Постанова

від 14.05.2018 по справі 386/600/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2018 року м. Кропивницький

справа № 386/600/17

провадження № 22-ц/781/759/18

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Дьомич Л.М. (суддя доповідач),

Дуковського О.Л.; Єгорової С.М

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

учасники справи: позивач - Агрофірма Хлібороб у формі товариства з

обмеженою відповідальністю;

відповідач - ОСОБА_5;

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Голованіського районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року у складі судді: Гарбуз О.С. у справі за позовом Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору про встановлення емфітевзису та визнання укладеною додаткової угоди,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Агрофірма Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про:

- визнання недійсним договір встановлення емфітевзису від 27 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який зареєстрований державним реєстратором - приватним нотаріусом Захаренком Вадимом Володимировичем, номер запису про інше речове право № 16589561 від 27 вересня 2016 року;

- визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 728 від 21 квітня 2010 року, який зареєстрований 01 квітня 2011 року за №352148084000003, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених додатковою угодою.

В обґрунтування вимог зазначено, що 21 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря та ОСОБА_5 укладений договір оренди землі № 728. Згідно умов якого орендодавець надав, а орендар (ТОВ АФ Зоря ) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 2,72 га, яка знаходиться на території Грузької сільської ради, строком на 5 років з дня набрання чинності цим договором (п. 1.1, 2.1, 3.1). Вказаний правочин зареєстровано у ВДКЗ в Голованівському районі 01 квітня 2011 року за № 352148084000003.

Згідно п. 14.1, договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.

22 грудня 2011 року сторонами укладено додаткову угоду, якою строк дії договору оренди продовжено до 31 серпня 2016 року. Вказана додаткова угода зареєстрована у ВДКЗ в Голованівському районі 30 березня 2012 року за № 352148084001165.

АФ Хлібороб у формі ТОВ, є правонаступником всього майна, усіх прав і зобов'язань ТОВ АФ Зоря .

Сторонами погоджено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж як за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.2 договору).

Позивач належним чином у відповідності з умовами та строками передбаченими договором та діючим законодавством проводив розрахунок за користування земельною ділянкою, що підтверджується довідкою товариства № 875 від 27 березня 2017 року про нараховану та виплачену суму орендної плати по договору оренди землі № 728 від 21 квітня 2010 року.

Товариство 14 липня 2016 року направила відповідачу лист-повідомлення від 12 липня 2016 року з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки. До листа-повідомлення долучено додаткову угоду, в якій запропоновано збільшити орендну плату до рівня 7 % від нормативної грошової оцінки землі, а також визначити строк дії договору до 31 грудня 2026 року.

Позивач, сподіваючись на поновлення строку дії договору, в 2016 році здійснив відповідний обробіток землі та посів зернових культур, зібрав урожай, тобто продовжує на даний час користуватися земельною ділянкою й після закінчення строку дії договору.

ОСОБА_5 будь - яких заперечень, пропозицій, вимог щодо перегляду умов договору, як це узгоджується із положеннями ст. 33 Закону України Про оренду землі товариству не надала. Натомість уклала з ОСОБА_6 договір встановлення емфітевзису на земельну ділянку, яка є предметом договору оренди з позивачем. Спірний договір зареєстрований державним реєстратором - приватним нотаріусом Захаренком В.В. 27 вересня 2016 року

Вказане призвело до порушень вимог ст. 33 ЗУ Про оренду , оскільки позивач не може реалізувати своє переважне право на поновлення дії договору оренди землі.

ОСОБА_5 не дотрималася вимог, встановлених приписами ст. 203 ЦК України, ст. 33 ЗУ Про оренду землі , чим порушила переважне право позивача на поновлення договору оренди землі, що є правовою підставою для визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Агрофірма Хлібороб у формі ТОВ звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення вимог. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, позивач використовував земельну ділянку виключно за цільовим призначенням, дотримувався екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів з додержанням стандартів, норм та правил, належним чином у відповідності з умовами та строками передбаченими договором проводив розрахунок за користування земельною ділянкою. З боку орендодавця протягом строку дії оренди не було жодних зауважень до орендаря. Маючи намір продовжити договірні відносини із відповідачем, 14 липня 2016 року направив на підставі ст. 33 Закону відповідачу лист-повідомлення за вих. № 2051 від 12.07.2016 р. з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки. До якого долучено додаткову угоду в якій прописувались основні пункти договору та запропоновано збільшити орендну плату, а також визначити строк дії договору до 31 грудня 2026 року. ОСОБА_5 на лист-повідомлення товариства жодної відповіді, а також будь-яких заперечень, пропозицій, вимог щодо перегляду умов договору, як це узгоджується із положеннями ст. 33 Закону України Про оренду землі не надала. Також відповідач повинна була повідомити товариство про те, що вона отримала ту чи іншу пропозицію на укладення договору оренди землі чи в даному випадку на укладення договору про встановлення емфітевзису, вказати на яких саме умовах та запропонувати поновити договір на аналогічних або кращих умовах. При цьому лише у випадку, коли б товариство не погодилося на такі дії, воно втратило переважне право на поновлення правочину. Договір про встановлення емфітевзису, укладений в порушення вимог ст. 33 ЗУ Про оренду землі , оскільки позивач не може реалізувати своє порушене право на поновлення договору оренди землі. Дії відповідачів не узгоджуються, з умовами договору, положеннями земельного законодавства та грубо порушують переважне право позивача на поновлення договору оренди землі. Висновки суду про те, що в одному випадку відсутня складова - волевиявлення відповідача, а в іншому - дотримання встановленої процедури, є помилковими, оскільки позивач повністю виконав визначену законом процедуру, його переважне право на поновлення договору, закріплене чинним законодавством України,а орендодавець ОСОБА_5 в свою чергу порушила вимоги ч. 4, 5 ст. 33 Закону Про оренду землі .

Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, ОСОБА_8, який представляє інтереси ОСОБА_6 подав відзив. Зазначає, що на відміну від правовідносин оренди (найму) земельної ділянки, які регулюються ЗУ Про оренду землі , правовідносини користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) регулюються главою 33 ЦК України. Отже емфітевзис безумовно є самостійним видом права користування чужим майном, який не є тотожним найму (оренді). За таких умов до спірних правовідносин не можна застосовувати положення ч. 1 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , а відтак відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог. Більш того, ВСУ в постанові від 25.02.2015 року у справі № 6-219цс14, зазначив, що виходячи з приписів ст. 319, 626 ЦК України реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 ЗУ Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Можливість вимагати укладення договорів у судовому порядку законодавчо закріплюється тільки в зобов'язаннях щодо укладення господарських договорів. Укладення договору оренди земельної ділянки на умовах запропонованих орендарем не є обов'язком орендодавця, а зміст запропонованої АФ Хлібороб додаткової угоди не є таким, що відповідає будь-якому типовому договору, який набув юридично обов'язкового значення в силу дії актів цивільного законодавства. Обраний позивачем спосіб захисту прав та законних інтересів у будь-якому разі не відповідає правовідносинам, що склалися між сторонами, що є самосійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Апеляційне провадження відкрито 06 квітня 2018 року. Розгляд справи призначено на 14 травня 2018 року.

Сторони в судове засідання не з'явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.192;194-195).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За статтею 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що враховуючи відсутність згоди ОСОБА_5 на укладення додаткової угоди до договору оренди, право позивача на укладення договору на нових умовах не може бути реалізовано, оскільки зміни, запропоновані позивачем, стосуються істотних умов - орендної плати, строку дії договору, що є абсолютним правом на вільне волевиявлення ОСОБА_5 Право на поновлення дії правочину на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі у позивача не виникло, оскільки земельна ділянка після закінчення строку дії договору ним не використовується.

Висновок суду першої інстанції, перевірений колегією суддів в межах доводів апеляційної скарги і встановлено про відповідність його обставинам справи, спірним правовідносинам.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 2,72 га, що знаходиться на території Грузької сільської ради Голованіського району Кіровоградської області (а.с. 18).

21 квітня 2010 року (дата скорегована на 01.04.2011р, у зв'язку з реєстрацією) між товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Зоря та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_5 (орендодавець) передала ТОВ Агрофірма Зоря , правонаступником якого є Агрофірма Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю (а.с. 21), в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Грузької сільської ради, загальною площею 2,72 га., строком на 5 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі складає 1 033,70 грн. (а.с. 8-10).

Згідно п. 3.2, після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с. 8-10).

22 грудня 2011 року між сторонами укладено додаткову угоду, за якою строк дії договору оренди землі № 728 визначено до 31 серпня 2016 року (а.с. 11).

Агрофірма Хлібороб належним чином виконувала умови договору (а.с. 7, 51-86).

14 липня 2016 року направила на адресу ОСОБА_5 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди до договору, що підтверджується описом вкладу у цінний лист та фіскальним чеком. В листі позивач повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом та запропонував укласти договір оренди земельної ділянки на новий строк, з терміном дії 10 років, з виплатою орендної плати 7% від нормативно-грошової оцінки, що у грошовому виразі становить 6 370,48 грн. (а.с.15-16).

За повідомленням Кіровоградської дирекції ПАТ Укрпошта поштове відправлення за №2650000619053 від 14 липня 2016 року було повернуто 11 серпня 2017 року за зворотною адресою, у зв'язку з відсутністю одержувача ОСОБА_5 (а.с. 112).

Відповідно до довідки Грузької сільської ради № 311 від 12 червня 2017 року ОСОБА_5, на території Грузької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області не зареєстрована і не проживає. Знята з реєстрації 22 жовтня 2013 р. (а.с.39).

