Рішення

від 15.05.2018 по справі 907/211/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.2018                               м. Ужгород                              Справа № 907/211/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Кут Л.В.

розглянувши позовну заяву приватного підприємства “СВ-Імпекс”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Райдуга”, с. Підвиноградів Виноградівського району про стягнення суми 290 324,98грн. заборгованості по оплаті за придбану продукцію (позовні вимоги викладені з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

За участю представників:

Від позивача – ОСОБА_1 – представник за довіреністю від 22.03.2018 б/н;

Від відповідача – не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство “СВ-Імпекс”, м. Київ звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Райдуга”, с. Підвиноградів Виноградівського району про стягнення суми 340 324,98грн. заборгованості по оплаті за придбану продукцію, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 11, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 230 Господарського кодексу України, оскільки відповідачем не виконуються зобов’язання за договорами поставки №004 від 18.01.2017 та №022 від 09.03.2017.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2018 у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було відкрито загальне позовне провадження та призначено дату підготовчого засідання на 04.04.2018.

Ухвалою суду від 04.04.2018 відкладено підготовче засідання на 25.04.2018 з підстав, наведених у ній.

04.04.2018 через відділ діловодства Господарського суду Закарпатської області від приватного підприємства «СВ-Імпекс», м. Київ надійшла заява про зменшення позовних вимог до суми 290 324,98грн. у зв’язку з проведеним відповідачем частковим розрахунком.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.04.2018 прийнято та задоволено заяву приватного підприємства «СВ-Імпекс», м. Київ про зменшення позовних вимог, та, у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договорами поставки від 18.01.2017 №004 та від 09.03.2017 №022 зобов’язань з оплати поставленого товару, а саме імпортного насіння овочевих культур (цибулі), що призвело до заборгованості перед позивачем, яка складає суму 290 324,98грн., в тому числі: за договором від 18.01.2017 №004 – 279485,64грн., з них 270057,92грн. - основного боргу та 9427,72грн. – 3% річних; за договором 09.03.2017 №022 – 10839,34грн., з них 10556,86грн. – основного боргу та 282,48грн. – 3% річних, яку позивач просить стягнути на його користь.

Крім того, позивач зазначає, що приписи ст. ст. 192, 524, 525, 526, 533, 629, 632 ЦК України, ст. ст. 189, 190, 193 ГК України, а також п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" закріплюють можливість сторін правочину на власний розсуд виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, при цьому незалежно від такої фіксації, виконання такого зобов'язання є можливим виключно в гривнях за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, якщо інший порядок не встановлений сторонами в договорі або не закріплений нормативно-правовими актами. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України").

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 04.07.2011 у справі №12/149 та судовій практиці Вищого господарського суду України по аналогічних справах, зокрема у постановах від 03.05.2017 № 924/167/17, від 02.11.2016 № 905/1693, від 05.12.2016 № 904/3132/16.

Представник позивача у ході судового розгляду справи по суті заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Разом з тим, письмово відзиву по суті позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника у засідання суду не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання, суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи документів достатньо для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 15.05.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважних представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2017 року між приватним підприємством «СВ - Імпекс» (продавець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Райдуга» (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 004 (Договір поставки -1).

На підставі зазначеного Договору поставки-1 Позивач передав у власність, а Відповідач належним чином прийняв імпортне насіння овочевих культур (цибулі).

Згідно з п. 3.1. Договору купівлі-продажу загальна вартість Товару, який постачається згідно з цим договором визначається згідно рахунку-фактури від 18.01.2017 № СФ-0000004 та станом на дату укладання договору складала 462 539, 04грн. включно з ПДВ.

На виконання умов договору позивачем поставлений товар, який отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною №РН-00004.

Відповідно до п. 4.1 Договору Відповідач повинен був сплатити на рахунок Позивача 161 600 грн. у термін дії рахунку фактури. Решту суми відповідач повинен був сплатити у термін до 01 жовтня 2017 року.

Пунктом 4.2 Договору сторони домовились, що враховуючи 100% імпортну складову в вартості Товару та можливі збитки Позивача у випадку зміни курсу на момент проплати, сторони договору домовляються, що на момент укладання договору курс евро до гривні складає 29, 5 грн. за 1 евро. Якщо на момент оплати Товару (на момент платежів) курс евро (він вважається як курс, за яким можна купити евро на міжбанківській валютній біржі України) виросте (впаде) більш ніж на 2 % від вказаного вище курсу 29,5 грн за 1 евро, то вартість товару, яку ще слід сплатити на такий момент, перераховується на момент такої оплати пропорційно зростанню (падінню) курсу купівлі валюти.

Так, станом на 18.01.2017 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки -1 складала еквівалент 15 679, 29 Євро (462 539, 04 / 29,5 = 15 679, 29).

Відповідачем було здійснено часткову оплату товару за Договором поставки-1:

-           01.03.2017р. в сумі 138 700 гри., що складало еквівалент 4 841, 18 евро (138700/28,65=4841,18 (курс евро на Міжбанківській валютній біржі станом на 01.03.2017р. 1 евро = 28, 65 грн);

-           13.09.2017р. в сумі 25 000 грн., що складало еквівалент 801,80 евро (25000/31,18 =801,80 (курс евро на Міжбанківській валютній біржі станом на 13.09.2017р. 1 евро = 31,18 грн).

