Рішення

від 24.05.2018 по справі 904/1410/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018м. ДніпроСправа № 904/1410/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, м. Київ, в особі Дніпропетровського обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, м. Дніпро

про стягнення 47399,61 грн

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

05.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Дніпропетровського обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення основного боргу у сумі 46273,82 грн, пені у сумі 1034,51 грн та 3% річних у сумі 91,28 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 41SBDpz508-18 на постачання природного газу, укладеного між сторонами 05.02.2018.

У прохальній частині позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" викладено клопотання про здійснення розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, враховуючи її малозначність, незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд ухвалою від 06.04.2018 відкрив провадження у справі та прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами на підставі приписів ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250, ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Цією ухвалою сторін було зобов'язано в межах 30 днів з дня відкриття провадження у справі надати документи, що мають значення для вирішення спору.

Ухвала суду отримана позивачем 16 квітня 2018 року, відповідачем за двома адресами 17 та 18 квітня 2018 року, проте, з порушенням вказаного судом строку сторонами надано документи, що підтверджують погашення відповідачем 13.04.2018 суми основної заборгованості.

Судом документи прийняті та долучені до матеріалів справи, оскільки мають суттєве значення для результату вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник) та Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Дніпропетровського обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (споживач) укладено договір № 41SBDpz508-18 на постачання природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу - до 13,300 тис. куб. м. (п. 1.2 договору).

Планові обсяги постачання газу по місяцях зазначені у п. 1.3 договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє в частині постачання газу з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк (п.п. 11.1, 11.2 договору).

Відповідно до пункту 1.5. договору передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача, відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.

Згідно з п.п. 4.1, 2.3 договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору про розподіл природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур передбачених Кодексом ГРМ.

Ціна газу становить 11350,80 грн з ПДВ (п. 3.2 договору).

На виконання умов договору на постачання природного газу постачальник поставив споживачу у лютому 2018 року природний газ на загальну суму 46273,82 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №ДОЗ00009251 від 28.02.2018.

Порядок та строки проведення розрахунків врегульовано сторонами у розділі ІV договору.

Так, розрахунковий період за договором становить один місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого наступного місяця включно (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

- оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше десятого (10) числа розрахункового місяця на підставі рахунку, що надається постачальником споживачу не пізніше п'ятого (5) числа розрахункового місяця у розмірі, що не перевищує 100 тис. грн. (п.4.2.1 договору);

- у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додаткового заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.2.2 договору);

- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання (п. 4.2.3 договору).

Пунктом 4.3 договору визначено, що датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідачем отриманий газ своєчасно не був оплачений, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч. 1 ст. 712 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та останнім не оспорений.

Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За отриманий товар відповідач мав розрахуватись до 10.03.2018, але здійснив повну оплату на підставі платіжного доручення № 49 від 05.04.2018.

Операція перерахування коштів позивачу проведена банком 13.04.2018 - після звернення позивача до суду з цим позовом, тому провадження у справі в частині вимог про стягнення 46273,82 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Викладена правова норма кореспондуються із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 3 якого визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 6.2.1 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строку оплати отриманого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у сумі 1034,51 грн та 91,28 грн 3% річних за період з 10.03.2018 по 02.04.2018.

Перевіривши розрахунки 3% річних та пені суд встановив, що вони є вірними.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 1034,51 грн пені та 91,28 грн 3% річних, в решті позовних вимог провадження у справі слід закрити.

Спір виник через несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позовні вимоги заявлені обґрунтовано, тому судом відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 46; ідентифікаційний код 03072626) в особі Дніпропетровського обласного відділення (філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 3-У; ідентифікаційний код 38872689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2; ідентифікаційний код 39572642) пеню у сумі 1034,51 грн, 3% річних у сумі 91,28 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 46273,82 грн основного боргу провадження у справі закрити.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 24.05.2018.

Суддя ОСОБА_1