27 вересня 2016 року ОСОБА_9, який діяв по довіреності посвідченій 19 жовтня 2013 року приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Захаренко В.В., уклав від імені ОСОБА_5 з ОСОБА_6 договір встановлення емфітевзису. Згідно якого представник власника земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передає емфітевту право володіння та право цільового користування земельною ділянкою № 254 площею 2,7215 га, що розташована на території Грузької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_2 для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право) зберігаючи за власником право розпорядження нею. Правочин посвідчений приватним нотаріусом Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренко В.В. 27 вересня 2016 року (а.с.93-94).

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, Агрофірма Хлібороб у формі ТОВ посилалась на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого договором та статтею 33 Закону України Про оренду землі , внаслідок чого останньою укладено договір встановлення емфітевзису цієї самої земельної ділянки з ОСОБА_6. Також вказував про поновлення договору найму землі, який зводиться до автоматичного продовження попереднього договору. Тобто визначив дві підстави пролонгації правочину.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Питання щодо переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк регламентоване положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі , за змістом якої реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

За положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а обов'язок надання доказів покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

В порядку ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів) який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Позивач вказує про наявність підстав, визначених ст. 33 ЗУ Про оренду землі для поновлення спірного правочину, адже у визначений договором строк направив на адресу відповідача лист-повідомлення про свій намір поновити дію договору, до якого долучив примірник проекту додаткової угоди, після закінчення строку його дії він продовжує використовувати земельну ділянку. Тобто позов обґрунтований двома підставами щодо поновлення дії правочину. І щодо кожної відбувся висновок суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з судовим рішенням щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки визначене ст. 33 Закону України Про оренду землі переважне право попереднього орендаря на поновлення договору оренди на новий строк в даному випадку не порушено.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, відбувається, зокрема, в разі: укладення договору оренди із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб; за відсутності попереднього повідомлення добросовісного орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем. Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладених у постановах від 09 вересня 2015 року, 23 листопада 2016 року, у справах № 6-531цс15, № 6-2540цс16, які в силу ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що Агрофірмою Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю в порядку вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, 14 липня 2017 року, більш ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки, направлено ОСОБА_5, на адресу зазначену в договору оренди, лист - повідомлення з пропозицією поновлення дії договору, до якого долучено проект додаткової угоди (а.с.12-16).

За ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Так, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливе укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складанням та скріпленням підписом письмового документа.

За відсутності волевиявлення орендодавця на продовження дії договору оренди земельної ділянки, поновлення дії правочину суперечить ст. 319 ЦК України, оскільки реалізація права на поновлення договору можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Тобто, переважне право орендаря на поновлення дії договору оренди на підставі ч. 2-3 ЗУ Про оренду землі може бути реалізоване лише за згодою як орендаря так і орендодавця.

Визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на інших умовах та на інший строк, при відсутності волевиявлення орендодавця, призведе до порушення його майнового права, як власника земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджено, що відповіді на вищевказаний лист-повідомлення Агрофірми Хлібороб у формі ТОВ власник земельної ділянки ОСОБА_5 про прийняте нею рішення у визначений місячний термін відповідачу не надала. А після закінчення дії договору уклала договір емфітевзису.

Таким чином, враховуючи відсутність згоди відповідача на укладення додаткової угоди до договору оренди, позивач не може реалізувати право на поновлення дії правочину, оскільки запропоновані ним зміни стосуються істотних умов договору, згоди на зміну яких власником землі не надано.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди а саме: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди (Постанова ВСУ від 25.02.2015 року справа № 6-219 цс14) .

Доказів того, що позивач після закінчення строку дії договору оренди землі, який закінчився 31 серпня 2016 року, продовжує користуватися земельною ділянкою, що належить ОСОБА_5, сплачує орендну плату, як зазначено в позовній заяві, у зв'язку з чим має на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі право на поновлення дії правочину на тих самих умовах і на той самий строк, суду не надано. Крім того, представник позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції повідомив, що земельна ділянка після закінчення строку дії договору товариством не використовується.

Враховуючи, що після закінчення дії договору оренди позивач фактично припинив користуватися земельною ділянкою, у останнього не виникло право на поновлення його дії на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Спірний договір встановлення емфітевзису між відповідачами укладений протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди з позивачем, а тому не порушує права товариства, і підстави для визнання такого договору недійсним відсутні.

Укладаючи з ОСОБА_6 договір встановлення емфітевзису власник земельної ділянки визначила для себе його умови як більш сприятливі.

Чинним законодавством передбачений захист порушеного переважного права орендаря в разі укладення власником землі договору оренди з іншим орендарем. Емфітевзис є видом права користування чужим майном.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, свободи договору, враховуючи відсутність згоди власника земельної ділянки на поновлення строку договору оренди земельної ділянки, фактичне припинення орендарем після закінчення дії договору користування земельною ділянкою, відсутні правові підстави для поновлення дії правочину на підставі с .33 ЗУ Про оренду землі .

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачем фактів порушення його прав, свобод та інтересів, виходячи з визначених ст. 2 ЦПК України завдань цивільного судочинства правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 368, ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Агрофірми Хлібороб у формі товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення.

Рішення Голованіського районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 22.05.2018 р.

Суддя доповідач:

Судді: