Рішення

від 15.05.2018 по справі 910/1749/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2018Справа № 910/1749/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕК АЛЬЯНС ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП"

про стягнення 948 405,90 грн.

Представники сторін:

від позивача: Пінак Є.Р. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕК АЛЬЯНС ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП" про стягнення 948 405,90 грн., з яких 584 030,97 грн. основного боргу, 152 451,48 грн. пені, 172568,24 грн. інфляційних втрат, 39 355,21 грн. відсотків за користування коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 12/11-7 від 12.11.2015 в частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 910/1749/18, підготовче засідання у справі призначено на 15.03.2018.

У судовому засіданні 15.03.2018 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 викликано в судове засідання на 17.04.2018 відповідача.

27.03.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

У судовому засіданні 17.04.2018 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.04.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 викликано в судове засідання на 24.04.2018 відповідача.

20.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/1749/18 до судового розгляду по суті на 15.05.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 15.05.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 15.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений ухвалами суду від 20.02.2018, 15.03.2018, 17.04.2018, 24.04.2018, направленими на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначені ухвали отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.05.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕК АЛЬЯНС ЛТД" (далі - підрядник) укладено договір підряду № 12/11-7 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи індивідуального теплового пункту та насосної станції по об'єкту: Будівництво житлових будинків з об'єктами обслуговування населення та паркінгом на вул. Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва (поз. 25 по генплану) , з підписанням про це документів, передбачених умовами п. 8.2 цього договору які, після їх підписання, передаються підрядником замовникові за актом приймання-передачі .

Згідно з п. 1.2 договору, замовник доручає підрядникові виконання робіт і зобов'язується оплатити їх вартість в порядку і на умовах, передбачених договором.

Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що вартість обладнання та робіт, які виконуються підрядником за умовами цього договору, погоджено сторонами підписанням Протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1 до цього договору), який є невід'ємною частиною цього договору і складає 1 931 166,67 грн., крім того ПДВ - 386233,33 грн., всього д ПДВ 2 317 400,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата вартості робіт проводиться замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний в умовах цього договору, поетапно, в наступному порядку:

- протягом трьох банківських днів з дня підписання цього договору замовником сплачуються грошові кошти розміром 1 452 700,00 грн. (п. 4.1.1 договору);

- в термін до 25 листопада 2015 року замовником додатково сплачується грошова сума розміром 603 900,00 грн. (п. 4.1.2 договору);

- подальші розрахунки між замовником і підрядником проводяться на протязі 5 банківських днів після підписання актів здачі-приймання робіт (форма КБ-2в, КБ-3) з урахуванням раніше перерахованих авансових платежів.

На виконання умов договору підряду позивач виконав роботи та поніс витрати на загальну суму 2 266 724,05 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 31.12.2015 на суму 406 197,43 грн., акту № 2 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 31.12.2015 на суму 799282,29 грн. (без ПДВ, 959138,75 грн. з ПДВ), акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2016 на суму 243970,16 грн., акту № 2 вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 30.06.2016 на суму 493 723,82 грн., акту № 3 приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2016 на суму 18579,43 грн., акту № 4 приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2016 на суму 113 532,28 грн., акту № 5 приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2016 на суму 31 582,18 грн.

Крім того, вартість виконаних позивачем робіт та понесених витрат підтверджується також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 на суму 1 365 336,18 грн. та за червень 2016 на суму 901 387,87 грн.

Відповідачем, на виконання умов договору здійсненні оплати у загальному розмірі 1 492 000,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, листами про коригування призначення платежу, а також відомостями про коригування позивачем оплат у податковій звітності.

31.07.2016 між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п. 1 якої зараховується заборгованість ТОВ "НОВОТЕК АЛЬЯНС ЛТД" перед ТОВ "КОМПАС ГРУП" за послуги генпідряду 5% (без вартсоті обладнання) згідно договору № 12/11-7 від 12.11.2015 на суму 40 693,08 грн. в рахунок погашення заборгованості ТОВ "КОМПАС ГРУП" перед ТОВ "НОВОТЕК АЛЬЯНС ЛТД" за будівельні роботи згідно договору № 12/11-7 від 12.11.2015 на суму 40 693,08 грн.

Крім того, 02.10.2017 між ТОВ "КОМПАС ГРУП" (первісний боржник), ТОВ ШЕЛЬФ К (новий боржник), ТОВ НОВОТЕК АЛЬЯНС ЛТД" (кредитор) укладено договір № 1 про переведення боргу, відповідно до п. 1.2 якого, первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов'язання) на загальну суму 150 000,00 грн., що виникла на підставі актів виконаних робіт згідно договору № 12/11-7 від 12.11.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату прийнятих робіт та матеріалів в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду № 12/11-7 становить 584 030,97 грн.

З урахуванням наведеного, у зв'язку із наявністю заборгованості за договором у розмірі 584 030,97 грн. та простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував пеню у сумі 152 451,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 172568,24 грн. та 3% річних у розмірі 39 355,21 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 31.12.2015, № 1 від 30.06.2016, №2 від 30.06.2016, №3 від 30.06.2016, № 4 від 30.06.2016, № 5 від 30.06.2016, актів вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт № 2 від 31.12.2015, № 2 від 30.06.2016 та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми № КБ-3) позивачем передано, а відповідачем прийнято виконані роботи та обладнання на підставі договору підряду № 12/11-7 на загальну суму 2 266 724,05 грн.