Таким чином станом на 13.03.2018 непогашена заборгованість перед Позивачем за Договором поставки-1 (з урахуванням положень п. 4.2) відповідає еквіваленту 10 036, 31 евро (десять тисяч тридцять шість евро, 10 центів), що за курсом на Міжбанківській валютній біржі станом на 13.03.2017р., (1 евро = 31,89 грн.), складає 320 057, 92грн., з яких відповідачем оплачено 50000, 00грн., тому сума основного боргу по Договору поставки – 1 складає 270057,92 грн., яку позивач просить стягнути на його користь.

Окрім того, 09 березня 2017 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №022 (надалі - Договір поставки -2).

На підставі зазначеного Договору поставки-2 Позивач передав у власність, а Відповідач належним чином прийняв імпортне насіння овочевих культур (цибулі).

Згідно з п. 3.1. Договору купівлі-продажу загальна вартість Товару, який постачається згідно з цим договором визначається згідно рахунку-фактури від 09.03.2017 р. № СФ-000022 та станом на дату укладання договору складала 9 468,00 (дев‘ять тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень 00 коп. включно з ПДВ.

На виконання умов договору позивачем поставлений товар, який отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною №РН-00022.

Відповідно до п. 4.1 Договору Відповідач повинен був сплатити на рахунок Позивача 2 840, 00 грн. у термін дії рахунку фактури. Решту суми відповідач повинен був сплатити у термін до 01 жовтня 2017 року.

Пунктом 4.2 Договору сторони домовились, що враховуючи 100% імпортну складову в вартості Товару та можливі збитки Позивача у випадку зміни курсу на момент проплати, сторони договору домовляються, що на момент укладання договору курс евро до гривні складає 28, 60 грн. за 1 евро. Якщо на момент оплати Товару (на момент платежів) курс евро (він вважається як курс, за яким можна купити евро на міжбанківській валютній біржі України) виросте (впаде) більш ніж на 2 % від вказаного вище курсу 28,60 грн за 1 евро, то вартість товару, яку ще слід сплатити на такий момент, перераховується на момент такої оплати пропорційно зростанню (падінню) курсу купівлі валюти.

З огляду на що, станом на 09.03.2017 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки -2 складала еквівалент 331,04 евро (9468 /28,60 = 331,04).

Таким чином, станом на 13.03.2018 непогашена заборгованість перед Позивачем за Договором поставки-2 (з урахуванням положень п. 4.2) відповідає еквіваленту 331,04 евро, що за курсом на Міжбанківській валютній біржі станом на 13.03.2017р., (1 евро = 31,89 грн.), складає 10 556, 86 грн. (розрахунок заборгованості в матеріалах справи).

Також, беручи до уваги, те, що розмір процентів річних не встановлений Договорами поставки, Позивачем здійснено розрахунок таких процентів за відповідний період у відповідності до положень статті 625 ЦК України, які складають суму у розмірі 9427, 72 грн. – за договором поставки – 1 та 282,48 грн. – за договором поставки – 2 (розрахунки заборгованості в матеріалах справи).

Зважаючи на наявну заборгованість, позивач звернувся до суду за захистом свого порушено права і просить стягнути на його користь суму 290 324,98грн., в тому числі: за договором від 18.01.2017 №004 – 279485,64грн., з них 270057,92грн. - основного боргу та 9427,72грн. – 3% річних; за договором 09.03.2017 №022 – 10839,34грн., з них 10556,86грн. – основного боргу та 282,48грн. – 3% річних з посиланням на вимоги ст.ст. 11, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 230 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договори поставки №004 від 18.01.2017 та №022 від 09.03.2017, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договорів поставки 1 та 2, внаслідок чого у ТОВ “Райдуга” виникла заборгованість перед ПП “СВ-Імпекс” у розмірі 270057,92грн. - основного боргу, а також 10556,86грн. – основного боргу, яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення термінів розрахунків покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення покупець, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу продавця зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних за період з 09.03.2017 по 13.03.2018 за договором поставки №004 на суму 9427,72грн.та за період з 15.03.2017 по 13.03.2018 за договором поставки №022 на суму 282,48грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги приватного підприємства “СВ-Імпекс”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю “Райдуга”, с. Підвиноградів Виноградівського району про стягнення суми 290 324,98грн. заборгованості по оплаті за придбану продукцію за договорами поставки №004 від 18.01.2017 та №022 від 09.03.2017 (позовні вимоги викладені з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга» (90325, Виноградівський район, с. Підвиноградів, вул. Жовтнева, 56, ідентифікаційний код 32695986) на користь приватного підприємства «СВ - Імпекс» (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 236, ідентифікаційний код 31115621) заборгованість у розмірі 290 324, 98 грн. (двісті дев’яносто тисяч триста двадцять чотири грн. 98 коп.), в тому числі: за договором від 18.01.2017 №004 – 279485,64грн., з них 270057,92грн. - основного боргу та 9427,72грн. – 3% річних; за договором 09.03.2017 №022 – 10839,34грн., з них 10556,86грн. – основного боргу та 282,48грн. – 3% річних, а також суму 5104,87 грн. (п’ять тисяч сто чотири грн. 87 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 24.05.2018

Суддя О.Ф. Ремецькі