторонами у договорі, як аванс (у розмірі 100% оплати) у рахунок наступного договору купівлі-продажу. Згідно п. 5 договору, сторони домовились, що при укладанні основного договору оплата здійснюватися не буде, так як зобов"язання покупця перед продавцем виконано у повному обсязі.

Одночасно, при підписанні попереднього договору від 02.04.2016 року, між ним і ОСОБА_6 укладено Акт про передачу та прийом земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_6 передав, а він прийняв земельну ділянку, таким чином він набув право володіння вищевказаною земельною ділянкою, до часу державної реєстрації права власності, в свою чергу ОСОБА_6 втратив право розпоряджатися переданим позивачу у володіння майном (зазначеної земельної ділянки), оскільки воно є предметом виконаного продавцем зобов"язання, яке виникло з договору про відчуження майна.

Як йому стало відомо, 06.04.2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Під час укладання даного договору, ОСОБА_6 використовував паспорт громадянина України, про втрату якого повідомив відділ поліції, тобто в той час, коли вже отримав новий паспорт громадянина України, виданий останньому 31.03.2016 року.

22.03.2016 року ОСОБА_6 повідомив Світловодський ВП ГУНП України в Кіровоградській області про втрату паспорту громадянина України та в подальшому отримав паспорт, виданий на ім"я останнього 31.03.2016 року, саме на підставі якого встановлено особу при підписанні попереднього договору.

При цьому, під час укладання попереднього договору між ним та ОСОБА_6, останній використовував паспорт громадянина України отриманий взамін втраченого , тобто виданий вже 31.03.2016 року, а під час підписання договору купівлі-продажу, приховуючи факт отримання нового паспорту взамін втраченого, уклав договір на підставі втраченого , тобто на підставі недійсного паспорту.

Згідно ст. 659 ЦК України, продавець зобов"язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

В березні 2018 року позивач уточнив та доповнив свої позовні вимоги, а саме: просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.04.2016 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, розташованої на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області розміром 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства скасувавши державну реєстрацію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.04.2016 року та визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку за вищезазначеною адресою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі просила їх задовольнити, пославшись на вищевказане.

Під час розгляду даної справи на запит суду надійшла інформація з Світловодського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану про смерть ОСОБА_6 (а.с. 9).

З витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть слідує, що ОСОБА_6, 1976 р.н. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (№ актового запису про смерть 58 від 03.07.2017 року а.с. 50-52).

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області провадження по справі за даним позовом призупинено до спливу шестимісячного строку передбаченого законом для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6.(а.с. 81-82).

Ухвалою суду до розгляду справи в якості співвідповідача було залучено правонаступника відповідача ОСОБА_6 його матір - ОСОБА_7, 1937р.н. (а.с. 113-114).

Ухвалою суду залучено до участі у справі приватного нотаріуса Світловодського районного нотаріального округу Кіровоградської області Драну Людмилу Андріївну, як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 156-157).

Відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають ні нормам закону, ні фактичним обставинам справи. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. При укладенні та посвідченні договору купівлі - продажу земельної ділянки від 06.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вимоги, які встановлені вищевказаними статтями були дотримані: зміст договору відчуження земельної ділянки не суперечив цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а правочин з купівлі-продажу земельної ділянки був спрямований на реальне настання правових наслідків. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, які можуть звернутися з вимогою про недійсність даного правочину, оскільки він не є стороною зазначеного правочину, а його законні інтереси вчиненням цього правочину не порушуються.

Співвідповідач ОСОБА_7, яка була залучена до участі у справі в порядку процесуального правонаступництва, у судове засідання не з"явилась. У адресованій до суду заяві просить розглядати справу без її участі. В своєму відзиві на позов, ОСОБА_7 проти позовних вимог заперечує, вважає їх незаконними та безпідставними.

Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус СРНО Драна Л.А. у судовому засіданні зазначила, що позов задоволенню не підлягає, оскільки при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.04.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, вимоги діючого законодавства дотримані. Особу продавця ОСОБА_6 встановлено по паспорту громадянина України. Будь-яких сумнівів щодо його особи та волевиявлення у нотаріуса не виникало.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

02 квітня 2016 року приватним нотаріусом Світловодського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_8 був посвідчений попередній договір про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з передоплатою, за яким ОСОБА_6 та ОСОБА_1 домовились у майбутньому у строк до 02 квітня 2017 року укласти основний договір, за яким ОСОБА_6 зобов'язався продати ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства. Згідно п. 4 цього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_6 5000,00 грн., які є авансом у рахунок наступного договору купівлі-продажу (а.с. 8).

Згідно ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов"язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно ч. 2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

З наведених норм вбачається, що сам по собі попередній договір не підміняє основного договору, тому він не створює наслідків, передбачених для укладення договору основного. За своєю правовою природою це не є договір про відчуження майна, тому перехід права власності за цим договором не відбувся. А отже, за попереднім договором, укладеним 02 квітня 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, право власності на зазначену вище земельну ділянку від ОСОБА_6 до ОСОБА_1 не перейшло. Даний договір не обтяжив дану земельну ділянку.

Правила ст. 365 ЦК України не обмежили ОСОБА_6 щодо розпорядження в подальшому своєю власністю на власний розсуд. Дана стаття ЦК передбачає лише право сторони попереднього договору на відшкодування збитків у випадку необґрунтованого ухилення іншої сторони від укладення договору, передбаченого попереднім договором. Пунктом 7 попереднього договору від 02 квітня 2016 року передбачене право ОСОБА_6 на відмову від укладення в майбутньому договору купівлі-продажу з ОСОБА_1 У цьому випадку наслідком такої відмови передбачене відшкодування витрат ОСОБА_1, а не набуття будь-яких прав на земельну ділянку, про яку йдеться в попередньому договорі.

Таким чином, не підлягає застосуванню норма ст. 392 ЦК України, на яку посилається позивач, оскільки визнання права власності за цією статтею цього Кодексу передбачене для власника майна, право якого оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати правовстановлюючого документа.

Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на зазначену вище земельну ділянку задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У судовому засіданні представник позивача визнала, що державна реєстрація будь-якого права на земельну ділянку, розташовану на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за позивачем ОСОБА_1 відсутня. А отже, будь-яке право на цю земельну ділянку у ОСОБА_1 не виникло.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено: Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З наведених роз'яснень вбачається, що ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, які можуть звертатись з вимогою про недійсність правочину, вчиненого між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, оскільки він не є стороною зазначеного правочину, а його законні інтереси вчиненням цього правочину не порушуються за відсутністю у позивача будь-якого права на предмет цього правочину, а саме - на зазначену вище земельну ділянку.

Позовна вимога про недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, не підлягає задоволенню, оскільки, як зазначалось вище ОСОБА_1 не набув права на таку вимогу, а підстави для недійсності правочину, які встановлені ст. 215 ЦК, відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які в встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 квітня 2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу були дотримані: зміст договору відчуження земельної ділянки не суперечив цьому Кодексу та іншим актом цивільного законодавства, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а правочин з купівлі-продажу земельної ділянки був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно ч. 2, 3 ст. 43 Закону України Про нотаріат при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

Згідно ст. 21 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Паспорт ОСОБА_6 НОМЕР_2, виданий 24.12.2010 року Світловодським МВ УМВС України в Кіровоградській області, і який був використаний при посвідченні договору купівлі-продажу, був виданий у встановлений законом порядок. Пошкоджень, написів чи інших ознаків його недійсності він не мав. Тобто, цей паспорт був таким, що посвідчував особу ОСОБА_6 На підставі саме цього паспорту був ідентифікований ОСОБА_6 при видачі свідоцтва про його смерть в червні 2017 року (а.с. 50).

Виходячи з вищезазначеного суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Судові витрати суд відносить за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та ОСОБА_3, співвідповідача ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Світловодського районного нотаріального округу Кіровоградської області Драна Людмила Андріївна про визнання недійсним правочину та визнання права власності - відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено та підписано 23 травня 2018 року.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Т.М. Гонтаренко

17.05.2018