Відповідач підписав вказані акти та прийняв виконані позивачем роботи та устаткування без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що оплата вартості робіт проводиться замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний в умовах цього договору, поетапно, в наступному порядку: протягом трьох банківських днів з дня підписання цього договору замовником сплачуються грошові кошти розміром 1 452 700,00 грн. (п. 4.1.1 договору); в термін до 25 листопада 2015 року замовником додатково сплачується грошова сума розміром 603 900,00 грн. (п. 4.1.2 договору); подальші розрахунки між замовником і підрядником проводяться на протязі 5 банківських днів після підписання актів здачі-приймання робіт (форма КБ-2в, КБ-3) з урахуванням раніше перерахованих авансових платежів.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки, відповідач у визначені договором строки не здійснив повної оплати за виконані роботи, заборгованість відповідача за договором у сумі 584030,97 грн. підтверджена матеріалами справи, то суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 584 030,97 грн.

При цьому, судом досліджено, що частина платіжних доручень про сплату заборгованості, зокрема № 354 від 18.11.2015 на суму 150 000,00 грн., № 221 від 19.11.2015 на суму 500 000,00 грн., № 369 від 24.11.2015 на суму 250 000,00 грн., № 1520001113 від 15.12.2015 на суму 200 000,00 грн., № 1520001191 від 18.12.2015 на суму 200 000,00 грн. № 1520001274 від 23.12.2015 на суму 52 000,00 грн. містять посилання на інший договір. В той же час, позивачем долучені до матеріалів справи листи відповідача про коригування оплат в частині призначення платежу, а також податкові накладні на підтвердження коригування платежів, у зв'язку з чим, суд зараховує суми, відповідно до вказаних платіжних доручень в часткову оплату заборгованості за договором підряду № 12/11-7 від 12.11.2015.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 152451,48 грн., інфляційні втрати у розмірі 172568,24 грн. та 3% річних у розмірі 39 355,21 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 6.6 договору, відповідно до якого у разі порушення замовником термінів оплати, встановлених умовами п. 4.1.2 та 4.1.3 договору більш ніж на 10 робочих днів, він сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої грошової суми за кожний день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що останній є невірним, оскільки позивач нараховує пеню за прострочення оплати відповідно до п. 4.1.1 договору, однак за прострочення термінів оплати, вказаних у даному пункті договору сторони не передбачили відповідальності у вигляді пені. Крім того, позивач невірно визначає періоди для нарахування пені, оскільки з моменту прострочення відраховує 10 робочих днів для початку нарахування пені.

Однак, пеня нараховується з моменту прострочення виконання зобов'язання і припиняється через 6 місяців.

Встановлений п. 6.6 договору термін прострочення більше ніж на 10 робочих днів, передбачає умову, за якої можливе нарахування пені та не відстрочує початок періоду нарахування пені - з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання.

Здійснивши перерахунок пені, за періоди з 10.12.2015 (дата початку визначена позивачем) по 31.12.2015 (дата закінчення, визначена позивачем) на суму 603900,00 грн., з 29.01.2016 (дата, визначена позивачем) по 30.06.2016 на суму 13 336,18 грн., з 22.07.2018 (дата, визначена позивачем) по 30.07.2016 на суму 901 387,34 грн., з 31.07.2016 по 26.12.2016 на суму 874030,97 грн., з 27.12.2016 по 07.01.2017 на суму 734030,97 грн., судом встановлено, що розмір пені складає 137 256,36 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є невірним, оскільки позивач не враховує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних (за періоди з 18.11.2015 по 18.11.2015 на суму 1302700,00 грн., з 19.11.2015 по 23.11.2015 на суму 802700,00 грн., з 24.11.2015 по 25.11.215 на суму 552700,00 грн., з 26.11.2015 по 14.12.2015 на суму 1156600,00 грн., з 15.12.2015 по 17.12.2015 на суму 956600,00 грн., з 18.12.2015 по 22.12.2015 на суму 756600,00 грн., з 23.12.2015 по 31.12.2015 на суму 704600,00 грн., з 14.01.2016 по 30.06.2016 на суму 13 336,18 грн., з 08.07.2016 по 30.07.2016 на суму 914 724,05 грн., з 31.07.2017 по 26.12.2016 на суму 874030,97 грн., з 27.12.2016 по 01.10.2017 на суму 734030,97 грн., з 02.10.2017 по 12.02.2018 на суму 584 030,97 грн.), суд встановив, що розмір 3% річних становить 39 285,13 грн., а розмір інфляційних втрат - 171 434,29 грн., у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕК АЛЬЯНС ЛТД".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАС ГРУП" (03061, м. Київ, ПРОСПЕКТ ВІДРАДНИЙ, будинок 103; ідентифікаційний код 38282261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВОТЕК АЛЬЯНС ЛТД" (03150, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 1, кв. 3, ідентифікаційний код 38651356) 584 030,97 грн. основного боргу, 137 256,36 грн. пені, 39 285,13 грн. 3% річних, 171 434,29 грн. інфляційних втрат та 13 980,10 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2018.

Суддя С.О. Турчин