Вирок

від 23.05.2018 по справі 541/888/18

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/888/18

Провадження № 1-кп/541/137/2018

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Миргороді кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шахтарськ, Донецької області, громадянина України, не одруженого, із загальною середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 07.10.2005 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст.69, 104 КК України - до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;

2) 29.11.2010 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч.2 ст. 185, із застосуванням ст.69 КК України - до 240 годин громадських робіт;

3) 07.02.2012 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 389, із застосуванням ч.1 ст.70, ч.4 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України, до 4 років 1 місяця позбавлення волі;

4) 06.07.2012 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч.1 ст. 309 КК України - до 6 місяців арешту, із застосування ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі. 11.06.2014 року звільнений на підставі ухвали Ленінського районного суду м.Полтави від 03.06.2014 року, на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію в 2014 році»,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , 16.04.2018 року близько 19 год. 50 хв. з метою таємного викрадення чужого майна прибув до огородженої та охоронюваної території Миргородського приватного орендного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства, що розташоване в м.Миргороді по вул. Хорольська, 44-А.

Перебуваючи біля вищевказаної території ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, переконавшись, що власник підприємства, охоронці та інші особи за його діями не спостерігають, тобто діючи таємно, переліз через залізобетонний паркан та проник на охоронювану територію вищевказаного підприємства, де з ферми №1 викрав живого гусака породи «Велика сіра» вагою 4 кг. 600 гр., вартістю 100 гривень за 1 кг., тобто загальною вартістю 460 грн. 00 коп.

В подальшому, ОСОБА_5 руками викраденого гусака перекинув через залізобетонний паркан за територію вищевказаного підприємства, таким чином виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки при залишенні території підприємства був помічений та затриманий працівниками групи реагування Миргородського MB УПО в Полтавській області, в результаті чого попереджено завдання матеріальних збитків потерпілій юридичній особі Миргородському приватному орендному сільськогосподарському інкубаторно-птахівничому підприємству на суму 460 грн. 00 коп.

Такі дії ОСОБА_5 органом досудовогорозслідування кваліфікованіза ч.2ст.15,ч.3ст.185КК Українияк закінченийзамах натаємне викраденнячужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у сховище.

23 квітня 2018 року між прокурором Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 відповідно до статей 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди прокурор ОСОБА_3 та ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні, зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у вчиненні кримінального правопорушення у судовому провадженні. Вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до статті 468 КПК України, в кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно зі статтею 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої тяжкості чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_4 , що діє на підставі довіреності, надала прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , що підтверджується відповідною письмовою заявою. Вказану згоду представник підтвердила у підготовчому судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, який згідно із статтею 12 КК України, є тяжким злочином.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені пунктом 1 частини 4 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені частиною 2 статті 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, отже відсутні підстави для відмови у затвердженні угоди, передбачені ч.7 ст.474 КПК України.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

Згідно з ч.2 ст.75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч.3 ст.75 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Враховуючи дані про особу обвинуваченого суд вважає за необхідне встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 314, 373, 374, 469, 470, 472, 474, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 23 квітня 2018 року між прокурором Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців, з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов`язків періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- гусака породи «Велика сіра», переданого під розписку на відповідальне зберігання представнику потерпілого ОСОБА_4 залишити у власності Миргородського приватного орендного сільськогосподарського інкубаторно-птахівничого підприємства;

- диск з відеозаписом від 16.04.2018 з камери відеореєстратора автомобіля Миргородського МВ УПО в Полтавській області зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуло подано.

Суддя ОСОБА_1